LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Історія. Історичні науки

Всього — 2188 Сторінка 1 із 110

1. А.Л. Бертье-Делагард и феодосийские древности (1891-1895 гг.)

Э.Б. Петрова Культура народов Причерноморья. — 2000. — N13. — С. 99-101 — Библиогр. в конце статьи: с. 101 (13 назв.) — рус.

история Крыма, 19 в., история Феодосии, археология Феодосии, Бертье-Делагард А.Л., персоналия, Карантин, керамика, древности Феодосии, преподавательТНУ, нуженполныйтекст

2. А.С. Пушкин в Симферополе

Е.В. Андрейко Культура народов Причерноморья. — 1998. — N3. — С. 76-82 — Библиогр.: 38 назв. — рус.

история Крыма, 19 в., путешествие Пушкина А.С., краеведение, крымоведение, персоналия, Пушкин в Крыму

3. Агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України (1941 - 1944 рр.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 М.В. Михайлюк; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.". — К., 2006. — 20 с. — укp.

На підставі вивчення широкої джерельної бази досліджено агітаційно-пропагандистську діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України у 1941 - 1944 рр. Визначено місце психологічної війни на східних територіях у довоєнній стратегії керівників III рейху. Показано особливості організації та специфіку функцій центрального керівництва агітаційно-пропагандистською роботою німецької окупаційної влади в Україні. Встановлено компетенцію окупаційної адміністрації у сфері психологічної війни, а також обов'язки відділів пропаганди органів місцевого управління. Досліджено функціонування видавничо-друкарської системи, радіо- та кіномережі в Україні. Визначено загальну кількість періодичних видань, що друкувались на території рейхскомісаріату та військової зони окупації. Розглянуто вплив агітаційно-пропагандистських заходів німецької окупаційної влади, зокрема періодичних видань, радіо, кіно, дрібної друкованої продукції й образотворчого мистецтва на свідомість населення окупованої території. Зроблено висновок про неефективність німецької агітаційно-пропагандистської політики в Україні у період Другої світової війни.

4. Аграрна політика Австро-Угорщини та Німеччини в Україні, 1918 р.

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.02 Б.В. Малиновський; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2001. — 17 с. — укp.

Розглянуто аграрну політику Австро-Угорщини та Німеччини в Україні у 1918 р. в контексті східної політики зазначених держав періоду Першої світової війни. Висвітлено політичні та економічні фактори, які обумовили зацікавленість Центральних держав у вирішенні аграрного питання в Україні. Охарактеризовано взаємовідносини між представниками Німеччини й Австро-Угорщини з одного боку й урядами Української Народної Республіки та української держави - з іншого, які склалися з приводу та в процесі вирішення аграрного питання в Україні. Проаналізовано діяльність австро-угорських і німецьких військ, пов'язану з реалізацією політичних рішень керівництв Центральних держав у галузі земельних відносин в Україні.

5. Аграрна політика на Закарпатті (1944 - 1950 рр.)

Автореф. дис. канд. іст. наук07.00.01 В.В. Міщанин; Ужгор. нац. ун-т. — Ужгород, 2003. — 19 с. — укp.

Досліджено вплив аграрної політики Народної Ради Закарпатської України (НРЗУ) в 1944 - 1945 рр. та регіональних і центральних партійних і державних органів СРСР та УРСР у 1946 - 1950 рр. на зміну суспільних відносин у цілому і аграрних зокрема на Закарпатті. Здійснено комплексний конкретно-історичний аналіз процесу аграрних перетворень 1944 - 1950 рр. у контексті повоєнної політики і радянізації Закарпаття. Визначено головні об'єктивні і суб'єктивні чинники формування основ аграрної політики краю у перші повоєнні роки і детально охарактеризовано механізм її реалізації. Виділено основні етапи політики усуспільнення і колективізації в аграрному секторі Закарпаття другої половини 1940-х рр. Розкрито форми і методи адміністративно-політичного директивного здійснення колективізації в закарпатському селі. Детально охарактеризовано форми опору населення краю компартійній політиці тотальної колективізації. Вперше в українській історіографії зроблено порівняльний аналіз аграрних перетворень 1944 - 1950 рр. на Закарпатті з методами та наслідками реалізації повоєнної політики колективізації в інших західних регіонах СРСР та політики кооперування сільського господарства у державах Східної Європи. Введено до наукового обігу ряд принципово нових джерел з фондів центральних і регіональних архівів України, переважно з Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО) з історії аграрної політики на Закарпатті 1944 - 1950 рр. Підкреслено значення історичного досвіду для успішної реалізації сучасної аграрної реформи в незалежній Україні.

