LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Історія. Історичні науки

Всього — 2188 Сторінка 3 із 110

41. Апология Евмела, или некоторые аспекты правления Перисада I и междоусобицы на Боспоре в конце IV в. до н.э.

О.К. Шевченко Культура народов Причерноморья. — 2001. — N26. — С. 121-123 — Библиогр.: 18 назв. — рус.

античная история Крыма, правление Перисада I, Северное Причерноморье, персоналия, Сатир II, Боспорское царство

42. Арабо-єврейські протиріччя у Палестині на початку 20-х р. ХХ ст

Г.В. Батенко Культура народов Причерноморья. — 2004. — N56, Т.1. — С. 14-21 — Библиогр. в конце ст. 57 назв. — укp.

Важливим кроком до ескалації протистояння арабів та євреїв Близького Сходу, що передували створенню держави Ізраїль були події 20-х р. ХХ ст. У цей час Палестина перебувала під мандатом Ліги Націй, який надали Великій Британії. Формування протистояння почалося наприкінці ХІХ ст. І з часом поступово загострювалося.

43. Арабські біографічні словники як джерела з історії ісламу та арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі у VII - XIII ст.

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 З.А. Саідов; НАН України. Ін-т сходознавства ім. А.Кримського. — К., 2007. — 21 с. — укp.

Досліджено відомості арабських біографічних словників про осіб, чиї життя та діяльність були пов'язані зі Східним Кавказом VII - XIII ст. До наукового обігу введено значний та оригінальний матеріал з історії ісламу в даному регіоні. На базі цього матеріалу висвітлено питання щодо ісламу в цій області Хальфату в VII - X ст. та розкрито невідомі раніше аспекти арабо-мусульманської духової та культурної традиції у XI - XIII ст. Відомості арабських біографічних словників про Східний Кавказ за об'ємом значною мірою поступається подібним відомостям про інші регіони Халіфата. Вони переважно відображають життя та діяльність персоналій з поза міст, де вони народилися та почали займатися хадісами чи іншими релігійними науками. Системний аналіз біографічних відомостей про людей, які походили зі Східного Кавказу VII - X ст. дозволив встановити, що у даному регіоні, як і в інших частинах Халіфату, у цей період склався стан мусульман - вчених мужів. Серед усіх біографічних матеріалів IX - X ст. за загальною кількістю зазначених життєописів та значимістю окремих персонажів головує столиця Аррану - Барда'а. Зроблено висновок, що Барда'а перетворилася на найзначніший центр арабо-мусульманської освіти у межах усіх кавказьких володінь Халіфату. Згасання Барда'а як центру мусульманської вченості внаслідок знищення міста русами у 332/943 рр. дуже негативно вплинуло на розвиток духовної та культурної традиції на Східному Кавказі. На підставі дослідженого біографічного матеріалу висвітлено один з невивчених аспектів духового життя регіону IX - X ст. - присутність тут прихильників му'тазилітської богословської школи.

44. Ариэль Шарон (штрихи политического портрета)

С.С. Щевелев Культура народов Причерноморья. — 2003. — N38. — С. 93-95 — Библиогр. в конце ст.: 10 назв. — рус.

Ближневосточный конфликт является самым затяжным региональным конфликтом после II мировой войны. От его решения зависит судьба арабов и евреев на территории Израиля и Палестины. В этой связи, возникает необходимость исследовать политические позиции современных лидеров этих народов – Ариэля Шарона и Ясира Арафата.

45. Армянская церковь в Ялте (1909 - 1917 гг.) и ее создатели

Л.В. Спесивцева Культура народов Причерноморья. — 2004. — N52, Т.1. — С. 172-173 — Библиогр. в конце ст. 8 назв. — рус.

Цель статьи: На основе документальных материалов и свидетельств проследить судьбу армянской церкви в Ялте и ее создателей.

46. Архаїчні елементи культури козацтва в контексті українознавства

Автореф. дис... канд. іст. наук09.00.12 Ю.С. Фігурний; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін-т українознав. — К., 1999. — 19 с. — укp.

