LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Політика. Політичні науки

Всього — 692 Сторінка 7 із 35

121. Етнонаціональний вимір безпеки сучасного українського суспільства

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 О.О. Пучков; Ін-т вищ. освіти АПН України. — К., 2007. — 20 с. — укp.

Досліджено етнонаціональні процеси в Україні, зокрема, характер їх перебігу та вплив на безпеку за умов трансформаційних явищ, які відбуваються в українському суспільстві. На підставі теоретичного аналізу визначено механізми формування безпеки політичного суспільства та роль у них етнічного фактора. Досліджено роль етнонаціональних процесів у сукупності соціальних змін, що відбуваються у суспільствах за умов перехідного етапу їх стану від минулих соціально-економічних відносин до нових ринкових. Розглянуто етнічний фактор та досліджено його як динамічне явище, яке відіграє подвійну (стабілізувальну - дестабілізувальну) роль у суспільстві перехідного типу. Значну увагу приділено етнічним процесам, які відбуваються в Україні на фоні трансформаційних явищ у всіх сферах суспільного життя.

122. Етнонаціональний вимір конфлікту у Країні Басків

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 К.В. Поліщук; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2007. — 17 с. — укp.

Досліджено теоретичні засади, форми практичної реалізації, суспільні функції та особливості розвитку баскського націоналізму як політичного феномену та його вплив на еволюцію конфлікту в Країні Басків. Розкрито сутність націоналізму, зокрема, проаналізовано співвідношення понять "етнос", "нація", "національна держава". Сформовано понятійно-категоріальний апарат дослідження націоналізму. Систематизовано та класифіковано концептуально-теоретичні підходи щодо вивчення націоналізму, виявлено закономірності функціонування даного явища в житті суспільства. Визначено передумови зародження націоналізму в Країні Басків та основні чинники радикалізації баскського націоналізму в контексті трансформації внутрішньонаціонального політичного простору Іспанії. Розглянуто етнонаціональні причини виникнення конфлікту в Країні Басків та простежено загальнополітичний контекст його розвитку. Визначено на концептуальному рівні вплив європейської інтеграції на розвиток баскського націоналізму та показано роль інтеграційних процесів у політичній сфері функціонування баскської автономії. На підставі аналітичних моделей з'ясовано характер розвитку етнонаціонального конфлікту в Країні Басків. Проаналізовано та систематизовано основні політико-правові механізми врегулювання конфлікту та окреслено перспективи його розв'язання.

123. Етнонаціональний вимір самовизначення соціального суб'єкта (теоретико-методологічний аналіз)

Автореф. дис... д-ра політ. наук23.00.05 С.Ю. Римаренко; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 2002. — 38 с. — укp.

Розроблено концепцію етнонаціонального самовизначення соціального суб'єкта. Розглянуто самовизначення як цілісність людини (особистості), сконсолідованість нації - етноспільноти. Виявлено закономірності процесу самовизначення особи, нації та держави, внутрішні взаємозв'язки, основні пріоритети, форми та рівні етнонаціонального самовираження. Обгрунтовано підхід до національного самовизначення як певної якості самостійного етносоціального організму, що відображає свою суверенізованість і самосуверенізованість. Розкрито оптимальні співвідношення прав людини та нації, індивідуальних і колективних прав. Запропоновано шляхи вдосконалення державної етнонаціональної політики в Україні.

124. Етнонаціональний чинник становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аспект)

автореф. дис... канд. філос. наук09.00.03 Т.І. Бойко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2008. — 18 с. — укp.

Проаналізовано взаємозв'язок громадянського суспільства й етнонаціональних феноменів. Досліджено соціально-філософський аспект поєднання етнічної спільноти та раціонального характеру громадянського суспільства у процесі національної інтеграції. Розглянуто зв'язок між реалізацією механізмів громадянського суспільства (комунікативно-дискурсивної практики, взаємодії на горизонтальному рівні, соціальної солідарності) та гармонізацією міжетнічних відносин. Визначено, що досягнення взаємопорозуміння між різними за етнічними та культурними орієнтаціями індивідів передбачає активну соціальну взаємодію та повагу до свободи і цінностей кожної особистості. Досліджено місце та роль громадянського суспільства у процесі творення європейських і української націй. Обгрунтовано, що усвідомлення цінності свободи, формування громадських інституцій, досвіду всезагального волевиявлення доповнює етнокультурні зв'язки спільноти у ході утвердження нації. Відзначено необхідність залучення громадянського суспільства до вирішення міжнаціональних проблем на глобальному рівні. Доведено, що дотримання правових відносин у національній сфері є важливою засадою оптимізації розвитку громадянського суспільства в Україні.

