LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Медицина. Медичні науки

Всього — 7865 Сторінка 12 із 394

221. Вегетативна дистонія у осіб молодого віку в сім'ях (епідеміологія, спадково-конституціональні фактори, клініко-патофізіологічна характеристика)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.15 В.В. Циганенко; Харк. мед. акад. післядиплом. освіти. — Х., 2001. — 19 с. — укp.

Наведено результати епідеміологічних, клініко-неврологічних, зокрема, вегетологічних, психологічних, клініко-генетичних, деяких інструментальних і лабораторних досліджень синдрому вегетативної дистонії (СВД) у сім'ях. Шляхом порівняння показників 2-х груп - основної (ОГ) - з СВД і контрольної (КГ) - без СВД - встановлено розповсюдженість СВД, вікові та статеві особливості, найчастіші вегетативні ознаки, фактори ризику й антиризику декомпенсацій. Виявлено генетико-кореляційні зв'язки СВД між пробандами та їх батьками. Виділено детермінуючі та імовірні стигми дизембріогенезу (СД), які можуть бути маркерами підвищеного ризику розвитку СВД, а також об'єктивними критеріями його наявності в сім'ях. Встановлено характерні для ОГ і для родинних пар, на відміну від КГ, електроенцефалографічні, реоенцефалографічні особливості, відхилення ліпідного складу та згортальної системи крові. Виділено спадкові та зовнішньосередовищні складові ВД.

222. Вегетативна регуляція серцево-судинної системи у дітей з екстрасистолією

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.10 М. К. Уриваєва; Харк. держ. мед. ун-т. — Х., 2002. — 20 с. — укp.

Визначено найпоширеніші клінічні варіанти екстрасистолії у дітей. Встановлено, що найпоширенішими є лабіальні екстрасистоли, залежні від стану вегетативної нервової системи. Визначено діагностичну цінність черезстравохідного електрофізіологічного обстеження дітей, яким встановлено механізм, топіку екстрасистолії, стан провідної системи серця та перебіг захворювання в життєво небезпечній тахіаритмії. Доведено роль вегетативної нервової системи в виникненні екстрасистолії у дітей, визначено типи вегетативної регуляції серцево-судинної системи. З'ясовано, що у разі симпатичної спрямованості вихідного вегетативного тонусу та підвищенні атріовентикулярної провідності у дітей, хворих на екстрасистолію існує можливість трансформації її в пароксизмальну тахіокардію. Доведено, що між індексом напруження, парасимпатичною активністю вегетативної нервової системи та корегованим часом відновлення функцій синусового вузла існує пряма кореляційна залежність, що спостерігається у дітей зі стабільним перебігом захворювання, яка зумовлює пригнічення функцій синусового вузла. Запропоновано алгоритм діагностики екстрасистол, диференційованої діагностики лабільних і стабільних екстрасистол, а також розборку терапевтичних комплексів для лікування дітей.

223. Вегетативна регуляція серця при хронічній серцевій недостатності: клініко-патогенетичне значення та можливості корекції

Автореф. дис... д-ра мед. наук14.01.11 Т.І. Чабан; Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2001. — 36 с. — укp.

Висвітлено роль вегетативної та гуморальної регуляції у розвитку, прогресуванні та терапії хронічної серцевої недостатності. Описано, як через хронічну серцеву недостатність знижується варіабельність серцевого ритму, що відповідає підвищенню симпатичних і зменшенню парасимпатичних впливів, наростає активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушується барорецепторна функція, змінюються кореляційні взаємовідносини між вегетативними, гемодинамічними та гуморальними показниками. Встановлено залежність змін від функціонального класу, етіології серцевої недостатності та типу дисфункції лівого шлуночка і під впливом терапії.

224. Вегетативна регуляція серця та ефективність лікування хворих на хронічну серцеву недостатність еналаприла малеатом і метопрололом у амбулаторних умовах

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.11 О.В. Ігнаткіна; Дніпропетр. держ. мед. акад., АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2005. — 20 с. — укp.

