LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Політика. Політичні науки

Всього — 692 Сторінка 10 із 35

181. Інститут президентства як суб'єкт концептуальної влади в демократичних політичних системах

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 І.В. Батракова; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2003. — 16 с. — укp.

Досліджено взаємозв'язок інституту президента як суб'єкта концептуальної влади та демократичної політичної системи як її об'єкта. Показано, що реальна модель політичної системи містить олігархічний та антиолігархічний компоненти, кожний з яких може стати переважним. Зазначено, що концептуальне регулювання політичної системи, збереження її демократичної визначеності є найважливішою задачею президентської влади. Доведено, що використання теоретичних моделей Д.Істона, Є.Сєдова, теорії потреб А.Маслоу та теорії соціальної мобільності П.Сорокіна дозволили виявити статичний та динамічний параметри політичної системи, оптимізація яких дає можливість підтримувати еволюційний характер політичного розвитку. Показано, що політична система України носить переважно олігархічний характер, а її параметри, зокрема статичний, далекі від оптимальних значень. Встановлено, що збереження демократичного типу політичної системи країни вимагає підтримки антиолігархічного компонента, що має забезпечити реалізація політичної реформи, запропонована Президентом України.

182. Інституційний вимір зовнішньої політики Європейського Союзу (політологічний аспект)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 Н.А. Вінникова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2007. — 16 с. — укp.

Проаналізовано концептуальні засади та інституційні механізми формування та реалізації зовнішньої політики Європейського Союзу (ЄС). Розвиток та очікуване структурне реформування ЄС супроводжується динамічними змінами його статусу на світовій політичній арені, за недостатньої вивченості та теоретичної обрунтованості цього процесу в аспекті стану та ролі інституційних механізмів. Проаналізовано вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на формування зовнішньої політики Євросоюзу з наданням оцінки ролі головних інституцій ЄС та окремих держав - членів у цьому процесі. Вивчено інституційний формат зовнішньополітичної діяльності ЄС з урахуванням трьох його складових, а саме: зовнішніх відносин (комунітарних політик держав-членів), спільної зовнішньої політики та політики безпеки, Європейської політики суспільства, яка за умов її успішного впровадження та з урахуванням структурних змін, що передбачає Конституційний Договір Європи, може слугувати базою для формування єдиного інституційного каркасу Зовнішньої політики ЄС.

183. Інституційні процеси в етнонаціональній сфері Республіки Польща (на прикладі української національної меншини)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 Сергій Мирославович Швидюк; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці, 2006. — 20 с. — укp.

184. Інституціоналізація громадянського суспільства у постсоціалістичних країнах (на прикладі країн Вишеградської групи та України)

автореф. дис... д-ра політ. наук23.00.02 Г.І. Зеленько; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.Ф.Кураса. — К., 2007. — 32 с. — укp.

Обгрунтовано концепцію взаємозалежності процесів становлення громадянського суспільства та демократизації на прикладі країн Вишеградської групи та України. Проаналізовано ендогенні фактори інституціоналізації громадянського суспільства, а саме: історичні форми взаємодії держави та суспільства, характер конституціоналізму, механізми стримувань і противаг, форми взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування, модифікації пропорційної виборчої системи. Розглянуто характер зовнішніх впливів у країнах регіону та їх значення у процесах інституціоналізації громадянського суспільства. На прикладі країн Вишеградської групи проаналізовано вплив європейської та євроатлантичної інтеграції на процеси інституціоналізації громадянського суспільства. Наведено рекомендації щодо застосування механізмів демократії з метою стимулювання даних процесів в Україні.

