LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Мистецтво. Мистецтвознавство

Всього — 1296 Сторінка 10 із 65

181. Дизайн в архітектурі Древнього Єгипту

А.М. Капацина Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2005. — N 2. — С. 3-10. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Висвітлено проблеми становлення дизайну у Стародавньому Єгипті. Розглянуто особливості оформлення житла та пірамід. Дизайн представлено як світову хроніку де відображені провідні ідеї минулого і сьогодення, колективна мудрість народів. Виділено основні принципи єгипетського мистецтва. Вони започаткували появу єдиних образотворчих канонів.

182. Дизайн як фактор гармонізації відносин суспільства і особистості: методологічні засади

автореф. дис... д-ра філософ. наук09.00.03 І.С. Рижова; Ін-т вищ. освіти АПН України. — К., 2008. — 32 с. — укp.

Розроблено цілісну соціально-філософську концепцію дизайну як фактора гармонізації відносин суспільства й особистості. Розкрито сутність дизайну як об'єкта вивчення соціальної філософії. Проаналізовано наукові підходи щодо дизайну в його історичній ретроспективі. Визначено принципи та методи філософського аналізу та розроблено категоріальний апарат дослідження дизайну. Вивчено генезу дизайнерської діяльності, акцентовно увагу на її інноваційному характері. Визначено сутність, форми та функції дизайну, досліджено концепцію дизайнерської діяльності в системі відносин людина - суспільство, розкрито сутніть дизайнерської творчості як специфічного способу самореалізації особистості. Встановлено роль дизайну у розвитку соціальної свободи та самоудосконалення соціуму й особистоті, розглянуто специфіку самореалізації особистості в дизайнерській діяльності. Розкрито сутність дизайну як культурної універсалії цивілізації, розглянуто сучасні уявлення про технократичний дизайн. Уточнено аксіологічну складову змісту дизайну та його антропологічний вимір. Виявлено специфіку сучасної концепції становлення та розвитку дизайну як духовно-практичного феномену в інформаційно-культурному просторі й обгрунтовано напрями оптимізації його нових форм. Показано роль вітчизняних дизайнерських традицій у саморозвитку українського суспільства. Проаналізовано актуальні проблеми дизайну в сучасному філософському дискурсі - класичному, модерністському, постмодерністському.

183. Дизайн як формотворчий чинник у сучасній системі синтезу мстецтв

О. Гладун Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2007. — N 4. — С. 3-13. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.

Вивчено принципово нову систему синтезу мистецтв, що складається за умов нової інформаційної цивілізації. Формотвірним чинником у данній системі є дизайн.

184. Дизайнология автомобиля

В.А. Ашкин Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 6. — С. 285-288. — рус.

Розглянуто особливості дизайнологія автомобіля та метод, який сприяє "рівнобіжному" виконанню роботи суміжними фахівцями, що в підсумку і скорочує тимчасові витрати, здешевлює виробництво і гарантує перевагу нових рішень.

185. Динамічна стійкість прямолінійних труб із внутрішніми потоками неоднорідної рідини

Автореф. дис... канд. техн. наук05.23.17 Фархад Ядулла огли Абдуллаєв; Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт. — К., 2000. — 20 с. — укp.

Наведено задачу, що виникає в транспорті, в авіаційній і космічній техніці, у нафтовій і газовій промисловості та в енергомашинобудуванні, про пружні коливання та динамічну стійкість трубчатих стержнів, які містять внутрішні потоки неоднорідної рідини. Розглянуто: моделі, в яких неоднорідність стаціонарного потоку може бути обумовлена змінами в процесі руху його агрегатного стану (наприклад, зміною тиску в повітряно-водяних або паро-водяних сумішах, її усередненої густини та швидкості) та його параметри є неперервними функціями осьової координати; модель руху внутрішньої акустичної хвилі, яка моделюється руховим полем внутрішнього тиску, що змінюється за гармонійним законом; моделі потоку з розривними параметрами, які складаються з дискретних мас рідиних згустків, розділених порожнинами та заповнених газом (паром). Для дослідження динамічної стійкості використано методи безпосереднього комп'ютерного моделювання і методи теорії Ляпунова і Флоке. Вивчено поведінку консольних та шарнірно закріплених труб у докритичному, критичному та закритичному станах.

186. Дионисийство и экспрессионизм (мотив темноты в произведениях М.Шагала и В.Кандинского)

О.А. Тарасенко Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — Х., 2002. — N 8. — С. 57-83. — Библиогр.: 90 назв. — рус.

