LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Політика. Політичні науки

Всього — 692 Сторінка 11 із 35

201. Інформаційний тероризм як феномен сучасної міжнародної політики

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.03 О.В. Свентицька; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 19 с. — укp.

Досліджено феномен тероризму з урахуванням його інформаційного складника. Визначено характер взаємозв'язків між засобами масової інформації та проявами тероризму за умов культурної та інформаційної глобалізації. Проаналізовано можливість використання терористами традиційних і новітніх засобів масовоої інформації (ЗМІ). Досліджено особливості впливу на громадську думку матеріалів мас-медіа з терористичної тематики. Визначено загальні засади політико-правового та морально-етичного регулювання ЗМІ у контексті боротьби з тероризмом. Наголошено на необхідності застосування комплексного підходу до проблеми профілактики тероризму, що передбачає застосування заходів культурного, інформаційного, політичного, соціального та правового характеру. Запропоновано рекомендації щодо політико-правової та інформаційної протидії тероризму.

202. Інформаційний чинник політики США і Росії в питанні міжнародного тероризму

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 М.М. Руденко; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2004. — 20 с. — укp.

Проведено політологічне дослідження актуальної проблеми залежності державних політичних структур та їх інформаційної політики від глобального поширення міжнародного тероризму наприкінці XX - на початку XXI ст. На прикладі Сполучених Штатів та Росії встановлено тенденцію схильності демократичних систем до авторитаризму, що проявляється у трасформуванні політичних структур та їх інформаційної політики під натиском міжнародного тероризму. Розроблено концептуальні та методологічні підходи щодо розв'язання даної проблеми, застосовано діалектико-системний метод аналізу систем інформаційної політики даних держав. Запропоновано моделі формування державної інформаційної політики з відповідними параметральними характеристиками. Для політичних структур України наведено рекомендації щодо участі у боротьбі з міжнародним тероризмом.

203. Інформаційні виміри політичного простору країн Європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 А.Л. Шинкарук; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2004. — 17 с. — укp.

Установлено 5 типів політичних процесів залежно від їх ресурсної бази та місця у соціальному просторі: динамічна стабільність, режим з загостренням за нестійкої стабільності, нестійка циклічність, локалізація та динамічна нестійкість. Проаналізовано суспільствознавчі і політологічні концепції світової науки, що відбивають системоутворююче значення інформації для поведінки суспільних систем. З'ясовано залежності типів політичного процесу та інформаційної системи. Установлено корелятивний зв'язок між динамікою політичних акторів та рівнем використання інститутів інформаційного суспільства (ЗМІ, Інтернет, технології політичного менеджменту). Розкрито суть поняття інформаційного суспільства у контексті політичної системи (з урахуванням її ресурсної бази та інших характеристик). Досліджено залежність поведінки політичних акторів (у Німеччині, Франції, Португалії, Чеській Республіці, Україні) відповідно до конкретного інформаційного середовища. Системно проаналізовано політичні процеси в Україні та елементи інформаційного чинника. Установлено, що нестабільність політичного середовища не обов'язково є прямим наслідком перехідних процесів, а зумовлена ставленням політичних лідерів до інформаційних інститутів.

204. Інформаційні стратегії у зовнішній політиці США та Росії за кризових умов

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 Я.О. Варивода; НАН України. Ін- т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2004. — 18 с. — укp.

Проаналізовано проблеми реалізації зовнішньополітичних інтересів держави інформаційними засобами за умов міжнародних криз. Розглянуто процеси формування та реалізації інформаційної зовнішньополітичної стратегії, систематизовано теоретичні та прикладні проблеми застосування інформаційно-комунікативних інструментів впливу на зовнішні аудиторії. Досліджено сучасні тенденції в організації міжнародних комунікаційних потоків за кризових умов та практику діяльності у даній сфері держав, які істотно впливають на формування та реалізацію зовнішньої політики України. Створено концепцію, узагальнено проблеми її реалізації у міжнародному аспекті та побудовано нову модель інформаційної зовнішньополітичної стратегії. На підставі вивчення досвіду інформаційного протистояння під час антитерористичної кампанії встановлено характер інформаційної зброї "масового психічного ураження", спрямованої на зниження відчуття безпеки, поширення паніки та страху. Показано, що не тільки масова свідомість, але й політичні інститути, економічна та культурно-цивілізаційна система в цілому стають метою подібних інформаційних впливів. Визначено провідні тенденції в інформаційному забезпеченні зовнішньої політики США за умов сучасного кризового стану системи міжнародної безпеки, а також закономірності здійснення зовнішньополітичних комунікацій російською елітою у пострадянських країнах. Наведено пропозиції щодо формування сучасної державної інформаційної стратегії України у сфері зовнішньої політики.

