LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Медицина. Медичні науки

Всього — 7865 Сторінка 7 із 394

121. Апоптоз, імунофенотип та функціональна активність елементів гемопоезу у хворих на мієлодиспластичний синдром у віддалений період після опромінення

автореф. дис... канд. біол. наук03.00.01 Ірина Миколаївна Ільєнко; АМН України; Науковий центр радіаційної медицини. — К., 2007. — 24 с. — укp.

122. Артеріальна гіпертензія і супутня патологія у хворих літнього віку: оцінка стану антигіпертензивної терапії в лікарняних закладах України

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.11 О.В. Купраш; АМН України. Нац. наук. центр "Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска". — К., 2007. — 20 с. — укp.

Вперше в Україні з використанням методу ретроспективного аналізу визначено частоту виникнення артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих старших вікових груп у структурі захворювань органів кровобігу в лікарняних закладах у різних регіонах. Встановлено, що даної категорії хворих АГ є частою патологією, яка характеризується тенденцією до зростання та вираженими регіональними розбіжностями. Визначено частоту та характер асоційованих з АГ хвороб органів кровообігу та супутніх захворювань у хворих літнього віку та розроблено концептуальну модель нозологічно-споріднених груп, що відтворює ситуаційні моделі хворих у реальній клінічній практиці, які слід розглядати як основу створення критеріїв і стандартів якості антигіпертензивної терапії в геріатричній клініці. Вперше за даними фармакоепідеміологічного аналізу наведено характеристику стану антигіпертензивної терапії хворих літнього віку в стаціонарах України. Встановлено частоту та структуру призначення антигіпертензивних засобів. Наведено оцінку антигіпертензивної терапії хворих літнього віку відповідно до рекомендацій щодо лікування артеріальної гіпертензії. Вперше з використанням методів кореляційного й дисперсійного аналізу виявлено й оцінено фактори, які визначають спектр і частоту призначення антигіпертензивних засобів для лікування хворих літього віку з АГ у клінічній практиці. Виявлено посилення впливу характеру асоційованих хвороб органів кровообігу на вибір антигіпертензивних засобів і частоту їх призначення за умов надання інформації лікарям про сучасні схеми лікування та підвищення рівня його фінансування. Вперше обгрунтовано необхідність розробки диференційованих стандартів лікування АГ у хворих старшого віку в лікарняних закладах України на базі концептуальної моделі нозологічно-споріднених груп з урахуванням вікових особливостей фармакодинаміки, фармакокінетики та взаємодії ліків за умов вікової поліморбідності.

123. Артеріальна гіпертензія при нефропатіях неімунного генезу: особливості патогенезу, діагностики, лікування

Автореф. дис... д-ра мед. наук14.01.02 Т.В. Бойчук; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2002. — 44 с. — укp.

Систематизовано погляди щодо визначальних факторів виникнення та патогенетичних механізмів артеріальної гіпертензії на тлі нефропатій неімунного генезу - первинного та вторинного хронічного пієлонефриту та діабетичної нефропатії. Подано детальну характеристику добових профілів артеріального тиску та клінічного перебігу гіпертензивного синдрому в хворих на нефропатії неімунного генезу. Досліджено стан центральної та регіонарної (ниркової та церебральної) гемодинаміки та зміни структурно-функціональних властивостей міокарда лівого шлуночка. Встановлено взаємозв'язки контрольованих ниркою гомеостатичних показників з параметрами центральної та регіонарної гемодинаміки. Виділено діагностичні, диференційні критерії та прогностичні детермінанти гіпертензивного синдрому. Встановлено значний антигіпертензивний і органопротекторний ефект тривалого застосування еналаприлу малеату, подано режими його дозування залежно від важкості артеріальної гіпертензії.

124. Артеріальна гіпертензія у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (особливості клініки, діагностики, лікування)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.11 Г.М. Ухаль; Дніпропетр. держ. мед. акад., АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2005. — 20 с. — укp.

Розглянуто проблеми підвищення ефективності лікування чоловіків середнього та похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) у поєднанні з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), до та після видалення гіперплазованих тканин простати. Встановлено наявність прямого зв'язку між перебігом АГ і виразністю проявів ДГПЗ.

