LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Філософські науки. Психологія

Всього — 1126 Сторінка 8 із 57

141. Гуманітарна політика України в контексті суспільної модернізації (соціально-філософський аналіз)

автореф. дис... д-ра філос. наук09.00.03 Віталіна Олексіївна Дзоз; АПН України; Інститут вищої освіти. — К., 2007. — 32 с. — укp.

142. Дарунок та віддяка у контексті християнської та постмодерністської антропологій

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.04 К.В. Пашков; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2006. — 23 с. — укp.

Здійснено комплексне вивчення антропології дарунку та віддяки, яка маніфестована у сучасних філософських і богословських дослідженнях. Дарунок та віддяку розглянуто як універсальний атропологічний феномен, у дослідженні якого протягом останнього сторіччя брали участь представники різноманітних гуманітарних дисциплін, що утворюють своєрідну традицію вивчення дарунку, з якою полемізують деякі сучасні філософи-постмодерністи та християнські теологи. Значну увагу приділено походженню та розвитку найбільш послідовної версії постмодерної філософії дарунку Ж.Дерріда. Докладно проаналізовано її антропологічний вимір. Накреслено дослідницькі шляхи, які приводять деконструкцію до необхідності вивчення проблематики дарунку та віддяки на теренах християнства та християнської теології. Проаналізовано зворотній дослідницький рух з боку християнської теології назустріч деконструкції, який був здійснений у пост-метафізичній філософії та теології "дарунку-даності" Ж.-Л. Маріона. Компаративний аналіз позицій щодо дарунку та віддяки у деконструкції Дерріда та теології Маріона дозволяє з'ясувати, що антропологічні парадигми, в яких концептуалізують дарунок і віддяку постмодерний і християнський дискурси, постають такі, що пересікаються та конфронтують один з одним. Також виявляються теологічна та соціокультурна обумовленість конфлікту філософського та теологічного дискурсів, які проблематизують дарунок та віддяку. Розглянуто пост-секулярний стан сучасного суспільства на Заході та Сході Європи. Зроблено висновки щодо можливості пристосування накресленої у працях Маріона "іконічної" моделі комунікативної антропології для опису стану людини пост-секулярного світу.

143. Два уровня бытия и любви в контексте мистического опыта просветления

Н.С. Жиртуева Культура народов Причерноморья. — 2005. — N68. — С. 66-69 — Библиогр. в конце ст. 11 назв. — рус.

У статті досліджується роль любові в досвіді містичного просвітлення. Робиться висновок, що любов постає той силою, котра допомагає людині подолати недосконалість його матеріально-духовного буття й пережити глобальне єднання із світом божественного Абсолюту. Для досягнення цього людині необхідно трансформувати почуттєвий ерос у духовний шляхом знищення Его. Пригнічення почуттєвого еросу має негативний вплив на містику просвітлення.В статье исследуется роль любви в опыте мистического просветления. Делается вывод, что любовь является той силой, которая помогает человеку преодолеть несовершенство его материально-духовного бытия и пережить глобальное единение с миром божественного Абсолюта. Для достижения этого человеку необходимо трансформировать чувственный эрос в духовный путем уничтожения Эго. Подавление чувственного эроса оказывает негативное влияние на мистику просветления.The article is studying the role of love in the experience of mystical enlightening. The conclusion is made that love is the force that can help a person to overcome the imperfection of his material and spiritual being and to go through the global unity with the world of the divine Absolute. To reach this a person needs to transform the sensual Eros into the spiritual one by the destruction of Ego. The suppression of sensual Eros exerts a negative influence on the mysticism of enlightening.

144. Девіантне мислення як фактор культурної динаміки

Автореф. дис...канд. філос. наук09.00.04 Д.В. Гордевський; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2000. — 20 с. — укp.

Здійснено культурологічний аналіз культурної динаміки як процесу зміни ціннісних орієнтацій. Досліджено роль девіантного мислення та його конкретних типів, зроблено антропологічний та філософський аналіз культурних "вибухів", еволюційних та дифузно-еволюційних процесів у європейській культурі протягом двох з половиною тисячоліть. Доведено наявність трьох основних типів (патернів) девіантного мислення, які є інваріантами щодо відношенню до конкретних культурно-історичних епох і лежать у основі різних інноваційних соціокультурних процесів.

