LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Філософські науки. Психологія

Всього — 1126 Сторінка 12 із 57

221. Естетичне виховання і гуманізація особи

Автореф. дис... д-ра філософ. наук09.00.08 В.А. Бітаєв; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. — Луганськ, 2004. — 37 с. — укp.

Вивчено історію становлення гуманістичного світоставлення в добу італійського Відродження. Значну увагу приділено розгляду впливу італійського гуманізму на естетико-мистецтвознавчі пошуки в Німечині, Англії та Україні. З'ясовано роль естетичного виховання в процесі гуманізації особи, що зумовило звернення до проблеми традиції, яку розглянуто з урахуванням специфіки трансформаційного процесу: традиція- спадкоємність - новаторство - епігонство. Досліджено проблеми масової та естетичної свідомості, її структуру та співвіднесеність з антропологічним підходом. Значну увагу приділено розробці системи "пояснювальних понять", які дають змогу поглибити змістовність форм і заходів естетичного виховання. Проблему естетичного виховання проаналізовано з широким використанням досвіду мистецтва, з урахуванням його видової специфіки, що дає змогу, базуючись на принципі теоретико-практичного паритету, трансформувати проблему естетичної свідомості, міжнаукової інтеграції у художню практику та зробити висновок щодо вагомості виховного потенціалу мистецтва.

222. Естетичне світопереживання в життєдіяльності людини

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.08 Н.І. Гітун; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1999. — 18 с. — укp.

Дисертація присвячена дослідженню та осмисленню естетичного світопереживання в життєдіяльності людини. Естетичне світопереживання розглядається як один із видів емоційно-ціннісного переживання світу, що становить онтологічну основу життєдіяльності людини та її різноманітних взаємозв'язків із світом. Естетичне переживання виявляється як основа естетичної свідомості, спосіб буття естетичного в свідомості. Розкриваються сутнісні особливості естетичного світопереживання та його прояву - естетичних почуттів, що дозволяє визначити переживання як форму світовідношення людини, смислову основу її життєдіяльності, безпосередню основу художньої реальності.

223. Естетичне як соціокультурний феномен (філософсько-історичний аналіз)

автореф. дис... д-ра філософ. наук09.00.03 Т.І. Андрущенко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2008. — 32 с. — укp.

На підставі історико-філософського та культурологічного підходів створено сучасну концепцію естетичного як соціального феномену, що набуває значення духовно-аксіологічної та світоглядної детермінанти за нових екзистенційних умов існування людства. Доведено, що "естетичне" є процесом, продуктом і результатом адекватного споглядально-чуттєвого, художньо-емоційного відображення тієї або іншої предметності, реалізованої у дійсності відповідно до її внутрішньої сутності у найбільш досконалій формі. Здійснено філософську рефлексію ідеї естетичного, зокрема, досліджено його онтологічний, гносеологічний, антрпологічний та аксіологічний виміри у контексті історико-культурної еволюції людства та зміни філософських парадигм. Доведено, що "естетичне" у філософії та культурі (в історичному та сучасному аспектах) не збігається, а лише локалізується в них приблизно так, як "ідеал" і "реальність", що має суб'єктивні й об'єктивні причини. Проаналізовано сучасний соціокультурний контекст розуміння естетичного, який формується під впливом глобалізації й інформаційної революції, а також модернізаційних процесів, що відбуваються в Україні. Зроблено концептуальну антиципацію ролі естетичного у сучасній цивілізації на підставі визначення причин зміни у ставленні та розумінні естетичного та поширення ознак аномії як суспільного феномену.

224. Естетичне як тип духовності

Автореф. дис... д-ра філософ. наук09.00.08 О.П. Наконечна; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 34 с. — укp.