125. Артеріальна гіпертензія, ускладнена хронічною серцевою недостатністю, у хворих з метаболічними порушеннями: клініко- патогенетичні особливості та медикаментозне лікування

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.11 Віталій Несторович Середюк; АМН України, Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2000. — 21 с. — укp.

126. Артеріальне русло нижніх кінцівок в нормі та облітеруючих захворюваннях (ангіографічне і патоморфологічне дослідження)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.03.02 В.Б. Фік; Львівський держ. медичний ун-т ім. Данила Галицького. — Л., 1998. — 16 с. — укp.

127. Артифіціальна фібротизація зв'язок в лікуванні дегенеративної нестабільності поперекових хребтових сегментів

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.21 В.А. Стауде; Ін-т патології хребта та суглобів ім. М.І.Ситенка АМН України. — Х., 2005. — 20 с. — укp.

Розроблено новий малоінвазивний спосіб лікування дегенеративної нестабільності - метод артифіціальної фібротизації зв'язок (АФЗ). На підставі математичного й експериментального моделювання та морфологічного дослідження 72-х лабораторних тварин доведено можливість і доцільність артифіціального підвищення носійної спроможності хребтового рухового сегмента. У процесі математичного моделювання методом кінцевих елементів встановлено, що блок фібротизованих між- та надостових зв'язок певних геометричних розмірів протидіє зсувним навантаженням, а також сприяє зниженню напруження у зоні міжхребцевого диска. На підставі експериментальних біомеханічних і морфологічних досліджень виявлено, що для досягнення кістково-фіброзного блоку за АФЗ оптимальним є використання електротермічного впливу - електрокоагуляції. Зазначено, що жорсткість хребтових сегментів підвищується залежно від термінів після моделювання. Для проведення клінічних випробувань розроблено технологію використання методу АФЗ. Доведено ефективність застосування нового малоінвазивного способу лікування дегенеративної нестабільності на підставі результатів обстеження 30-ти хворих з застосуванням сонографічного, клінічного й рентгенологічного (зокрема, рентгенометричного) методів дослідження.

128. Артифіційні аборти у дівчат-підлітків: профілактика ускладнень і реабілітація репродуктивної функції

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.01 О.А. Лебедєва; Київ. мед. акад. післядиплом. освіти ім. П.Л.Шупика. — К., 2006. — 17 с. — укp.

Досліджено актуальне питання сучасної гінекології - зниження частоти патології репродуктивної системи у дівчаток-підлітків. Встановлено взаємозв'язок між частотою та клінічними проявами післяабортних ускладнень і особливостями їх психологічного статусу, системного імунітету та мікробіоценозу статевих шляхів. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів на підставі психопрофілактичної та медикаментозної корекції. Наведено методи контролю за ефективністю та прийнятністю різних лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, що проводятсься у даній віковій категорії населення після артифіційних абортів з використанням психологічних, мікробіологічних та імунологічних показників.

129. Артропластика в комплексному лікуванні уражень ліктьового суглоба при ревматоїдному артриті

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.21 Гаріб Реза Юнесі Кутанаі; Ін-т патології хребта та суглобів ім. М.І.Ситенка АМН України. — Х., 2007 — укp.

З'ясовано, що на ревматоїдний артрит (РА) хворіє від 0,8 до 5 % населення. РА призводить до втрати працездатності й інвалідності пацієнтів. Проведено обстеження та лікування 68-ти пацієнтів з ураженнями ліктьового суглоба на III стадії патологічного процесу. Ураження ліктьового суглоба за РА виявлено у 75 % випадків уражень інших відділів опорно-рухової системи. Клінічна картина уражень ліктьового суглоба залежить від стадії та форми ураження, а також ступеня активності процесу. У хворих з ураженнями ліктьового суглоба за РА консервативне лікування не завжди забезпечує позитивний результат, а на стадії анкілозування воно зовсім не ефективне. Серед оперативних способів на цій стадії найчастіше застосовується артропластика. З метою вдосконалення існуючих способів артропластики проведено комплексні біомеханічні дослідження, вивчено особливості напружено-деформованого стану суглобових кінців на моделях ліктьового суглоба у нормі та за умов артропластики. Обгрунтовано використання апаратів зовнішньої фіксації за ревматоїдних уражень дослідженої локалізації. На підставі біомеханічих і клінічних результатів визначено абсолютні та відносні показання до оперативного лікування, тактика лікування у перед- та післяопераційному періоді. Виважена тактика, планування обсягу та характеру оперативного лікування, застосування адекватних лікувальних заходів у післяопераційному періоді дозволили одержати хороші результати лікування у 43-х (63,6 %) пацієнтів, задовільні - у 13-ти (18,5 %), незадовільні - 12-ти (17,9 %).

