LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Мистецтво. Мистецтвознавство

Всього — 1296 Сторінка 5 із 65

81. Вариации на темы кубизма в современном харьковском искусстве. В.Куликов и М.Брозголь

В.С. Немцова Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2005. — N 7. — С. 31-43. — Библиогр.: 4 назв. — рус.

Проаналізовано творчість двох сучасних харківських художників В. Куликова і М. Брозголя в контексті традицій західноєвропейського кубізму і російського сезанізму. Акцент зроблено на ідеї, що в Харкові протягом ХХ ст. зберігалася безперервність лінії розвитку мистецтва, орієнтованого на пошук пластично ємних і оригінальних художніх рішень.

82. Варіантність та її композиційні закономірності (на прикладі інструментальної музики українських і російських композиторів 70 - 90 рр. ХХ ст.)

Автореф. дис... канд. мистецтвознавства17.00.03 О.О. Верба; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Визначено суть та специфіку варіантності як техніки письма та принципа музичного розвитку, проаналізовано її генезис. Досліджено варіантність як метод художнього моделювання на прикладі різних стильових та жанрових моделей. Розроблено систему критеріїв варіантності як музичної універсалії. Розширено термінологічний апарат аналіза сучасної музичної композиції. Виявлено композиційні закономірності варіантної форми та характер взаємодії варіантності з іншими принципами музичного розвитку формотворення. На підставі загального дослідження варіантності в різних функціональних проявах створено типологію варіантних форм. До наукового обігу залучено музичний матеріал, що заповнює прогалини у вивченні сучасної музичної культури.

83. Василь Витвицький: музикознавча та композиторська спадщина

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.01 Л.В. Лехник; Львів. держ. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2006. — 20 с. — укp.

Комплексно досліджено основні параметри і характеристики наукової та мистецької спадщини В.Витвицького - музикознавця, композитора, музичного критика, а також його музично-громадської діяльності у контексті музичної культури Галичини та західної української діаспори протягом двох останніх третин XX ст. Проведено систематизацію й аналіз музикознавчого доробку, притаманної музикознавцеві методології дослідження. Вивчено найзначніші музичні твори В.Витвицького, здійснено спробу визначити його внесок до української музики та музикознавства. Висвітлено особливе, унікальне місце В.Витвицького в українському музикознавстві та музичній культурі як музичного історика, критика, композитора, педагога й організатора музичного життя. Внаслідок багатогранності його творчості, великого обсягу музикознавчого, музично-публіцистичного доробку та композиторської майстерності його ім'я постає поряд з іменами найбільш відомих музик нашого часу в Україні та в українській еміграції.

84. Вездесущий Лазарь, или генеалогический аргумент

С.В. Евтушенко Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2005. — N 4. — С. 37-43. — Библиогр.: 10 назв. — рус.

Сформульовано та аргументовано концепцію верифікації раніше висунутих атрибуційних припущень, які стосуються раритетів, що представляють традицію художнього примітива у контексті староукраїнського живопису.

85. Веризм та його аналогії в музичному мистецтві Європи і Китаю

Автореф. дис... канд. мистецтвознавства17.00.03 Лю Бінцян; Одеська держ. музична академія ім. А.В.Нежданової. — О., 2006. — 16 с. — укp.

86. Взаємодія вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики

Автореф. дис... канд. пед. наук13.00.02 Л.М. Василенко; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2003. — 20 с. — укp.

Грунтуючись на теоретичному узагальненні змісту вокального та методичного компонентів професійного становлення студентів, визначено сутність їх вокально-методичної підготовки та виявлено її компоненти: мотиваційно-цільовий, інформаційно-пізнавальний, операціонально-технологічний та рефлексивно-аналізуючий. Науково обгрунтовано та експериментально перевірено змістовно-структурну модель забезпечення взаємодії вокальної та методичної підготовки майбутніх спеціалістів, яка, реалізуючи сукупність педагогічних принципів, умов і технологічних засобів, концентрує пізнавальну та діяльнісно-творчу активність майбутніх учителів музики на вироблення особистісної зацікавленості процесом вокального навчання школярів, досягнення власної вокально-виконавської майстерності, засвоєння методичних концепцій вокального навчання та оволодіння практичними вміннями співацького розвитку учнів, розвиток здатності до адекватної самооцінки у вокально-методичній діяльності.

87. Взаємодія гетерогенності та адитивності в регіональній музичній культурі Дніпропетровщини: від витоків до сучасності

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 С.А. Щітова; Одес. держ. муз. акад. ім. А.В.Нежданової. — О., 2006. — 18 с. — укp.