205. Історико-філософські ідеї українського романтизму (П.Куліш, М.Костомаров)

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.05 А.В. Сініцина; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 20 с. — укp.

Простежено духовну спорідненість між західноєвропейським та українським романтизмом. Проаналізовано національну специфіку українського романтизму, окреслену україноцентризмом творчої спадщини П.Куліша та М.Костомарова. Визначено коло проблем, пов'язаних з етнічною самостійністю українського народу, його існуванням, народністю, національною мовою, культурою, необхідністю державотворення, здобуття незалежності. З'ясовано сутність філософії хуторянства П.Куліша. Розкрито головні засади історіософської концепції М.Костомарова. Висвітлено актуальність і значимість філософських ідей представників українського романтизму для сучасної практики державотворення, національного відродження й утвердження духовності в українському суспільстві. Обгрунтовано необхідність нового відкриття українського минулого.

206. Історична свідомість української молоді: проблеми формування в трансформаційному суспільстві (соціально-філософський аналіз)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 Д.Г. Кравченко; Ін-т вищ. освіти АПН України. — К., 2004. — 19 с. — укp.

Досліджено феномен історичної свідомості молоді у сучасному українському трансформаційному суспільстві як відносно самостійну складову суспільної свідомості. Виявлено, що історична свідомість набуває загальних рис суспільної, але їй притманні власні якісні характеристики, обумовлені специфікою осмислення історичного процесу, усвідомлення його суті, перебігу подій, традицій, ідей і теорій. Проаналізовано конкретні складові історичної свідомості української молоді (пам'ять, домінуючі оцінки минулого, мотивацію діяльності, ставлення до традицій). Здійснено спробу наукової оцінки якості досліджуваного феномену за сучасних умов. Визначено головні суперечності, фактори та джерела розвитку історичної свідомості сучасної української молоді. Встановлено можливості її цілеспрямованого формування та обгрунтовано необхідність оптимізації сучасної історичної освіти, використання позаурочних методів виховання, підвищення ефективності діяльності засобів масової інформації та інститутів культури з метою активізації розвитку історичної свідомості української молоді.

207. Історіографія історії Української Повстанської Армії

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 С.Ю. Демидов; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2004. — 17 с. — укp.

Проаналізовано історичні концепції, схеми, тенденції, а також основні етапи у вивченні діяльності Української Повстанської Армії (УПА). Історіографію історії УПА представлено як безперервний процес вивчення, який відображає обставини та зміни, які відбувалися у другій половині XX ст. у країнах Східної та Центральної Європи. Оскільки масштаби та значення діяльності УПА виходили за межі українських земель, вона стала предметом уваги декількох історіографій - радянської, української діаспорної, польської. Зауважено, що після падіння СРСР інтерес до історіографії УПА зріс, перетворивши її на предмет гарячих історичних дискусій в українській, російській, польській, білоруській та західній (північноамериканській і західноєвропейській) історіографіях.

208. Історіософія І.Лисяка-Рудницького в контексті націотворчих та державотворчих процесів в Україні

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.05 С.В. Бондар; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 18 с. — укp.

Проведено дослідження історіософської спадщини І.Лисяка-Рудницького у контексті вивчення проблем формування української нації та державності. Проаналізовано еволюцію та основні підходи щод визначення змісту понять "народ", "нація" та "модерна нація", досліджено історичні умови їх виникнення та розвитку. Реконструйовано процес становлення української нації як прояву загальноєвропейського національного руху. Розглянуто елементи культури, що суттєво вплинули на формування української нації. Проаналізовано концепцію націостановлення І.Лисяка-Рудницького, з'ясовано внутрішні та зовнішні чинники тривалого бездержавного статусу українського суспільства.