125. Етнополітичний аспект угорсько-українських міждержавних відносин

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.05 Ю.І. Гузинець; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.Ф.Кураса. — К., 2008. — 16 с. — укp.

Комплексно та системно проаналізовано роль і місце України в системі східної політики Угорщини на сучасному етапі. Розкрито роль етнополітичних факторів у політиці право- та ліволіберального угорських урядів стосовно України. Обгрунтовано, що співробітництво між Угорщиною та Україною в етнополітичній сфері займає важливе місце у двосторонніх міждержавних взаєминах і має різноплановий, цілісний і комплексний характер. Воно здійснюється на всіх рівнях міждержавних взаємин - від центрального до регіонального та локального. За цього співробітництво охоплює різноманітні сфери - від захисту прав національних меншин до господарської співпраці та координації соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів двох сусідніх держав. Обгрунтовано, що політика Угорщини щодо України після розширення ЄС в 2004 р. та 2007 р. продовжує базуватися на основних пріоритетах угорської зовнішньої політики: загальноєвропейській та євроатлантичній інтеграції, добросусідських відносинах, турботі про угорську національну меншину за кордоном. Ці зовнішньополітичні пріоритети політики Угорщини закріплені на довгостроковий період - до 2020 р. у новому концептуальному документі Угорщини "Стратегії зовнішніх зв'язків Угорщини".

126. Єврейські політичні партії та рухи у 20-х роках ХХ ст.: політологічний аналіз

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 О.С. Копил; Миколаїв. держ. гуманіт. ун-т ім. П.Могили. — Миколаїв, 2008. — 19 с. — укp.

Проведено політологічний аналіз діяльності єврейських політичих партій і рухів на Півдні України у 1920-х рр. Охарактеризовано ідеологічну та соціальну базу, розкрито специфіку організаційної побудови та практичної діяльності єврейських партій (Єврейської комуністичної партії, Сіоністсько-соціалістичної партії, Сіоністсько-трудової партії, Єврейської соціал-демократичної партії Поалей Ціон), молодіжних і громадських об'єднань (Євкомол, Гехалуц, Гашомер Гацоір, Югенд Фарбанд). Розроблено періодизацію єврейського політичного руху та типологізацію єврейських партій та об'єднань. Проаналізовано концептуальні моделі та механізми реалізації державної політики щодо єврейських політичних об'єднань. Розглянуто радянсько-більшовицьку модель взаємодії з єврейськими партіями та рухами. З'ясовано причини зникнення єврейського політичного руху з політичної арени України в кінці 1920-х рр., розкрито роль репресивної політики радянської влади у даному процесі. Наведено характеристику "домінантної" та "діалогової" моделей державної етнонаціональної політики та пов'язаних з ними парадигм політичної активності національних меншин - парадигм "вимог і тиску", "участі та внеску". Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення державної етнонаціональної політики в Україні у сучасний період.

127. Європейська інтеграція України в контексті її відносин з Російською Федерацією

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 Р.Ю. Філоненко; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. — К., 2008. — 19 с. — укp.

Проведено дослідження умов та проблем реалізації стратегії України щодо європейської інтеграції у контексті її відносин з Росією. Проаналізовано сучасні концепції розширення та поглиблення інтеграційних зв'язків на європейському континенті у період системних перетворень у постбіполярний період. Розглянуто підходи Євросоюзу щодо визначення місця України в його східноєвропейській політиці, охарактеризовано стан і перспективи партнерства ЄС з РФ. Проаналізовано діяльність України щодо втілення стратегії європейської інтеграції та приєднання до простору об'єднаної Європи у процесі імплементації Угоди про партнерство та співробітництво ЄС з Україною, визначено умови успіху та причини невдач у досягенні її стратегічних цілей. Обгрунтовано необхідність коригування стратегічного курсу Києва за умов своєрідної стратегічної паузи поступу ЄС після останніх його розширень, показано доцільність розробки засад більш широкого маневру України як потужної складової європейського континенту. У контексті формування нової системи відносин проаналізовано еволюцію парадигми взаємозв'язку Києва з Москвою, визначено складові успіху інтеграційної стратегії України у вимірах загальноєвропейського простору. Досліджено чинники концепції Великої Європи, які визначаються не лише просторово-географічними межами, але й економічно-ресурсними та соціокультурними складовими.