Здійснено теоретичне осмислення естетичного як типу духовності у взаємозв'язку з проблемою самоусвідомлення естетики як теоретичної системи. На підставі обгрунтування основних принципів сучасного дослідження естетичного - "відкритої" раціональності, постонтології та синергетики та всебічного аналізу понять "духовність", "типи духовності", "естетична творчість", "естетизм", "світоглядна універсалія", "естетика негативності", "естетична раціональність", "темпоральність естетичного" виявлено багатоманітність прояву та конструктивну здатність естетичного як типу духовності в осягненні стану сучасної людини та культури. Уперше систематизовано досвід українських та зарубіжних науковців, включаючи історичну традицію та сучаний стан, щодо з'ясування духовного виміру естетичного. Висвітлено практику розвитку сучасного мистецтва та особливості функціонування українського мистецтва.

225. Естетичні виміри філософсько-антропологічних вчень ХХ століття

Автореф. дис... д-ра філософ. наук09.00.08 Д.М. Скальська; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 30 с. — укp.

Здійснено детальний розгляд особливостей естетичних вимірів філософсько-антропологічних вчень XX ст., а також теоретичний аналіз естетичних ідей, що виникають у межах філософської антропології та суттєво коригують класичну естетичну теорію. Обгрунтовано роль та значення антропологічного повороту в європейській філософії XX ст., який являв собою відкриття принципово нових аспектів у розумінні природи людини, її життя, творчості, духовних вимірів. Здійснено переосмислення класичної філософсько-антропологічної думки й естетичних концептів феноменологічно-екзистенціальної традиції, герменевтики, "негативної діалектики", структурного психоаналізу. На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що естетичні концепції основних напрямків філософської антропології (феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика, неотомізм, персоналізм, неомарксизм, постструктуралізм) створюють сучасну парадигму філософсько-естетичного мислення.

226. Естетичні засади національно-культурних традицій

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.08 Н.М. Баранова; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 19 с. — укp.

Здійснено теоретичне осмислення національно-культурної традиції як естетичного феномена. Обгрунтовано базові принципи сучасного дослідження природи й сутності естетичного та його прояву в національно-культурній традиції. Проаналізовано зміст понять "культура", "національне", "традиція", "естетичне", "обряд" і виявлено багатоманітність прояву та конструктивну здатність естетичного в осягненні буття національно-культурної традиції. Систематизовано вітчизняний і зарубіжний досвід вивчення історичної традиції та сучасного стану естетичної реконструкції феномена національно-культурної традиції. Визначено специфіку естетизму традицій української культури та практики функціонування обрядового компонента в естетичній структурі національно-культурної традиції.

227. Естетичні механізми формування моральнісної свідомості

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.08 Г.Ю. Галгаш; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. — Луганськ, 2007. — 16 с. — укp.

Розглянуто сучасні теоретичні підходи та розроблено концепцію естетичного регулювання моральнісного буття. Досліджено процес становлення естетичного з утилітарної практики у відносно самостійну сферу моральнісного регулювання. Розкрито знакову сутність естетичного регулювання моральнісного буття, визначено його форми. Показано специфіку моральнісного пізнання в його тісному зв'язку з пізнанням художнім. Виявлено специфіку естетичного регулювання моральності у відношенні до раціонального регулювання. Проаналізовано механізми естетичного моделювання моральнісного образу. Здійснено історичну типологізацію естетичних форм моральнісних почуттів. Досліджено історичну динаміку співвідношення мистецтва та моралі. Розглянуто "реалістичні ремінісценції" сучасного мистецтва.

228. Естетосфера сучасного дизайну

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.08 А.А. Пригорницька; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 16 с. — укp.

