LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Медицина. Медичні науки

Всього — 7865 Сторінка 9 із 394

161. Біологічна активність S-заміщених похідних 2-метил-4-меркапто-8- метоксихіноліну

автореф. дис... канд. біол. наук02.00.10 В.І. Генчева; НАН України. Ін-т біоорган. хімії та нафтохімії. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Проведено дослідження антирадикальної, антиоксидантної, мембраностабілізувальної, нейропротекторної активності S-заміщених похідних 2-метил-4-меркапто-8-метоксихіноліну та встановлено залежність між їх хімічною будовою та біологічною дією. Встановлено, що подовження на метиленову групу карбонового ланцюга в 4-му положенні гетероциклу та наявність гідроксигрупи в карбоновому ланцюзі посилює антиоксидантну та нейропротекторну активність. Розроблено оптимальний метод синтезу натрієвої солі 2-гідрокси-3-(8-метокси-2-метилхінолін-4-ілтіо)пропанової кислоти, проведено її доклінічні дослідження. На моделі окисного стресу in vivo (ішемія головного мозку) виявлено, що дана сполука проявляє виражену антиоксидантну й нейропротекторну дію, що перевищує ефективність еталону порівняння - пірацетаму.

162. Біологічна дія оцтовокислих кальцію, кобальту і цинку та їх гігієнічне нормування в атмосферному повітрі населених місць

Автореф. дис... канд. біол. наук14.02.01 Л.В. Павлович; Ін-т гігієни та мед. екол. ім. О.М.Марзеєва АМН України. — К., 2000. — 18 с. — укp.

Встановлено параметри гострої токсичності оцтовокислих кальцію, кобальту та цинку, що мають місце після їх одноразового перорального надходження в організм теплокровних. Виявлено біологічну дію ксенобіотиків за умов хронічного цілодобового інгаляційного впливу на організм експериментальних тварин. Досліджено можливість виникнення віддалених наслідків їх впливу (ембріо- та гонадотоксичні ефекти).

163. Біологічна роль окремих нутрієнтів та порівняльна характеристика стану харчування учнів гімназії і загальноосвітньої школи

І.В. Поташнюк Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2005. — N 24. — С. 91-96. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Розглянуто біологічну дію нутрієнтів на організм дітей і підлітків та результати вивчення стану харчування учнів гімназії та загальноосвітньої школи для розробки профілактичних заходів.

164. Біологічна характеристика та імуносупресивні властивості стафілококів-збудників піодермій

Автореф. дис... канд. мед. наук03.00.07 Л.М. Волобуєва; Харк. НДІ мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова. — Х., 2000. — 20 с. — укp.

Дисертацію присвячено питанням оцінки біологічних та імуносупресивних властивостей стафілококів та оптимізації лікування піодермій. Подано видову структуру збудників згідно сучасної класифікації. Доведено, що у 89,3 % випадків збудниками піодермій є стафілококи, у 10,7 % - стрептококи, протеї, ентеробактери та псевдомонади. У 49,8 % випадків стафілококи мали ендогенне походження, у 50,2 % - екзогенне. Розглянуто антилізоцимну, антикомплементарну і дерматонекротичну активність стафілококів та їх чутливість до ряду антибіотиків. Встановлено, що розвиток піодермій відбувається на фоні імунодефіцитного стану хворих і супроводжується активацією пероксидації ліпідів та метаболізму ейкозаноїдів. Запропоновано додаткове використання амізону у терапії піодермій, що сприяє позитивному, лікувальному, імунокоригуючому, антиоксидантному і протизапальному ефектам.

165. Біологічно активні імплантати на основі здатних до біодеструкції поліуретанів

Автореф. дис... канд. біол. наук02.00.10 Р.А. Рожнова; НАН України. Ін-т біоорган. хімії та нафтохімії. — К., 1999. — 19 с. — укp.

