LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Політика. Політичні науки

Всього — 692 Сторінка 35 із 35

681. Центр-периферійні відносини в територіально-політичній системі держави з позицій просторової ідентифікації

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 В.М. Лісовський; Миколаїв. держ. гуманіт. ун-т ім. П.Могили. — Миколаїв, 2007. — 21 с. — укp.

Досліджено проблему співвідношення центру та периферії у територіально-політичній системі держави в аспекті просторової ідентифікації. Значну увагу приділено вивченню процесу трансформації системи центр-периферійних відносин внаслідок формування нових геополітичних, геокультурних і геоекономічних чинників політичного простору. Проаналізовано теоретичні та концептуальні проблеми дослідження, розкрито зміст понять "ідентичність", "ідентифікація", визначено сутність центру та периферії у контексті політичної науки. Досліджено ієрархію просторових ідентичностей у регіональному розвитку сучасної України та проаналізовано особливості геокультурного та геоекономічного простору в контексті центр-периферійних відносин у межах сучасного адміністративно-територіального устрою. Доведено, що учасниками центр-периферійних відносин є не лише суб'єкти адміністративно-територіального поділу, а й регіони як база "позатериторіального федералізму". Наведено рекомендації щодо подальшої розробки стратегії регіональної політики.

682. Центральна та Східна Європа у зовнішній політиці Республіки Польща

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 І.Р. Гуцуляк; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 22 с. — укp.

Досліджено засади формування й особливості реалізації зовнішньої політики Польщі в Центральній і Східній Європі у 1989 - 2005 рр. Визначено напрями регіонального співробітництва Республіки Польща (РП). Проаналізовано підходи до розбудови східної політики ЄС та розширення НАТО. З'ясовано роль Польщі у структурах "нового регіоналізму". Проаналізовано двосторонні відносини РП з державами зазначеного регіону, зокрема, участь у врегулюванні воєнних конфліктів, особливості участі у демократичних процесах та зусилля польської дипломатії, спрямовані на подолання проблем історичного минулого. Визначено етапи становлення та розвитку відносин стратегічного партнерства між Польщею та Україною.

683. Церква АСД як інститут громадянського суспільства: до питання формування релігійної толерантності

І.К. Завальнюк Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2007. — N 35. — С. 34-37. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.

Розглянуто роль Церкви АСД у формуванні релігійної толерантності в суспільстві. Зазначено, що її діяльність спирається на етичні принципи любові й терпимості, а це сприяє подоланню ворожнечі на релігійному підгрунті. Окреслено напрями діяльності конфесії зі зміцнення релігійної толерантності та формування громадянської свідомості, що є надзвичайно важливим завданням для розвитку громадянського суспільства.

684. Цивільний контроль над збройними силами в демократичній державі (досвід США і проблеми України)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 І.А. Храбан; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1999. — 20 с. — укp.

Дисертацію присвячено аналізу тенденцій розвитку основних форм і способів цивільного контролю над збройними силами демократичної держави. З одного боку, основним взірцем такого контролю була взята модель цивільного контролю над армією США. З іншого - проаналізовано стан та шляхи вирішення цієї проблеми в Збройних Силах України. Встановлено, що цей процес в Україні розпочався і вже досягнуто певних успіхів, але він є довготривалим. На сьогодні Українська держава знаходиться тільки на його початковому етапі. У результаті дослідження іноземного досвіду та перших спроб України вирішити це питання надано практичні рекомендації з напрямків розвитку основних форм і способів демократичного цивільного контролю над армією України.

685. Ціннісне та інституційно-владне забезпечення політичної свободи в умовах демократії: політологічний аналіз творчої спадщини Алексіса де Токвіля

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.01 І.І. Прокопчук; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 2001. — 16 с. — укp.