Зазначено, що у мистецтві експресіонізму відбувався перехід від світу земного, сонячного, упорядкованого (Аполлоничного) у хтонічний, нічний, темний, хаотичний (Діонисійний), від зовнішнього простору мистецтво переходить до внутрішнього, внаслідок чого міняється відношення до світла і темряви. Розглянуто в метафізичному аспекті мотив темряви або "містичної глибини" у добутках М.Крокувала і В.Кандинського в контексті російського мистецтва, що дало підстави для їх появи. (З мотивом темряви зв'язані тінь, ніч, морок).

187. Диригентське виконавство та рогові оркестри в Україні

Ю.І. Лошков Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2006. — N 5. — С. 108-117. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Проаналізовано специфіку диригентського виконавства у період культивування академічного колективного музикування в Україні.

188. Диригентське оркестрове виконавство і вітчизняне аматорське музикування (початок ХІХ ст.)

Ю.І. Лошков Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2006. — N 10. — С. 75-84. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Проаналізовано специфіку диригентського виконавства в період культивування академічного колективного музикування в Україні.

189. Диригентсько-хорова освіта в музичній культурі України другої половини XX століття

Автореф. дис... канд. мистецтвознавства17.00.01 А.К. Мартинюк; Харк. держ. акад. культури. — Х., 2001. — 20 с. — укp.

Розглянуто диригентсько-хорову освіту в музичній культурі України другої половини XX ст. як системне явище в історико-педагогічному, музикознавчому та культурному аспектах. Проаналізовано функціонування регіональних диригентсько-хорових шкіл в Україні пострадянського періоду, а також наукову спадщину диригентсько-хорової школи М.Лисенка, яка є важливим джерелом формування сучасної диригентсько-хорової освіти. Застосовано ретроспективний аналіз для вивчення особливостей становлення та розвитку національних традицій у галузі хорової освіти. Запропоновано комплексний аналіз розвитку музикознавчої думки в галузі хорознавства та висвітлено методологічні засади проблеми. Наведено структурну модель концептуальних основ системи диригентсько-хорових дисциплін у сучасній хоровій освіті за умов нової соціокультурної ситуації в Україні. Розкрито методологічні принципи в системі функціонування диригентсько-хорових дисциплін у системі освіти студентів.

190. Диригентсько-хорове мистецтво Галичини другої половини XIX - першої третини XX століття

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.01 Л.В. Мороз; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистец. — К., 2003. — 19 с. — укp.

Вперше в українському музикознавстві комплексно досліджено диригентсько-хорове мистецтво Галичини другої половини XIX - першої третини XX ст. на основі документальних архівних матеріалів. Висвітлено історичну динаміку формування диригентсько-хорового мистецтва Галичини від аматорських до професійний форм, визначено історичні умови, за яких відбувалася професіоналізація даної діяльності в контексті тих міжкультурних зв'язків, що детермінували загальну спрямованість культуротворчого процесу в Україні цього періоду: опанування західноєвропейського досвіду музичного просвітництва та його використання з метою забезпечення національних духовних потреб. Розглянуто роль просвітницьких закладів, освітньо-педагогічної та видавничої діяльності музичних товариств Галичини у вихованні професійного ставлення до диригентської та співацької професій. Досліджено особливості концертно-виконавського життя хорових колективів та розглянуто творчі здобутки особистостей, які сприяли поетапному поступу галицької диригентсько-хорової школи до професіонального самовизначення. Охарактеризовано систему підготовки хорових диригентів та виконавців, принципи організації навчального процесу в тогочасних музично-освітніх закладах. Введено до наукового обігу нові архівні матеріали, що дають змогу відтворити реальну картину розвитку диригентсько-хорового мистецтва Галичини другої половини XIX - першої третини XX ст.

191. Дискурс стилю в ретроспективі української видовищної і драматичної культури

Автореф. дис... д-ра філософ. наук17.00.01 Н.П. Чечель; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 36 с. — укp.

Розглянуто стильовий дискурс української видовищної та драматичної культури як систему знаків у процесі їх застосування у контексті перспективи трансформацій образу Людини та Світу, що суттєво корегує емпіричні методи її вивчення та відображає філософський зміст мистецтва театру. Обгрунтовано концепцію органічності та тяглості української видовищної та драматичної культури, що заперечує наслідувально-фрагментарну модель розвитку національного сценічного мистецтва, забезпечуючи його входження у систему великих стилів європейської культури. На підставі дослідження логіки формування національного стилю виявлено його універсальну структуру, пов'язану з утворенням концепції ігрового полістилістизму як консолідуючої суспільно-художньої ідеї, втіленої в різноманітних формах і субстанціях. Формалізовано поняття стилю як матеріалізованого світовідчуття та підкреслено момент його центральності як семіотичної мови стильоцентризму.

