LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Політика. Політичні науки

Всього — 692 Сторінка 12 із 35

221. Контрманіпулятивний вектор оцінювання сучасної зовнішньої політики США

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 Т.В. Семенюта; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2008. — 22 с. — укp.

Висвітлено концептуальні особливості апологетичної (маніпулятивної) критичної (контраманіпулятивної) школи політології міжнародних відносин у США у контексті оцінювання безпекових стратегій і зовнішньої політики адміністрацій Дж.Буша-старшого, Б.Клінтона та Дж.Буша-молодшого. Доведено ефективність поєднаного грунтування на напрацюваннях праксеології та цілісному політичному аналізі, а також переосмиленні напрацювань американської міжнародно-політичної науки. Такий підхід подано як потенційний спеціальний метод дослідження міжнародних систем і глобального розвитку, а також політики демократії західного типу. Аргументовано, що контраманіпулятивна школа актуалізується за умов політологічного дискурсу з проблематики доктрини Дж.Буша-старшого та домінувала у часи другого президентства Дж.Буша-молодшого. Установлено, що за продуманих дій після виборів у США 2008 р. Україна одержує шанс переведення у практичне русло низки заморожених міжнародних проектів з питань стратегічного партнерства.

222. Контроверзи толерантності та насильства в політичному та моральному розумінні

М.Г. Гордієнко Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2007. — N 34. — С. 7-14. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.

Здійснено політичний аналіз явища толерантності як ключової цінності сучасної демократії. З'ясовано теоретичні та прикладні аспекти толерантності як альтернативи насильству. Обгрунтовано, що ефективність політичного режиму забезпечується не силою держави, а її здатністю створити умови для самореалізації особистості й забезпечити толерантне ставлення влади до неї.

223. Контроль громадян над лідерами в теорії демократії Р.Даля

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 Н.В. Скоблик; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2005. — 20 с. — укp.

Показано необхідність врахування критиками теорії Р.Даля переходу до неоплюралізму 1980-х рр., а також спрямованості його найбільш ранніх (1940-х рр.) та найбільш пізніх (1990-х рр.) праць. Доведено, що розробка й розвиток Р.Далем його відомих критеріїв реальної демократії чи "поліархії" були нерозривно зв'язані з виникненням і розвитком його концепції контролю громадян над лідерами. Показано, що концепція громадянського контролю вченого взаємопов'язана з його концепцією суспільних змін, яка сформувалась у другій половині 1960-х - 1980-х рр., враховувала його найбільш ранні уявлення про зміни та була доповнена у 1990-х рр. Зауважено, що особливостями цієї концепції є прагнення поєднати радикально-демократичну стратегію соціально-економічних структурних змін з ліберально-консервативною стратегією зміни громадських орієнтацій, пропонування маломасштабних експериментів (зокрема ідеї "мініпопулусу") з метою підвищення рівня громадського контролю.

224. Конфесійно-етнічні трансформації в Україні (XIX - перша половина XX ст.)

Автореф. дис... д-ра іст. наук09.00.11 Н.Г. Стоколос; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2003. — 37 с. — укp.

Проаналізовано інституційно-конфесійні та переважно негативні та трагічні для українців етноконфесійні трансформації на Правобережній Україні та на західних українських - автохтонних і етнічних землях у XIX - першій половині XX ст. (до 1945 р.). Відзначено, що "обрусение" - дискурс самодержавно-церковної політики в XIX ст. - нівелювало національні особливості культурного та релігійного життя українців на Правобережній Україні. Істотні трансформації церковного, національного та культурного життя відбувалося в Галичині та Закарпатті під австро-угорською, мадярською та польською владою, але найглибшими й найтрагічнішими були на теренах етноконфесійного прикордоння - на Холмщині, Підляшші, Лемківщині. Зауважено, що у період Другої світової війни (1939 - 1945 рр.) під церковно-релігійне життя України було закладено "міну сповільненої дії", якою став насильницький перехід частини ієрархів і духовенства Православної церкви в західних областях України під юрисдикцію Московської патріархії. Саме це значною мірою спричинило в період німецької окупації розкол і конфронтацію в Українському православ'ї, утворення ворогуючих церков - Автономної православної церкви та Української автокефальної церкви. Зазначено, що окупаційна німецька політика щодо церков і релігійних груп в Україні мала на меті усіма засобами перешкоджати встановленню єдиної Української православної церкви. Показано, що німецька окупаційна влада ефективно протидіяла становленю Києва як центру українського православного життя та виокремленню з середовища православних ієрархів авторитетного лідера, який був би здатним очолити рух за встановлення канонічного статусу Київської митрополії та таким чином консолідувати всі течії Українського православ'я, остаточний демонтаж усієї системи керування православним церковним життям в Україні й тотальне його підпорядкування окупаційній адміністрації на початку 1943 р. спричинили далекосяжні наслідки. Зазначено, що до повернення в Україну радянської влади інституціалізаційно-конфесійна трансформація всього православного комплексу дійшла до такого ступеня, яка дозволила без зайвих зусиль формалізувати його в межах Руської православної церкви та нав'язати йому таку модель іманентного виживання, яка цілком влаштовувала радянську тоталітарну систему. Зроблено висновок, що наслідки цих історичних інституалізаційно-конфесійних та етноконфесійних трансформацій мають дискурсну рефлексійність на сучасний стан та тенденції розвитку православ'я в незалежній Україні.