Обгрунтовано доцільність використання гострих фармакологічних тестів (ГФТ) з еналаприла малеату (ЕМ) та метопрололом (МТ) з метою прогнозування змін вегетативної регуляції (ВР) під впливом терапії, яка передбачає використання цих препаратів. Відзначено, що встановлені під час ГФТ реакції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) на терапію з використанням ЕМ і МТ, що проявляються у їх підвищенні чи зниженні, зберігаються за умов тривалої терапії цими препаратами. Виявлено, що більш ранній і виражений позитивний клінічний ефект терапії хронічної серцевої недостатності (ХСН) за допомогою ЕМ і МТ спостерігається серед більш молодих пацієнтів, у першу чергу жіночої статі, що супроводжується більш швидким покращенням серед них стану ВР. Уперше показано, що результати терапії ХСН з використанням ЕМ і МТ є кращими у пацієнтів з більш високою початковою загальною потужністю спектру ВСР (TP ВСР) та позитивними змінами потужності показників ВСР у реакції на ГМТ з цими препаратами та можуть бути прогнозованими за їх результатами, за цього реакція TP ВСР є більш значущою у прогнозуванні ефективності лікування ХСН II - III функціональних класів (ФК), ніж початковий ФК ХСН. Уперше встановлено критерії, які до початку лікування дозволяють прогнозувати напрямок змін якості життя пацієнтів під впливом ЕМ і МТ за амбулаторних умов. Доведено існування взаємозв'язків між показниками ВСР та виживанням хворих з ХСН. Установлено, що статистично достовірно кращий прогноз виживання протягом трьох років спостереження виявляється серед пацієнтів з підвищенням TP ВСР у ГФТ з ЕМ та/або з МТ чи протягом терапії з застосуванням цих препаратів.

225. Вегетативна та ендотеліальна дисфункція у хворих на фіброміалгію: зв'язок з клінічними проявами та ефективністю лікування

автореф. дис... канд. мед. наук14.01.12 В.М. Хоменко; АМН України. Нац. наук. центр "Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска". — К., 2008. — 20 с. — укp.

Визначено ранні маркери ураження серцево-судинної системи у хворих на фіброміалгію (ФМ) - показників вегетативної регуляції та функціонального стану ендотелію, досліджено їх зв'язок з основними клінічними проявами ФМ, даними долориметрії та дисліпідемією. Вивчено ефективність корекції виявлених порушень шляхом включення до традиційної терапії ФМ beta-адреноблокатора карведилолу. Встановлено, що у хворих на ФМ має місце зміщення симпатовагального балансу в напрямку симпатикотонії та порушення функції ендотелію з підвищенням вмісту ендотеліну-1 (ЕТ-1) в плазмі крові, зниженням ендотелійзалежної вазодилятації (ЕЗВД) плечової артерії. Показано наявність кореляційних зв'язків між формуванням вегетативного дисбалансу й основними клінічними проявами ФМ (інсомнією, тривогою, депресією), а також між показниками функціонального стану ендотелію (вмістом ЕТ-1 і ступенем ЕЗВД) і рівнем загального холестерину. Доведено, що застосування карведилолу у хворих на ФМ дозволяє істотно покращати стан вегетативної регуляції та значно зменшити виразність ендотеліальної дисфункції.

226. Вегетативні дисфункції при хронічних запальних захворюваннях жіночої статевої сфери (клінічні, діагностичні та терапевтичні аспекти)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.15 І.В. Хубетова-Бондар; Київ. мед. акад. післядиплом. освіти ім. П.Л.Шупика. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Досліджено проблеми діагностики, клініки та лікування вегетативних дисфункцій, які виникають у жінок на фоні хронічних запальних хвороб внутрішніх статевих органів. Узагальнено результати клініко-неврологічних, психологічних, інструментальних обстежень гінекологічних хворих з різноманітними проявами ураження периферичного відділу вегетативної нервової системи. Визначено особливості вегетативних дисфункцій за зазначених хвороб як специфічного больового синдрому за наявності іритативних вогнищ та різних рівнів больової аферентації. Відзначено схильність больових феноменів до пароксизмального перебігу. Розроблено схему комплексного поетапного лікування вісцеральної вегетативної патології з застосуванням фармако-фізіотерапевтичного комплексу та пелоїдотерапії. Показано перевагу запропонованого способу лікування у порівнянні з роздільним проведенням фізіо-, пелоїдо- та медикаментозної терапії.

227. Вегетативні дисфункції у дітей (діагностика та лікування)

Автореф. дис... д-ра мед. наук14.01.10 В.Г. Бурлай; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2001. — 29 с. — укp.

