LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Філософські науки. Психологія

Всього — 1126 Сторінка 2 із 57

21. Антропологічний аспект філософської системи С.Л.Франка

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.05 В.А. Вершина; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2007. — 18 с. — укp.

Встановлено ідейно-теоретичні та гносеологічні витоки філософського світогляду С.Франка. Підкреслено, що проблема людини у його філософії не ізольована, а знаходиться в тісному взаємозв'язку з проблемою суспільства. Показано, що затверджуючи духовність суспільного життя згідно з його суттю, С.Франк робить спробу обгрунтування концептуальної єдності вирішення проблем людини і суспільства, яке базується на ідеї початкової проникнутості їх божественною всеєдністю, що створює основу для розуміння людини ("я") і суспільства ("ми") як нерозривно-незлиттєвої всеєдності. У зв'язку з цим реконструюється соціально-антропологічна концепція С.Франка як смислова вісь його філософської системи. Виділено ключові елементи соціально-антропологічної концепції С.Франка ("особистість", "соборність", "служіння"), проаналізовано їх зміст. На думку С.Франка, лише етика служіння дозволяє подолати антагонізм засад солідарності та свободи і примирити їх з метою облаштування суспільного, громадянського життя людей на розумних засадах.

22. Антропологічний вимір віртуальної реальності

автореф. дис... канд. філос. наук09.00.04 Г.М. Горячковська; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2007. — 14 с. — укp.

Розглянуто антропологічний аспект віртуальної реальності. Досліджено її сучасний концепт і постать концептуального персонажу. Окреслено проблему антропологічного виміру віртуальної реальності, розглянуто його природу й особливості. На підставі порівняльного аналізу концепції психології віртуальної реальності (О.М.Носова) та філософського дискурсу переживання (С.Л.Франка, Ж.П.Сартра, Ж.Батай) встановлено, що джерелом та умовою її актуалізації є спонтанне переживання. Продемонстровано, що особливості антропологічного виміру віртуальної реальності репрезентативно виражені феноменами рекурсії, трансценденції, гри. Досліджено симулякру та симуляції як засоби об'єктивації віртуальності. Встановлено, що антропологічний вимір віртуальної реальності є джерелом символічного середовища, в якому мешкає людина.

23. Антропологія музичної тілесності

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.04 О.М. Полтавцева; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 19 с. — укp.

Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протипокладеного душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в чому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність "емоційних якостей" музичного твору, а також ідеї Ж.Дельоза і Ф.Гватарі про "перцепт і афект" як "Форми думки" мистецтва.

24. Антропологія східної патристики

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.05 Ю.П. Чорноморець; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Проаналізовано системи антропологічних поглядів мислителів східної патристики. Показано, що антропологія східної патристики розроблена на основі єдиної системи філософських категорій і є вченням про людську природу та два способи її існування. Людина осмислюється представниками східної патристики як створена Богом нерозривна єдність розумної, вольової, афективно-чуттєвої душі та живого тіла. Довершеність людини тлумачиться ними як богоподібність доброчесної та мудрої особистості. Відхилення від шляху духовного самовдосконалення спричиняє дезінтеграцію душі в пристрастях. Процес реінтеграції включає доброчесний праксис, природне споглядання Бога і створеного світу та містичне єднання з Абсолютом.

25. Антропомірність контекстів ствердження ідеї раціональності

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.04 О.Д. Піркова; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2006. — 21 с. — укp.

Проведено дослідження раціональності в антроповимірних контекстах, що розкривають такі первісні значення терміну "ratio", як міра, лічба, співрозмірність, та відбивають нагальність співвіднесення людської діяльності та її результатів. Розглянуто раціональність як феномен діяльнісного буття людини, акцентовано увагу на прагматичній сутності даного поняття. Здійснено реконструкцію розуміння раціональності в прагматично зорієнтованих напрямках філософії XX ст. (постструктуралізму, сучасної антропології, марксизму, неомарксизму, прагматизму, комунікативної традиції), що дозволяє відтворити підстави переходу від монологічної до діалогічної парадигми соціокультурного розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано тезу, що трансісторична філософська проблема людини може бути прийнята як опосередкування у дослідженні домінантних тенденцій культурно-історичних філософських парадигм. Обгрунтовано доцільність розуміння сучасної філософської парадигми у контексті її антроповимірної складової, що проявляється в новітніх розробках теми суб'єктивності, свободи, толерантності, ціннісного виміру буття.

26. Апробация принципов Экодизайна на примере работ студентов ХГАДИ

О.А. Орлова Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 6. — С. 267-273. — рус.