128. Європейська політика Австрійської республіки

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 О.В. Сахаренко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 20 с. — укp.

Досліджено політику Австрійської республіки щодо європейських інтеграційних структур. Проаналізовано комплекс внутрішніх чинників і механізмів формування та реалізації європейської політики Австрії. Визначено етапи її формування відносно Європейського Союзу до 1995 р., охарактеризовано їх передумови й особливості. З'ясовано причини, що сприяли відходу Австрії від концепції глобально орієнтованого активного нейтралітету й ухваленню рішення про повноцінну інтеграцію до ЄС. Проаналізовано характер впливу процесу інтеграції та членства Австрії у ЄС на її європейську політику, зокрема, позицію щодо територіального розширення та поглиблення європейської інтеграції, реформування ЄС. На підставі одержаних результатів дослідження розроблено рекомендації щодо формування ефективної євроінтеграційної стратегії країни, а також механізмів реалізації її національних інтересів у межах ЄС та у регіоні Центральної та Східної Європи.

129. Європейська політика України: проблеми формування та реалізації (політологічний аналіз)

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 Т.В. Андрущенко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2003. — 19 с. — укp.

Проаналізовано актуальність, передумови формування та розвитку європейської політики України, її стратегічне значення та роль у загальнодержавній зовнішній політиці, інституційні засади та конкретні заходи її реалізації, особливості здійснення в контексті співробітництва з прикордонними європейськими державами. Доведено правомірність визначення європейської політики як одного з головних векторів зовнішньополітичної стратегії України. Висвітлено можливі переваги для України та Європи в результаті здійснення європейської політики, обгрунтовано механізми та засоби упередження та уникнення можливих ризиків. Запропоновано положення, що визначають європейський напрям як стратегічну лінію зовнішньополітичного курсу України. Проаналізовано особливості взаємодії зі стратегічними партнерами України в контексті динаміки осмислення та реалізації її національних інтересів, головні форми та методи співробітництва України з європейськими організаціями та державами. Зроблено висновок щодо системного, довготривалого й суперечливого характеру реалізації європейської політики України.

130. Європейська політична інтеграція в сучасній цивілізаційній системі

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 О.Ю. Полтораков; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 2004. — 16 с. — укp.

Встановлено можливості та межі застосування цивілізаційної теорії щодо процесів політичної інтеграції у Європі. Вперше досліджено роль і місце цивілізаційних факторів у європейських інтеграційних процесах, починаючи з 1990-х рр., встановлено вплив парадигм "європейської ідентичності" та "європейських цінностей" на політику країн-членів Євросоюзу з урахуванням унікальності даних феноменів. На підставі сучасного цивілізаційного підходу проаналізовано соціально-політичні та воєнно-політичні процеси. Аргументовано існування практичного співвідношення цивілізаційної ідентичності з діяльністю міжнародних регіональних організацій (НАТО та ЄС), що виявляється у зовнішньополітичних відносинах країн Європи у межах даних міжнародних організацій, а також з країнами, які не входять до складу НАТО та ЄС (США, Туреччиною, Росією та Україною).

131. Європейське співробітництво у сфері захисту навколишнього природного середовища

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.04 А.М. Карнаухова; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 22 с. — укp.

Вперше у вітчизняній політології комплексно досліджено процес формування системи європейського співробітництва у сфері захисту навколишнього природного середовища, запропоновано періодизацію його розвитку. Виявлено спільні тенденції й специфічні особливості європейського співробітництва у сфері захисту навколишнього природного середовища. Вперше у вітчизняній політології вивчено формування, становлення та розвиток загальноєвропейського процесу "Довкілля для Європи", розкрито його роль у запровадженні екологічної політики у державах з перехідною економікою. Створено класифікацію національних пріоритетів України у галузі міжнародного природоохоронного співробітництва в Європі. Узагальнено позитивний і негативний досвід України у формуванні багато- та двостороннього співробітництва у сфері захисту навколишнього природного середовища.