192. Дисципліна "Поетика архітектурно-предметного середовища" у світлі концептуального проектування національного стилю в архітектурі та дизайні

Х.П. Крамарчук Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2006. — N 4. — С. 33-42. — Бібліогр.: 6 назв. — укp.

Розглянуто навчально-робочу програму предмету "Поетика архітектурно-предметного середовища" як одна із важливих дисциплін, яка поряд з формуванням у студентів поняття українського стилю в мистецтві, спрямовує до перспективних напрямків пошуку національного стилю у власній творчості.

193. Дитяче мистецтво, примітивне мистецтво та мистецтво наїву

Л.Г. Шилімова-Ганзенко, С.А. Шилімов, О.О. Шепеньков Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2006. — N 2. — С. 149-154. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Зазначено, що прояви залежності від власної культури конкретніші, ніж залежність від культурного мистецтва (в глобальному масштабі) та від атмосфери, створеної на кафедрах дизайну при технічних, нехудожніх вузах - на місцевих рівнях.

194. Діалектика міфологеми і нова міфологія музичного романтизму

Автореф. дис... д-ра мистецтвознав.17.00.03 О.Г. Рощенко; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2006. — 33 с. — укp.

Створено теорію міфологеми як одиниці міфа, універсального поняття, завдяки якому є можливим виявлення взаємодії між мистецтвами, філософією, науками. Запропоновано визначення міфологеми. Розроблено типологію, структуру, історичну класифікацію цього елемента символічної структури. На підставі дослідення нової міфології як філософського вчення про мистецтво майбутнього розглянуто специфіку функціонування міфологем у художньому творі. Установлено парадигматичну роль нової міфології у формуванні ідеалів романтичного мистецтва. Проведено енциклопедичний аналіз з метою усвідомлення суті вченого стилю у музичних взірцях нової міфології. Досліджено музичний романтичний твір як "новий міф", енциклопедію-хаос у фрагментарній формі арабески, що базується на методах математики (комбінування), фізики (експериментування), хімії (змішування).

195. Діалог слова і музики у співтворчості Івана Карабиця та Бориса Олійника

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 О.М. Галузевська; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2006. — 16 с. — укp.

Досліджено вияв духовної консолідації у синтезі мистецтв на основі пісень, вокальних циклів і ораторій, створених протягом 1970 - 1980-х рр. видатними майстрами - поетом Б.Олійником і композитором І.Карабицем. Поєднувальна роль моральної домінанти у спілкуванні митців спричинила риторичний пафос у втіленні лірико-патріотичних образів. Тему пам'яті, архетип матері, міфологему вогню реалізовано в музично-поетичному діапазоні як синтез тексту, підтексту та контексту. Порівняно варіанти локалізації різними авторами, що дозволило визначити закономірності синергетичного процесу у співвідношенні метричної акцентності та мелодичних ліній з віршовою інтонацією поетичних текстів. І.Карабиць здійснював адекватний музичний переклад емоційно насиченого вокалізму віршів Б.Олійника завдяки зустрічній концептосфері.

196. Діалог як музично-культурологічний феномен: методологічні аспекти сучасного музикознавства

Автореф. дис... д-ра мистецтвознав.17.00.03 О.І. Самойленко; Нац. муз. акад. ім. П.І.Чайковського. — К., 2003. — 36 с. — укp.

Здійснено багаторівневу типологію діалогу як музично-культурологічного феномену на основі поетичного підходу. Розроблено концепцію "розуміючого музикознавства", що принципово оновлює методологію музикознавчого дослідження. Визначено музикознавчі аспекти бахтіології та відповідні їм ряди категорій. Виявлено методичні та аналітичні можливості тріадного структурування діалогу. Розвинуто ідею "ідеального над-адресата" - третього в діалозі, який дає змогу розробити єдині критерії типології діалогу в різних його формах, у тому числі - на різних рівнях музичної поетики. Запропоновано семантичну типологію музики та наведено текстологічні засади даної типології. Досліджено різноманітні музичні феномени, що дозволяє створювати типологію музикознавчого семантичного аналізу. Розкрито особливу роль російської композиторської школи рубежу XIX - XX ст. у формуванні умовного смислового музичного діалогу. Зіставлено діалог музики з культурою, а також самодіалог музики, який виявляє особливі властивості музики як контексту "діалог культур". Зазначено, що нове уявлення про універсалії музичної культури та їх анатомічні передумови дає змогу співвідносити з ними певні множинності текстових формул - стилістичні синтагми музики та поглиблювати підхід до явища інтертекстуальності. Апробовано підхід до катарсису як до акту розуміння, у зв'язку з чим визначено діалогічні функції "художнього очищення" та їх композиційні чинники. Розглянуто психосемантичні перспективи теорії діалогу в музикознавстві.