Розглядається сукупність архаїчних елементів в культурному комплексі українського козацтва, як складової і невід'ємної частини індоєвропейської мілітарної традиції. Для цього залучається велика міждисциплінарна джерельна база; проводиться комплексне дослідження глибоких коренів визначальних елементів козацького культурного комплексу (культи коня та шаблі, козаки-характерники, кобзарі - співці лицарської слави, червоний колір, джури-молодики, зв'язок битви з бенкетом, особливе ставлення козака до жінки тощо); виділяються тюркські впливи в традиційній козацькій культурі; вивчаються паралелі між культурою козацтва та пізнього середньовічного лицарства Західної Європи; аналізуються етапи формування індоєвропейської військової традиції і українського козацтва як її складової частини. Робиться висновок, що досліджуючи культуру українського козацтва, ми виявляємо значну кількість архаїчних елементів загальноіндоєвропейської культурної традиції. Вони мають численні паралелі з культурою середньовічного європейського лицарства і сягають прадавньої глибини індоєвропейської мілітарної традиції.

47. Археографічна діяльність архівних установ України (1946 - 1991)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 Ю.А. Прилепішева; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознав. ім. М.С.Грушевського. — К., 2003. — 19 с. — укp.

На базі результатів вивчення різноманітних джерел визначено основні організаційні засади та особливості розвитку видавничої діяльності установ системи Головархіву УРСР. Розкрито вплив на науковий та інформаційний рівень, тематику видань суспільно-політичних та ідеологічних чинників. Надано комплексну оцінку загальносоюзних правил публікації історичних документів, проаналізовано основні принципи та методи підготовки видань, вивчено досвід українських архівістів-археографів у вдосконаленні нормативно-методичної бази публікації джерел. Визначено повноту висвітлення історичного минулого України в документах, уведених до наукового обігу завдяки опублікованим збірникам документів.

48. Археографічна діяльність та джерелознавчі студії І.П.Крип'якевича

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 І.М. Заболотна; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 19 с. — укp.

Визначено місце та роль І.Крип'якевича в розвитку вітчизняної археографії та джерелознавства. На базі широкого кола архівних й опублікованих джерел, відповідної літератури з дослідженого питання висвітлено основні періоди життя та наукової творчості вченого. Визначено пріоритетні напрями діяльності науковця, серед яких значне місце займають археографічна праця та джерелознавчі студії. Надано оцінку археографічним працям дослідника та з'ясовано особливості його едиційної практики. Проаналізовано його доробок у галузі практичного та теоретичного джерелознавства.

49. Археологічна наука у Львові у XIX - на початку ХХ століття

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 Н.М. Булик; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2007. — 20 с. — укp.

На базі широкого кола джерел і літератури розрито процес зародження та розвитку археології, виділено основні осередки, довкола яких зосереджувалися археологічні дослідження у Львові. Розглянуто їх роль у формуванні археології як самостійної науки. Показано значення археологічних виставок і з'їздів другої половини XIX ст. у процесі становлення археологічної науки. Введено до наукового обігу матеріали, які висвітлюють процес створення та діяльність при кафедрі класичної археології та праісторії Львівського університету "Академічного гуртка любителів археології". Значну увагу приділено історії польових досліджень І.Шараневича, М.Грушевського, К.Гачека. Уперше комплексно розглянуто археологічні дослідження на території Східної Галичини, виділено три етапи розвитку археології та створено карти відкритих і досліджених пам'яток XIX - початку XX ст.

50. Археологічна наука у Харківському університеті (1805 - 1920 рр.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.04 В.В. Скирда; НАН України. Ін-т археол. — К., 2000. — 18 с. — укp.

На підставі великого фактичного матеріалу створено узагальнюючий нарис монографічного плану про розвиток археологічної науки в одному з найбільших у країні осередків археологічної науки - Харківському університеті - з моменту його створення та до 1920 р. Спростовано положення про те, що археологічна наука до кінця XIX ст. в Україні цікавилася лише античною спадщиною Причорномор'я та Приазов'я. Подано матеріали про археологічну діяльність деяких харківських учених: Ю.І.Морозова, Д.І.Багалія, Є.К.Рєдіна, О.С.Федоровського, В.Є.Данилевича, Є.П.Тріфільєва та ін., які залишалися невідомими науковому загалу.

51. Археологічне зібрання Чернігівського державного музею (1896 - 1948 рр.)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.04 О.Є. Черненко; НАН України. Ін-т археології. — К., 2005. — 19 с. — укp.