Досліджено концепцію політичної свободи французького правознавця, політичного діяча Алексіса де Токвіля (1805 - 1859 рр.). На підставі узагальнення творів мислителя запропоновано ціннісне обгрунтування свободи, вивчено теоретико-методологічні підходи до тлумачення категорії "політична свобода", розглянуто інституційно-владні та соціокультурні механізми забезпечення свободи за умов демократії. Досліджено конфлікт цінностей "свобода"/"демократія", "свобода"/"рівність", "лібералізм"/"демократія" та можливості їх гармонійного сполучення. Значну увагу приділено актуальним ідеям Токвіля для сучасної України та інших постсоціалістичних країн.

686. Ціннісний вимір функціонування груп політичних інтересів в Україні

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 О.В. Семченко; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2007. — 18 с. — укp.

Проаналізовано ціннісний вимір діяльності груп політичних інтересів в Україні. Структуровано теорію груп інтересів як методологічну базу дослідження зазначеної проблеми. Визначено особливості становлення теорії, засади її сучасного формування, напрямки подальшого розвитку. З'ясовано основні напрямки теоретичного аналізу ціннісного підгрунтя діяльності груп політичних інтересів. Висвітлено методологічні підходи до ціннісного виміру діяльності груп даних інтересів. Розкрито теоретичний зміст понять "ефективний доступ", "ефективна діяльність" і "ефективне функціонування групи інтересів". Запропоновано визначення понять "діяльність груп політичних інтерсів", "група, що зазначає впливу". Виокремлено та проаналізовано функції, типи та специфіку діяльності груп інтересів. Визначено місце та роль таких груп у політичному процесі та вплив ціннісних орієнтацій членів груп на характер їх функціонування. Показано основні форми діяльності груп інтересів та їх ефективність, розглянуто й охарактеризовано ціннісний аспект активізації цих груп. Досліджено стан, значення, тенденції розвитку груп політичних інтересів в Україні. З'ясовано можливості та перспективи їх діяльності.

687. Ціннісний зміст і принципи структурування молодіжного руху в процесі демократичних перетворень в Україні

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.03 Ю.З. Криворучко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2005. — 20 с. — укp.

Проведено концептуальний аналіз ціннісного змісту структурування молодіжного руху в Україні та можливостей державної підтримки молодіжних організацій. Доведено, що саморозвиток і самоздійснення молодого індивіда відбувається за умов взаємодії макро- та мікросередовища та перебуває під впливом екзистенційної інтенції творчого самовияву особи. Доведено, що інтенція до самоздійснення шляхом суспільного визнання індивіда є основою потреби персоналізації людини та визначається стихійною і почасти свідомою її спрямованістю на виявлення власних здібностей і пошук "сродной праці". Встановлено, що неповнота соціалізації особи, як і її надмірність, викликані відсутністю або корупцією соціальних і політичних умов для персоналізації, що вносить фрустраційні та девіантні мотиви у поведінку молодих людей у соціальному середовищі. З'ясовано, що перешкоди до екзистенційного самовизначення молодої людини є передумовою розвитку ескапістських форм активності та сприяють виникненню асоціальних видів організованої поведінки. Встановлено зв'язок типологізації молодіжних організацій з різними формами самоактуалізації молоді на основі ціннісного сприйняття свободи.

688. Ціннісно-нормативна легітимація політичної системи

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 О.М. Гребіневич; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Розглянуто проблему ціннісно-нормативної легітимації політичної системи модерного суспільства як суспільства ліберально-демократичної культури. Розкрито значення ціннісно-нормативної складової процесу легітимації. Обгунтовано твердження, що за умов модерного суспільства легітимація політичної системи є процесом аргументованого обгрунтування або виправдання політичних інституцій і практик. Відзначено, що легітимація як одна з мовленнєвих практик потрапляє у проблемне поле прагматичного аналізу мови. Здійснено дослідження легітимативної практики з використанням понять "комунікативний розум", "значущість", "фактичність", "комунікативна дія", "життєсвіт". Визначено сутність ціннісно-нормативної легітимації як процесу, який пов'язує життєсвіти політико-правової спільноти та її політичну систему. Доведено, що ціннісно-нормативними засадами легітимації політичної системи у модерному суспільстві є свобода, рівність, політична автономія індивіда та справедливість, що претендують на універсальну значущість.