Отримано нові дані про особливості клінічних проявів, психоемоційні розлади, стан вегетативного гомеостазу та ендокринної системи, особливості центральної, периферичної та мозкової гемодинаміки і мікроциркуляції у дітей з різними варіантами перебігу вегетативних дисфункцій. Вперше залежно від клінічних проявів, особливостей перебігу та провідних патогенетичних механізмів за допомогою комплексного клініко-інструментального та лабораторного дослідження виявлено чотири форми вегетативних дисфункцій у дітей: нейроциркуляторну (НЦД), вегетативно-судинну (ВСД), вегетативно-вісцеральну (ВВД) та пароксизмальну вегетативну недостатність (ПВН), для яких характерний різний ступінь ураження ВНС і стан вегетативного гомеостазу і для лікування яких необхідний індивідуальний підхід. Показано, що комплексна оцінка вегетативного гомеостазу за допомогою кардіоінтервалографії, кліноортостатичної проби та викликаних симпатичних шкірних потенціалів (ВСШП) дозволило виявити у дітей, хворих на вегетативну дисфункцію (ВД), характерні особливості стану ВНС. Встановлено, що параметри ВСШП залежать від клінічної форми захворювання, величини артеріального тиску, а своєрідність патерну змін ВСШП у дітей, хворих на ВСД з гіпертензією підтверджує дані про ураження вегетативних нейронів.

228. Вегетативні пароксизми у структурі епілептичної хвороби

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.15 І.В. Фьокліна; Харк. мед. акад. післядиплом. освіти. — Х., 2000. — 20 с. — укp.

Вивчено особливості перебігу епілептичної хвороби у поєднанні з вегетативно-судинними та мігренозними пароксизмами. Встановлено, що епілептичні напади, незалежно від їх характеру, облігатно супроводжуються вегетативними порушеннями перманентного та пароксизмального типів. Доведено, що особливо часто вегетативна дисфункція супроводжує скроневу епілепсію. На підставі клініко-нейрофізіологічних досліджень та спостережень за хворими протягом 5 років показано, що наявність неепілептичних пароксизмальних станів, незалежно від виду пароксизма, погіршує функціональний стан мозку, посилює його епілептизацію. Вегетативні кризи та мігренозні пароксизми змінюють взаємовідношення у системі біогенних моноамінів, що обтяжує клінічний перебіг епілепсії через погіршення гемодинаміки та несприятливо впливає на прогресування епілепсії.

229. Вегетативні показники у хворих на розсіяний склероз та їх динаміка на етапах гіпербаричної оксигенації

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.15 Ю.М. Сорокін; Київ. мед. акад. післядиплом. освіти ім. П.Л.Шупика. — К., 1999. — 19 с. — укp.

Досліджено вегетативну регуляцію у хворих на розсіяний склероз (РС) протягом курсу та сеансу гіпербаричної оксигенації (ГБО). Показано зменшення активності церебральних ерготропних систем і зниження напруги регуляторних механізмів на фоні нормалізації сегментарного рівня регуляції у хворих з клінічною ефективністю ГБО за розширеною шкалою ступеню інвалідності Kurtzke (EDSS). У хворих з відсутністю клінічного поліпшення відзначалася ригідність динаміки імунологічних показників та динаміки надсегментарних і барорецепторних впливів, поглиблення вагальної недостатності та напруженості регуляторних процесів, що свідчить про пригнічення регуляторних механізмів. Виявлені два типи реактивності до лікувальної гіпероксії під час баросеансу у хворих на РС: нормальна реактивність відображає адекватну активацію адаптаційно-пристосувальних механізмів, що забезпечує ефективний лікувальний результат; знижена - свідчить про пригнічення процесів адаптації-компенсації, що перешкоджує досягненню лікувального ефекту ГБО.

230. Вегетативні порушення при ішемічній хворобі серця

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.11 І.А. Тащук; АМН України. Ін-ут кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2004. — 20 с. — укp.

Визначено клініко-функціональні особливості впливу астеноневротичних нашарувань в редукції коронарного та фунціонального резервів за дисбалансу симпатичної та парасимпатичної ланок нервової системи та ендотеліальної дисфункції за умов формування коронарної хвороби серця. На підставі результатів обстеження 228 пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією (НЦД), стабільною стенокардією I-II функціонального класу (СС), нестабільною стенокардією, яка виникла вперше, та есенціальною гіпертензією I ступеня встановлено, що поєднання органічної кардіальної патології з проявами астеновегетативних порушень супроводжується меншим обмеженням коронарного резерву, більшою толерантністю до навантаження, обмеженими проявами ішемії, збільшенням загальної скоротливості міокарда. На підставі вихідних показників варіабельності серцевого ритму виявлено тенденцію до активації симпатичного контуру. Зазначено, що розподіл ендотеліну-1 (ЕТ-1) свідчить про переважання вихідного рівня та на висоті навантаження у хворих на СС в співставленні з НЦД, а за позитивної велоергометрії (ВЕМ) - про зменшення досягнутого навантаження під час зростання ймовірності ішемічної реакції та обмеження загальної та регіонарної фракції накиду за умов зростання симпатиктонії. Встановлено, що 14-денне застосування бетаксололу обумовлює зменшення приросту ЕТ-1 на висоті велоергометрії з 20,73 % до 0,88 %.

