LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Сільське та лісове господарство

Всього — 2737 Сторінка 4 із 137

61. Агроекологічне обгрунтування системи захисту насіннєвих посівів ячменю ярого від хвороб в умовах Полісся

автореф. дис... канд. с.-г. наук06.01.11 О.В. Чайка; Нац. аграр. ун-т. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Вивчено поширення, шкодочинність і розвиток збудників борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей залежно від екологічних факторів за умов Полісся. Удосконалено систему захисту насіннєвих посівів ячменю ярого від хвороб. Визначено найбільш поширені збудники плямистостей листя і кореневих гнилей ячменю ярого за умов Полісся. Установлено залежність розвитку цих хвороб від рівня гідротермічного коефіцієнта (ГТК). Досліджено розвиток борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей за цих умов, залежно від елементів систем удобрення й обробітків грунту. Виявлено найбільш стійкі сорти ячменю ярого до цих хвороб. Установлено найбільш ефективні протруйники насіння (Сумі 8 ФЛО, к.с., 1,7 л/т і Росток, к.е., 1 л/т), фунгіциди для обробки посівів (Рекс Т, к.с., 1 л/га та Імпакт 25 SC, к.с., 0,5 л/га) у суміші з біопрепаратом (мікосан Н, 3 % в.р.к., 4 л/т та мікосан В, 3 % в.р.к., 5 л/га) проти борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей. Доведено можливість зменшення доз фунгіцидів за рахунок включення в систему захисту біопрепаратів. Удосконалено традиційну та розроблено агроекологічно доцільну систему захисту насіннєвих посівів ячменю ярого від борошнистої роси, плямистостей листя та кореневих гнилей. Показано її біологічну ефективність проти цих хвороб та досліджено вплив на окремі групи грунтової біоти, підвищення врожаю зерна, покращання його якості. Обгрунтовано енергетичну й економічну доцільність її застосування.

62. Агроекологічне обгрунтування сільськогосподарського використання рекультивованих земель в умовах південного сухого Степу України (на прикладі Камиш-Бурунського залізорудного родовища)

Автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 В.В. Кулініч; Дніпропетр. держ. аграр. ун-т. — Д., 2007. — 20 с. — укp.

Для умов сухого Степу Укаїни запропоновано шляхи оптимізації едафічних характеристик техноземів. Удосконалено технологію рекультиваційних робіт, а саме: на технічному етапі цілеспрямовано запропоновано формувати ущільнений прошарок на глибині 80 - 90 см, який виконує роль водоупору та сприяє акумуляції продуктивної вологи у коренезміщувальному шарі. За умов формування техноземів рекомендовано вносити органічні добрива за норми 100 т/га на глибині 70 - 80 см. Завдяки кращому зволоженню глибоких шарів поживні речовини з органічних добрив більш повною мірою засвоюються рослинами. Установлено, що едафічні системи, сформовані з техногенних сумішок різноякісних потенційно родючих порід, характеризуються більшим екологічним різноманіттям властивостей і режимів, що сприяє кращій реалізації потенціалу біогеоценозів. Досліджено продуктивність основних сільськогосподарських культур сухого Степу залежно від конструкції технозему та рівня удобрення. Якість продукції, вирощеної на рекультивованих землях, відповідає встановленим вимогам за вмістом важких металів і технологічними показниками.

63. Агроекологічне обгрунтування створення та експлуатації спеціальних сировинних зон

автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 А.В. Вдовиченко; Ін-т агроекології УААН. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Досліджено актуальну проблему одержання високоякісних екологічно безпечних продуктів дитячого та дієтичного харчування. Розроблено методику визначення відповідності сільськогосподарських угідь вимогам спеціальних сированних зон (ССЗ) для вирощування сировини, придатної для виготовлення продуктів дитячого харчування на регіональному та локальному рівнях. Визначено території, придатні для створення ССЗ у Київській області. Проведено оцінювання сільськогосподарських підприємств щодо відповідності статусу ССЗ. Розроблено структуру екологічного паспорта ССЗ. З метою проведення контролю за експлуатацією ССЗ розроблено процедуру екологічного аудиту. З використанням даної процедури проведено екологічний аудит сільськогосподарських підприємств Київщини. Відповідно до визначених вимог щодо експлуатації ССЗ встановлено вимоги до технологій виробництва сільськогосподарської продукції в ССЗ. Створено електронну базу технологій виробництва сільськогосподарської продукції у ССЗ.