209. Історія Ради Національностей Народного Руху України, 1989-1993 рр. Політологічний аналіз

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 О.З. Бураковський; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 1999. — 20 с. — укp.

Досліджено історію Ради Національностей Народного Руху України в період її існування від народження після 1-го з'їзду Руху до припинення в квітні 1993, коли Рух трансформувався в партію. Розглянуто і висвітлено участь представників різних національних громад України в поширенні впливу Руху серед населення, здобутті незалежності України. Аналізуються еволюційні процеси в міжнаціональних стосунках і політиці Руху, що відбувалися в суспільстві до і після проголошення незалежності, ставлення до цих змін Ради Національностей НРУ, окремих національних товариств.

210. Канадська багатокультурність: політичний досвід і суспільна практика (національний і глобальний виміри)

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 В.В. Богатирець; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2007. — 19 с. — укp.

Вперше в українській політичній науці здійснено комплексний аналіз особливостей формування та реалізації політики багатокультурності у Канаді. Висвітлено політичний досвід і суспільну практику держави у даній сфері в національному та глобальному вимірах. Систематизовано основні підходи щодо явища багатокультурності, визначено закономірності його розвитку й основні завдання. Розглянуто етапи формування концепту багатокультурності, виявлено його характерні риси та варіативність у Канаді. Виявлено основні чинники, що вплинули на еволюцію канадської політики багатокультурності. Доведено визначальний вплив квебекської проблеми на формування політики держави. Висвітлено позитивні сторони канадської національної ідеї "єдності у розмаїтті", проаналізовано її реалізацію у складних етнополітичних процесах об'єднаної Європи. Виявлено зростання етнокультурної "мозаїчності" й інтенсифікацію процесу "канадизації" населення, а також усвідомлення ним своєї етнокультурної єдності за сучасних умов глобалізації.

211. Кирило-Мефодіївська традиція в українській духовній культурі (ІХ - перша половина ХІХ ст.)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.05 Г.І. Гучко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2005. — 18 с. — укp.

Висвітлено специфіку становлення та утвердження української культурно-філософської ідентичності на основі Кирило-Мефодіївської традиції в українській духовній культурі протягом IX - першої половини XIX ст. Досліджено особливості її прояву в епоху княжої Русі у процесі утвердження християнської релігії та морально-етичного характеру світосприйняття та філософування, відображеного у перекладних і писемних пам'ятках. Зазначено, що у період першого культурно-національного відродження (XVI - XVII ст.) Кирило-Мефодіївська традиція сприяла формуванню етнічно-національної самосвідомості на основі збереження мови та власної культури, про що свідчить діяльність Острозького осердеку, Івана Вишенського, поява перших граматик і словників слов'янської мови. Досліджено прояви основної духовної культурної традиції України в XVIII - XIX ст. у процесі утвердження національної ідеї у діяльності "Руської трійці", Кирило-Мефодіївського товариства, творчості І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Костомарова та П.Куліша.

212. Когнітивні чинники сприйняття студентством політичної реклами

Автореф. дис... канд. психол. наук19.00.05 Т.Р. Ворначева; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2006. — 19 с. — укp.

Проведено дослідження провідних чинників сприйняття студентами політичної реклами. Встановлено провідну роль соціокультурних і когнітивних чинників у формуванні сприйняття молоддю політичної реклами. З'ясовано, що проявом політичної свідомості молоді є сукупність особистих думок, теоретичних концепцій, ментальних явищ, поглядів та уявлень, що відображають ставлення суб'єкта до політики, влади, держави взагалі та специфіку його сприйняття політичного процесу. Виявлено чотири типи політичної свідомості (активно-авторитарний, активно-толерантний, пасивно-конформний, пасивно-критичний), що відображають взаємозв'язок політичного мислення та особистісних якостей студентів. Показано здатність студентів з активно-толерантним та пасивно-критичним типом політичної свідомості найбільш повно розуміти текст політичної реклами. З'ясовано, що найвищий ступінь рефлективності та найбільш виразну тенденцію щодо об'єктивного сприйняття політичних явищ продемонстрували студенти з активно-толерантним типом політичної свідомості. Обгрунтовано можливість формування здатності до об'єктивного трактування політичних явищ, зокрема, у процесі сприйняття політичних рекламних повідомлень, за допомогою розробленої тренінгової програми, спрямованої на розвиток рефлексії.