197. Діалогічність як принцип стильового мислення в музиці 2-ої половини XX ст. (на прикладі творчості Р.Щедріна)

автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 О.П. Кучма; Одес. держ. муз. акад. ім. А.В.Нежданової. — О., 2008. — 16 с. — укp.

Досліджено стильові процеси музики XX ст. у контексті такої домінуючої тенденції культури даного періоду, як поліфонічність, що дозволяє визначити ціннісну роль творчого процесу та співвіднести розвиток мистецтва з філософським осмисленням стану сучасної культури. Відповідно до концепції діалогу М.Бахтіна уточнено сутність поняття "стиль", до наукового обігу введено категорію "стильове мислення". Обгрунтовано новий підхід щодо об'єднання до однієї системи особливостей стилеутворення у музиці XX ст., починаючи від формування творчого напрямку (феномену неостилів) та закінчуючи деякими стилістичними особливостями твору (жанрово-стильові запозичення). Розроблено підхід щодо вивчення нових стильових утворень у музичі XX ст. у контексті дослідження двох функцій традиції - охоронної та перетворювальної. Розкрито сутність явища стильового діалогу та його роль у музиці XX ст. у співвіднесеності з ціннісним аспектом композиторської творчості й основними тенденціями розвитку мистецтва даного періоду. Визначено основні типи діалогу, що можуть проявляти себе через категорію стилю. Виявлено культурно-історичні передумови інтенсивного використання стильового діалогу у творчості композиторів 2-ої половини XX ст. Досліджено типи включення іностильового матеріалу у твір та оціночні аспекти у його застосуванні. Вперше у вітчизняному музикознавстві проаналізовано твори Р.Щедріна кінця 1980-х - початку 1990-х рр., виявлено специфіку прояву стильового діалогу у творчості композитора. Встановлено особливості пізньої творчості Р.Щедріна. Визначено стильові ознаки жанру концерту як одного з провідних у творчій діяльності митця останніх років.

198. Діяльність Кабінету музичної етнографії ВУАН у контексті розвитку української музичної фольклористики кінця XIX - першої третини XX ст.

Автореф. дис... канд. мистецтвознав. 17.00.03 О.Л. Юзефчик; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2000. — 19 с. — укp.

На підставі архівних джерел, наукових праць та матеріалів преси висвітлено збирацьку, науково-дослідницьку та популяризаторську роботу керівника Кабінету К.Квітки та співробітників - М.Гайдая, В.Харкова, М.Береговського. Відзначено, що К.Квітка та наукові працівники Кабінету зробили цінний внесок у вивчення українських народних пісень і народної музики національних меншин. Доведено, що Кабінет музичної етнографії у 1920-х - першій половині 30-х рр. став справжнім науковим цетром музичної фольклористики. Обладнання Кабінету (бібліотека, фотоальбоми, рукописні збірки народних музичних інструментів тощо) сприяло безпосередньому ознайомленню науковців-фольклористів, композиторів, педагогів-музикантів, працівників радіомовлення з народними піснями різних регіонів України, з досягеннями вітчизняних і зарубіжних учених у галузі етномузикології.

199. Діяльність кафедри музикології Львівського університету (1912 - 1939 рр.) у контексті європейської академічної освіти

Автореф. дис... канд. мистецтвозн.17.00.03 У.Б. Граб; Львів. держ. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2006. — 19 с. — укp.

Вперше в україському музикознавстві проаналізовано навчально-організаційну та наукову діяльність кафедри музикології Львівського університету у контексті європейської академічної освіти, сформованої на філософських та морально етичних принципах Гумбольтівського університету. З'ясовано роль А.Хибінського в організації кафедри історії музики Львівської консерваторії у довоєнні роки. Висвітлено вплив науково-публіцистичної діяльності А.Хибінського на розвиток галицького музичного шкільництва. Наведено характеристику львівської музикологічної школи як цілісного науково-дослідницького напряму, що вивчає традиційну музикознавчу проблематику та розробляє методологію нових міждисциплінарних пошуків. Розглянуто персоналії українських учнів А.Хибінського, показано суттєвий вплив музикологічної освіти європейського зразка на їх подальшу повоєнну наукову діяльність.

200. Дмитрий Безперчий - Харьковский учитель Генриха Семирадского

С. Волошкина Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 9. — С. 31-35. — Библиогр.: 8 назв. — рус.

Розглянуто творчість відомого українського митця, педагога Д. Безперчого, його роль у становленні художньої освіти у Харкові.