225. Конфліктно-консенсусна парадигма регулювання суспільно-політичних відносин

Автореф. дис...канд. політ. наук23.00.02 О.М. Москаленко; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2000. — 20 с. — укp.

Обгрунтовано політологічну концепцію синтезу конфліктного та консенсусного підходів до регулювання суспільно-політичних відносин. На основі нової парадигми розкрито внутрішню логіку розвитку суспільно-політичних процесів та узгодження світоглядно-філософського й емпіричного потенціалів конфліктно-консенсусної взаємодії. Визначено роль поняття консенсусу у дискурсі соціально-гуманітарних наук та специфіки його функціонування у політичній науці крізь призму його аксіологічної сутності. Здійснено порівняльний аналіз елементів світового досвіду розгортання конфліктів та механізмів їх розв'язання. Проаналізовано особливості вияву конфліктно-консенсусного потенціалу в суспільстві перехідного типу та систематизовано наукові підходи до "консенсусної моделі демократії" як ціннісної основи демократизації українського суспільства. Розглянуто можливості застосування методу консенсусу у політичних, зокрема, виборчих технологіях та процесі прийняття політичних рішень.

226. Концепт "громадянське суспільство" в історії та теорії політичної думки

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 Ю.В. Узун; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2002. — 16 с. — укp.

Досліджено концепт "громадянське суспільство" в історії та теорії політичної думки. Проаналізовано світову теоретичну традицію, пов'язану з розробкою ідеї громадянського суспільства, розкрито суть цієї ідеї, особливості концептуалізації на етапах суспільно-історичного розвитку. Обгрунтовано соціокультурні особливості розвитку концепту "громадянське суспільство". Запропоновано критерії типології феноменів. Громадянське суспільство розглянуто з двох позицій: як феномен - завжди існуюча сфера зіткнення загального та особистого, а також як концентрат, що відбиває ідеал суспільного розвитку. Наведено практичні рекомендації щодо стратегії розвитку громадянського суспільства в Україні.

227. Концептуальне забезпечення американського глобалізму на початку XXI століття

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 О.П. Оборський; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Досліджено сучасний стан, перспективи та концептуальні й ідеологічні аспекти американської глобальної політики. Проаналізовано здобутки загальної теорії глобалізації. Визначено та комплексно розглянуто структурно-функціональні особливості та закономірності трансформації американської політичної системи за умов глобалізації. Проведено аналіз основних факторів і тенденцій, що сприяють міжнародно-політичній трансформації та зумовлюють її подальший напрямок. З'ясовано основні проблеми, перспективи та концептуальні засади американського глобального гегемонізму. Доведено наявність етносоціальної трансформації Америки під впливом ідеології транснаціоналізму та мультикультуральності. Визначено прогностичні мегатенденції трансформації міжнародної системи. Установлено вірогідну геостратегічну конфігурацію у першій половині XXI ст. Доведено визначальну роль фабрик думки у структурі американського процесу прийняття міжнародно-політичних рішень і вірогідність на найближчі десятиліття збереження та зміцнення ними своїх системних позицій. З метою вивчення інтелектуального виміру американської геополітики запропоновано класифікацію американських інтелектуальних центрів.

228. Концептуальне забезпечення політики США щодо врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту в 1991 - 2001 рр.

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 А.М. Захарченко; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2006. — 20 с. — укp.