Дисертація присвячена створенню нових поліуретанових імплантатів для пластики кісткової тканини. Вивчено вплив біологічно активних наповнювачів на фізико-хімічні властивості поліуретанових композицій в умовах in vivo та in vitro. Встановлено, що введення гідроксиапатиту в склад полімерного носія стимулює накопичення неорганічної складової кісткової тканини в умовах in vivo, яка є основою кісткоутворення в регенеруючий тканині. Показано, що присутність гідроксиапатиту в композиції з лікарською речовиною сприяє її виходу в умовах in vitro та in vivo. Встановлено, що розроблені поліуретанові біологічно активні імплантанти стимулюють процес кісткоутворення.

166. Біологічно активні похідні хіноліну та акридину з азото- та сірковмісними функціональними групами

Автореф. дис... д-ра біол. наук02.00.10 О.А. Бражко; НАН України. Ін-т біоорган. хімії та нафтохімії. — К., 2005. — 43 с. — укp.

Здійснено пошук біологічно активних речовин серед 2- і 4-меркапто-, 2- і 4-гідразинохінолінів, 9-меркапто- та 9-гідразиноакридинів. Проведено цілеспрямований синтез похідних хіноліну й акридину з азото- та сірковмісними функціональними групами, для одержання яких розроблено спеціальні препаративні методи. Встановлено будову та досліджено фізико-хімічні властивості утворених сполук. Виявлено, що одержані похідні хіноліну й акридину у більшості випадків відносяться до помірно токсичних, малотоксичних або практично нетоксичних сполук і відзначаються широким спектром біологічної активності. Доведено, що за умов генерації вільнорадикального окиснення похідних хіноліну й акридину у даних сполук проявляються властивості "пасток" супероксиданіону у водній фазі, здатність перехоплювати гідроксилрадикал у гетерогенних системах, зменшувати рівень пероксидних сполук, гальмувати утворення активних форм оксиду азоту, проявляти протекторну дію щодо ферментів антирадикального й антиоксидантного захисту, зменшувати вміст продуктів вільнорадикального окиснення, нормалізувати основні ланки вуглеводного й енергетичного обміну та захищати запаси ендогенних антиоксидантів. На базі системного вивчення даних комп'ютерного прогнозування, хімічної структури, фізико-хімічних властивостей та біологічної активності досліджених сполук створено комбінаторні бібліотеки та проведено спрямований молекулярний дизайн речовин з очікуваними видами біологічної дії. Розроблено оптимальний метод синтезування, вивчено фізико-хімічні властивості та проведено доклінічні випробування біологічно активної субстанції "Хінотину" з антиоксидантною та церебропротективною дією.

167. Біологічно активні речовини роду Hypericum L. як джерело створення лікарських засобів із заданими властивостями

Автореф. дис... д-ра фармац. наук О.Ю. Маковецька; Київ. мед. акад. післядиплом. освіти ім. П.Л.Шупика. — К., 2002. — 37 с. — укp.

168. Біомінералогічні фактори стійкості жовчевих камінців

автореф. дис... канд. геол. наук04.00.20 У.І. Борняк; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2008. — 20 с. — укp.

Проведено комплексне дослідження біомінералогічних факторів стійкості жовчних камінців, виявлено структурно-текстурні параметри з мінімальними стійкісними характеристиками. Експериментально обгрунтовано чинники зовнішнього впливу на конкременти, які мають найбільш ефективний дезінтеграційний вплив. Досліджено вплив мінерального складу на стійкість жовчних камінців (виявлено, що найслабкішими є чисті холестеринові камінці, з ускладненням мінерального складу в бік збільшення вмісту білірубінату кальцію та карбонатів стійкість зростає). Вивчено структурно-текстурні особливості, мікро- та макропорожнини, дефекти та тріщини у жовчевих камінцях, закономірності їх орієнтації в просторі, визначено головні чинники стійкості жовчних камінців до зовнішнього впливу, які зумовлюють характер та напрям руйнування. Досліджено міжкаміневі взаємодії у численних асоціаціях жовчевих камінців, які визначають особливості самоорганізації морфології, активно впливають на ущільнення та руйнування приповерхневих прошарків жовчних камінців, визначають можливість агрегації та сегрегації поліядерних конкрементів. З'ясовано, що еволюція мінерального складу, структурно-текстурних особливостей, морфології жовчних камінців визначає їх різну стійкість на різних етапах онтогенезу.