231. Ведення вагітності та пологів у жінок з аномаліями розвитку матки

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.01 С.В. Дерішов; Одес. держ. мед. ун-т. — О., 2005. — 18 с. — укp.

Уточнено структуру та частоту акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з мюллеровими аномаліями залежно від типу вади матки. З'ясовано причинні фактори ризику розвитку невиношування вагітності, передчасних пологів. Вперше визначено характер гормональної функції плаценти у жінок з різними вадами розвитку матки та стан матково-плацентарно-плодового кровообігу під час вагітності у співвідношенні з ризиком розвитку плацентарної недостатності (ПН). Обгрунтовано необхідність застосування диференційованого підходу щодо визначення методів хірургічної корекції істміко-цервікальної недостатності (ІЦН). Встановлено оптимальні терміни проведення операції, що дозволило значно підвищити відсоток виношування вагітності. Розроблено алгоритми ведення вагітності залежно від типу вади матки, використання якого знижує перинатальні втрати у 5 разів.

232. Венозна церебральна патологія у гострому періоді легкої закритої черепно- мозкової травми та шляхи її корекції

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.15 М.М. Герцев; Харківський ін-т удосконалення лікарів. — Х., 1999. — 16 с. — укp.

233. Вермілат в комплексному лікуванні гнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.22 С.В. Коломієць; Укр. мед. стоматол. акад. — Полтава, 2004. — 18 с. табл. — укp.

Досліджено дію вітчизняного поліпептидного препарату "Вермілат" в комплексному лікуванні хворих на гострі гнійні запальні процеси щелепно-лицевої ділянки у разі його регіонарного введення. Експериментальними методами доведено, що "Вермілат" підвищує функціональну активність фібробластів, нейтрофілів, макрофагів і лімфоцитів, виявляє непрямий вплив на мікрофлору гнійних ран, сприяє швидкій нормалізації клінічних показників, оптимізує перебіг запального процесу, зменшує строки загоєння рани та регулює формування ніжного малопомітного косметичного рубця. Вперше проведено порівняльний аналіз запропонованого комплексу лікувальних заходів регіонарного використання "Вермілату" у хворих на запальні процеси щелепно-лицевої ділянки з внутрішньом'язовим його введенням та з комплексом традиційного лікування. Встановлено, що використання "Вермілату" в комплексному лікуванні оптимізує перебіг запального процесу та скорочує терміни перебування хворих у стаціонарі.

234. Вертеброгенні предиктори артеріальної гіпертензії, диференційно-діагностичні критерії та особливості лікування

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.11 В.В. Хомовський; АМН України. Нац. наук. центр "Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска". — К., 2007. — 22 с. — укp.

Наведено результати дослідження скарг, вертебрологічних порушень, гемодинамічних, доплерографічних, реоенцефалографічних, мікроциркуляторних показників і артеріального тиску (АТ) у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) та супутніми патологічними змінами у шийних хребтових сегментах. На підставі статистичного та кореляційного аналізу встановлено тісний взаємозв'язок порушень кровотоку по хребтових артеріях з патологічними змінами у шийних сегментах, а також залежність рівня АТ від стану церебральної гемодинаміки. Проведено аналіз патологічних змін шийного відділу хребта. Запропоновано класифікацію травмувальних елементів, які можуть призводити до виникнення вертеброгенної АГ. Сформульовано визначення вертеброгенної АГ. Представлено схему патогенезу. Наведено основні причини хронізації гіпертонії. Розроблено діагностичні критерії та з'ясовано особливості лікувальної тактики.

235. Верхньо-септальний доступ при операціях на мітральному клапані

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.04 О.Д. Бабляк; Ін-т серц.-судин. хірургії ім. М.М.Амосова АМН України. — К., 2004. — 18 с. — укp.