64. Агроекологічне обгрунтування та ефективність вирощування кукурудзи і озимої пшениці у сівозмінній ланці в умовах південного Степу України

Автореф. дис... канд. с.-г. наук06.01.09 Ф.А. Іванов; Херсон. держ. аграр. ун-т. — Херсон, 2000. — 16 с. — укp.

Розглянуто особливості вегетації та продуктивність кукурудзи на зерно та силос за умов літньої сівби з міжряддями 210 см. Доведено, що посів кукурудзи у II декаді червня, за рахунок зміщення вегетації на період з більш сприятливими метеорологічними показниками впливає на ріст та розвиток рослин, зокрема, спостерігається поліпшення режимів мінерального живлення та водоспоживання. Встановлено, що критичний період рослин кукурудзи залежить від зниження температури повітря та підвищення його вологості. Урожайність кукурудзи на силос та зерно у порівнянні з основними посівами зростає на 30%. Вирощування кукурудзи літньої сівби з міжряддями 210 см дозволяє використовувати їх до збирання культури з метою посіву озимої пшениці. Запаси доступної вологи у грунті достатні для отримання нормальних сходів пшениці. Встановлено, що збирання кукурудзи на силос до появи сходів не суттєво впливає на стан посівів озимої пшениці. Негативних наслідків збирання кукурудзи на зерно за умов мерзлого грунту не виявлено. Доведено, що вирощування озимої пшениці у міжряддях кукурудзи літньої сівби дозволяє отримувати стабільний урожай продовольчого зерна. Зазначено, що продуктивність сівозмінних ланок у цілому зростає в 1,5 - 1,6 рази.

65. Агроекологічне обгрунтування технології вирощування ярого пивоварного ячменю в умовах Правобережного Лісостепу України

Автореф. дис... канд. с.-г. наук06.01.09 Є.В. Качура; Нац. аграр. ун-т. — К., 2007. — 21 с. — укp.

Наведено результати досліджень особливостей формування продуктивності ярого пивоварного ячменю залежно від технології вирощування, зокрема, рівня мінерального живлення, норм висіву. Установлено залежність росту та розвитку ярого ячменю від погодних факторів і обгрунтовано вплив рівня удобрення та густоти стояння рослин на морфофізіологічні особливості розвитку рослин. За умов внесення мінеральних добрив збільшується площа листкової поверхні, підвищується накопичення сухої речовини та продуктивність фотосинтезу, відбувається кращий розвиток рослин ярого пивоварного ячменю. Вивчено вплив рівня мінерального живлення на рівень продуктивності ярого пивоварного ячменю та показники якості насіння. Здійснено економічну й енергетичну оцінку елементів технології вирощування досліджених сортів даної рослини. За результатами досліджень рекомендовано застосування у виробництві покращених елементів технології її вирощування, що забезпечують продуктивність культури до 6 т/га з високими показниками якості зерна за умов Правобережного Лісостепу України.

66. Агроекологічне обгрунтування утилізації відходів спиртового виробництва

автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 С.В. Трач; Дніпропетр. держ. аграр. ун-т. — Д., 2008. — 20 с. — укp.