185. Інституціоналізація груп інтересів в умовах перехідного суспільства

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 Ю.В. Сабанадзе; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Комплексно досліджено процес інституціоналізації груп інтересів за умов перехідного суспільства. Розкрито суть явища поступової трансформації кланів як явища, характерного для досучасних і автократичних спільнот, за наявності проміжного етапу - формування фінансово-політичних груп, у більш сучасні форми представництва інтересів у вигляді корпорацій. Здійснено типологію підходів до вивчення груп інтересів, якими є плюралістичний, елістичний, корпоративістський (неокорпоративістський) та інституціональний. Увагу приділено ролі та функціям лобізму як основного способу функціонального представництва інтересів. Проаналізовано значущість кланів у процесі запровадження нових політичних і суспільних інститутів, які можуть відігравати роль гальма, сповільнюючи й ускладнюючи процеси трансформації, а також буферу, пом'якшуючи негативні наслідки руйнування попередніх форм суспільно-політичного устрою. Розкрито способи правового регулювання лобістської діяльності як основного інструменту запобігання негативним наслідкам діяльності лобістів. На підставі аналізу зарубіжної практики (західних країн, молодих демократій) у цій сфері розроблено комплекс заходів щодо легітимізації лобізму. Визначено шляхи оптимізації взаємовідносин органів державної влади в Україні з групами інтересів шляхом введення лобістської діяльності в рамки правового поля.

186. Інституціональний вимір формування єдиної політичної системи Європейського Союзу

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 О.С. Врадій; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2006. — 18 с. — укp.

Комплексно розглянуто інституціональну систему Європейського Союзу (ЄС) та проаналізовано теоретичні та практичні аспекти європейської інтеграції. Розглянуто еволюцію розширення та становлення інститутів ЄС, на підставі чого виявлено загальні закономірності розвитку інституціональної системи ЄС. Доведено, що останнє розширення ЄС є черговим етапом на шляху кількісних інституціональних трансформацій, успішна реалізація яких вимагатиме стабільно домінувального впровадження наднаціональних принципів інтеграційного будівництва. Зроблено висновок про нерівномірність і компромісний характер реформування інститутів на кожному етапі внаслідок зіткнення національних інтересів, переважального впливу боротьби за лідерство в рамках ЄС і протиріч між великими і малими країнами-членами ЄС. Обгрунтовано самобутність (унікальність) характеру інституціональних структур Союзу, що сполучають у собі риси інститутів національної держави, міжнародної організації та поступово наближаються до інститутів єдиної політичної системи. Розроблено положення, що підвищення якості керування ЄС, рівня демократичності, а також розробка Конституції Союзу свідчать про новий етап у розвитку державності ЄС. На базі розроблених положень системно проаналізовано стан і проблеми реформування інститутів ЄС у процесі роширення та можливі шляхи повноцінного залучення України до європейських політичних процесів.

187. Інституціональні виміри бікамеральних систем (порівняльний аналіз)

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 М.М. Новіков; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2007. — 17 с. — укp.

Проведено порівняльний аналіз інституціонального конструювання бікамерального парламентаризму на базі класичного інституціоналізму та неоінституціоналізму. З'ясовано, що сучасним державам притаманна гетерогенність громадянського співтовариства, наявність у ньому множинності інтересів, що у межах інституціонального демократичного вибору пояснює переваги бікамералізму як інституту, що забезпечує взаємодію і погодження конкуруючих організованих інтересів. Розглянуто основні моделі, в яких реалізовано історичну траєкторію становлення та розвитку бікамералізму. Основну увагу зосереджено на інституціональних параметрах формування та функціонування верхніх палат у бікамеральних системах, інституціональних і політичних ефектах бікамерального устрою парламенту. Розкрито зміст дискусії з питання бікамералізму в українському контексті.

188. Інституціональні чинники політичної стабільності в демократичному суспільстві

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 В.В. Колюх; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 17 с. — укp.

Комплексно досліджено республіканські форми правління, різні типи виборчих і партійних систем як інституціональні чинники політичної стабільності у демократичних зарубіжних державах та незалежній Україні. У контексті президентської, парламентської та змішаної форм правління виокремлено та проаналізовано інститути президента, парламенту, уряду та інституціональні складові системи стримувань і противаг як чинники політичної стабільності. Розкрито вплив на політичну стабільність різних типів виборчих і партійних систем у їх взаємозв'язку та залежно від форми державного правління. На підставі розроблених теоретичних висновків і узагальнень проаналізовано інституціональні чинники політичної стабільності та нестабільності у незалежній Україні.