Висвітлено створення нової науки, а саме естетики через етику та екологію.

27. Артетип досконалої людини як феномен суспільної свідомості

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.03 В.Е. Закревський; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О., 2002. — 19 с. — укp.

Досліджено механізми формування і функціонування уявлень про людську досконалість в ментальному просторі локальних соціальних спільнот, їх вплив на спрямованість поведінки людей і соціальну динаміку. Висвітлено особливості духовно-моральної самодетермінації поведінки людей, яка базується на методологічній установці про те, що соціальний індивід є системоутворюючим елементом (агентом) соціальних спільнот. Сформульовано та обгрунтовано доцільність введення в соціальну філософію нового поняття "архетип досконалої людини" - ідеального предмету ментального простору людства, який містить уявлення, накопичені у колективній пам'яті як результат підсвідомого та свідомого відображення, духовно-моральний та соцікулььтурний феномен, який успадковується від покоління до покоління та переходить у цілісний образ (паттерн), людини, яка сама себе усвідомлює та відтворює. Проаналізовано конструктивний вплив архетипу досконалої людини на соціальну динаміку, його оновлюючий та гуманістично-перетворюючий потенціал.

28. Архетип культурного героя в українській духовній традиції: історико-філософський контекст

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.05 Н.М. Ковтун; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Здійснено спробу вивчення теорії архетипів у вітчизняній і зарубіжній філософській літературі (працях Л.Гумілова, М.Еліаде, С.Кримського, О.Лосєва, Т.Манна, Ф.Ніцше, Платона, П.Флоренського, Н.Хамітова, Ф.Шеллінга, К.Юнга). Проведено структурно-функціональний аналіз амбівалентної суті образу міфічного першогероя у контексті архетипу культурного героя, здійснено спробу реконструкції основних елементів даного архетипу у загальноіндоєвропейській традиції. Установлено функціонування його складових (захисної, перетворювальної та сакральної функцій) в українській духовній традиції. Історико-філософський зміст архетипу культурного героя визначено як іманентну націленість особи, якій притаманні риси міфічного першогероя, на перетворення, реорганізацію життя людської спільноти

29. Архитектоника и динамика концепта

Л.Н. Богатая Культура народов Причерноморья. — 2005. — N74. - Т.1. — С. 212-216 — Библиогр. в конце ст. 9 назв. — рус.

Архитектоника концепта определяется как некая фрагментарная множественность, формируемая концептобразующим субъектом. Рассматривается связь концепта с гештальтом. Исследуются способы анализа архитектоники концепта. Выделяются наиболее характерные черты концептуального уровня философствования.The concept's architectonic is determined as the certain fragmentary plurality which is forming by the subject which make the concept. The connection of concept and geshtalt is examined. The ways of the analysis of concept's architectonic are investigated. The most typical features of a conceptual level of philosophizing are noted. Архітектоніка концепту визначається як фрагментарна множина, що формується концептостворюючим суб'єктом Розглядається зв'язок концепта з гештальтом. Досліджуються засоби аналізу архітектонікі концепту. Відокремлюються найбільш характерні риси концептуального рівня філософствування.

30. Афіліація та влада як соціально-психологічний феномен в організації спільних відносин

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.06 М.С. Журов; Ун-т внутр. справ. — Х., 2001. — 20 с. — укp.

Досліджено питання організації спільних відносин, до основи яких покладено дві визначальні форми поведінки: афіліацію та владу. Грунтуючись на принципах самосполучення умов існування й індивіда, який знаходиться в них, процес побудови взаємообумовлених відносин розглянуто з урахуванням соціально-середовищного оточення й індивідуальної схильності до конкретних форм поведінки. Для систематизації та впорядкування всієї багатогранності спонукань до афіліації та влади вперше обгрунтовано та широко використано метод "суб'єктивного" шкалювання. Використання даного методу дозволило встановити розподіл найчастіше зафіксованих форм поведінки і визначити характеристику індивідуальної схильності до конкретних соціально-середовищних умов, які вважають оптимальними для його життєдіяльності. На основі паспортизації індивідуальних можливостей за їх схильністю до перебування за конкретних соціально визначених умов середовища відкрито можливість до здійснення об'єктивно обгрунтованого професійного психологічного відбору.

31. Багатоманітність проявів феномену конкуренції в сучасному суспільстві

О.С. Александрова Культура народов Причерноморья. — 2004. — N52, Т.1. — С. 111-115 — Библиогр. в конце ст. 12 назв. — укp.