145. Девіантність як предмет соціально-філософського аналізу

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 Л.П. Котляров; Південноукр. держ. пед. ун-т (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського . — О., 2003. — 20 с. — укp.

Розроблено концептуально-методологічний апарат сучасної соціальної філософії стосовно аналізу проблем девіантних дій людини та соціальних груп, що мають соціальну, економічну, політичну та правову значимість. Визначено, що вирішення цих проблем може бути найбільш ефективним у разі комплексного підходу, сутність якого полягає в плідному співробітництві соціальних філософії, соціології, психології, антропології філософії права та інших соціальних наук, об'єктом досліджень яких є людина. Доведено, що такий підхід має велику практичну спрямованість на вирішення широкого спектра соціально важливих завдань, починаючи з виховних і психологічних і закінчуючи державно-правовими (соціальний контроль, регулювання). Розглянуто різні точки зору зарубіжних і сучасних українських суспільствознавців на проблему девіантної поведінки особистості та соціальної групи. Застосовано філософсько-правовий підхід щодо оцінки кримінально-девіантних дій правопорушників, а також організованих злочинних і терористичних угруповань. На підставі філософського аналізу розкрито поняття "правопорушник", "злочинець", "бунтівник", сутність людської агресії тощо.

146. Демократизация социальных институтов как основополагающий фактор организации современного украинского общества

Е.Р. Боринштейн Культура народов Причерноморья. — 2003. — N38. — С. 122-125 — Библиогр. в конце ст.: 7 назв. — рус.

Организация современного украинского общества вызывает массу критических замечаний со стороны как отдельных людей, так и разных социальных групп, массовых движений и общественных организаций. Основная их суть сводится к тому, что призванная устранять противоречия общественного развития, организация часто сама их создает, подводя общество не к упорядоченности, а к конфликтному хаотическому состоянию, при котором разрушение целостности украинского социума приобретает все более глобальный и необратимый характер. И в этом плане наиболее серьезной критике подвергается демократия, как режим, находящийся в постоянном развитии, движении, постоянно приспосабливающийся и совершенствующийся Сегодня актуальной задачей становится разработка такой теории и методологии демократизации социальных институтов, которая позволяла бы изучать происходящие трансформационные процессы и явления и вырабатывать соответствующие научно обоснованные рекомендации. Особенно важно это для социальной сферы, роль которой в обществе трудно переоценить. Заявленную проблему стали исследовать совсем недавно.

147. Дж. Бентам как представитель аналитической философии

Л.Т. Рыскельдиева Культура народов Причерноморья. — 2006. — N86. — С. 123-126 — Библиогр. в конце ст. 4 назв. — рус.

В статье реконструируются философские основания учения Дж. Бентама как основателя утилитаризма и деонтологии (учения о долге). Эти основания находятся в контексте традиций английской аналитической философии: критика схоластики, использование обыденного языка, формулировка простого и ясного первого принципа своих рассуждений, требование экзегезы.У статті реконструюються філософські засади учення Дж.Бентама як засновника утилітаризму та деонтології (учення про обов'язок). Ці засади знаходяться у контексті традицій англійської аналітичної філософії: критика схоластики, застосування щоденної мови, формулювання простого та ясного першого принципу своїх міркувань, вимога екзегези.Philosophic principles of the J.Bentham's study, the founder of utilitarianism and deontology (the study of duty) are reconstructed in the present article. These principles are in the context of English traditional analytical philosophy: criticism of scholasticism, usage of the everyday language, forming of simple and clear first principle of your own discourse, demand of exegesis.

148. Диалог как фактор коммуникативного процесса

О.Г. Мормуль Культура народов Причерноморья. — 2004. — N50, Т.2. — С. 173-175 — Библиогр. в конце ст.: 8 назв. — рус.

Практическую деятельность невозможно осуществить без коммуникативного процесса. Коммуникация осуществляется в процессе трудовой деятельности, на межпоколенном и индивидуальном уровнях, а также на уровне культуры в целом. В ХХ столетии проблема коммуникативных отношений возросла в связи с появлением электронной коммуникации. В межличностном общении возникли телефон, радио, телевидение, ЭВМ, средства массовой информации. Электронная и массовая коммуникация расширяют границы общения, ускоряют коммуникативные возможности, что не только обеспечивает функционирование общества и культуры, но и приводит к необходимости поисков сохранения и пропаганды культуры и памяти. Цель статьи – выявить особенность диалога как фактора коммуникативного процесса.