189. Інтегративна ідеологія як чинник консолідації українського суспільства

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.03 Є.С. Риженко; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2008. — 19 с. — укp.

Комплексно досліджено феномен інтегративної ідеології в суспільному житті. Визначено її роль у процесах консолідації українського суспільства. З використанням діалектичного, структурно-функціонального, системного та синергетичного методів дослідження явищ соціального світу розроблено концепцію інтегративної ідеології. Показано її сутнісні характеристики, а також місце та роль інтегративної ідеології у процесах консолідації сучасного українського суспільства. За методом прогнозування проаналізовано можливі сценарії ідеологічного розвитку України. Визначено шляхи впровадження та поширення інтегративної ідеології. Розроблено рекомендації щодо застосування результатів дослідження в українському суспільно-політичному житті.

190. Інтеграційна політика владних органів країн Вишеградської групи щодо ЄС і НАТО у 1989 - 1999 рр.

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 В.І. Дем'янець; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 2001. — 17 с. — укp.

Вивчено особливості процесу вироблення та реалізації інтеграційної політики держав Центральної Східної Європи (ЦСЄ), що посідають авангардні позиції серед молодих демократичних країн - Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини. Вперше в українській політичній науці комплексно розглянуто складові формування та втілення внутрішньо- та зовнішньополітичних стратегій даних країн на засадах національних інтересів і врахування процесів глобалізації на континенті у постконфронтаційний період розвитку. Проаналізовано форми співробітництва, особливості інституціалізації відносин, оцінено ефективність співпраці ЄС і НАТО з країнами Вишеградської групи щодо зміцнення демократичних перетворень та інтеграції їх до євроатлантичного простору.

191. Інтеграційні процеси в Африці: рівні, фактори, спрямованості та закономірності розвитку (1960 - 2005 рр.)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 К.О. Юрченко; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2006. — 19 с. — укp.

Досліджено проблематику африканської інтеграції в аспекті створення загальноконтинентальної організації. На підставі вивчення вітчизняних та іноземних джерел з даного питання розкрито вплив панафриканізму на організаційне оформлення єдності африканських держав. Розглянуто концептуальний вимір проблеми політичної інтеграції, зокрема, схем, запроваджуваних на африканському континенті. Простежено причинно-наслідкові зв'язки між характером розвитку процесу інтеграції та впливом глобальних і національних політичних і соціально-економічних процесів, визначено роль і місце Організації африканської єдності у розвитку загальноконтинентальної інтеграції. Досліджено особливості кризових тенденцій у різних сферах африканської інтеграції на прикладах конкретних регіональних організацій. Визначено й оцінено можливі напрямки та перспективи діяльності Африканського союзу як загальноконтинентального угрупування.

192. Інтеграція вітчизняного культурно-історичного досвіду в сучасну українську державотворчу концепцію (соціально-філософський аналіз)

Автореф. дис... д-ра філос. наук09.00.03 П.А. Кравченко; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2001. — 39 с. — укp.

Здійснено системний соціально-філософський аналіз інтеграції вітчизняного культурно-історичного досвіду в структурі сучасної української державотворчої концепції. Обгрунтовано джерела концепції національного державотворення, описано її структуру, конституційні засади. Розкрито сутність поняття "культурно-історичний досвід", з'ясовано його місце як загальнолюдського феномену в геополітичному європейському просторі та взаємодії західної та східної цивілізації. Проаналізовано культурно-історичний досвід як підгрунтя легітимності реформаторської діяльності, вказано шляхи його використання у державотворчому процесі. Розглянуто бівалентний характер світоглядної природи національної духовності та свідомості, специфіку формування національної самосвідомості, визначено стратегічні орієнтири вітчизняного державотворення та культурно-ціннісного забезпечення сучасного соціокультурного та національно-державницького поступу України.