В статье рассматривается методологический аспект исследования конкуренции як социального феномена и принципа развития общества. Выявлены и проанализированы основные виды конкуренции, а также ее основные параметры и свойства.У статті розглядається методологічний аспект дослідження конкуренції як соціального феномену та принципу розвитку суспільства. Виявлено та проаналізовано основні види конкуренції, а також її основні параметри та властивості.Methodological aspect of research of competition as a principle of social development is represented. The main types of competition were analyzed. They are cooperation, contest, partnership, rivalry, conflict, confrontation and war.

32. Багатомірність рольової реальності: соціально-філософський аналіз

Автореф. дис... д-ра філос. наук09.00.03 Н.С. Корабльова; Ун-т внутр. справ. — Х., 2000. — 32 с. — укp.

Досліджено проблему рольової реальності, актуалізовану суттєвими трансформаціями, які переживає Україна. Зрушення, що відбуваються у нашому постсоціалістичному суспільстві, несуть у собі конструктивні та деструктивні можливості, на які здатна вплинути ефективна соціальна політика. Потребують аналізу проблеми соціальної сутності людини і її репрезентації у соціальних формоутвореннях. До таких феноменів можна віднести поняття рольової реальності, яке грунтується на теорії соціальних ролей, опрацьованій кількома гуманітарними дисциплінами, а також західноєвропейську традицію розгляду діяльності сутності людини з конкретно-рольовою визначеністю цієї сутності у національній філософії історії. Сконцептуалізована на такій підставі соціально-філософська теорія рольової реальності дозволяє відпрацювання нової стратегії в ситуації, коли людська сутність зводиться до ансамблю сутнісних можливостей і нескіченості проектів цієї сутності постмодерном. Ця нова сутність особи, взаємодія особи та суспільства пов'язані з більш складним типом соціальності ніж той, на грунті якого виникла і розвивалась теорія соціальних ролей. Доведено, що суперечливий характер рольової реальності в межах інтерпретації історії, її дискретних і континуальних витоків представлено топологією символічної форми, універсалізм якої не в безмежній експансії ролей, а в універсальному самоздійсненні сутнісних сил людини. Рольові реальності як топоси історії дозволяють розгорнути ідею людиновимірності історії, визначену надлишком соціального як резервуару рольових ідентифікацій, що надають історії антропомірних характеристик. Обгрунтовано необхідність творення національної філософії історії з опредметненими в ній національними символами, в основу яких покладено: антеїзм, екзистенційно-межове світовідчуття, кордоцентризм, ліризм. Це суттєво трансформує уявлення про механізм життєдіяльності суспільства, дозволяє здійснювати продуктивні спроби переходу від історичного до надісторичного та загальнозначущих цінностей.

33. Базові аспекти процесу формування проектно-образного мислення

В. Турчин Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 6. — С. 265-268. — укp.

Розглядануто проблему створення інтенсивної моделі формування проектно-образного мислення у дітей та молоді в умовах експериментальних розвиваючих об'єктів.

34. Батьківська поведінка як психологічний чинник ресоціалізації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі

автореф. дис... канд. психол. наук19.00.06 О.В. Царькова; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2008. — 20 с. — укp.

Досліджено основні проблеми та визначено особливості формування сімейних стосунків засуджених, з урахуванням яких розроблено способи психологічної корекції їх батьківської поведінки. Розкрито сутність адекватної батьківської поведінки як важливого чинника успішності ресоціалізації засуджених. Визначено структуру якостей особистості засудженого, які детермінують когнітивний та емоційний компоненти батьківства. Вперше теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методику психологічної корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, що складається з орієнтаційного, реконструктивно-формуючого та рефлексивно-узагальнюючого блоків. Розкрито специфіку організації та проведення групової виховної роботи з засудженими за умов позбавлення волі, виявлено основні ресурси та фактори підвищення її ефективності.

35. Біоетика (Філософське обґрунтування)

Ді Бернардо. Джуліано Вісник НАН України. — 2001. — N11 — укp.

Термін «біоетика» було вжито вперше в 1971 році, в назві книги онколога В. Р. Поттера «Bioethics: Bridge for the Future» (Біоетика: Міст в майбутнє). Він означає ідею використання біологічних наук для поліпшення якості життя. Цей термін одразу набув семантичної та філософської двозначності. Справді, з одного боку, він вказує на міркування про залежні від життя цінності (bios), з другого — засвідчує причетність до метаморалі (ethos), яка оцінює результати, одержані в біології та в медицині. Така подвійність значень пов'язана з одночасним використанням двох складових його термінів — «bios» i «ethos», які інколи виражають вдалий синтез і водночас вказують на глибоке протиріччя. Це є неспростовним доказом складності визначень, які даються біоетиці, і показує, що при уточненні його сфери перевага надається або науковому підходові, який ґрунтується на bios, або етичному, що спирається на ethos. У процесі подальшого розвитку біоетики ця двозначність матиме тенденцію до погіршення і спричинятиме дедалі більшу неясність її значення. Звідси виникає необхідність її філософського обґрунтування.