На підставі вивчення наукових досліджень американських політологів проаналізовано різні аспекти політики США щодо врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. Систематизовано основні напрямки розвитку політичної думки США, визначено ступінь впливу наукових розробок американської політології на еволюцію концептуального оформлення політичної лінії Вашингтона щодо даної проблеми. Проаналізовано підходи американських політологів щодо розвитку відносин Вашингтона з основними регіональними учасниками конфлікту, з'ясовано роль багатосторонньої дипломатії в американських концепціях і стратегії врегулювання близькосхідного конфлікту. Визначено місце арабо-ізраїльського мирного процесу в зовнішньополітичних концепціях і доктринах адміністрацій Дж. Буша-старшого й Б.Клінтона, виявлено спільне й особливе у підходах офіційного Вашингтона до близькосхідного врегулюання у 1900-ті рр.

229. Концептуальні засади визначення геополітичних пріоритетів України

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 В.А. Булгаков; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 18 с. — укp.

Поглиблено аналіз базових елементів понятійно-категоріального апарату геополітики. Доведено, що він включає складові: геополітичний та життєвий простір, а також геополітичні інтереси, конфлікти, ідеї, геополітичну реальність, ситуацію, свідомість, національний інтерес, глобалізацію. Розвинуто трактування геополітики як науки, що визначає взаєморозв'язок політичних рішень та захисту національних інтересів та плацентарно-географічного становища країни. Обгрунтовано, що в сучасному геополітичному пізнанні можна виділити дві протилежні концептуальні системи. Одна з них розглядає геополітику як процес, тобто історично (концепції еволюції цивілізацій, балансу сил, євроазійство), інша - логічно ( концепції моно-, дво-, багатополюсного світу). Зазначено, що формування третьої концептуальної системи геополітики, яка б органічно поєднувала обидва підходи, є основною та найбільш перспективною тенденцією розвитку сучасного геополітичного пізнання. Виявлено нові аспекти ролі національного (державного), а в загальному вигляді геополітичного інтересу в реалізації конкретної геополітики, коли основною проблемою геополітичного пізнання та практики є саме проблема генези та подальшого розвитку вказаного інтересу, його трансформації у геополітичні доктрини та практичну геополітику. Виділено та проаналізовано еволюційну модель самоорганізації сучасного геополітичного вибору України, суть якої полягає в множинності систем динамічної рівноваги взаємин України зі своїми геополітичними партнерами. Вдосконалено концепцію геополітичних пріоритетів України, яка грунтується на принципах визначальності національних інтересів держави та потреби забезпечення прав і свобод громадян. Системно проаналізовно труднощі геополітичної орієнтації та відповідного вибору України, пов'язані з внутрішнім і зовнішніми чинниками. Встановлено, що історичний аналіз методів вирішення геополітичних проблем виявляє загальну тенденцію до їх динамізації: від військових до політичних (дипломатичних) і, надалі, соціальних. Дійсне вирішення даних проблем знаходиться не у військовій або дипломатичній, а, перш за все, у соціальній площині. За такого підходу можливо дійсне поєднання історичного та логічного підходів до вирішення головної проблеми геополітичного пізнання та практики, побудова адекватної, цілісної геополітичної картини світу.

230. Концептуальні засади та політика США щодо миротворчої діяльності ООН

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 А.В. Німченко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 18 с. — укp.

Розглянуто погляди американських вчених, уряду та Конгресу США щодо ролі ООН в миротворчій діяльності та участь в ній Сполучених Штатів Америки. Проаналізовано зміни, що відбулися в підходах США щодо сфери діяльності ООН та причини цих змін. Обговорено питання переорієнтації політики Сполучених Штатів щодо миротворчої діяльності з урахуванням опори на НАТО. Визначено роль та місце Організації Об'єднаних Націй у військово-політичній стратегії Вашингтона. Вивчено досвід участі США у миротворчих операціях, зокрема, в Сомалі, Руанді та колишній Югославії та визначено його наслідки для політики США. Висвітлено проблему фінансування миротворчої діяльності. Наведено ряд рекомендацій українському зовнішньополітичному відомству.

231. Концептуальні і політико-практичні засади вирішення гендерної проблеми в Україні

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 О.І. Катан; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 2005. — 19 с. — укp.

Розглянуто основні напрямки політики щодо жіночого питання, здійснюваної в Україні, перешкоди на шляху його вирішення та перспективи їх подолання. Висвітлено стан української теоретичної та політичної думки з гендерної проблеми, з'ясовано її зв'язок зі світовою думкою, яка утвердилася на останньому етапі феміністичного руху. Установлено рівень гендерної чутливості політичних партій, органів влади та місцевого самоврядування, розглянуто представленість у них жінок, з'ясовано можливості участі жінок у прийнятті важливих для них рішень. Проаналізовано українське законодавство в аспекті його відповідності гендерним критеріям, встановленим міжнародним правом. Охарактеризовано соціально-економічне становище жінки. Значну увагу приділено діяльності громадських організацій як чинника зростання активності жінки у відстоюванні своєї рівноправності. Наведено пропозиції стосовно конкретних практичних заходів, спрямованих на подолання фактичної нерівності жінки в Україні.