169. Біотехнічна система для дослідження параметрів легенів

Автореф. дис... канд. техн. наук05.11.17 Валід Абу Сабха; Харк. нац. ун-т радіоелектрон. — Х., 2005. — 19 с. — укp.

Розроблено біотехнічну систему для акустичних досліджень легень. Запропоновано модель розповсюдження акустичної хвилі в легеневих повітропроводах. Показано, що формування акустичного сигналу на поверхні грудної клітки (ПФГ) спричинено проходженням акустичної хвилі вздовж акустичної системи, що складається з повітропроводів легенів, паренхіми й імпедансу ділянки грудної клітки. Показано адекватність даної моделі процесам, що відбуваються в реальних легенях. На підставі аналізу характеру механічних імпедансів акустичного тракту та результатів експерименту з'ясовано, що на формування ПФГ впливає природний резонансний контур, що складається з ділянки паренхіми, відповідної ділянки бронхіального дерева та прилеглої ділянки грудної клітки. Синтезовано структурну схему та реалізовано біотехнічну систему для ПФГ досліджень. Відзначено, що особливістю системи є адаптація амплітуди акустичного сигналу до пацієнта, що дає змогу здійснювати оцінку кількісних показників дихання. Наведено результати випробувань можливостей розробленої системи за реальних умов клініки.

170. Біотехнічна система нормалізації функціонального стану людини

Автореф. дис... канд. техн. наук05.11.17 В.О. Ярута; Харк. нац. й ун-т радіоелектрон. — Х., 2006. — 21 с. — укp.

Досліджено питання розробки методології побудови біотехнічної системи нормалізації функціонального стану людини (БТС Н). Показано, що сучасні біотехнічні системи медичного призначення мають вузьку спеціалізацію, виявлено їх недостатню ефективність під час проведення комплексної діагностики та терапії людини за декількома методами у режимі реального часу за різних умов. Для розв'язання даних задач запропоновано використовувати БТС Н. Наведено її узагальнену модель, алгоритм функціонування й основні рекомендації щодо медико-технічних вимог стосовно розробки її технічної підсистеми. Доведено доцільність використання БТС Н методу дистанційної великомасштабної ортогональної електрокардіографії у поєднанні з методами математичного аналізу ритму серця, електропунктурної діагностики (Накатані, Гойденка) й кольоропунктури у розробленій модифікації, а також методу електропунктури. Удосконалено модель живих тканин й розроблено універсальну систему відведень та пристрій для вимірювання біоелектричних параметрів. Визначено тип вимірювального електрода та джерела світла, розроблено діючі макети окремих функціональних блоків БТС Н.

171. Біотехнічні системи в механокардіометрії та кардіотокометрії: технічні засоби формування сигналів

Автореф. дис... д-ра техн. наук05.11.17 Євген Володимирович Сторчун; Державний ун-т "Львівська політехніка". — Л., 1999. — 32 с. — укp.

172. Біофізичний моніторинг при дискоординованій пологовій діяльності

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.01 І.І. Ельяшевська; Львів. держ. мед. ун-т ім. Д.Галицького. — Л., 2003. — 20 с. — укp.