Проаналізовано естетичний аспект функціонування сучасного дизайну. Відзначено, що сучасні актуальні естетико-філософські теоретичні дослідження українських та російських учених грунтуються на визнанні онтологічної закоріненості дизайну у людському бутті. Обгрунтовано тезу, що основою дизайн-активності є одвічний потяг людини до гармонізації її стосунків з навколишнім світом. Досліджено теоретичні засади сучасних технологій проектування шляхом аналізу типу притаманного їм формотворення - результату певних етапів самоідентифікації людини. Здійснено типологію дизайн-діяльності на базі визначення двох її принципових параметрів - багаторівневості та поліморфічності. На підставі вивчення джерел історичних процесів формотворення доведено, що інституалізація дизайну в епоху становлення масового виробництва підтверджує його статус як чинника культури. На базі вивчення сучасних тенденцій реалізації дизайну (напрямків деконструктивізму, хай-теку, мінімалізму, рекреаційного, органічного, почуттєвого, екологічного, етно- та рециклінг-дизайну) розглянуто особливості естетичного дискурсу XX - XXI ст., що відзначається дематеріалізацією предметності, маргіналізацією речовості, театралізацією повсякденості, акцентуванням тілесності. На підставі аналізу інноваційних технологій дизайн-культури доведено, що основою нової мови сучасного формотворення є реконструкція мови тіла, його тактильних і моторних можливостей. З урахуванням зазначених тенденцій визначено структуру та характер естетосфери сучасного дизайну.

229. Етика бізнесу: соціально-філософський аспект

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 Г. Алоні; АПН України. Ін-т вищ. освіти. — К., 2008. — 16 с. — укp.

Зроблено концептуальне осмислення етики бізнесу у контексті сучасного економічного та соціального буття українського суспільства. Визначено її соціоморальний статус як "діючої моральності", вагомого чинника соціальної практики, засобу духовно-практичного освоєння соціуму й орієнтації в ньому. З'ясовано, що у структурі моральних нормативів регулювання поведінки бізнесменів домінуючою цінністю є соціальна відповідальність. Проаналізовано генезу теоретичних уявлень щодо співвідношення прибуткової, моральної та соціальної систем мотивування бізнес-діяльності, яка у сучасній підприємницькій етиці формулюється як необхідність синтезу економічної доцільності та соціоморальної дієвості. Розроблено періодизацію становлення соціально-філософського й етичного знання про моральні чинники бізнес-культури, наведено характеристику трьох основних етапів становлення етики бізнесу (кінець 1950-х - початок 1980-х рр., 1980-ті - початок 1990-х рр., 1990-ті - 2000 рр.). Зроблено експлікацію основних понять моральної теорії до бізнес етики, виявлено своєрідність прояву таких ціннісних гіпернорм, як "свобода", "вибір", "гідність" у контексті соціоекономічної практики різних категорій (шести груп) підприємців, яка полягає в опосередкуванні та конкретизуванні даних понять у формулах "здоровий прагматизм", "справедлива нерівність" (Дж. Ролс), "обопільна згода щодо вигідних зв'язків". З'ясовано, що у поліфункціональних призначеннях етики бізнесу (ціннісно-орієнтуючій, нормативно-регулювальній, організаційно-управляючій функціях) центральне місце традиційно посідає забезпечення практичного інтересу ділової людини. Розкрито праксеологічну та соціально-меліористську можливості бізнес-культури. Виявлено, що морально-відповідальна поведінка бізнесменів дедалі більше враховує загально-суспільні потреби узгодження виробничих, комерційних, споживацьких і суспільних інтересів, а також обов'язковість забезпечення "соціального блага" та здійснення "соціальної анімації", утворення у соціумі атмосфери ділового партнерства та співробітництва. Доведено необхідність запровадження соціоморальної педагогіки як особливого розділу систем освіти бізнесменів, орієнтованої на вимоги етичного та соціального менеджменту, формування культури "малоконфліктної" поведінки, етичної профілактики рецидивів "професійної деформації".

230. Етикет як аксіологічний вимір культури поведінки і спілкування

Автореф. дис... д-ра філософ. наук09.00.07 О.П. Проценко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 33 с. — укp.

Встановлено ступінь моральної заданості в етикетній імперативності, що редукує себе в систему соціальної комунікативності. Проаналізовано структурні складові етикету, його функціональне значення в організації й упорядкуванні соціальних зв'язків, колективних й індивідуальних видів поведінки. З'ясовано роль даного соціокультурного феномену у формалізації культурних еталонів і цивілізованих стереотипів моральних відносин, формуванні уявлень про належне в раціонально-емоційній сфері моральної свідомості.