6. Аграрна політика німецьких окупаційних властей на території військової зони України (1941 - 1943 рр.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 С.І. Власенко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 17 с. — укp.

Проведено дослідження аграрної політики німецьких властей в окупованих областях України, які протягом 1941 - 1943 рр. перебували під управлінням верхмахту. Розглянуто загарбницькі плани нацистської верхівки щодо експлуатації сільськогосподарського потенціалу українських територій. На базі вивчення документальних матеріалів, здебільшого обласних архівних установ республіки, досліжено діяльність німецьких військово-адміністративних, військово-господарських та українських новоутворених органів влади у регіоні. Визначено особливості аграрної політики нацистів та їх спроби реформування сільськогосподарського виробництва. Проаналізовано зміни у ставленні місцевих селян до німецьких окупаційних властей і визначено основні фактори, що впливали на даний процес. Розглянуто наслідки господарювання німців і визначено матеріальні збитки аграрного сектору економіки військової зони України після двох років німецької окупації.

7. Аграрна політика Німеччини в рейхскомісаріаті "Україна" 1941 - 1944 рр.

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 Н.М. Глушенок; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 16 с. — укp.

Визначено основні завдання, характер та особливості реалізації воєнно-економічної політики гітлерівської окупаційної адміністрації у аграрному секторі економіки рейхскомісаріату "Україна". Проаналізовано динаміку розвитку та методи втілення заходів "реформування" системи господарювання на селі. Проведено детальне дослідження поглядів нацистського керівництва щодо ставлення до українського селянства та з'ясовано вплив даного чинника на вибір методів та способів реалізації аграрної політики. Переглянуто характер психологічного впливу та матеріального заохочення селян, встановлено його ефективність у контексті економічної політики Німеччини. У науковий обіг введено невідомі раніше факти щодо вилучення матеріальних і використання людських ресурсів сільського господарства рейсхкомісаріату "Україна" в економічних інтересах Німеччини. Показано зміни у ставленні українського селянства до системи "нового порядку" протягом усього періоду окупації. Виправлено наявні неточності та помилки в історіографічній літературі щодо окремих аспектів аграрної політики третього рейху на українських землях.

8. Аграрна політика партійно-радянської влади (1944 - 1964 рр., західні землі України)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 О.М. Малярчук; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича. Ін-т народознав. — Л., 2005. — 20 с. — укp.

На підставі комплексного аналізу історичних матеріалів та літературних джерел визначено основні етапи, методи та засоби здійснення колективізації сільського господарства на західних землях України в 1944 - 1964 рр. Досліджено особливості реалізації кадрової політики в аграрном секторі економіки та особливості його ідеологічного забезпечення. Проаналізовано специфіку структурної перебудови господарського механізму в регіоні та визначено ефективність його функціонування. Охарактеризовано соціально-побутові умови в сільській місцевості в даний історичний період. Досліджено вплив суспільно-політичних і соціально-економічних чинників на реалізацію державної аграрної політики, зокрема таких факторів, як революційні перетворення в традиційно усталеній системі господарювання в регіоні та збройне протистояння підпілля ОУН, УПА й органів партійно-радянської влади.

9. Аграрна політика російського царату на Правобережній Україні у 1793 - 1861 рр.: зміни у землеволодінні і землекористуванні

автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 В.Л. Брославський; Черкас. нац. ун-т ім. Б.Хмельницького. — Черкаси, 2007. — 20 с. — укp.

На підставі вивчення джерел і літератури проаналізовано аграрну політику російського царату на Правобережній Україні у 1793 - 1861 рр. Відзначено, що після приєднання краю царський уряд ужив заходів щодо збільшення у регіоні російського землеволодіння. З цією метою значні земельні площі були передані наближеним до царського двору російським чиновникам. Основними шляхами зменшення шляхетського землеволодіння у краї у даний період були секвестр, конфіскація та викуп землі казною. Аграрна політика царату щодо католицької, уніатської та православної церков на Правобережжі полягала у зменшенні католицького, ліквідації уніатського та збільшенні православного землеволодіння та землекористування. Політика російського уряду щодо селянського землекористування на Правобережній Україні у зазначений період мала, як правило, протекціоністський характер. Царат намагався використати становище селян у боротьбі проти польських поміщиків. З цією метою у 1848 р. у краї проводилась інвентарна реформа. Однак вона не здійснила значного полегшення стану селян та не зумовила суттєвих змін у селянському землекористуванні.

10. Аграрна політика українських національних урядів (1917-1921 рр.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 Н.А. Ковальова; Дніпропетр. держ. ун-т. — Д., 1999. — 18 с. — укp.