Висвітлено один з методів утилізації відходів спиртового виробництва шляхом внесення під сільськогосподарські культури (вологозарядові поливи за норм 500, 750 і 1 000 т/га) та результати цього заходу. Проведено комплексну іригаційну оцінку відходів, досліджено їх придатність для поливу. Установлено вплив на фізико-хімічні, фізичні та хімічні властивості, на мікробіологічну активність чорнозему типового, важкосуглинкового. Доведено, що відходи за оптимальних доз позитивно впливають на врожайність і якість сільськогосподарських культур. Установлено, що використання відходів спиртового виробництва спричиняє зміни у структурному складі, сприяє нагромадженню у грунті окремих елементів живлення, підвищенню мінералізації грунтової водної витяжки, покращанню загальної біологічної активності. Визначено найефективнішу дозу внесення відходів (750 т.га), яка має забезпечити максимальну утилізацію та уникнення негативного впливу на грунт і сільськогосподарські культури.

67. Агроекологічний моніторинг та відтворення родючості грунтів північно-західного регіону України

Автореф. дис... д-ра с.-г. наук06.01.04 В.М. Польовий; Нац. аграр. ун-т. — К., 2006. — 39 с. — укp.

Оцінено еволюційні зміни агроекологічного стану та продуктивності грунтів північно-західного регіону України залежно від інтенсифікації землеробства. Запропоновано нові методичні підходи до здійснення агроекологічного моніторингу. За результатами стаціонарних польових дослідів установлено вплив тривалого застосування добрив і вапнування в сівозмінах на динаміку їх продуктивності, гумусовий стан, поживний режим, біологічні та фізико-хімічні показники дерново-підзолистого та темно-сірого опідзоленого грунтів. Проведено порівняльну оцінку різних варіантів органічних систем удобрення в сівозміні за поєднання з інтегрованим захистом рослин і без нього. З'ясовано, що лише органічна система удобрення з внесенням на 1 га сівозмінної площі 14 т гною та соломи дозволяє підтримувати бездефіцитний баланс гумусу й елементів живлення в грунті. Органічна система удобрення на основі сидератів і побічної рослинницької продукції не забезпечує відновлення родючості грунтів. Науково обгрунтовано нові, диференційовані за видами органічних і нормами мінеральних добрив системи удобрення, установлено їх вплив на родючість темно-сірого опідзоленого грунту, врожайність культур сівозміни та якість вирощеної продукції. Установлено кількісні та якісні параметри деградаційних змін агрохімічного стану грунту за тривалого використання без добрив і визначено ефективність комплексу заходів з відновлення їх родючості.

68. Агроекологічний стан грунтів Лісостепу України, вдосконалення управління їх родючістю і продуктивністю агроценозів

Автореф. дис... д-ра с.-г. наук06.01.03 П.П. Надточій; Ін-т грунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського УААН. — Х., 1999. — 35 с. — укp.

Дисертацію присвячено питанню вивчення сучасного агроекологічного стану грунтів Лісостепу України. В дисертації опрацьовані теоретичні передумови оптимізації родючості грунтів і вказані конкретні шляхи вдосконалення управління продуційним процесом в агроценозах з урахуванням екологічних обмежень, спрямованих на стабілізацію агроекологічної ситуації в регіоні. Встановлено, що тривале сільськогосподарське використання грунтів призвело до проявлення різних видів деградаційних процесів: фізико-хімічного, ерозійного і антропогенно-дегумифікаційного. Вивчено гумусовий стан і азотний фонд грунтів та їх зміни під впливом систематичного застосування добрив в сівозміні. Розроблені методики визначення кислотно-основної буферності грунтів і складання картограми буферності. Вивчені буферні властивості грунтів. Запропонована концепція управління родючістю грунтів. Розроблена модель трансформації органічного вуглецю в системі агроценоз-гумусові речовини грунту. Розрахована еколого-економічна ефективність застосування добрив в агроценозах.

69. Агроекологічний стан грунтів Правобережного Полісся України, вдосконалення управління їх родючістю і продуктивністю агроценозів

Автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 В.А. Трембіцький; Держ. агроекол. ун-т. — Житомир, 2004. — 20 с. — укp.