231. Етико-антропологічні ідеї Українського ренесансного гуманізму (кінець XVI - перша третина XVII ст.)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.05 М.В. Дойчик; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 20 с. — укp.

Досліджено проблеми добра і зла, життя і смерті, самопізнання, свободи та щастя людини як відображення етико-антропологічних уявлень українських гуманістів кінця XVI - першої третини XVII ст. На підставі аналізу творчої спадщини мислителів українського Відродження реконструйовано загальне ренесансно-гуманістичне вчення про людину як єдність духовного та тілесного начал, призначену для обожнення, а також про основні способи людського існування - протиприродного гріховного як буття у злі та природного доброчесного як щасливого та гармонійного життя. Визначено особливості розуміння даних проблем в українському ренесансному гуманізмі. Встановлено функціональний зв'язок етико-антропологічних поглядів вітчизняних гуманістів з теологічними, онтологічними та гносеологічними ідеями української філософської думки доби Відродження.

232. Етико-гуманістична концепція Івана Франка

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.07 П.В. Пушик; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 16 с. — укp.

Проведено теоретичне дослідження основних складових етико-гуманістичної концепції І.Франка з урахуванням новітнього методологічного базису. Визначено соціокультурні умови й теоретичні джерела формування філософських поглядів мислителя, розкрито їх гуманістичну спрямованість, визначено ключові проблеми, які обумовили зміст морально-етичних пошуків у житті та творчості митця. Окреслено предметне поле естетичних досліджень І.Франка, зроблено теоретичну реконструкцію основних категорій і понять, зокрема, таких як "щиролюдська моральність", "цілий чоловік", взаємозв'язок добра і зла, розкрито моральний зміст щастя та сенсу життя. Зроблено висновок, що в етико-гуманістичній концепції І.Франка поняття справедливості, правди, приязні та добра є предметом "останньої і найвищої науки - етики", основна мета якої - навчати людяності. Зроблено висновок, що всебічно вихована особистість, її соціальна й національна свобода, гуманізм і солідарність з людьми - це ідеали та принципи, які на думку І.Франка, є визначальними рисами морального прогресу людства. Проаналізовано взаємозв'язок морально-філософської проблематики творів письменника з його життєвою позицією. Висвітлено суттєвий вплив етико-антропологічної концепції І.Франка на розвиток національної філософської культури та вітчизняної етичної науки.

233. Етико-філософський аналіз благодійності

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.07 Н.О. Савранська; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 15 с. — укp.

Проведено етико-філософський аналіз функціонування існуючої у суспільстві просоціальної практики - благодійності. Визначено її історичні типи й особливості сучасного, уточнено понятійно-категоріальний апарат, наведено теоретичні моделі. Досліджено форми реалізації за допомогою благодійної діяльності морально-етичних цінностей і принципів (справедливості, милосердя, діяльнісної любові, відповідальності), розглянуто напрямки та перспективи їх розвитку. Проаналізовано індивідуальну, колективну особисту та професіоналізовану форми благодійності. Досліджено її зв'язок з державною соціальною політикою та корпоративну філантропію. Розглянуто три основні суспільні функції благодійної діяльності: послаблення існуючого соціального зла, покращання соціального становища у суспільстві, нагромадження "соціального капіталу".

234. Етичний релятивізм у філософії постмодернізму

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.07 О.Б. Радченко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 16 с. — укp.