Дисертацію присвячено дослідженню діяльності в галузі аграрних відносин урядів Української Народної Республіки доби Центральної Ради та Директорії і Української Держави. Вперше у вітчизняній історіографії запропоновано цілісну картину вирішення національними урядами аграрного питання. Застосований комплексний підхід до оцінки внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливали на стан земельної справи, дозволив визначити основні напрямки та характерні риси аграрної політики, простежити її еволюцію. З'ясовано суспільні орієнтири в земельній справі, роль і місце політичних партій, проаналізовано ставлення селянства до урядової політики. Дістало подальший розвиток реконструкція системи державних органів, які займалися розробкою та реалізацією земельних реформ. Показано роль аграрного питання при визначенні шляхів національно-демократичної революції.

11. Аграрна політика Української Держави П.Скоропадського

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 Г.В. Терела; Запоріз. держ. ун-т. — Запоріжжя, 2000. — 18 с. — укp.

На підставі архівних матеріалів, переважно неопублікованих, проаналізовано складові аграрної політики уряду Павла Скоропадського. Визначено пріоритети організаційних заходів у ході регулювання землекористування та продовольчого ринку. Показано спроби уряду реформувати відносини власності на землю та причини їх неефективності. Окреслено зовнішні та внутрішні чинники, які впливали на аграрну політику Української Держави 1918 р.

12. Аграрна реформа П.А.Столипіна та ії здійснення в Україні (1906 - 1914 рр.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 Л.Р. Ігнатова; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2002. — 19 с. — укp.

Розглянуто передумови та процес здійснення аграрної реформи П.А.Столипіна в Україні на початку XX ст. Встановлено, що стан сільського господарства України відрізнявся від загального в Російській імперії, що вимагало особливих підходів до реформування аграрного сектора. Однак, уряд, впроваджуючи реформу, не надавав значення історичним, географічним та національним особливостям сільського господарства України. Зазначено, що проведення аграрної реформи надало найбільше позитивних результатів на Україні, незважаючи на недостатнє фінансування та необгрунтованість її організації.

13. Аграрний розвиток Волинської губернії в 1795-1861 рр.

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 О.А. Бундак; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича. — Л., 1999. — 16 с. — укp.

У дисертації досліджено історію Волині кінця XVIII-першої половини XIX ст., поширення російського господарювання в краї, еволюція основних галузей сільського господарства, форми землекористування та землеволодіння, промисли та зародження товарно-грошових відносин, становище селянства.

14. Аграрні відносини в українському селі у 20 - 30 роках XX століття

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 Л.С. Скотнікова; НАН України. Ін-т історії України. — К., 2000. — 19 с. — укp.

Досліджено аграрні відносини в українському селі у 1921 - 1939 рр. На підставі широкого кола архівних джерел, переважну більшість яких введено до наукового обігу вперше, висвітлено комплекс питань щодо аграрних відносин у добу нової економічної політики. Зазначено, що проведення земплевпорядкувальних робіт, державні кредитування і система контрактації, сільськогосподарська кооперація, орендні відносини сприяли розвитку різних форм власності та господарювання в аграрному секторі, формуванню у селянина властивостей господаря. Проаналізовано процеси в українському селі щодо проведення суцільної колективізації, внаслідок якої під виглядом "колгоспно-кооперативної" власності було утверджено насправді державну власність на засоби виробництва в аграрній сфері, селян було позбавлено статусу власника і господаря, звужено їх громадянські права. Наведено рекомендації щодо використання уроків суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку українського села в 1921 - 1939 рр. під час проведення аграрної реформи в сучасних умовах.

15. Аграрні відносини у Криму (1918 - 1926 рр.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 С.В. Бородін; Запоріз. держ. ун-т. — Запоріжжя, 2000. — 18 с. — укp.

Досліджено зміни в аграрних відносинах в Криму під час першого та другого встановлення радянської влади (січень - червень 1919 року), земельні відносини на завершальному етапі громадянської війни. Проаналізовано аграрні відносини у Кримській АРСР 1920 - 1926 рр., проведення аграрних перетворень на засадах радянського аграрного законодавства, міжселищне закріплення земель за користувачами, внутрішнє землевпорядкування, вплив аграрних відносин на селянське господарство і сільськогосподарське виробництво. Вивчено основні форми землекористування - общинне, ділянково-черезсмужне, колективне, землі безпосереднього державного володіння, радгоспне та допоміжні форми землекористування - в процесі оренди землі, переселення та розселення, спецпризначення та спецвикористання.