149. Дилема етатизму та антиетатизму у сучасній французькій філософії (історико-філософський аналіз)

Автореф. дис... д-ра філос. наук09.00.05 В.В. Хміль; Нац. гірн. акад. України. — Д., 1999. — 32 с. — укp.

Вперше в вітчизняній історико-філософській літературі здійснено аналіз концепцій держави у французькій соціальній філософії другої половини ХХ ст. Для цього виявлено та досліджено головні концепції держави, що репрезентовані різними школами та напрямами. Виявлені алгоритми дають змогу прогнозувати тенденції розвитку як європейської державності, так і розвиток державності в Україні. На основі комплексного аналізу концепцій французьких філософів був обгрунтований кризовий стан традиційних держав, що демонструють певну тенденцію переходу їх до неполітичних моделей, в яких держава буде осмислювати себе з позиції нової людиновимірної системи, де індивідуальні свободи, природні та громадянські права особистості стануть епіцентром розвитку соціальної організації. Незважаючи на розбіжності етатичних та антиетатичних концепцій, в них проявляється загальна тенденція до осмислення неполітичної держави, що характеризується високим рівнем децентралізації, різноманітністю та складністю структури, що прагне до рівноваги державного контролю та суспільної самодіяльності.

150. Динаміка здатності до життєтворчості особистості у дорослому віці

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.07 Л.В. Яновська; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського. — О., 2006. — 18 с. — укp.

Проведено теоретичне та експериментальне дослідження динаміки зміни здатності до життєтворчості особистості на різних етапах дорослого віку. Проаналізовано існуючі зарубіжні та вітчизняні концепції, присвячені розгляду процесів розвитку особистості, індивідуальності та життєтворчості. Розкрито сутність поняття життєтворчості як здатності до створення умов розвитку індивідуальності у процесі життєдіяльності, зокрема раціонально організовувати своє життя, змінювати систему відношень до світу, людей, самого себе. З'ясовано, що основними складовими життєтворчості є здатність до трансценденції, рефлексії та смислопобудови. Психологічні характеристики дорослого віку розглянуто як результат розвитку особистості та як потенціал, що визначає можливості формування здатності до життєтворчості у дорослому віці. На підставі результатів емпіричного дослідження встановлено, що для першого періоду дорослого віку (25 - 35 років) характерним є прояв трансцендентної спрямованості та рефлексії у зовнішньому світі; у другому періоді (35 - 45 років) більш вираженими стають процеси рефлексії й осмислення, що виявляються у проміжному (регулювальному) світі, а здатність до трансценденції помітно зменшується; у третьому періоді дорослості (45 - 60 років) більш сформованими є смислові відносини особистості у внутрішньому світі, які підсилюють і визначають прояв здатності до трансценденції в зовнішньому світі. Зроблено висновок, що розвинена здатність до життєтворчості характерна саме для періоду дорослості. Підтверджено гіпотезу, що рефлексія в різних формах сприяє розвиткові процесів осмислення суб'єктом своєї життєдіяльності, які стають основою для самотрансценденції (трансцендентної спрямованості) особистості.

151. Динаміка міжособистісної перцепції старшокласників

автореф. дис... канд. психол. наук19.00.07 О.В. Дудар; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Теоретично обгрунтовано сутність міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці, експериментально виявлено соціально-психологічні чинники її динаміки, розроблено та впроваджено комплексну програму розвитку досліджуваного феномену у старшокласників. Проаналізовано науково-теоретичні концепції даної проблеми у зарубіжній і вітчизняній психології. Визначено зміст і структуру міжособистісної перцепції, розкрито її роль у процесі взаємодії суб'єктів раннього юнацького віку. Запропоновано психологічну модель розвитку міжособистісного сприймання учнів старших класів, обгрунтовано показники та критерії сформованості даної якості, якими є повнота, гнучкість, спрямованість. Охарактеризовано рівні розвитку міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці (інтегрований, ситуативний, примітивний), експериментально досліджено вікові та гендерні зміни у даному процесі. Виявлено ієрархію соціально-психологічних чинників (емоційно-ціннісне ставлення, емоційний відгук, особистісні якості, нормативні очікування, статус і сприймання групи), що обумовлюють динаміку міжособистісної перцепції та специфіку утворення перцептивного образу. Експериментально доведено доцільність та ефективність впровадження програми розвитку міжособистісної перцепції старшокласників як суб'єктів взаємодії у формі перцептивно орієнтованого соціально-психологічного тренінгу.