130. Асептична нестабільність ендопротеза кульшового суглоба. Діагностика і лікування

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.21 Бансал Алок; Ін-т патології хребта та суглобів ім. М.І.Ситенка АМН України. — Х., 2000. — 20 с. — укp.

На підставі біомеханічного моделювання за допомогою методу кінцевих елементів, клінічних і рентгенологічних досліджень 42 хворих віком від 24 до 78 років з асептичною нестабільністю компонентів ендопротеза кульшового суглоба визначено передумови розвинення нестабільності. Розроблено діагностику та методи хірургічного лікування та запропоновано рекомендації щодо її профілактики. На базі біомеханічного моделювання за допомогою методу кінцевих елементів доведено важливість збереження субхондральної пластинки кульшової западини, що необхідно для перерозподілу напружень і захисту губчастої кістки від великих навантажень. Визначено умови розвинення ранньої асептичної нестабільності чашки ендопротези через її видалення. Необхідною умовою визначено повне перекривання чашки ендопротеза стінками кульшової западини. Оптимальне положення ніжки ендопротеза у кістково-мозковому каналі стегнової кістки повинно бути нейтральним або вальгусним. Встановлено оптимальну хірургічну тактику залежно від ступеня вираженості кісткових дефектів кульшової западини та проксимального відділу стегнової кістки. У процесі збереження даних структур визначено реендопротезування з застосуванням кісткового цементу; за відсутності - установлення безцементного ендопротеза з застосуванням кісткової та керамопластики.

131. Асоційовані з фенотипом HLA продукція інтерлейкіну-2 та експресія рецепторів до інтерлейкіну-2 у хворих з алогенною ниркою

Автореф. дис... канд. біол. наук03.00.09 Т.В. Порошина; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2003. — 22 с. — укp.

Вперше науково обгрунтовано необхідність врахування асоціативного зв'язку між HLA фенотипом і рівнем продукції IL-2 та експресії рецептора до IL-2 лімфоцитами периферичної крові хворих на хронічну ниркову недостатність (ХНН). Вперше обгрунтовано доцільність використання динамічного дослідження продукції IL-2 у хворих після пересадки алогенної нирки для прогнозу оберненості або необерненості гострої реакції відторгнення алотрансплантанту. Визначено, що після операції у хворих з АТН, незалежно від вихідного показника, спостерігається зростання рівня IL-2R

132. Атопічний дерматит в поєднанні з грибковою інфекцією (розповсюдженість, особливості клініки та патогенезу, комплексне лікування)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.20 Ібрагім Юсеф Тауфік Ахмад; АМН України. Ін-т дерматології та венерології. — Х., 2003. — 19 с. табл. — укp.

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на атопічний дерматит (АД) з супутньою грибковою інфекцією шляхом застосування в загальній терапії препаратів, здатних справляти фунгістатичну та фунгіцидну дію. У процесі обстеження 70-ти хворих на АД у 64,79 % з них виявлено ураження шкіри та нігтьових пластинок грибами, що сприяло поширеному та більш тяжкому перебігу патологічного процесу. Зазначено, що застосування у комплексній терапії АД, крім системних засобів та препаратів для місцевого лікування, протигрибкових препаратів "Ламізил" та "Орунгал" сприяє мікологічному видужанню хворих, полегшує тяжкість перебігу, подовжує періоди ремісії.

133. Атопічний дерматит: характеристика змін системного та локального імунітету

автореф. дис... д-ра мед. наук14.03.08 А.І. Курченко; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2007. — 36 с. — укp.