Уперше визначено внесок співробітників Чернігова кінця XIX - початку XX ст. у розвиток вітчизняної археології та музейної справи. Установлено авторство відкриття та розглянуто історію перших досліджень ряду археологічних пам'яток Чернігово-Сіверщини (Мізинської стоянки, Шестовицького та Табаївського могильників). Систематизовано і проаналізовано шляхи формування та склад зібрання Чернігівського державного музею, накопиченого у період до 1948 р. Конкретизовано головні культурно-хронологічні показники колекцій. До науково обігу введено найбільш репрезентативні артефакти з музейного фонду, що не були раніше предметом наукового розгляду.

52. Археологічні культури пізнього енеоліту - ранньої бронзи Дніпро-Донського межиріччя (за матеріалами поселень)

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.04 Л.А. Спіцина; НАН України. Ін-т археології. — К., 2002. — 16 с. — укp.

Наведено повну характеристику матеріального комплексу поселень Дніпро-Донського межиріччя. На підставі аналізу керамічного комплексу, який для цієї доби є майже єдиним культурним індикатором, а також поховальних пам'яток, у межах півдня Лісостепової та у Степовій смузі України виділено два синхронних явища: у Лівобережній Україні - пам'ятки Рєпінської культури, поширені на сході (до Поволжя); у Нижній Наддніпрянщині та на заході (до Південного Бугу) в той час побутували носії Рогачицької культури, що полишили середній шар Михайлівського поселення, поселення Нижній Рогачик та інші пам'ятки, названі згідно з існуючим поняттям "рогачицький тип пам'яток" (О.Г.Шапошникова, В.М.Даниленко) та через наявність Нижньомихайлівської археологічної культури. Ці масиви різнилися матеріальним комплексом, поховальним обрядом та генезою.

53. Археологія та давня історія України на СD

М.Ю. Відейко Електронні зображення та візуальні мистецтва: Зб. пр. першої укр. конф. сер. EVA, 22 - 24 трав. 2002 р., Київ. — К., 2002. — С. 226-228. — укp.

Представлено створені 25 різноманітних мультимедійних проектів з археології та давньої історії України, головною метою яких було визначення можливостей використання мультимедійних технологій для публікації та популяризації результатів наукових досліджень. Доведено високу ефективність застосування мультимедійних технологій для поширення інформації про археологічні дослідження.

54. Архивные документы о крымской земельной реформе конца 1920-х годов

И.Ф. Андронова Культура народов Причерноморья. — 2001. — N17. — С. 107-110 — Библиогр. в конце ст. — рус.

история Крыма, земельная реформа, Крымская АССР, землеустройство

55. Архивные материалы (продолжение)

Е.И. Владимиров, Ж.К. Владимирова Культура народов Причерноморья. — 2005. — N71. — С. 19-22 — рус.

История Карадагской Научной Станции (Карадагской Биостанции).Історія Карадагськой Наукової Станції (Карадагськой біостанції)

56. Архитектоника комплекса "Русской правды" П.И. Пестеля

Т.В. Кононенко Культура народов Причерноморья. — 2004. — N54. — С. 308-313 — Библиогр. в конце ст. 11 назв. — рус.

Данная статья посвящена П.И. Пестелю, одному из идеологов декабристского движения, лидеру Южного общества. Автор статьи исследует комплекс "Русской Правды" П.И. Пестеля, его структуру и основные пласты.Ця стаття присвячена П.І.Пєстелю, одному з ідеологів декабристського руху, лідеру Південного товариства. Автор статті досліджує комплекс "Російської Правди" П.І. Пєстеля, його структуру та головні пласти.

57. Архівна спадщина кооператора, державного і громадського діяча М.В. Левитського (1859 - 1939): історія, реконструкція, зміст

автореф. дис... канд. іст. наук07.00.10 В.Б. Вовченко; НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського. — К., 2007. — 16 с. — укp.