193. Інтегрований образ країни як складова політичної культури суспільства

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.03 Юлія Павлівна Щегельська; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К., 2008. — 20 с. — укp.

194. Інфокомунікаційні технології як чинник політичної модернізації

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 В.А. Коляденко; Одес. нац. юрид. акад.. — О., 2002. — 16 с. — укp.

Визначено, що сучасні інфокомунікаційні технології (ІТ) відкривають можливості в практиці організаційного, партійного будівництва, самоорганізації громадянського суспільства. Обгрунтовано розвиток Інтернету відповідно до демократичної спрямованості громадянського розвитку. Наголошено, що людину з пасивного об'єкта за допомогою мас-медіа перетворено в активного, самостійного суб'єкта добору плюралізованої маси інформації. Визначено, що за умов переходу до нових ІТ видозмінюються функції влади в суспільстві. Досліджено особливості інформаційного суспільства в контексті політичних процесів. Виявлено, що ІТ розширюють права громадян шляхом надання доступу до різноманітної інформації, збільшують ступінь їх політичної участі та контролю за діяльністю державної влади, дають можливість активно виробляти інформацію. Доведено, що метою включення в політичне життя технологій є створення відкритої для діалогу з громадянами прозорої вертикалі влади. Аргументовано, що за умов входження України в Глобальну інформаційну систему досягнуто підвищення правової грамотності населення, посилення процесів демократизації держави, розширення можливостей реалізації прав на свободу слова.

195. Інформаційна влада як чинник демократизації сучасного суспільства

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 М.Г. Каращук; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 19 с. — укp.

Розглянуто феномен інформаційної влади, визначено її поняття, структуру, особливості політичного впливу, роль у демократизації сучасного суспільства. Вивчено суспільно-правову організацію інформаційної влади, значну увагу приділено громадському телерадіомовленню. На підставі узагальнення досвіду демократичних країн світу розроблено рекомендації щодо сприяння становленню та розвитку цієї влади у сучасній Україні, посилення її впливу на демократизацію українського суспільства. Доведено, що інформаційна влада є чинником демократизації суспільства лише за умови, коли вона базується на демократичних принципах, інакше вона може бути джерелом виникнення та нарощування небезпечних для суспільства негативних тенденцій. Інформаційна влада може слугувати цілям демократизації суспільства, але може перетворитися у дуже небезпечну зброю, спрямовану проти демократичної системи.

196. Інформаційна політика держави в контексті глобалізації

автореф. дис... д-ра політ. наук23.00.03 О.Г. Старіш; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 28 с. — укp.

У контексті формування цивілізаційного інформаційного суспільства виявлено та досліджено суть інформації як системно- та структуротвірного феномену. Запропоновано ноосферну парадигму інформації, яка базується на єдності матеріальних коренів інформації та інформаційних коренів матерії. Відповідно до цього розглянуто й узагальнено головні положення теорії систем у контексті відкритості реально існуючих систем та висвітлено теорію відкритих систем як парадигму процесів глобального розвитку. З використанням запропонованих засад досліджено природне явище глобалізації. Зроблено прогноз щодо трансформації місця та ролі національної держави за умов глобалізації. Установлено, що головним чинником існування держави є її система інформаційної політики, яка базується на двох взаємоневід'ємних вимірах, а саме: техніко-технологічному, пов'язаному з впровадженням інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства та гуманітарному, взаємопов'язаному з наслідками такого впровадження для соціальних систем. Розроблено теоретичну модель системи інформаційної політики держави. Створено прикладну модель, яка є органічним системним поєднанням теоретичної моделі системи інформаційної політики держави та наявної інфраструктури Національного космічного агентства України.

197. Інформаційна політика держави як фактор реформування суспільства

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 Г.П. Несвіт; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2001. — 16 с. — укp.