На підставі результатів зіставлення імунологічних показників периферичної крові та запаленої шкіри у 160-ти хворих на різні форми атопічного дерматиту (АД) з'ясовано, що для гострого періоду IgE-незалежної форми АД на відміну від IgE-залежної форми був характерний малий ступінь активації імунітету на системному рівні. На локальному рівні, в ураженій шкірі відмінності між формами АД виявилися у зменшенні вмісту в запальних інфільтратах IgE-незалежного АД CD80

134. Аутоагресивна поведінка несуїцидального характеру у хворих на параноїдну шизофренію (діагностика, корекція, профілактика)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.16 Андрій Григорович Бондарчук; АМН України; Інститут неврології, психіатрії та наркології. — Х., 2006. — 18 с. — укp.

135. Аутоагресивна поведінка у хворих з першим психотичним епізодом

автореф. дис... канд. мед. наук14.01.16 І.Г. Мудренко; Держ. установа "Ін-т неврології, психіатрії та наркології АМН України". — Х., 2008. — 20 с. — укp.

На підставі вивчення соціальних, клініко-психопатологічних, патопсихологічних особливостей 100 хворих з першим психотичним епізодом визначено соціально-статутні, клініко-психопатологічні та психодіагностичні предиктори формування аутоагресивної поведінки та розроблено методи вторинної профілактики. Проаналізовано результати обстеження 58-ми пацієнтів основної групи з аутоагресивними проявами та 42-х хворих осіб контрольної групи без ознак аутоагресивної поведінки. Встановлено взаємозв'язок конституційних, соціально-статутних чинників і психопатологічної симптоматики з суїцидальним ризиком. Вивчено клінічну феноменологію аутоагресивної поведінки. Виявлено, що провідна роль у формуванні суїцидальної поведінки під час першого психотичного епізоду належить психопатологічній симптоматиці. Хворим надано невідкладну суїцидологічну допомогу із застосуванням фармакотерапії та кризової психотерапії.

136. Аутоагресивна поведінка у хворих похилого віку з органічним депресивним розладом (клініка, діагностика, терапія, профілактика)

автореф. дис... канд. мед. наук14.01.16 А.І. Бурса; Укр. НДІ соц. і суд. психіатрії та наркології. — К., 2008. — 20 с. — укp.

На підставі вивчення структури та клініко-психопатологічних особливостей формування аутодеструктивної поведінки осіб похилого віку з органічним депресивним розладом (ОДР) удосконалено ранню діагностику та тактику психотерапевтичної та медикаментозної корекції цих патологічних станів. Запропоновано новий підхід, зокрема, розроблено інтегративний комплекс психотерапії та медикаментозного забезпечення (антидепресантами групи СІЗЗС), адаптованих для категорії хворих з ОДР. Ефективність лікувального комплексу підтверджено клініко-катамнестично. Обгрунтовано рекомендації стосовно терапевтичної корекції та профілактики аутоагресії за депресивних розладів на тлі церебрального атеросклерозу за умов психіатричного стаціонару та психоневрологічного диспансеру.

137. Аутоагресивна поведінка: патогенетичні механізми та клініко-типологічні аспекти діагностики і лікування

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.16 Г.Я. Пилягіна; Укр. НДІ соц. і суд. психіатрії та наркології. — К., 2004. — 32 с. — укp.

Проведено комплексне дослідження аутоагресивної поведінки (АП), систематизовано її патогенетичні механізми та процеси суїцидогенезу. Розглянуто клініко-феноменологічні особливості внутрішніх та зовнішніх форм АП, визначено клініко-патогенетичні типи її зовнішніх форм. Розроблено та впроваджено ефективні комплексні методи діагностики та диференційованої невідкладної терапії зовнішніх форм АП. Здійснено комплексний клініко-феноменологічний аналіз форм та типів АП з урахуванням різних видів коморбідних психопатлогічних розладів. Проведено дослідження особистісних девіацій у процесі суїцидогенезу за різних форм та клініко-патогенетичних типів АП. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено метод диференційованої комплексної невідкладної допомоги суїцидентам у найближчому постсуїцидальному періоді.

138. Аутогемотрансфузія в профілактиці післяопераційних ускладнень при кесаревому розтині

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.01 С.В. Чермних; Ін-т педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. — К., 1998. — 18 с. — укp.