16. Агрокультура українців Буковини (друга половина XIX - початок ХХ ст.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.05 І.Д. Воротняк; Прикарпат. нац. ун-т ім. В.Стефаника. — Івано-Франківськ, 2006. — 19 с. — укp.

Опрацьовано широке коло джерел і літератури та досліджено розвиток агрокультури українського населення Буковини. Значну увагу приділено проблемам впливу природних умов на розвиток землеробства. Висвітлено питання стосовно змін структури посівних площ, асортименту вирощуваних сільськогосподарських культур, а також щодо інноваційних систем землеробства. Розглянуто традиційні способи удобрення грунту. Проаналізовано динаміку розвитку народної агротехніки. Досліджено питання впровадження інновацій у сільське господарство краю та проаналізовано їх вплив на менталітет зі світогляду буковинського села. З'ясовано локальні та загальнослов'янські риси розвитку агрокультури українців Буковини. Охарактеризовано у порівняльному аспекті народну агротехніку, аграрні звичаї й обряди українського та східнороманського населення краю.

17. Адміністративна та культурно-просвітницька діяльність А.Я.Фабра на Півдні України (30-ті - перша половина 60-х рр. XIX ст.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 О.М. Бобкова; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2007. — 20 с. — укp.

Проаналізовано основні напрямки діяльності видатного адміністратора першої половини ХІХ ст. А.Я.Фабра на підставі архівних джерел і вивчення історіографії, зокрема, на посадах таврійського губернського прокурора, правителя канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора, катеринославського губернатора, члена Таврійського губернського у селянських справах присутності. Досліджено внесок А.Я.Фабра в становлення краєзнавчих традицій у регіоні, створення перших музеїв на півдні України. Розглянуто питання історії найбільшого добродійного закладу Сімферополя - Сирітського будинку таємного радника А.Я.Фабра.

18. Адміністративний, господарський та етноконфесійний розвиток Нового Самбора у XV - XVIII ст.

автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 Л.В. Смуток; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2008. — 16 с. — укp.

Досліджено історію Нового Самбора у XV - XVIII ст. Розглянуто формування системи міського управління. З'ясовано обсяг обов'язків і повноважень міських урядів. Проаналізовано персональний склад міських урядовців. Розкрито систему міського судочинства та його місце у судово-правовій системі Речі Посполитої. Проаналізовано адміністративно-правові взаємовідносини між містом та передмістями. З залученням нових джерел розкрито етноконфесійний склад населення Нового Самбора. Охарактеризовано економічне становище, специфіку розселення римо-католицької (польської) та єврейської громад й інших етноконфесійних груп. На підставі певних історичних свідчень скориговано чисельність міського населення у XV - XVIII ст. Проаналізовано стан міського господарства: специфіку його організації та зміни протягом зазначеного періоду.

19. Азовское море и Керченский пролив - правовой статус на современном этапе

С.Ю. Черняев Культура народов Причерноморья. — 2000. — N12. — С. 80-81 — Библиогр. в конце статьи: с. 81 (6 назв.) — рус.

история Крыма, правовой статус, морское право, Украина, Россия, нуженполныйтекст

20. Академік М.Ф.Біляшівський у науковому, культурному та громадському житті України (кінець XIX - перша чверть XX ст.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 Л.В. Дідух; Нац. ун-т "Києво-Могил. акад". — К., 2005. — 17 с. — укp.

Проведено дослідження наукової та громадсько-культурницької діяльності академіка М.Ф.Біляшівського. Розглянуто процес становлення ученого як особистості та формування його наукових поглядів. Проаналізовано дослідження ученого у галузі археології, спеціальних історичних дисциплін, мистецтвознавства, етнографії та музеєзнавства, визначено основні напрямки його наукової діяльності. Охарактеризовано внесок М.Ф.Біляшівського в розширення державної музейної мережі України. Досліджено концепцію ученого про створення місцевого музею, розроблену на базі власного практичного досвіду директора Київського міського художньо-промислового та наукового музею. Висвітлено внесок М.Ф.Біляшівського у формування теоретичних положень вітчизняного музеєзнавства як наукової дисципліни. Значну увагу приділено пам'яткознавчій та пам'яткоохоронній діяльності М.Ф.Біляшівського. З'ясовано, що позитивне вирішення основних проблем збереження вітчизняної історико-культурної спадщини учений вбачав у виведенні їх на загальнодержавний рівень у контексті прийняття національного пам'яткоохоронного законодавства. Висвітлено активну діяльність М.Ф.Біляшівського у різних пам'яткоохоронних інституціях та показано роль наукової інтелігенції в національно-культурному розвитку України кінця XIX - початку XX ст.