Проведено динамічний контроль активності матки та основних параметрів, що характеризують стан фетоплацентарного комплексу. За допомогою моніторної системи здійснено гістерографію. З застосуванням ультразвукової камери реєстровано зміни товщини нижнього сегмента матки на висоті перейми в порівнянні з паузою. Контроль стану плода проведено шляхом оцінки його біофізичної активності (дихальних рухів) та частоти серцевих скорочень. Проведено визначення локалізації, стадії зрілості та ехоструктуру плаценти. На підставі аналізу соціально-біологічних чинників, акушерсько-гінекологічного анамнезу, перебігу вагітності та пологів виділено основні анте-, інтранатальні чинники ризику розвитку дискоординації пологової діяльності (ДПД), у випадку якого з метою корекції дисфункції матки, використано -симпатоміметик "Гініпрал", анальгетик "Стадол", проведено пролонговане введення в шийку матки мітропного спазмолітика "Галідор" з розчином новокаїну. На підставі результатів дослідження встановлено, що одним з чинників ризику виникнення ДПД є відставання розвитку плаценти від терміну гестації, низький рівень васкуляризації ворсинчастого дерева. Достатньо об'єктивно про ступінь ДПД можна судити на базі оцінки контрактальної зміни товщини нижнього сегмента матки та частоти некоординованих скорочень міометрія. Установлено, що визначення основних параметрів біофізичного профілю плода (рівня основної лінії, типу варіабельності, амплітуди децелерацій частоти серцевих скрочень і дихальної активністі) дає змогу своєчасно діагностувати фетальний дистрес у разі ДПД. Виявлено, що здійснення моніторингу скоротливої діяльності матки та основних параметрів біофізичного профілю плода у разі ДПД дає змогу забезпечити зниження перинатальної захворюваності та смертності.

173. Біофізичні властивості жовчі в діагностиці хронічного холециститу

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.36 О.Ю. Бандурин; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2006. — 16 с. — укp.

Вперше проведено комплексне біофізичне та біохімічне дослідження жовчі хворих на хронічний холецистит (ХХ) залежно від типу дискінетичних розладів жовчного міхура. Визначено взаємозв'язок між типом даних розладів та змінами біофізичних показників жовчі. Показано, що найбільш істотні зміни біофізичних властивостей жовчі спостерігаються у хворих з супутньою гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією і вони подібні до змін у хворих на жовчнокам'яну хворобу (ЖКХ). Доведено можливість та діагностичну цінність вивчення нативної жовчі за допомогою рентген-дифракційного аналізу. Встановлено однонаправлені зміни мікроелементного складу жовчі у хворих на ХХ та ЖКХ, що спостерігаються у випадку утворення жовчних конкрементів. Виявлено зміни питомої електроповідності жовчі залежно до типу дискінетичних розладів у хворих на ХХ.

174. Біофізичні та біохімічні зміни в плодових оболонках при несвоєчасному їх розриві у вагітних і роділь

Автореф. дис... канд. мед. наук14.01.01 О.О. Федченко; Вінниц. держ. мед. ун-т ім. М.І.Пирогова. — Вінниця, 2001. — 24 с. — укp.

Досліджено питання несвоєчасного розриву плодових оболонок. Встановлено, що несвоєчасне відтікання навколоплодових вод зумовлене зменшенням міцності та оптичної щільності плодових оболонок, молекулярними змінами та порушеннями якості групових зв'язків, пригніченням утворення початкових, проміжних та кінцевих сполук перекисного окиснення ліпідів і зниженням активності трьох рівнів ендогенної біоантиокисної системи. Розроблено патогенетично обгрунтоване профілактичне лікування передчасного розриву плодових оболонок, яке викликало в жінок з групи помірного та високого ступенів ризику даного виду акушерської патології суттєве зниження частоти передчасного відтікання навколоплодових вод і корекцію окремих біохімічних показників.

175. Біохімічна регуляція апоптозу в умовах пухлинного процесу у нирках

автореф. дис... канд. мед. наук14.01.32 Д.О. Фільчуков; Луган. держ. мед. ун-т. — Луганськ, 2007. — 19 с. — укp.