Досліджено життєвий і творчий шлях відомого українського кооператора, державного та громадського діяча М.В.Левитського (1859 - 1936), показано особливості становлення його наукового світогляду та формування ідейних поглядів. Проаналізовано структуру архівної спадщини М.В.Левитського, запропоновано принципи класифікації та систематизації історичних документів. Здійснено групування архівних матеріалів за такими розділами: наукова спадщина, кооперативна та громадська діяльність, літературна та культурологічна творчість, державна діяльність, фотодокументи. У науковому дослідженні використано комплексні критерії (хронологічний, номінальний, жанровий, функціональний, джерелознавчий) аналізу та систематизації архівних матеріалів. Визначено роль документальної спадщини М.В.Левитського у вивченні кооперативного та культурно-просвітницького руху в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст.

58. Архівні джерела про українські культурні цінності, вивезені нацистами в роки ІІ світової війни

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 Т.М. Себта; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознав. ім. М.С.Грушевського. — К., 2000. — 20 с. — укp.

Комплексно і глибоко проаналізовано маловідомий досі великий масив архівних джерел щодо діяльності Айнзацштабу рейхсляйтера Розенберга в Україні та долі вивезених ним українських культурних цінностей під час Другої світової війни. Об'єктом дослідження є архівні комплекси документів Айнзацштабу (1940 - 1945 рр.) та Мюнхенського центрального збірного пункту Американської військової адміністрації в Німеччині - Мюнхенська картотека мистецьких об'єктів (1945 - 1952 рр.), т.зв. "Транспортні списки" (1946 - 1948 рр.), а також перелік культурних цінностей, що надійшли з Мюнхенського центрального збірного пункту СРСР протягом 1945 - 1962 рр. Вперше було порівняно три великі архівні комплекси документів Айнзацштабу, що зберігаються у Києві (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.ф.3674, 3676), Москві (Російський державний військовий архів, ф.1401-К) та Берліні (Bundesarchiv Berlin, ф.NS-30), а також описано та проаналізовано можливі шляхи повернення українських культурних цінностей - комплексу документів Мюнхенського центрального збірного пункту, які зберігаються в Бундесархіві в м.Кобленці (ф.В-323).

59. Архівні фонди НАН України як джерело з вивчення розвитку української академічної історичної науки (1944 - 1956)

автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 О.Ю. Кондратенко; Держ. ком. архівів України, Укр. НДІ архів. справи та документознавства. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Проаналізовано наукову й архівну спадщину історичних установ АН УРСР. З використанням архівних документів висвітлено розвиток академічної історичної науки у 1944 - 1956 рр. Установлено, що у перші повоєнні роки відбулось згортання досліджень з історії України як самостійного наукового напряму. Незважаючи на ідеологічний тиск партійно-радянських органів, слабку матеріально-технічну базу, а також недостатнє фінансове та кадрове забезпечення академічних історичних установ, їх науковий доробок був значним. Завдяки проведеному аналізу архівних документів науково-організаційного характеру з'ясовано, що колективами профільних установ було підготовлено близько 2 тис. наукових праць загальним обсягом 3,3 тис. друкованих аркушів Певна кількість виданих наукових праць, створених у повоєнний період, не втратила своєї актуальності сьогодні.

60. Архітектурно-просторові особливості формування вулиці Хрещатик в Києві (ХІХ - ХХ ст.)

Автореф. дис... канд. архіт.18.00.01 Г.В. Шевцова; Нац. акад. образотв. мистец. і архіт.. — К., 2002. — 18 с. рис. — укp.

Запропоновано історичну періодизацію розвитку вулиці. Представлено критерії, що обумовили становлення Хрещатика як центральної вулиці Києва. Підсумовано визначні періоди формування Хрещатика. Введено в професійний обіг нові архівні та проектні документи, встановлено авторство багатьох споруд, розроблено схеми забудови вулиці станом на 1915 р. Досліджено специфіку фасадної архітектури Києва кінця ХІХ ст. Представлено особливості стилістичного формування забудови Хрещатика. Виявлено унікальні архітектурно-будівельні традиції, що поширилися з даної вулиці на центральні райони міста. Вставлено елементи гармонізації забудови Хрещатика на межі ХІХ - ХХ ст. та критерії спорідненості сучасної забудови вулиці з утраченою. Розроблено план-схему з зазначенням дисгармонійних елементів простору. Створено стратегію диференційного підходу до забудови, згідно з якою зроблено зонування вулиці за чотирма режимами допустимих реставраційних втручань. Запропоновано засоби гармонізації забудови Хрещатика.