Досліджено професійну музичну культуру Дніпропетровщини від витоків до сьогодення як частку української культури. Головну увагу приділено питанню взаємодії адитивності та гетерогенності в історичному аспекті становлення та розвитку культури Катеринослава - Дніпропетровська та на сучасному етапі шляхом перетворення ознак постмодернізму у музичних творах різних жанрів. Розкрито динаміку відображення гетерогенних процесів у регіональній музичній культурі, що складається в адитивну картину цілого. Головні напрямки музичної культури Катеринослава у період XIX - початку XX ст. розглянуто у єдиному процесі становлення та росту професіоналізму. Творчість перших професійних композиторів Дніпропетровська Л.Усачова, О.Соловйова, В.Сапєлкіна продовжує цей процес і стає фундаментом для створення Дніпропетровської композиторської організації. Розглянуто історичні витоки, зв'язки місцевої композиторської школи, її склад і основні творчі пріоритети у жанрах хорової, камерної, симфонічної музики.

88. Взаємодія стильових елементів в'єтнамської та європейської музики (на прикладі творчості ряду композиторів XX сторіччя)

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 Данг Нгок Занг Куан; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2001. — 19 с. — укp.

Вперше в науковий обіг введено приклади багатоголосся в'єтнамської традиційної музики. Предметом дослідження обрано аспект мовленнєво-стилістичної взаємодії елементів народно-традиційної в'єтнамської та сучасної європейської музики. Розглянуто стильові елементи народної та традиційної музики В'єтнаму на рівні ритмічної, мелодико-структурної, ладової, фактурної, формоутворювальної та жанрової організації музичного матеріалу. У дослідженні використано коннотативно-семіотичний підхід до проблеми сприйняття мовленнєво-стилістичних елементів в'єтнамської народної та традиційної музики, що стало важливою передумовою процесу різностильового синтезу. Висвітлено загальностильові елементи європейської музики: в аспекті їх виділення, відокремлення від неєвропейських музичних явищ та участі в різностильовому синтезуванні (насамперед, контрапунктичний принцип у поліфонії, натурально-діатонічну семиступеневість, тонально-функціональну система, сучасні композиторські техніки: сонористика, комбінаторику, серійність, алеаторика), що дозволило порівняти творчі результати синтезу різностильових елементів у творчості в'єтнамських та європейських композиторів.

89. Вибрані осмогласні жанри української сакральної монодії

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 Н.І. Сиротинська; Львів. держ. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2004. — 16 с. — укp.

На базі великого джерельного матеріалу осмогласних жанрів української монодії досліджено вибрані осмогласні цикли, що дає змогу виявити особливості адаптаційних процесів засвоєння візантійської осмогласної системи. Висвітлено тенденції, які спричинили утворення національного типу співочого нотолінійного збірника - Ірмологіона, на прикладі якого виявлено поступове увердження власне гласового структурного типу, який з'явився на початку XVII ст. і швидко став переважаючим. Проаналізовано інципітні списки 28-ми рукописів та виявлено дивовижну стабільність мелодики та звуковисотних рівнів піснеспівів кожного гласу у межах циклу. Зроблено висновок щодо незвичайно великої наявності усної співочої практики в усіх регіонах України, а також присутності глибокої теологічної базової основи розрізнених у часі написань. Зазначено, що такий феномен української осмогласної монодії потребує використання нового методу дослідження - комплексного богословсько-літургічного та мелодичного аналізу. Здійснено різноаспектне вивчення вибраних осмогласних жанрів догматиків, степенних - антифонів та воскресних ірмосів та показано формування в українському сакральному співочому мистецтві нового типу внутрішньогласових співвідношень, що демонструє високий рівень національної духовної культури.

90. Вивчення творчості Ю. Cловацького і Ф. Шопена з позиції спільності естетичних поглядів та світосприйняття

Н.М. Травкіна Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2003. — N 11. — С. 130-134. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Розглянуто характерні особливості творчості Ю. Словацького і Ф. Шопена, що дозволяє зробити висновок про єдність їх естетичних поглядів та світосприйняття.

91. Визуальные парадоксы: группа "буриме"

В.С. Немцова Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2005. — N 2. — С. 134-147. — Библиогр.: 10 назв. — рус.