Здійснено вивчення біохімічної регуляції апоптозу у процесі онтогенезу на рівні сигнальних шляхів регуляції клітинних процесів - нейроендокринного, сфінгомієлинового, гліцерофосфоліпідного, а також оксиду азоту. Установлено, що ДНК-фрагментація та клітинна проліферація у пухлинних тканинах у хворих на рак нирок (РН) вірогідно відрізнялися між стадіями пухлинного процесу: від T1 до T4. ДНК-фрагментація найбільш виражена у хворих з початковими стадіями пухлинного процесу та знижувалася за прогресування пухлини. Активність клітинної проліферації зі стадією пухлинного процесу зростала. За цього виявлене вірогідне підвищення вмісту рівня сфінгозину у нирковій тканині залежно від стадії РН, а також підвищення рівня стабільних метаболітів оксиду азоту на всіх стадіях РН, тобто ці сигнальні шляхи були задіяні у регуляції апоптозу за умов онкогенезу нирок. Доведено, що ендогенні простаноїди відіграють роль тканинного фактора позаклітинного оточення пухлинних клітин, що створює сигнальний шлях дезадаптації у процесі проліферації та апоптозу у пухлинних клітках, сприяючи їх росту і прогресуванню. Установлено, що рівень досліджених класів простаноїдів за пухлинного ураження з метастазуванням удвічі вище, ніж у випадку РН без метастазування. У хворих на РН розвивається гіперренінемічний гіпоальдостеронізм, що вказує на патогенетичну роль ренін-альдостеронової системи у розвитку та прогресуванні онкопроцесу. Ріст клітинної проліферації та зниження швидкості апоптозу у пухлинній тканині супроводжується зниженням енкефалинеричної активності за зміни стадії РН. Концентрація АКТГ, АДГ і пролактину у плазмі крові у хворих на РН підвищена.

176. Біохімічні аспекти вікової реактивності нирок при експериментальній оксалатній інтоксикації

Автореф. дис... канд. біол. наук03.00.04 А.О. Міхєєв; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2000. — 17 с. — укp.

Вивчено вікові особливості реактивності нирок під час експериментального оксалатного навантаження. За результатами дослідження встановлено, що нефротоксичність калію оксалату має чітку вікову залежність та зумовлений особливостями біохімічного забезпечення функції нирок у тварин різного віку. Виявлено, що основним місцем пошкодження ниркових структур у процесі оксалатного навантаження є дистальні відділи нефрону. Це супроводжується дозозалежним пригніченням активності сукцинатдегідрогенази кіркової речовини нирок у молодих та старіючих тварин, активацією даного ферменту у дорослих щурів. Збільшення секреції іонів калію у дистальних відділах нефрону під час дії калію оксалату супроводжується збільшенням інтенсивності процесів ацидифікації сечі, що значно знижує pH та створює умови для виникнення уролітіазу. Одним з проявів оксалатної нефропатії є порушення канальцево-канальцевого балансу іонів натрію внаслідок біохімічних порушень енергозабезпечення системи дистального транспорту іонів натрію незалежно від віку. Залишкові зміни індуковані калію оксалатом мають залежно від віку різний ступінь функціональних проявів і потребують спрямованої корекції. Використання виноградної олії з метою корекції порушень функціонального стану нирок в процесі оксалатної інтоксикації виявило її протективні властивості, що проявляється в попередженні біохімічних зсувів під час гіпероксалурії та попередженні мінералізації оксалатів.

177. Біохімічні закономірності розвитку помутнінь кришталика і підвищення стійкості організму до дії катарактогенних факторів

Автореф. дис... д-ра біол. наук03.00.04 І.П. Метеліцина; НАН України. Ін-т біохімії ім. О.В.Палладіна. — К., 2002. — 36 с. рис. — укp.