213. Комунікативна методологія як основа розробки неконфронтаційних моделей етнополітики

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.03 Р.А. Сирінський; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 17 с. — укp.

На підставі узагальнення та систематизації основних концепцій, що визначають місце і роль національної та етнічної ідентичності у життєдіяльності індивіда розкрито зміст положення про належність права на національну та етнічну ідентичність до невід'ємних прав людини у сучасному демократичному суспільстві. Доведено положення, що моделям етнополітики, що базуються на методологічних засадах фїлософії суб'єктивності, притаманна явна або прихована конфронтаційність. Виявлено можливості та межі застосування комунікативної методології через деталізацію змісту понять інтерсуб'єктивності, як необхідної форми міжнаціональних та міжетнічних відносин, як підгрунтя комунікації, що обумовлює її ціннісні нормативи, ідеальної комунікативної ситуації, як орієнтира для міжнаціональних дискурсів, для аналізу внутрішньонаціональних та міжнаціональних соціальних відносин.

214. Комунікаційні системи епохи формування глобального суспільства

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 Т.М. Шульга; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнарод. відносин. — К., 2001. — 16 с. — укp.

Досліджено вплив глобальних комунікаційних процесів на політичне життя суспільства і міжнародні відносини. Висвітлено дискурсивні питання щодо глобалізації, їх зміну протягом останніх десятиріч із розвитком політичної та соціальної думки. Систематизовано сучасні концепції глобалізації. На підставі історичного екскурсу продемонстровано залежність процесу глобалізації від розвитку комунікаційних технологій і систем. Розглянуто політичний аспект розвитку комунікаційних систем у контексті глобалізації та його перспективи. Проаналізовано державні стратегії входження до світового інформаційного суспільства, методи політичного, правового та соціального регулювання нових умов, що виникають внаслідок формування глобальних комунікаційних мереж.

215. Конверсія в контексті системної еволюції міжнародних відносин

Автореф. дис... д-ра політ. наук23.00.04 О.С. Пархомчук; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин. — К., 2006. — 38 с. — укp.

Уперше в українській політичній науці комплексно досліджено конверсію як багатопланове системне явище у трьох вимірах - просторовому, часовому та змістовному. Визначено властиві їм структуру, функції та закономірності залежно від системної еволюції міжнародних відносин для конкретних політичних систем. Розроблено класифікацію конверсії. Висвітлено типи, моделі, функції та форми її реалізації. Структуровано її глобальну, регіональну та національну специфіку. З'ясовано рівні та форми залежності історично відомих видів конверсії від характеру міжнародної системи на базі визначення сутнісних закономірностей й особливостей проведення конверсії на певному етапі еволюції міжнародної системи, структурних характеристик системи, особливостей ієрархії її елементів і взаємозв'язків між ними. Узагальнено позитивний і негативний досвід здійснення конверсії у межах Версальсько-Вашингтонської, Ялтинсько-Потсдамської та сучасної системи міжнародних відносин. Надано рекомендації щодо формування та реалізації "конверсійного курсу" України.

216. Конверсія як соціально-політична проблема трансформації українського суспільства

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 М.В. Вакуленко; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2003. — 20 с. — укp.