Проаналізовано принцип етичного релятивізму у філософії постмодерну, актуалізованого суттєвими трансформаціями сьогодення в Україні та світі. Зазначено, що з другої половини XX ст. відбувається процес відмови етики від класичної парадигми, зумовленої загальнокультурними змінами у напрямі плюралізації, релятивізації, здійснюється відхід з позиції центризму (его-, раціо-, тео-, телеоцентризму тощо), підривається віра у Граднаративи модерну. На підставі порівняльного аналізу праць провідних етиків, філософів проаналізовано особливості етики постмодерну (конструктивної та деконструктивної), її вплив на моральну свідомість людини та суспільства. Розглянуто особливості етики постмодернізму, а саме: спрямованість на маргінальні сфери людського життя; відкидання абстрактно-унікальних способів суджень і цінностей як вияв плюральності; відмова від бінарного протистояння модерну, злиття з живим моральним досвідом, переосмислення проблеми відповідальності з позиції ацентризму. Досліджено сучасну форму етичного релятивізму з властивими їй імморалізмом, деконструкцією, ігровим простором моралі. Зауважено, що суперечливий характер репрезентації суб'єкта у дискурсі постмодернізму взаємопов'язаний з розвитком нового типу взаємодії людини та суспільства.

235. Етичні аспекти діалогічних концепцій культури

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.04 О.А. Назаренко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 16 с. — укp.

Розглянуто принципи побудови філософської моделі діалогу та морально-етичні критерії його функціонування на рівні культури. Визначено, що на сьогодні діалог культур - це взаємовплив, за яким кожен залишається на своїй точці зору, але обох цей діалог сутнісно збагачує. Доведено, що єдина можливість існування такого діалогового відношення - покладання в його основу морально-етичних критеріїв: відповідальності за іншого та перед іншим, толерантності тощо. Зазначено, що "універсальній гомогенності" може бути протиставлена взаємодія культур за принципом "гостинності" щодо іншого.

236. Етичні кодекси в контексті соціокультурної динаміки

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.07 А.Л. Чумак; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 16 с. — укp.

Досліджено феномен "етичний кодекс", що виступає суттєвою константою сучасної практики соціального життя у загальносвітовому та національному масштабах. Продемонстровано трансформацію змісту та форми традиційного субстрату кодифікованої моральності у контексті соціокультурного розвитку з орієнтацією на сучасні процеси етичної кодифікації. З'ясовано, що важливий модус нормативного становить особистісно-перфекціоністська самореалізація у контексті соціальної нормативності. Доведено, що успішна реалізація позитивної програми нормативно-належного обумовлена органічною єдністю соціально-організаційних спонук людської активності та духовно-моральнісного потенціалу особистості у процесі творення простору осмисленого соціального буття. Встановлено, що сучасна модель кодексової культури передбачає орієнтацію на інституціонально-регулятивний рівень нормотворення.

237. Етичні питання клітинної і тканинної трансплантації

В. Грищенко Вісник НАН України. — 2002. — N1 — укp.

У ході становлення і розвитку медицини формувалися і зміцнювалися моральні принципи лікарської професії. Попри те, що на різних етапах суспільного розвитку ці принципи піддавалися серйозним випробуванням, історія прогресивної медицини — це історія гуманізму і жертовності лікаря заради врятування здоров'я і життя людини. Нові відкриття в медичній науці, використання сучасної техніки, складні лікувально-діагностичні дослідження не тільки розширюють діапазон фахових можливостей лікаря, а й ставлять перед ним нові морально-етичні проблеми, розв'язання яких лежить у площині медичної деонтології, що набуває дедалі більшого значення.

238. Етичні та естетичні погляди У.С.Моема у контексті масової культури

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.04 О.М. Вержанська; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2006. — 20 с. — укp.