З'ясовано, що недостатня експозиція є причиною технічних помилок і хірургічних ускладнень у разі операцій на мітральному клапані (МК). За допомогою геометричних критеріїв на трупах проведено порівняльну оцінку якості експозиції МК за умов використання різних оперативних доступів та виявлено значні переваги вехньо-септального доступу (ВСД). На підставі аналізу клінічного матеріалу вивчено переваги та обгрунтовано використання ВСД у випадках затрудненої експозиції МК, зокрема доведено ефективність ВСД у порівнянні з лівопередсердним і транссептальним доступами у разі повторних операцій на МК. Запропоновано хірургічну методику розширення оперативного доступу з метою покращення умови оперативного втручання у випадках затрудненої експозиції МК.

236. Вестибулопротекторна активність і механізм дії бемітилу та етоксібемітилу

Автореф. дис... канд. мед. наук14.03.05 Г.І. Квітчата; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2001. — 23 с. — укp.

Вперше проведено порівняльний аналіз вестибулопротекторної дії п'яти похідних 2-меркаптобензімідазолу у разі експериментальної хвороби руху. На підставі дії на вестибулярний ністагм для подальшого вивчення обрано найбільш ефективні препарати - "Бемітил" і "Етоксібемітил". Показано депримимувальний вплив цих двох сполук на тривалість і частоту обертального та післяобертального вестибулярного ністагмів і характеристики оптокінетичного та реверсивного постоптокінетичного ністагмів. Це є доказом наявності у досліджених дозах (100 та 200 мг/кг) у цих речовин вестибулопротекторних властивостей. Бемітил та етоксібемітил у дозі 100 мг/кг запобігали змінам у функціональному стані серцево-судинної системи - збільшенню амплітуди зубця R і зростанню частоти серцевих скорочень, що спостерігалися під час експериментальної хвороби руху. Моделювання хвороби руху призводить до розвитку гіпоксичних порушень тканинного метаболізму в білих щурів, а бемітил та етоксібемітил у дозах 100 та 200 мг/кг внутрішньочеревинно запобігають падінню коефіцієнта відновленості никотинаміддинуклеотиду (НАД) та зниженню спвівідношення глюкоза/лактат внаслідок активації глюкогенезу, що проявляється у збільшенні вмісту глюкози та зниженні вмісту пірувату в крові та припиненні викидання лактату з тканин до крові. Як біметил, так і етоксібемітил нормалізують вміст циклічних нуклеотидів у крові та деяких органах і тканинах тварин за умов експериментальної хвороби руху. Це дозволило зробити висновок, що досліджувані речовини під час закачування опосередкують свою дію через систему циклічних нуклеотидів, переважно цАМФ, спрямовуючи свою дію, головним чином, на надниркові залози, середній мозок і кору великих півкуль. На відміну від препарату порівняння "Скополаміну", "Бемітил" та "Етоксібемітил" запобігають проявам неспецифічних реакцій, властивих загальному адаптаційному синдрому, та реакцій, що приймають участь у формуванні симптомокомплексу закачування. Показано, що за умов експерименту механізм дії бемітилу та етоксібемітилу на внутрішньоклітинному рівні є посилення синтезу РНК, що був пригнічений під час закачування, яке пояснюється подібністю структури вивчених сполук до пуринових основ нуклеїнових кислот. Для профілактики проявів симптомокомплексу закачування рекомендовано використовувати препарат "Бемітил", що проявляє широкий спектр стабілізувальної дії за умов дисфункції вестибулярного апарату.

237. Вестибулярна дисфункція при нейросенсорній приглухуватості (особливості діагностики та підходів до лікування)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.19 В.Л. Дідковський; Київ. НДІ отоларингології ім. О.С.Коломійченка. — К., 2000. — 19 с. — укp.

Досліджено вплив порушення вестибулярної функції на підходи до діагностики та лікування нейросенсорної туговухості різного генезу. Розглянуто клінічні варіанти перебігу вестибулярної дисфункції у хворих на зазначену хворобу та проаналізовано слухові функції. У 20 % хворих на гостру нейросенсорну туговухість із соціально-неадекватним слухом виявлено докомпенсований варіант перебігу вестибулярної дисфункції. Для хворих на дану хворобу з компенсованим варіантом перебігу вестибулярної дисфункції прогноз відновлення слуху більш сприятливий. У 48 % пацієнтів із спадковим генезом (синдромом Ушера) хвороби з декомпенсованим варіантом вестибулярної дисфункції відмічено соціально-неадекватний слух. Методом сонографії вивчено стан кровообігу у вертебро-базилярній системі хворих на гостру нейросенсорну туговухість із симптомами вестибулярної дисфункції. Встановлено, що у даних хворих найбільш частою патологією вертебральних артерій є аномалії розвитку, зокрема, гіпоплазія. З'ясовано, що додавання ембріональної нервової тканини до культури внутрішнього вуха щурів зменшує токсичний ефект дії антибіотика на нейросенсорний епітелій.