152. Динаміка первинної психологічної адаптації до умов навчання та служби в навчальних закладах МВС України

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.01 О.О. Назаров; Ун-т внутр. справ. — Х., 2000. — 17 с. — укp.

На основі вивчення структури, умов і динаміки первинної (термінової, але недосконалої) психологічної адаптації курсантів до умов життєдіяльності навчальних закладів МВС України виявлено механізми її здійснення, які обумовлені індивідуально-характерологічними особливостями курсантів. Запропоновано теоретико-методологічні і практичні рекомендації щодо організації психолого-педагогічного супроводу початкового етапу навчання і служби курсантів.

153. Динаміка психічних станів фехтувальників в процесі змагань

В. Бусол, Т. Напалкова Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2003. — N 18. — С. 97-105. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.

Наведено результати дослідження оперативних передзмагальних, змагальних та післязмагальних психічних станів фехтувальників за допомогою колірного тесту М.Люшера. Розроблені рекомендації щодо застосування даного тесту для діагностики та корекції психічних станів спортсменів.

154. Динаміка уявлень студентів-психологів про майбутню професію

автореф. дис... канд. психол. наук19.00.07 К.О. Міхно; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2008. — 19 с. — укp.

Визначено особливості динаміки змісту уявлень про майбутню професію студентів-психологів як основи становлення їх професійної самосвідомості. Вперше обгрунтовано особливості функціонування структурних компонентів уявлень про професію з урахуванням специфіки її різних видів. Проаналізовано уявлення майбутніх психологів про професію та її зміст. Встановлено зв'язок між провідними мотивами обраної професії та наявними уявленнями щодо неї. Визначено зовнішні (форми навчання, напрямки підготовки фахівців, соціальні уявлення) та внутрішні (індивідуально-характерологічні особливості особистості) чинники впливу на трансформацію уявлень майбутніх психологів про професію. Досліджено проблему специфіки образів та уявлень про професію. Визначено особливості динаміки змісту уявлень про обрану професію майбутніх фахівців, поглиблено теоретичні знання про становлення особистості в навчально-професійній підготовці.

155. Динаміка форм візуальної репрезентації (естетичний аспект)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.08 О.А. Пушонкова; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 16 с. — укp.

Проведено філософсько-теоретичне вивчення естетичного аспекту візуальної репрезентації. Зроблено спробу розкрити особливості її динаміки у класичній, модерністській і постмодерністській візуально-культурних парадигмах. У контексті своєрідності її історичних форм досліджено еволюцію візуальних моделей, а саме: класичної (дихотонічної), некласичної (природничо-наукової, абстрактної) та постнекласичної (синергетичної). Здійснено цілісний і системний аналіз розширення смислового змісту класичної візуальної репрезентації, що передбачає застосування понять "сприйняття", "візуальне мислення", "гештальт". Доведено, що радикальна відмова від традиційної онтології у сучасних дослідженнях візуальної репрезентації, глобальний поворот від центрації уваги на статиці до фокусування її на динаміці визначають способи естетичної інтерпретації у єдності досвіду візуального та метафізичного. Виявлено екзистенційну роль бачення у побудові онтології рухливої рівноваги.

156. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості в процесі професійного становлення майбутніх психологів

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.07 Т.А. Вілюжаніна; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2006. — 22 с. — укp.

Розроблено концептуальну модель розвитку ціннісно-смислової сфери (ЦСС) особистості у процесі професійного становлення психологів. Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено, що період фахової підготовки характеризується не лише активним оволодінням професією навчання, а й істотними змінами в ціннісно-смисловій сфері особистості. Визначено особливості формування ЦСС студентів-психологів на різних етапах навчання у ВНЗ, розроблено типологію рівнів її розвитку. Визначено закономірності динаміки ЦСС студентів, запропоновано засоби її фіксації та оцінки. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо оптимізації процесу навчання з урахуванням динаміки ЦСС студентів.

157. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.01 О.А. Бреусенко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2000. — 20 с. — укp.

Проаналізовано змістовий аналог ціннісно-смислової сфери особистості - "досвід екзистенціального діяння". Запропоновано рівневу модель організації та генезису ціннісно-смислової сфери особистості, яка складається з рівнів: глибинно-універсального, первинно-колективного, індивідуального, вторинно-колективного, вершинно-універсального. Розроблено стадіальну модель динаміки екзистенціальної кризи (висхідна (передкризова), маніфестації кризи, реакції на кризи (вибору), знаходження ресурсу протидії, трансценденції та боротьби, подолання залишкових явищ, випробування новоутворень, а також досягнення екзистенціальної кризи). Емпіричне дослідження побудовано як моделювання ситуації подолання кризи за допомогою методу "Створення чарівної казки".

158. Дискретна метрика життєвого шляху творчої особистості

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.01 І.А. Страцинська; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2005. — 19 с. рис. — укp.

Досліджено своєрідну дискретно-вузлову структуру та метрику довготривалості життєвого шляху творчої особистості. У хронологічній довготривалості життєвого шляху даної особистості виявлено низку вікових точок, які виконують роль подвійних вузлів, у яких мають місце найбільш яскраві прояви самовизначення, самоздійснення та самореалізації творчої особистості, особистісні злами, кризи та творчі старти. Установлено чітку дискретну метрику довготривалості часу її життя, яка визначається законом відліку часу власним годинником індивіда. Показано чітку узгодженість подвійних вузлів з точками фазових сингулярностей, зумовлених дискретною метрикою довготривалості часу життя творчої особистості. Вікові точки ранніх і пізніх стартів у її життєвому шляху визначаються відповідними точками фазових сингулярностей у довготривалості життя. За законом відліку часу життя індивідуальний життєвий шлях окремо взятої творчої особистості має власну дискретно-вузлову структуру з індивідуальною метрикою. За різної довготривалості метрики життя дискретно-вузлова структура виявилася повністю ідентичною за зазначеним законом.

159. Дискусія про сутність філософії в епоху постмодерну

Ю.М. Білодід Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2003. — N 12. — С. 24-27. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Досліджено проблему предмета філософії. Зазначено, що в сучасній українській філософській літературі намітилось кілька підходів до визначення предмета і сутності філософії. Поряд з продуктивними підходами в окремих публікаціях запропоновано ідеї, що уневиразнюють саму суть філософії. Наведено розуміння цієї проблеми автором.

160. Диспозиційна модель особистісної зрілості

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.05 О.С. Штепа; Ін-т соц. та політ. психології АПН України. — К., 2006. — 17 с. рис. — укp.

Конкретизовано дефініцію поняття особистісної зрілості у диспозиційних категоріях та побудовано її модель, що відображає взаємозв'язок визначених диспозицій. Особистісну зрілість визначено як ефект самостійно пережитої людиною у зрілому віці ненормативної кризи ідентичності, який являє собою динамічну особистісну структуру, пропріум, важливий для її ідентичності. Рисами-індикаторами, що характеризують оригінальність феномену особистісної зрілості, визначено синергічність, автономність, контактність, самосприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрацію, життєву філософію. На підставі визначених рис побудовано диспозиційну модель особистісної зрілості, що характеризується високим верифікаційним рівнем. На базі запропонованої моделі обгрунтовано, що зазначена зрілість є одночасно результатом формування особистості зрілої за віком та процесом її становлення, а також описано природу особистісно зрілої людини у поняттях суб'єктивності, інвайроменталізму, холізму, пізнаваності, гетеростатичності, свободи, проактивності, змінності. Обгрунтовано наявність рис даної зрілості у пропріумі молодих людей віком 19 - 20 років та незалежність її високого рівня від статі. Наведено результати конструювання й апробації опитувальника особистісної зрілості та тренінгу її актуалізації, що разом з теоретичною моделлю складають програму соціально-психологічного супроводу становлення даної зрілості.