Проведено дослідження агроекологічного стану грунтового покриву Правобережного Полісся та встановлено суттєві зміни у кількісному та якісному складі гумусу, азотному фонді, колоїдно-хімічних, буферних властивостях і поживному режимі внаслідок антропогенного навантаження на грунти орних земель протягом останніх чотирьох десятиріч. З 1991 р. відмічено негативне сальдо балансу гумусу. Для азотного фонду дерново-підзолистого грунту встановлено відносно високий вміст фракції азоту, що не підлягає гідролізу. Виявлено, що з 2000 р. у грунтовому покриві орних земель регіону склалося від'ємне сальдо балансу доступних форм азоту, а з 1996 р. - рухомого фосфору та обмінного калію. Еколого-агрохімічний стан грунтів оцінено у 39 балів, а у межах адміністративних районів Поліського регіону - від 35 до 45 балів. Вивчено вплив довготривалого систематичного внесення добрив і застосуваня різних способів обробітку на кількісний та якісний склад гумусу дерново-підзолистого грунту. Встановлено суттєве збільшення інтенсивності нітрифікації у грунтах агроекосистем під час внесення органічної речовини у вигляді соломи у поєднанні з сечовиною. Зазначено, що додаткове внесення вапна підсилює нітрифікаційну здатність на дерново-підзолистих грунтах. Запропоновано антирадіаційну модель управління родючістю забруднених радіонуклідами дерново-підзолистих грунтів для оптимізації їх агроекологічного стану. Встановлено еколого-економічну ефективність дії різних варіантів системи удобрення та способів обрбітку дерново-підзолистого грунту у зерно-просапній сівозміні на продуктивність агроценозів.

70. Агроекологічний стан напівгідроморфних грунтів Полісся та вдосконалення управління їх родючістю і продуктивністю агроценозів

автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 С.В. Бобрусь; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир, 2008. — 20 с. — укp.

Установлено, що довготривале використання напівгідроморфних грунтів Житомирського Полісся у сільськогосподарському виробництві призвело до прогресування різних видів деградаційних процесів, які мають прояв у вигляді підвищення кислотності, погіршення буферних властвостей, зменшення вмісту та запасів гумусу, елементів живлення рослин. Досліджено показники кислотно-основної буферності окремих фракцій гранулометричного складу різних за генезисом напівгідроморфних грунтів. Доведено доцільність проведення вапнування напівгідроморфних грунтів на основі значень показників кислотно-основної буферності. Рекомендовано застосування компосту багатоцільового призначення й алунітового борошна як органічного та мінерального добрива, що також сприяє зниженню кислотності грунту. Запропоновано проведення залуження малопродуктивних сільськогоподарських угідь як одного з найбільш енергетично й економічно ефективних заходів підвищення та відновлення родючості напівгідроморфних грунтів. Доведено можливість запровадження ланки кормової дев'ятипільної сівозміни з насиченням чотирма полями люцерни й екологічно обгрунтованою системою удобрення.

71. Агроекологічний стан осушуваних торфових грунтів та розробка заходів їх збереження і забезпечення високої продуктивності

Автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 С.І. Коваль; Держ. агроекол. ун-т. — Житомир, 2007. — 21 с. — укp.

Виявлено закономірності процесу формування стійкого екологічно збалансованого стану осушуваних органогенних грунтів. Удосконалено технології вирощування багаторічних травосумішей, зокрема, визначено високопродуктивні варіанти їх складу, оптимізовано систему удобрення та способи використання меліорованих земель. Вперше визначено найбільш адаптований видовий склад травостою, який забезпечує одержання екологічно чистої продукції на забруднених радіонуклідами грунтах, позитивний баланс і максимальне збереження органічної речовини торфу і продуктивність травостою.

72. Агроекологічні аспекти біологізації землеробства на ясно-сірих супіщаних лісових грунтах

автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 Б.В. Матвійчук; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир, 2008. — 20 с. — укp.