Комплексно досліджено інформаційну політику держави як фактор реформування суспільства. Акцентовано увагу на понятті "інформація", її ролі як трансформаційного ресурсу. Визначено напрямки інформаційної політики держави щодо їх впливу на реформування сфери управління суспільством, інформації, інформаційних технологій і їх ролі в політичному процесі; вплив засобів масової інформації на процес реформування; значення інформаційної безпеки.

198. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 В.О. Даніл'ян; Харк. ун-т повітр. сил ім. І.Кожедуба. — Х., 2006. — 19 с. — укp.

Досліджено сутність, особливості формування та структурні засади інформаційного суспільства, показано перспективи його розвитку в Україні. Удосконалено визначення поняття інформаційного суспільства, розкрито його зміст. Розглянуто існуючі теоретичні концепції інформаційного розвитку. Здійснено компаративний аналіз практичних моделей переходу до інформаційного суспільства у розвинених країнах. Визначено структурні засади інформаційного суспільства, проаналізовано особливості його політико-правової, економічної та соціокультурної сфер. Охарактеризовано основні етапи розвитку інформаційного суспільства в сучасній Україні, розглянуто позитивні та негативні чинники його становлення. Обгрунтовано пріоритетні напрямки оптимізації інформаційного розвитку України.

199. Інформаційне суспільство: соціально-правова парадигма суспільного розвитку

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 Д.В. Дюжев; Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2004. — 18 с. — укp.

Вперше запропоновано теоретичну концепцію розгляду соціально-правової парадигми інформаційного суспільства як одного з компонентів формування глобального інформаційного простору. Здійснено історико-філософський аналіз внеску правової думки у формування суспільного розвитку людства. Шляхом застосування праксеологічного підходу розглянуто соціально-правову детермінанту інформаційного суспільства, зокрема, її аксіологічний, гносеологічний, онтологічний та антропологічний аспекти. Доведено, що дана категорія є показником інформаційної цивілізації у розвинених країнах світу. Встановлено, що формування інформаційного суспільства за європейською, латиноамериканською та азіатською моделями є сучасною домінуючою тенденцією розвитку людства у глобальний інформаційний простір на базі інформаційно-комп'ютерних технологій, Інтернету. З'ясовано, що застосування у термінології інформаційного суспільства правових категорій дозволяє досягти більш повного розуміння сутнісних складових герменевтики глобального інформаційного суспільства. Виявлено, що за умов розвитку інформаційно-комп'ютерних технологій та інформаційного суспільства правове буття людей стає глобальною цінністю та нормою їх життя. Встановлено локальну будову глобального інформаційного суспільства.

200. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: політологічний аналіз

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 О.П. Дубас; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 2004. — 20 с. — укp.

Досліджено політологічні аспекти інформаційного розвитку сучасної України у світовому контексті. На підставі аналізу західних теорій та вітчизняних наукових здобутків щодо з'ясування проблеми інформаційного розвитку сформовано й уточнено понятійно-категоріальний апарат для політологічного розуміння ролі інформації як ефективного засобу модернізації українського суспільства. Розглянуто політологічні підходи щодо поняття та феномену інформаційного суспільства, розкрито характер та потреби розширення національного інформаційного поля у перехідний період. З'ясовано стан і визначено основні напрями інформаційного розвитку за умов політичної трансформації суспільства. Зазначена система є важливим чинником впливу на рівень національної безпеки, збереження інтелектуального потенціалу держави, демократизації українського суспільства. Здійснено аналіз інформаційної політики, розглянуто проблеми взаємодії суспільства і влади, визначено основні напрями забезпечення політичного процесу шляхом застосування нових інформаційних технологій. Встановлено вплив інформації на розширення ступеня відкритості суспільства та свободи особистості. Запропоновано новий підхід щодо розуміння процесу інформатизації як основи моделювання та прогнозування суспільно-політичної діяльності.