На підставі вивчення теоретико-літературознавчих праць та ідейного контексту художніх творів проаналізовано систему етико-естетичних поглядів У.С.Моема. Зроблено висновок про еволюцію світогляду письменника від "чистого мистецтва" до "масової культури" через періоди захоплення іраціоналізмом і натуралізмом. Встановлено, що основними етико-еститичними вимогами до масового читача У.С.Моема були принципи розважальності, доступності, простоти стилю та втішливості. Показано, що як представник загальнолітературної для Великобританії тенденції подолання вікторіанської спадщини У.С.Моем ставив перед собою художні вимоги ідентичні завданням модерністського мистецтва. У творчості У.С.Моема виявлено художню адаптацію для масового читача проблематики, сюжетного та персонажного планів модерністського мистецтва, що є раннім зразком худжнього синтезу, характерного для подальшого розвитку мистецтва XX ст. Показано, що співвіднесення творчості У.С.Моема з масовою культурою визначається етико-естетичними настановами, на які автор спирається у творчому процесі: використання стереотипів, моралізаторство, адресація узгальнень, а також уявлення про ідеальний текст, який повністю задовольняє запити та вимоги розважальності, цікавості, доступності та "втішності". Виявлено, що центральними для етико-естетичної системи У.С.Моема є питання сенсу життя, критерії моральності, пошук естетичного ідеалу, місце літератури у суспільтві та вплив творчої особистості митця на вибір теми. Встановлено, що етико-естетичні вимоги розважальності, зображення "пристрастей та інстинктів" і "драматизації дії" обумовили у творчості У.С.Моема зміну художньо-методологічних орієнтирів та художнього пошуку від "чистого мистецтва" до реалістичної манери та перехід письменника до формуваня етико-естетичних задач, характерних для канонів масової культури.

239. Етично-виховна функція казки

І.М. Нікітіна Культура народов Причерноморья. — 2004. — N56, Т.2. — С. 192-194 — Библиогр. в конце ст. 6 назв. — укp.

Странным противоречием является факт отказа родителей от сказки в процессе воспитания детей в то время, как исследования психоанализа убеждают, что разум ребенка насыщен злостью и фантазиями разрушительного характера. Такие родители очень обеспокоены состоянием агрессии у детей, игнорируя терапевтическую функцию сказки.A strange contradiction is that well-educated parents outlawed fairy tales for their children at just about the time when the findings of psychoanalysis made them aware that, far from being innocent, the mind of the young child is filled with anxious and destructive imagining (fairy stories stimulate the child’s fantasies - as do many other experiences). It is quite remarkable that these parents, so worried about not increasing their child’s anxieties, remained obvious to all the reassuring messages in fairy tales.

240. Етнокультурне у свідомості поліетнічного соціуму (на матеріалах Придунав'я)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 О.М. Чебан; Південноукр. держ. пед. ун-т (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського. — О., 2003. — 19 с. — укp.

Визначено, що свідомість представників етнічних груп Придунав'я характеризується актуалізацією - "осучасненням" передусім тих сенсів минулого, що виправдовують етнічні процеси сучасного буття. Відзначено, що передумовою формування національної визначеності особистості є вироблення нею національної самосвідомості, а на підставі філософського аналізу історичних і сучасних джерел встановлено якісний рівень збереження етнокультури придунайських етносів. Введено до наукового обігу систематизовані дані щодо перебігу сучасних етнокультурних процесів у Придунав'ї та їх вплив на суспільну свідомість, прогнозовано можливі шляхи розвитку міжетичної взаємодії в регіоні та наголошено на важливості зваженої загальнодержавної політики щодо національних меншин, створення для них умов проживання, близьких до тих, що властиві для їх материнського етносу. Поглиблено експлікацію свідомості поліетнічного соціуму через розгляд етнокультурного, що надало можливість конкретизувати найбільш значимі сутнісні ознаки етносвідомості за умов поліетнічного соціуму Придунав'я та з'ясовано поняття етнокультури на основі широкої емпіричної та теоретичної бази. Здійснено тлумачення етнічних процесів та розкриття функціонування етнокультур поліетнічного соціуму через об'єктивну діалектику загального й особливого. Зауважено, що на рівень трансформації народної культури етнічних спільнот даного регіону впливає екстравертна чи інтравертна спрямованість етнокультури кожного етносу, що зумовлюється походженням етносу, мовною близькістю з сусідами, схожістю побуту, рівнем розвитку етнічної свідомості та характером вияву етноцентричних тенденцій у бутті людей.