Вперше у короткоротаційних сівозмінах проведено комплексне екологічне оцінювання впливу тривалого застосування органічних (гній, солома, сидерат) і мінеральних добрив та їх поєднань на агроекосистему ясно-сірого лісового грунту за умов Полісся України. Встановлено зв'язок оптимальних параметів і нормативних показників агрофізичних, фітосанітарних і біотичних властивостей ясно-сірого лісового грунту Полісся з системою традиційного та "біологічного" ведення землеробства. Для Полісся України визначено поширення в орному шарі дощових черв'яків як одного з показників біологічної активності грунту за комплексного використання мінімалізованого обробітку грунту та "біологічного" ведення землеробства. Встановлено підвищення окупності одиниці мінеральних добрив за умов максимального залучення в біологічний кругообіг біогенних елементів побічної продукції рослин.

73. Агроекологічні аспекти використання мікробіологічних препаратів на посівах сої

Автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 В.В. Москалець; Ін-т агроекології та біотехнології УААН. — К., 2005. — 18 с. — укp.

Досліджено можливості застосування мікробних препаратів і мікроелементів на посівах сої та встановлено важливу екологічну роль даних засобів у формуванні сталих агроекосистем. Підтверджено здатність біоагентів біопрепаратів адаптуватися до несприятливих умов навколишнього середовища (за pH грунту дослідної ділянки - 5,0 - 5,5). Обгрунтовано можливість їх використання як альтернативної заміни мінеральних добрив і здатність щодо симбіотичної взаємодії з рослинами сої та позитивно впливати на формування високопродуктивних симбіотичних систем за наявності спонтанної інокуляції грунтових популяцій бульбочкових бактерій за умов північної частини Лісостепу України. Показано, що поєднане застосування ризобофіту та альбобактерину підвищує сумарну кількість зафіксованого протягом вегетації сої молекулярного азоту атмосфери з 66 до 47 кг/га, сприяє збільшенню надземної фітомаси рослин на 49 %, площі листової поверхні на 21 %, урожайності зерна на 8 - 11 %, а вмісту протеїну в ньому на 1,7 - 3,3 %. Виявлено позитивний вплив позакореневого внесення мікроелементів на підвищення урожайності зерна, більш вірогідний приріст якої відбувся у разі застосування біопрепаратів. Мікробні препарати комплексної дії рекомендовано використовувати для створення екологічно безпечних технологій вирощування сої.

74. Агроекологічні аспекти використання мікробних препаратів у ланках польової сівозміни східного Степу України

Автореф. дис... канд. с.-г наук03.00.16 О.А. Суслов; Ін-т агроекології та біотехнології УААН. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Обгрунтовано можливості підвищення продуктивності ланок польової сівозміни шляхом використання мікробних препаратів для предпосівної інокуляції насіння за умов східного Степу України. Показано їх екологічну безпечність та істотні переваги у порівнянні з агрохімікатами. Виявлено, що застосування мікробних препаратів у ланках зернопросапної сівозміни без використання мінеральних добрив забезпечує підвищення урожаю у зернових одиницях до 10 ц/га. Показано позитивний вплив інокуляції на поліпшення структурних показників продуктивності сільськогосподарських культур та якість рослинної продукції. Встановлено, що застосування мікробних препаратів знижує поширення хвороб рослин. У разі використання мінеральних добрив виявлено тенденцію щодо зменшення вмісту рухомих форм азоту та фосфору у прикореневій зоні інокульованих рослин. Показано доцільність застосування мікробних препаратів, що сприяють перевазі процесів синтезу органічної речовини у прикореневій зоні сільськогосподарських культур над її мінералізацією. Відзначено, що низькі додаткові витрати та висока ефективність застосування мікробних препаратів зменшують собівартість сільськогосподарської продукції та підвищують рівень рентабельності її виробництва.

75. Агроекологічні аспекти вирощування гороху в умовах Східного Лісостепу України

Автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 І.В. Ніколаєнко; Ін-т агроекології та біотехнології УААН. — К., 2002. — 15 с. — укp.