238. Взаємовідносини асоціантів мукозної мікрофлори шлунка та дванадцятипалої кишки у хворих на запально-виразкову патологію гастродуоденального тракту

Автореф. дис... канд. мед. наук03.00.07 Н.І. Скляр; АМН України. Ін-т мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова. — Х., 2005. — 24 с. — укp.

Уперше надано комплексну характеристику мікробних асоціацій слизових оболонок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), що включають H.pylori і мукозну мікрофлору, та показано їх роль в обтяженні перебігу гастродуденальної патології. Установлено вплив асоціатів супутньої мікрофлори на підвищення антибіотикорезистентності H.pylori. Виявлено, що у хворих на пептичні виразки ДПК міграція та заселення H.pylori і мукозної мікрофлори з антрального відділу шлунка в бульбарну зону дуоденального тракту відбувається лише в окремих випадках, що вимагає диференційованого підходу стосовно удосконалення етіотропної терапії. Визначено особливості міжмікробних взаємовідносин хелікобактерів з сумісно персистувальною з ним мукозною мікрофлорою та виявлено антагоністів H.pylori. Експериментально установлено ефективність штаму A.viridans, що є основою пробіотика А-бактеріну, стосовно хелікобактерів. Уперше показано вплив мікрорельєфних умов культивування на чутливість асоціантів до протимікробних препаратів та бактеріофагів, а також антагоністичну активність штамів-конкурентів H.pylori.

239. Взаємовплив вагітності та злоякісного росту (експериментальне дослідження)

Автореф. дис... канд. біол. наук14.01.07 О.М. Пясковська; НАН України. Ін-т експерим. патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Встановлено, що вплив вагітності на ріст та метастазування злоякісної пухлини залежить від ступеня генетичних (антигенних) відмінностей між матір'ю та плодом та реалізується через різнонаправлені зміни у співвідношенні між субпопуляціями активно мігруючих та швидко проліферуючих клітин у первинній пухлині. На підставі одержаних даних щодо рівня фактора росту ендотелію в сироватці крові тварин протягом вагітності показано, що він не відіграє суттєвої ролі у виявленому впливі сингенної та алогенної вагітності на ріст та метастазування карциноми Льїс. Блокування активності хоріонічного гонадотропіну, одного з головних онкофетальних маркерів, за допомогою антисироватки до нього показало, що хронічний гонадотропін може відігравати суттєву роль у впливі вагітності на перебіг злоякісного процесу. Охарактеризовано ембріолетальну та тератогенну дію злоякісної пухлини, яка проявляється неспецифічними порушеннями розвитку всього фетоплацентарного комплексу, встановлено залежність її пошкоджуючої дії від стадії ембріонального розвитку та ступеня генетичних (антигенних) відмінностей між матір'ю та плодом.

240. Взаємовплив гормонального статусу організму і стану функціональної системи дихання у жінок

Автореф. дис... д-ра біол. наук14.03.04 М.П. Закусило; НАН України. Ін-т фізіології ім. О.О.Богомольця. — К., 2003. — 41 с. рис. — укp.

Досліджено взаємовплив об'єкта керування функціональної системи дихання (ФСД) (процесу масопереносу респіраторних газів, утилізації кисню в організмі) та центра керування ФСД (ендокринної системи) з її робочими органами зовнішнього дихання, кровообігу, кровотворення, тканинного дихання. Встановлено, що стимулювальна дія субкомпенсованої гіпоксії на функцію залоз внутрішньої секреції виявляється у збільшенні вмісту гормонів у разі гіпоксії. Поліпшення функції ФСД впливає на ендокринну систему, яка водночас є частиною регуляторної ланки функціональної системи дихання. Доведено, що компенсація гіпоксичного стану, який бере участь у патогенезі гіпофункції щитовидної залози, гіпофункції інсулярного апарату підшлункової залози, порушенні менструального циклу за типом ювенільних дисфункційних маткових кровотеч, наступає у результаті покращання постачання організму киснем у процесі адаптації до гіпоксії. Виявлено, що оптимізація постачання організму киснем унаслідок покращання функції робочих органів ФСД призводить до підвищення швидкості споживання кисню організмом і може свідчити про підвищення споживання кисню ендокринними залозами, що сприяє інтенсифікації їх секреторної діяльності.