232. Концептуальні та структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.03 Н.О. Піпченко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 19 с. — укp.

Здійснено політологічний аналіз концептуальних і теоретичних засад стосовно віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави. Проведено компаративний аналіз практичних досягнень США, Канади, Великої Британії, ФРН, Франції, Фінляндії та Держави Ізраїль щодо використання віртуальної дипломатії для поширення цінностей національної політичної культури та з'ясовано структурно-функціональний характер даної дипломатії України. Узагальнено підходи зарубіжних і вітчизняних науковців до досліджень зазначеної проблеми. Доведено використання віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави й інструменту поширення її геополітичних інтересів. Наведено визначення "віртуальна дипломатія". Розкрито суть понять "віртуальний посол і посольство", "віртуальне консульство", "інструменти "м'якої влади" як складової політичної культури держави". Наведено результати дослідження програмно-інституціонального забезпечення політичної діяльності України за умов державотвірних зрушень, а також рекомендації щодо вдосконалення інструментів політичної культури України засобами віртуальної дипломатії.

233. Концепції чорноморської орієнтації України у вітчизняній політичній думці першої половини ХХ століття

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 Л.М. Домащенко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 19 с. — укp.

Проведено порівняльний аналіз концепцій чорноморської орієнтації України, що мали місце у вітчизняній політичній думці першої половини XX ст. З'ясовано, що спільною для них є теза про природність чорноморської орієнтації для української держави, а відмінним - спосіб її обгрунтування. На цій підставі запропоновано вирізняти концепції: історичну - М. Грушевського, провідними положенням якої є антське походження українців; політико-географічну - С. Рудницького, згідно з якою чорноморське побережжя - головний політико-географічний вектор України; геополітичну - Ю. Липи, за якою умовою незалежності України є здійснення нею "геополітичного синтезу" Чорного моря. Акцентовано на аспектах проаналізованих концепцій, які у випадку їх творчого переосмислення можуть бути використані для оптимізації української геополітики на південно-східному напрямку її здійснення.

234. Концепція "християнської республіки" в контексті державотворчих і конфесійних процесів в Україні

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 Ю.Є. Харьковщенко; Київс. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 18 с. — укp.

Розкрито сутність концепції "християнської республіки", досліджено історико-релігійний контекст її становлення як європейської "Respublica Chirstiana" та виявлено особливості, що проявилися в цивілізаційному виборі Київської Русі, теорії та практиці "козацької християнської республіки". Розкрито роль християнського республіканізму в Конституції П.Орлика, історіософських пошуках Кирило-Мефодієвського товариства, українській релігійно-політичній думці кінця XIX - початку XX ст., розвитку національного православ'я й унійних процесів в Україні. Зазначено, що концепція "християнської республіки" та її релігійно-конфесійних трансформацій набуває не лише ретроспективної теоретичної філософсько-богословської самодостатності, а є пердусім важливою дискурсною рефлексією для осмислення еклезіального, конфесійного, помісного відродження витокової сутності українського християнства. Доведено, що основоположні ідеї "Respublica Christiana" завжди були вмотивованим чинником європейського шляху України і тому мають сприяти подоланню кризових явищ у сучасному українському державотворенні, подальшому становленню національних церков - Помісної Української Православної Церкви й Української Греко-Католицької Церкви.

235. Концепція ідеології перехідного суспільства в контексті соціокультурного аналізу

Автореф. дис... д-ра філос. наук09.00.03 В.О. Таран; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2001. — 40 с. — укp.

Досліджено ідеологію перехідного суспільства як філософського поняття та духовно-практичного явища, що відображає найбільш типові риси суспільних перетворень, притаманних пострадянським країнам. На підставі переосмислення теоретико-методологічних підходів щодо визначення ідеологічного феномену та виявлення домінуючих підходів за умов соціальних змін проаналізовано особливості трансформації світоглядних і ціннісно-орієнтаційних уявлень соціальних суб'єктів, що зумовлюють формування провідних ідеологічних тенденцій в соціальному просторі. Запропоновано нове розуміння сутнісних, структурних і типологічних характеристик суб'єкта ідеології, визначено суб'єктів ідеологічних відносин, що виникають у процесі соціальної переструктуризації суспільства. Простежено змістові особливості ідеологічних орієнтацій даних суб'єктів, що набувають специфічних ідеологічних форм. Розроблено конкретні моделі ідеологічних відносин і висвітлено механізм ідеологічного впливу на націо- та державотворчий процес у сучасній Україні.