689. Чинник кризовості у трансформуванні суспільно-політичних систем перехідного періоду

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 А.Л. Черній; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2004. — 18 с. — укp.

Вперше в українській політичній науці досліджено проблему визначення основних сутнісних характеристик явища кризовості у процесах сучасних глобалізаційних трансформувань і розвитку окремих країн. Застосовано сучасну методику вивчення впливу кризових явищ на процеси еволюціонування суспільних і політичних систем. Здійснено порівняльний аналіз проблем кризовості суспільства за перехідних умов на підставі параметральних зіставлень суспільно-політичних систем України та Росії. Сформульовано нове тлумачення понять "криза", "кризовість", "кризогенність", визначено їх місце у системі еволюціонування транзитивного суспільства. Вперше досліджено конструктивістську рольову функцію кризовості у процесах трансформації суспільних систем. Запропоновано нове парадигмальне осмислення феномену кризових явищ як своєрідних каталізаторів суспільного розвитку. Обгрунтовано доцільність виокремлення автономного напрямку (піднапрямку) наукових досліджень - кризології. Розроблено концепцію оцінки впливу кризового чинника на трансформування суспільно-політичних систем перехідного періоду. Визначено особливості кризовості в Україні, зокрема у базовому суспільному форматі "влада - народ". Проаналізовано вітчизняну та зарубіжну історіографію проблеми кризових явищ.

690. Чорноморське регіональне співробітництво як геополітичний чинник міжнародних інтеграційних процесів (1990-1998 рр.)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 Н.І. Мхитарян; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин. — К., 1999. — 24 с. — укp.

Дисертацію присвячено дослідженню інтеграційних процесів у Чорноморському регіоні в умовах створення і діяльності організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС). За допомогою багатовимірного аналізу висвітлено передумови, проблеми і основні складові інтегрування чорноморських держав. Показано історичну та поточну специфіку Чорноморського регіонального співробітництва, досліджено роль України і Туреччини в розвитку інтеграційних процесів у регіоні Чорномор'я, сформульовано пропозиції щодо використання накопиченого досвіду.

691. Ядерне стримування в політиці США і Росії в постбіполярний період

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 П.А. Сіновець; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. — К., 2004. — 16 с. — укp.

Проаналізовано еволюцію ядерного стримування в перше десятиліття після закінчення "холодної війни", сучасну політику Росії та США у взаємозалежності з головними постулатами концепції як феномену глобальної стратегічної стабільності. Наведено оцінку перспектив трансформації майбутньої поведінки Москви та Вашингтона в ядерній сфері, що може бути наслідком адаптації класичної теорії біполярної конфронтації до нової структури міжнародних відносин. Значну увагу приділено дослідженню режимів ядерного роззброєння та нерозповсюдження. Висвітлено основні тенденції розвитку сучасного ядерного світу.

692. «ДІМ» нації і глобалізаційні тенденції (Соціогуманістична компонента стратегії розвитку України)

С. Вовканич Вісник НАН України. — 2003. — N4 — укp.

Економісти, політологи, соціологи та інші суспільствознавці поділяють усі країни світу на розвинені, ті, що розвиваються, і слаборозвинені. Загальновизнано, що існує сім розвинених держав. Іноді (радше за політичними мотивами, ніж за рівнем соціально-економічного розвитку) до них додають ще й Росію. Перелік держав, які мають цей статус, став звичним. І мало кого дивує те, що впродовж значного часу він не змінюється. Враження таке, що країни, які потрапили до другої і третьої груп, «прописані» тут навічно, принаймні мають мало шансів підвищити свій статус. У цьому контексті для нас актуальним є питання про майбутнє України. Якою має бути стратегія її розвитку з огляду на усталені світові реалії? І які маємо шанси змінити їх на свою користь?