Наведено результати досліджень щодо повного використання потенційних можливостей симбіотичної системи горох - бульбочкові бактерії. Доведено доцільність застосування для передпосівної обробки насіння гороху високоефективними екологічно безпечними регуляторами росту рослин ДГ-482, бактозолем на фоні інокуляції комплементарним штамом Rhizobium legumiosarum 263 б. Зазначено, що одночасна стимуляція макро- та мікросимбіотів позитивно впливає на ріст, розвиток рослин гороху, процеси фотосинтезу, формування та розвиток симбіотичного апарату. Встановлено, що нітрогеназна активність на дослідних варіантах більш, ніж удвічі перевищувала нітрогеназну активність на контролі. Зроблено висновок, що стимулятори росту в комплексі з бактеріями підвищують вміст відновленого азоту, а співвідношення вуглецю та азоту підтримується на рівні, оптимальному для азотфіксації.

76. Агроекологічні аспекти застосування мікробних препаратів при вирощуванні нагідок лікарських (Calendula officinalis L.)

Автореф. дис... канд. с.-г. наук А.С. Кузьменко; УААН. Ін-т агроекології та біотехнології. — К., 2005. — 21 с. — укp.

Наведено результати дослідження впливу мікробних препаратів азотфіксуючої, фосформобілізуючої, біопротекторної дії та фізіологічно активної речовини на біологічну активність і родючість грунту, посівні якості насіння, динаміку формування загальної фітомаси та вміст суми флавоноїдів - основної діючої речовини, яка визначає господарську якість нагідок лікарських. Встановлено, що інтродуковані у кореневу зону рослин азотфіксуючі та фосформобілізуючі мікроорганізми сприяють покращенню поживного режиму грунту та нагромадженню екологічно безпечних форм макроелементів, необхідних для росту та розвитку нагідок лікарських. Відзначено активний вплив мікроорганізмів у складі біопрепаратів на природне мікробне угруповання ризосфери та суттєве підвищення загальної біологічної активності грунту. Встановлено залежність між зміною поглинальної здатності кореневої системи нагідок лікарських і наявністю в ризосфері певних мікробних угруповань. Доведено опосередкований вплив інтродукованих мікроорганізмів через кореневу систему на біохімічні зміни в рослинному організмі у фази стеблування - цвітіння, зокрема вмісту зелених пігментів - хлорофілів A і B. Відзначено позитивну дію біопрепаратів на покращення росту, загального розвитку рослини та збільшення урожайності на 24,50 - 25,95 %, а якості сировини (суцвіть) на 32,43 - 40,54 %. Обгрунтовано доцільність використання в технології мікробного впливу таких бактеріальних препаратів, як "Діазофіт" і "Поліміксобактерин", встановлено оптимальні дози їх застосування та ефективні методи обробки насіння.

77. Агроекологічні й агротехнічні основи введення амаранту в культуру в Лівобережному Лісостепу України

Автореф. дис... д-ра с.-г. наук06.01.09 Т.І. Гопцій; Ін-т цукр. буряків УААН. — К., 2004. — 38 с. — укp.

Теоретично обгрунтовано та практично доведено необхідність введення амаранту в культуру Лівобережного Лісостепу України, а також розроблено основні елементи технології його вирощування. З метою виділення найбільш перспективних видів для вирощування в Лівобережному Лісостепу України вивчено 19 видів амаранту, одержаних у різних ботанічних садах та ВІР. На підставі аналізу впливу кліматичних умов зони на ріст, розвиток та продуктивність рослин, вивчення біологічних особливостей видів, їх адаптивного потенціалу, напрямку використання виявлено три види амаранту: A. cruentus - для вирощування на кормові цілі, A. hybridus і A. hypochondriacus - універсального використання кормового та насіннєвого спрямування. Доведено можливість селекційного поліпшення амаранту шляхом застосування методів добору, внутрішньовидової та міжвидової гібридизації. Теоретично обгрунтовано схему селекційного процесу, базуючись на використанні періодичного добору з проведенням оцінки потомства, практичну значимість якої доведено створенням семи сортів амаранту різних напрямків використання, занесених до Державного реєстру сортів рослин України. На підставі результатів вивчення впливу окремих елементів технології вирощування на рівень реалізації продуктивного потенціалу видів, перспективних для умов Лівобережного Лісостепу України, розроблено технологічну схему вирощування з урахуванням фенологічних фаз розвитку рослин. Визначено перспективні напрямки використання зеленої маси та насіння.