36. Біоетика і громадянське суспільство

В. Чешко Вісник НАН України. — 2002. — N1 — укp.

Вступаючи у XXI століття, людство переживає технологічну революцію, що детермінується розвитком фундаментальної і прикладної генетики. Одночасно відбуваються пов'язані з цим процесом глибокі перетворення у соціально-психологічній і культурній сферах, причина яких — проникнення у масову культуру і менталітет нових ідей, уявлень і термінів. Віра у владу богів і зірок над людською долею змінюється вірою у владу генів. Остання стає чинником сучасного політичного мислення і менталітету. Тема, винесена у заголовок, виглядає дещо несподіваною. Проте науковці дедалі впевненіше прогнозують, що розвиток нової генетичної методології і теорії, перехід до широкого впровадження у повсякденне життя створених на їх основі технологій набуде на початку нового тисячоліття першорядного значення для нашої країни (як і для інших держав на теренах колишнього Радянського Союзу) не тільки в економічному, а й (що, можливо, навіть важливіше) у соціогуманітарному аспектах, і стане однією з неодмінних умов формування громадянського суспільства.

37. Біоетика у сучасній медицині

В. Запорожан Вісник НАН України. — 2002. — N1 — укp.

Медицина — одна з найдавніших наук і водночас найдавніша причина етичних суперечностей. Дебати з приводу досліджень та експериментів у медицині супроводжували цю науку завжди. Вони точилися між фахівцями, в них утягувалися представники влади — і формальної, і релігійної. Ці суперечки ставали предметом обговорення в широких масах. Медицина — найвища точка природничих наук, галузь знань, де теорія і філософія застосовуються до найдорожчого, що є у людини, — її життя. Більшість геніальних філософів і мислителів давнини, вчених і натуралістів Середньовіччя підходили до вивчення людини як вищої мети своєї дослідницької діяльності.

38. Біоетика — веління часу

Ю. Кундієв Вісник НАН України. — 2001. — N11 — укp.

Слова «Наука без совісті спустошує душу» належать видатному французькому гуманісту Франсуа Рабле, автору безсмертного філософського твору «Гаргантюа і Пантагрюель». Вони були сказані понад 450 років тому, але значимість їх з часом зросла рівно настільки, наскільки зросли можливості самої науки, які сьогодні воістину безмежні. Парадокс, а може, точніше, трагедія всього людства полягає в тому, що розвиток науки відбувався по експоненті, а совість нерідко настільки ж стрімко падала вниз. Сучасна історія навіть знає періоди, коли панували режими, за яких взагалі це поняття вважали химерою.

39. Біоетика — новий ступінь інтеграції природничих і гуманітарних наук

Ю. Кундієв, О. Дембновецький, М. Чащин Вісник НАН України. — 2002. — N11 — укp.

Біоетика як система поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулює поведінку людей з позицій збереження життя на Землі, відіграє дедалі більшу роль у суспільстві. Сьогодні це розділ філософської дисципліни, який вивчає проблеми моралі стосовно всього живого. Тобто біоетика визначає, які дії щодо живого припустимі, а які — ні. Однак біоетичні принципи досі не стали обов'язковими для всієї світової спільноти. Скажімо, практично не виконуються Картахенські угоди 1997 року щодо зменшення промислових викидів, хоча це необхідно для того, аби загальмувати глобальне потепління. Немає також переконливих ознак того, що будуть успішно реалізовуватись рішення Всесвітнього саміту зі сталого розвитку, який відбувся недавно в Йоганнесбурзі.

40. Біоетика: минуле, сучасне і майбутнє

В. Кордюм Вісник НАН України. — 2001. — N12 — укp.

В основі появи того, що сьогодні вкладають у поняття «біоетика», лежать дві причини. Першою, усвідомленою, очевидною для всіх, простою і зрозумілою для сприйняття є існуюча жорстокість, яка повсюдно, безупинно і найочевидніше виявляється стосовно «братів менших». Зрозуміле більшості людей бажання захистити їх і поклало початок тому руху, який згодом одержав назву «біоетика» — етичне, тобто добре, ставлення до живого, живих істот. Це те, що «лежить на поверхні». Суть же процесу істотно глибша.