Розкрито історію виникнення та творчі принципи групи "Слобожанське буриме", життєздатного й плідного союзу харківських архітекторів, дизайнерів і живописців. Висвітлено індивідуально яскраві форми "екологічного", "поліфонічного" та "духовного" живопису провідних майстрів групи, які у своєму прагненні до універсальних соціокультурних і естетичних розробок приходять до такого оригінального синтезу живопису й дизайну, як "painting design".

92. Виконавська інтерпретація в аспекті психології особистості музиканта-артиста

автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 Т.О. Сирятська; Харк. держ. ун-т мистец. ім. І.П.Котляревського. — Х., 2008. — 18 с. — укp.

Вивчено психолого-аналітичний аспект особистості виконавця, який є взірцем артистичної діяльності. Грунтуючись на динамічній концепції особистості (за Е.Фроммом) та концепції іншого М.Бахтіна, екстрапольованих на матеріал виконавського мистецтва, опрацьовано теоретичні положення класичної характерології за документами щодо діяльності видатних музикантів минулого К.М.Вебера, М.Глінки, піаністів А.Рубінштейна, С.Рахманінова, Г.Гульда, В.Софроницького. Це уможливлює моделювання процесів і механізмів психології особистості через визначення її базових концептів ("характер", "темперамент", "артистична енергія"). Запропоновано дефініції понять "інтерпретація", "особистість інтерпретатора", "артистична енергія". Виявилось, що всі творчі особистості мали певний тип акцентуації (за типологією К.Ленгарда), який не лише пояснює особливості його психототипу, але й спрямовує та увиразнює семантику виконавської інтерпретації (через взаємодію рис темпераменту та характеру). Зазначено, що цей процес не є лінійним, спрощеним - він впливає на трактовку авторського тексту та трансформує його зміст опосередковано, але закономірно та на об'єктивному підгрунті. Ідеальним є збіжність "образу автора" з виконавським Я. В інших випадках виконавське мислення виокремлює трансформацію авторського Я, слухач відчуває певні зміни у традиції виконання. Це простежено на чотирьох виконавських версіях Шостої прелюдії Ф.Шопена: А.Корто, С.Ріхтера, В.Софроницького, М.Аргеріх. Психологічна структура особистості є енергетичною системою, що також увиразнює семантичну спрямованість інтерпретації як кінцевого результату діяльності музиканта-артиста. Закон структурної тотожності (конгруентності) між акцентуйованими рисами особистості та типом інтерпретації визначає характер взаємодії та доповнює усталену в інтерпретології типологію виконавців, розвиває існуючі ідеї К.Мартинсена, Е.Кречмера, Д.Рабіновича.

93. Виконавська інтерпретація фактури прелюдій Ф.Шопена

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 Л.О. Касьяненко; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2001. — 17 с. — укp.

Досліджено проблему виконавської інтерпретації фактури на прикладі трактування "Прелюдій" opаторії 28 для фортепіано Ф.Шопена. Вперше комплексно розглянуто питання виразного потенціалу виконавської інтерпретації фортепіанної фактури. Проаналізовано й узагальнено систему засобів виразності, що використовуються для виконавського втілення фактури твору. Розроблено понятійний апарат, адекватний меті, завданням і методиці дослідження. Синтезовано наукові досягнення дослідження фактурних явищ у галузі теоретичного музикознавства та теорії музичного виконавства. Виявлено та проаналізовано стильові витоки "Прелюдій", закорінених у музиці епохи бароко. Запропоновано жанрову класифікацію твору, що не дублює існуючі підходи. Визначено та проаналізовано певні тенденції трактувань музичного твору, а також питання виразних можливостей та нескінченної множини виконавської інтерпретації фортепіанної фактури.

94. Виконавська піаністична школа як рід культурної традиції

Автореф. дис... канд. мистецтвознавства17.00.01 Ж.В. Дедусенко; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Наведено характеристику виконавської школи як феномену та явища. Розглянуто питання типологічної спільності школи та культури, школи та культурної традиції. Визначено суть понять "виконавська модель", "виконавський канон" як еквівалентні позначення механізмів нормотворчості у виконавстві-професії та виконавстві-мистецтві. Виділено нормативні одиниці виконавської професії та мистецтва. Визначено функції школи в історії виконавського (фортепіанного) мистецтва, розкрито структурні особливості школи як системи типів спілкування музиканта з інструментом, публікою, твором.

95. Виконавський аналіз музичного твору: теоретичний і практико-методичний аспекти (на прикладі діяльності піаніста-інтерпретатора)

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 Д.В. Вечер; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2007. — 20 с. — укp.