78. Агроекологічні основи використання фосфатмобілізуючих бактерій при вирощуванні олійних культур

Автореф. дис... канд. с.-г. наук03.00.16 Г.О. Усманова; Ін-т агроекології та біотехнології УААН. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Проведено дослідження результатів застосування препаратів альбобактерину та поліміксобактерину в технологіях вирощування ріпаку та соняшнику. Встановлено, що бактеризація насіння олійних культур препаратами фосфатмобілізуючих бактерій сприяє стимуляції росту та розвитку рослин, інтенсифікації накопичення фотосинтетичних пігментів і збільшенню активної поглинальної поверхні коріння, а також покращанню фосфатного й азотного живлення, підвищенню урожайності та поліпшенню якості насіння. Обгрунтовано екологічну, біоенергетичну й економічну доцільність використання альбобактерину та поліміксобактерину в технологіях вирощування олійних культур. Показано, що інтродукція A. album 1 122 і P.polymyxa KB у ризосферу ріпаку та соняшнику позитивно впливає на стан мікробіоценозу - збільшує кількість мікроорганізмів агрономічно цінних груп і підвищує нітрогеназну активність асоціативної мікрофлори у 1,7 - 6,9 разів. З метою підвищення титру та терміну зберігання альбобактерину та поліміксобактерину обгрунтовано доцільність застосовувати у процесі виробництва препаратів твердої мінеральної домішки цеоліт у концентраії 0,5 %, яка не впливає на ефективність їх агроекологічної дії.

79. Агроекологічні основи збереження родючості грунтів в промислових насадженнях яблуні та їх якісна оцінка в садівництві України

Автореф. дис... д-ра с.-г. наук06.01.03 М.В. Козак; Ін-т грунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського УААН. — Х., 1999. — 33 с. — укp.

Дисертацію присвячено питанням збереження родючості грунтів в промислових насадженнях яблуні та їх якісної оцінки в садівництві. На основі біогеоценотичного підходу до досліджень вивчено і оцінено вплив факторів родючості на продуктивність яблуні. Розроблена шкала бонітування грунтів в балах, установлений поріг деградації якісного складу гумусу темно-сірих опідзолених грунтів і запропонований простий екологічний показник контролю за його станом - pH води. Обгрунтована доцільність тривалого задерніння міжрядь саду з використанням невисоких доз (N60P60K60) мінеральних добрив, установлено тривалість і запропоновані трави для задерніння. Розроблена модель родючості темно-сірих опідзолених грунтів і запропонована біогеоценотична схема ведення досліджень в садівництві.

80. Агроекологічні основи інтегрованого захисту яблуні від парші та інших хвороб

Автореф. дис... д-ра с.-г. наук06.01.11 Ф.С. Каленич; Нац. аграр. ун-т. — К., 2007. — 44 с. — укp.

Здійснено аналітичний огляд історії вивчення парші яблуні. Описано біологію патогенезу, особливості прояву та розвитку хвороби залежно від екологічних умов та певних прийомів агротехніки, основні складові інтегрованого захисту насаджень, роль прогнозу в оцінці епіфітетійної ситуації, а також методи та технічні засоби його забезпечення. Проаналізовано наслідки вивчення ефективності фунгіцидів за різних систем і способів застосування, критерії оцінки шкідливості хвороби, проблеми фунгіцидної резистентності збудника парші, методи її визначення, шляхи запобігання та подолання. Значну увагу приділено розробці біологічного методу захисту насаджень на підставі результатів вивчення антагоністичної активності епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні проти збудника парші.