Показано, що економічні та політичні цілі конверсії різноманітні та являють собою систему взаємопов'язаних, але різних за характером і складністю завдань, серед яких перехід підприємств Воєнно-промислового комплексу (ВПК) на випуск цивільної продукції не завжди є пріоритетним. Проаналізовано теорію та практику здійснення конверсії у країнах Заходу, в СРСР, Росії, Україні, на основі чого розроблено моделі механізмів її здійснення ("перманентна", "адміністративна", "ринкова"), визначено їх характерні риси та політичні наслідки. Запропоновано комплексну модель транформаційної конверсії, більш адекватної для здійснення за конкретних умов України у період якісних змін суспільства, зокрема, політичних. Обгрунтовано висновок про істотну відмінність конверсії ВПК в індустріальному та постіндустріальному суспільствах. Доведено необхідність формування нового, інноваційного та гнучкого, ВПК, адекватного проблемам та екологічним можливостям України, а також новим політичним умовам. Встановлено, що конверсія є одним із засобів формування демократичної політичної системи та громадянського суспільства, механізмом створення та використання різних форм представництва інтересів ВПК (територіальних, електоральних, функціональних і корпоративних), їх інституціалізації та легітимізації, формулювання та маніфестування суб'єктами конверсії своїх цілей, завдань та інтересів, а також їх реалізації шляхом взаємних поступок і досягнення консенсусу. Доведено, що одним із механізмів здійснення конверсії, найбільш адекватним конкретно-історичним умовам України, є формування соціополісів на базі підприємств ВПК як форми випереджаючого соціального розвитку.

217. Консенсус як принцип сучасної демократії

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 П.Ф. Вознюк; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 14 с. — укp.

Досліджено формування ідеї консенсусу та її практичну реалізацію в демократичних державах світу. Установлено спорідненість філософських і політологічних концепцій суспільно-політичної згоди з сучасним політико-правовим принципом консенсусу. Проаналізовано форми та специфіку застосування принципу консенсусу в країнах з різними системами врядування та у сфері міжнародних відносин. Розглянуто консенсусні та антиконсенсусні тенденції в українській політиці. Виявлено перешкоди для впровадження консенсусних механізмів в Україні. Запропоновано шляхи подальшого реформування вітчизняної політичної системи.

218. Консенсусний потенціал політичної комунікації в умовах ідеологічного плюралізму

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 М.Р. Потураєв; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2005. — 18 с. — укp.

Досліджено консенсусний потенціал політичної комунікації за умов ідеологічного плюралізму. На підставі аналізу політичної комунікації розкрито функціональні особливості комунікативного механізму формування ідейно-ціннісного консенсусу та встановлено провідні тенденції державної політики за умов ідеологічної конвергенції. З'ясовано, що ЗМІ є провідним інститутом політичної комунікації, який у процесі ідеологічної інспірації суттєво впливає на діяльність органів державної влади та управління і сприяє досягненню політичного консенсусу, відображеного у конкретних напрямах державної політики.

219. Конституювання української політичної нації у перехідному суспільстві

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 В.Я. Конопельський; Одес. нац. юрид. акад.. — О., 2002. — 16 с. — укp.

Досліджено генезу поняття та концептуального осмислення феномену нації у вітчизняній та зарубіжній політичній науці. Визначено сутність, основні чинники, характеристики політичної нації, виокремлено парадигму громадянсько-територіальної спільності як основу української політичної нації. Проаналізовано етнічний склад населення України та доведено поліетнічність як засадничу конституанту української нації. Виявлено діалектику етнічної та національної свідомості в процесі конституювання української нації. Визначено основні параметри і характеристики перехідного суспільства в Україні, функціонування політичної нації за нових умов. З'ясовано сутність та основні функції національного інтересу в національній державі, проблеми утвердження національного суверенітету та політичної суб'єктності української нації.

220. Контент-аналіз як засіб конституювання та відтворення політичної науки

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 В.В. Осін; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2003. — 19 с. — укp.

Визначено основні структурні елементи контент-аналізу та характер зв'язків між його складниками, що позначають окремі аспекти механізму конституювання та відтворення політичної науки. Встановлено, що дослідження політичної науки в цьому контексті передбачає формулювання відповідної аксіоматичної теорії контент-аналізу, що складається з трьох груп аксіом. Перша група описує політичний світ, що створюється внаслідок практичного втілення сукупності контент-аналітичних досліджень. Друга група фіксує соціально-індивідуальні риси дослідників, які зробили можливими існування та легітимізацію цього політичного світу. Легітимізація пердбачає соціально-політичні обставини, що зумовлюють витворення певного політичного світу, та певні особистісні риси дослідників, що мають суспільно детермінований характер. Третя група - політико-соціальні фактори, відповідальні за конкретний засіб конституювання та відтворення політичної науки.