236. Концепція культурницького націоналізму в українській історико-філософській думці

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.05 О.М. Рудакевич; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2006. — 16 с. — укp.

Досліджено концепцію українського культурницького націоналізму як націоналізму "недержавної" нації в контексті процесів самовизначення європейських народів. Проаналізовано провідні концепції походження та типології націоналізму, зокрема, висвітлено сутність культурницького націоналізму й особливості його прояву в європейських країнах. Виділено чинники становлення та фактори розвитку культурницького націоналізму в Україні, прослідковано генезу утвердження його ідей у працях діячів української духовної культури - Кирило-Мефодіївського братства, громадівців, І.Франка, Л.Українки, М.Грушевського, С.Рудницького. Наголошено на духовно-релігійних факторах формування національної свідомості в Галичині та визначено найважливішщі чинники, що впливали на утвердження концепції українського культурницького націоналізму.

237. Концепція нації і держави Володимира Старосольського

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.05 В.Л. Згурська; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Здійснено інкорпорацію теоретичної спадщини видатного українського вченого В. Старосольського. На підставі аналізу його праць ("Теорія нації", "Держава та політичне право") здійснено концептуалізацію його поглядів на суть нації та національної держави, розглянуто їх ознаки, форми, функції та майбутнє у контексті демократичних міждержавних взаємовідносин. Розкрито оригінальну концепцію вченого щодо державного, зокрема федеративного, устрою та його критеріїв, націоналізації держави й автономізації об'єднань громадян, щодо форм децентралізації влади, видів автономії, інститутів громадянського суспільства.

238. Концепція української держави в ідеології ОУН (1939-й - 1950-ті роки)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 А.І. Рибак; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.Ф.Кураса НАН України. — К., 2007. — 20 с. — укp.

На підставі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел і наукової літератури здійснено комплексний аналіз політичних платформ усіх відгалужень ОУН та реконструйовано їх концепції державного будівництва. Охарактеризовано основні етапи формування, а також причини та напрямки еволюції ідеологічних і програмних аспектів Організації українських націоналістів. Розкрито теоретико-практичні аспекти функціонування державного механізму та суспільних інституцій в ідеології ОУН. Досліджено основні напрямки соціально-економічного розвитку держави за ідеологією Організації українських націоналістів. Проаналізовано концепції державної політики трьох гілок ОУН щодо національних меншин, церковно-релігійної та освітньо-культурної сфер.

239. Кризові репутаційні стратегії держав у міжнародних відносинах (на прикладі України та Російської Федерації)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 О.Ю. Запорожець; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Зроблено спробу адаптації корпоративних принципів і комунікативних стратегій кризового управління до рівня державного кризового репутаційного менеджменту. На основі аналізу кризових репутаційних стратегій керівництва Росії та України показано, що на міжнародну репутацію держав негативно впливає застосування таких комунікативних стратегій, як замовчування або поширення напівправдивої інформації про основні аспекти події, ухиляння від взаємодії з засобами масової інформації, уникнення відповідальності за кризу та її наслідки, використання кризової ситуації для посилення державного контролю на мас-медіа: обмеження прав і свобод громадян та централізації влади, а також ігнорування важливості стратегій примирення (турбота про постраждалих). Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності державного кризового управління. Розглянуто технології "помаранчевої революції" як специфічного механізму управління політичним процесом і кризового менеджменту зокрема.

240. Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин

автореф. дис... д-ра політ. наук23.00.04 І.Д. Дудко; НАН України. Ін- світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2008. — 28 с. — укp.

Здійснено цілісний політичний аналіз і досліджено феномен міжнародно-політичних інтересів США у системі міжнародних відносин постбіполярного світу, яку класифіковано як нестаціонарну. Розроблено політико-системні тези щодо змісту, оцінювання та процесу формування міжнародно-політичних інтересів США, а також шляхів їх реалізації за напрямками: боротьби з міжнародним тероризмом, врегулювання кризових ситуацій, розвитку партнерських стосунків з країнами СНД. Проведене дослідження спрямоване на узагальнення та критичне переосмислення політико-системних вимірів формування політики США щодо України, а також специфіки підходів до формування курсу на стратегічне партнерство між Україною та США.