Робота присвячена питанням профілактики післяопераційних і післятрансфузійних ускладнень при плановому абдомінальному родорозрішенні шляхом включення аутогемотрансфузії до інтраопераційної інфузійно-трансфузійної програми. Подано клініко-статистичний аналіз ускладнень після операцій кесаревого розтину, зроблено висновок про більш гладкий перебіг пуерперія у породіль, котрим під час операції була проведена гемотрансфузія. Вивчено вплив дозованої (3-4 млкг маси) гемоексфузії на гемодинамічні, концентраційні, біохімічні, імунологічні показники крові та гемостаз, стан утробного плода у 100 пацієнток, котрі взяли участь в програмі аутодонорства, доведено безпечність цієї ексфузії крові для вагітних. Виявлено більш виражений гемостимулюючий, імунокорегуючий вплив аутокрові і у зв'язку з цим більш значне зниження частоти післяопераційних анемій (в 1,5 рази) і гнійно-запальних ускладнень (в 4,6 рази) при використанні аутогемотрансфузії у порівнянні з переливанням донорської еритроцитної маси. Розроблено алгоритм участі вагітних в програмі аутодонорства.

139. Аутоімунні механізми ретардації плода (прогнозування, профілактика та лікування)

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.01 С.О. Джеломанова; Ін-т педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. — К., 2003. — 19 с. — укp.

Проведено ретро- та проспективний аналіз соматичного та акушерсько-гінекологічного анамнезу у 103-х вагітних із ретардацією плода (РП). Визначено й обгрунтовано критерії, що впливають на розвиток РП, а також розроблено програму прогнозування даного ускладнення вагітності. Виявлено клінічні, імунологічні, гемостазіологічні особливості перебігу вагітності й пологів, стан плода та новонароджених у жінок з РП. На підставі комплексного визначення системних змін в організмі матері та фетоплацентарного комплексу доведено, що вагому роль у розвитку РП відіграє аутоімунний процес. Вперше встановлено імунологічні маркери загрози розвитку РП, вивчено залежність ступеня тяжкості гіпотрофії від рівня антифосфоліпідних антитіл та активності патологічного процесу. Запропоновано алгоритм обстеження вагітних із РП. Розроблено та впроваджено комплекс профілактичних і лікувальних заходів, що включає рео-, імунокорекцію, еферентні методи та дозволяє знизити питому вагу ускладнень вагітності, перинатальної захворюваності та смертності.

140. Аутоімунні реакції клітинного типу до нейроантигенів у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з цереброваскулярними захворюваннями

автореф. дис... канд. мед. наук03.00.01 В.І. Хоменко; Держ. установа "Наук. центр радіац. медицини" АМН України. — К., 2008. — 23 с. — укp.

У 1997 - 1998 рр. обстежено 134 постраждалих, з них 108 - учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., 13 - мешканці Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями, а також 13 - УЛНА з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ). До контрольної групи увійшли 66 практично здорових осіб. Показано, що зміни імунного статусу у хворих з цереброваскулярними захворюваннями характеризуються переважно порушеннями тимус-залежної ланки імунної системи. Установлено збільшення активаційних реакцій лімфоцитів на протеїн S-100 і основний білок мієліну (ОБМ) (за даними ДНК-цитометрії та лактації HLA-DR) в УЛНА на ЧАЕС і мешканців Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями у порівнянні зі здоровими особами та їх тотожність в осіб з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями ГЕБ. Установлено, що активаційні реакції лімфоцитів на 5 - 100 (за даними активації HLA-DR) в УЛНА з цереброваскулярними захворюваннями залежать від дози опромінення та вірогідно підвищені у хворих з більшими дозовими навантаженнями (від 300 до 940 мЗв у порівнянні з опроміненими у меншому діапазоні доз (до 300 мЗв). Комплексна судинно-ноотропна терапія в УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією призводить до вірогідного збільшення експресії HLA-DR антигену лімфоцитів на S-100. Установлено патогенетичне значення аутоімунних реакцій клітинного типу до S-100 і ОБМ у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС у розвитку цереброваскулярної патології у віддалений період після опромінення.