Розроблено теоретичні та методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору, визначено його пріоритетні напрями (стильовий, жанровий, фактурний, емоційно-драматургічний). Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид досліження музичного твору, спрямований на його виконавську інтерпретацію. У процесі розгляду виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано системно-структурний (зокрема, порівняльний), функціональний та історико-типологічний підходи. Запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" та типологію його основних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їх естетичні оцінки ("емоційно-естетичну програму"), а також програму "змістового поля" твору та її відображення у драматургії, рокриття й аргументацію його художнього генезису (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" та створення моделі майбутньої інтерпретації. Результати наукового дослідження використано у виконавській і педагогічній діяльності під час роботи над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.

96. Виконавсько-методичні засади фортепіанної школи Вілема Курца як джерело розвитку львівської піаністики

Автореф. дис... канд. мистецтвознавства17.00.03 Л.І. Садова; Львів. держ. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2007. — 20 с. — укp.

Вперше в українському музикознавстві досліджено особливості становлення та розвитку фортепіанної виконавсько-педагогічної школи як комплексного явища, що охоплює діяльність піаністів різних країн. Виділено найвидатніші здобутки та показано перспективи розвитку школи. Визначено сутність фортепіанної педагогіки В.Курца на підставі вивчення його методичних праць. Проаналізовано виконавсько-педагогічні засади одного з найвидатніших учнів В.Курца - Е.Штоєрмана. Досліджено розвиток базових принципів фортепіанної педагогіки В.Курца у діяльності Е.Штоєрмана та його учнів. Визначено основні тенденції розвитку методики В.Курца у різних національних школах, зокрема, у чеській фортепіанній педагогіці 1960-х років. На підставі вивчення звукозаписів досліджено особливості втілення принципів школи В.Курца у виконавській творчості видатних концертуючих піаністів. Вперше в українському музикознавсті проаналізовано та введено до наукового обігу всі методичні праці В.Курца, музичні редакції Е.Штоєрмана та ключові методичні праці чеських піаністів З.Бьомової, А.Грюнфельдової, І.Штепанової-Курцової, українських педагогів Р.Савицького, Д.Герасимович. Висвітлено внесок В.Курца у розвиток піаністики XX ст., показано його вплив на формування польської, чеської та західно-української фортепіанних шкіл.

97. Використання народних традицій в українській архітектурі початку ХХ сторіччя

Н.О. Медведь Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 6. — С. 162-164. — укp.

Описано процес пошуку національної архітектури, розвиток українського стилю. Дослідженно традиції народного зодчества.

98. Використання стародавніх методів побудови пропорції тіла людини у сучасному навчальному процесі

С.В. Рибін Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 10. — С. 54-59. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Розкрито значення пропорцій тіла людини у сучасному навчальному процесі, визначено внесок стародавніх майстрів у створення системи побудови пропорцій тіла людини.

99. "Високий стиль" хорового концерту кінця XVII - XVIII ст.: до проблеми музично-поетичної цілісності

Автореф. дис... канд. мистецтвознав.17.00.03 Є.В. Ігнатенко; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2005. — 19 с. — укp.

Розроблено концепцію стильового розвитку вітчизняного хорового концерту кінця XVII - XVIII ст. як особливої мовної системи, яка сформувалася внаслідок цілеспрямованого відбору вербальних і музичних мовних засобів. Розкрито зміст і методологічне значення поняття "високий стиль" щодо жанру хорового концепту. "Високий стиль" визначає та водночас обмежує коло ідей і тем художнього твору, а також передбачає масштабний задум, значну та важливу ідею твору. Зауважено, що цей стиль визначав принципи відбору та диференціації словесних і музичних мовних засобів хорового церковного концерту. "Високий стиль" визначено як загальний естетичний принцип художньої структури музично-поетичного твору, що реалізується на різних рівнях, а саме: мовному, фонетичному й інтонаційному, синтаксичному й композиційному. Зроблено висновок, що поняття "високий стиль" є актуальним протягом всієї історії розвитку жанру хорового церковного концерту.

100. Витоки неокласичних тенденцій в архітектурі першої половини ХХ ст. (на прикладі творчості архітектора-неокласика І.О. Фоміна)

Г.М. Поклонська Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2004. — N 8. — С. 81-95. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.

Висвітленно питання дослідження ідейних витоків та конкретних стильових проявів неокласицизму в архітектурі першої половини ХХ ст.