Вперше встановлено, що загальна інтоксикація організму, хронічний стрес і фотосенсибілізатори посилюють ушкодження, а активація антиоксидантної системи сприяє підвищенню стійкості кришталика до катарактогенних факторів. Вперше показано, що під час дії на організм поліхромного світла, амінотриазолу, нафталіну, іонізуючого випромінення мають місце аналогічні зміни функціонального стану мембран і антиоксидантного гомеостазу, ступінь виразності яких значно більший уже на ранніх термінах експерименту у випадку їх одночасного впливу. Досліджено, що одним з механізмів катарактогенної дії хронічного стресу, інтоксикації, фотосенсибілізації, механічної травми є потенціювання ушкоджень метаболічних систем прямими катарактогенами. Доведено можливість підвищення стійкості кришталика до катарактогенних дій шляхом стабілізації мембран та антиоксидантної системи. Виявлено, що розвиток вікової катаракти характеризується змінами параметрів антиоксидантної системи та функціонального стану мембран. Вперше встановлено, що захворювання серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та печінки, хронічна алкогольна інтоксикація збільшують метаболічні порушення в осіб з віковою катарактою, особливо значимо у разі патології гепатобіліарної системи. Запропоновано гіпотетичну схему участі антиоксидантної системи та ролі мембран у катарактогенезі.

178. Біохімічні компоненти плазматичної ланки системи гемостазу за судинних ушкоджень в динаміці розвитку цукрового діабету

Автореф. дис... канд. біол. наук03.00.04 О.І. Гарбарчук; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 20 с. — укp.

Встановлено, що зрушення в системі гемостазу за своєю природою носять різний характер за двох типах цукрового діабету (ЦД). За ЦД I типу вони вторинні, здебільшого пов'язані з характерними для хвороби ушкодженнями ендотелію дрібних судин кровоплину. У разі ЦД II типу, зміни в системі гемостазу визначаються дією первинних факторів, які індукують розвиток самого захворювання та вторинних чинників, аналогічних таким у випадку ЦД I типу. Найбільш виразні відмінності знайдено за наявності у хворих синдрому діабетичної стопи: за діабету I типу система гемостазу реагує посиленням гіперкоагуляційних процесів, які закономірно інгібуються введенням гепарину; за ЦД II типу розвивається своєрідний дискоагуляційний синдром з подальшим пригніченням реакцій фібринолізу та неочікуваним посиленням плазматичної гіперкоагуляції у разі застосування гепарину. Встановлено, що за діабетичної стопи, у хворих на ЦД II типу в крові суттєво збільшується вміст прозапальних цитокінів (інтерлейкіну I та туморнекротичного фактору). Показано, що першими ознаками ушкодження ендотелію судин у хворих на ЦД I типу без клінічно явних ознак мікроангіопатії може бути підвищення рівня розчинного фібрину, що може слугувати важливою діагностичною ознакою перших проявів цього ускладнення діабету.

179. Біохімічні маркери апоптозу при лімфопроліферативних захворюваннях

автореф. дис... канд. мед. наук14.01.32 О.А. Холіна; Луган. держ. мед. ун-т. — Луганськ, 2008. — 21 с. — укp.

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

180. Біохімічні механізми антиоксидантної дії екстракту родіоли рідкого

Автореф. дис... канд. мед. наук03.00.04 Н.В. Давидова; Ін-т геронтології АМН України. — К., 2004. — 21 с. — укp.

Доведено антиоксидантну дію екстракту родіоли рідкого на різних рівнях дослідження. В експериментах in vitro встановлено, що даний препарат проявляє виражені мембраностабілізувальні властивості, викликає пригнічення швидкості процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків і безпосередньо впливає на активність ферментів антиоксидантного захисту (каталази, глутатіон-S-трансферази, церулоплазміну). Виявлено антиоксидантний вплив екстракту родіоли рідкого in vivo за умов фізіологічної норми. Зазначено, що даний ефект найбільш повно проявляється у разі внутрішньошлункового введення препарату у дозі 0,01 мл/кг маси тіла протягом 5-ти діб. За умов моделей вільнорадикальних патологій (експериментального токсичного гепатиту та ерозивно-виразкового ураження гастродуоденальної зони) доведено суттєві порушення оксидантно-антиоксидантного гомеостазу крові, печінки та шлунка щурів та антиоксидантні властивості екстракту родіоли рідкого.