132. Жіночі об'єднання України як суб'єкти державотворення кінця XX століття

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02. О.Б. Ярош; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 2000. — 19 с. — укp.

Встановлено, що необхідною умовою становлення суб'єктності жінок є їх активна позиція у визвольній боротьбі та державницькій діяльності. Визначено класифікацію жіночих об'єднань за змістом та напрямками діяльності. Висвітлено специфіку і силу впливів міжнародних жіночих об'єднань на характер розвитку жіночого руху в Україні. Доведено, що прояв суб'єктності жіночих об'єднань України тісно пов'язаний з конкретними соціально-економічними та духовними можливостями суспільства. Наведено рекомендації щодо підвищення суб'єктності жіночих об'єднань, які можна використовувати для подальшого теоретичного аналізу та практичного застосування державними та політичними інституціями України.

133. Жіночі організації України в громадсько-політичному житті суспільства наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 І.Л. Георгізова; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.Ф.Кураса. — К., 2008. — 20 с. — укp.

Визначено місце і роль жіночих організацій у громадсько-політичному житті українського суспільства в кінці XX - на початку XXI ст. На підставі аналізу й узагальнення даних офіційних документів, нормативних актів і фактичного матеріалу окреслено основні напрями діяльності жіночих організацій. Зіставлено їх задекларовані завдання та фактичну роботу, проаналізовано взаємодію з органами влади та іншими громадськими структурами. Розкрито роль жіноцтва у політичному житті українського суспільства. Висвітлено особливості функціонування жіночих громадських організацій традиційного, ділового, соціально- та політично-орієнтованого характеру. Зроблено висновок про важливу роль і домінантне місце жінки в українському суспільстві.

134. Забезпечення прав і свобод людини у процесі соціально-політичного реформування українського суспільства

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 В.О. Скомаровський; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Досліджено проблеми забезпечення прав і свобод людини як визначального чинника у процесі соціально-політичного реформування українського суспільства. Проаналізовано ефективність та особливості функціонування правової системи України. На підставі результатів політологічних досліджень та історико-філософського аналізу наукових джерел зроблено висновок про необхідність розвитку демократичного процесу та формування історичних і світоглядних орієнтирів у суспільстві як необхідних умов забезпечення прав і свобод людини. Доведено унікальність, неповторність і самоцінність особистості будь-якого громадянина, забезпечення прав і свобод якого є головною проблемою сучасного демократичного суспільства. Обгрунтовано перспективи державного розвитку України на шляху демократизації та утвердження прав і свобод людини.

135. Закордонні рейди УПА в контексті реалізації антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи

Автореф. дис... канд. іст. наук07.00.01 В.М. В'ятрович; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича. Ін-т народознав. — Л., 2003. — 16 с. — укp.

Досліджено політичну концепцію українського національно-визвольного руху на завершальному етапі Другої світової війни та у перші повоєнні роки. Висвітлено роль народів Центрально-Східної Європи у зовнішньополітичній стратегії ОУН та УПА. Проаналізовано етапи реалізації програми антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи. Досліджено закордонні рейди УПА та їх роль у цьому процесі.

136. Зародження і легалізація багатопартійності в умовах переходу від тоталітаризму до демократії: історико-політологічний аналіз

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 І.Л. Рябіка; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2007. — 20 с. — укp.

З використанням історико-політологічного підходу та сучасних методів дослідження проаналізовано актуальну проблему про становлення багатопартійності в країнах Україна, Російська Федерація, Казахстан. Визначено суть і роль явища політичної багатопартійності, вивчено процес виникнення партій, який розпочався ще у республіках колишнього Союзу. З'ясовано його об'єктивні причини, необхідні умови та труднощі його здійснення. Детально проаналізовано програмні документи нових партій, їх цілі, завдання, форми та методи діяльності. Вивчено процес виникнення та легалізації багатопартійності в Україні. Зроблено висновок, що саме розвинена багатопартійність може забезпечити успішну самоорганізацію суспільства.

137. Засоби масової інформації як інструмент моделювання політичної свідомості у виборчій кампанії (на матеріалах президентських і парламентських виборів 2004 - 2006 рр.)

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.03 О.О. Заславська; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 2008. — 19 с. — укp.

Досліджено проблему моделювання засобами масової інформації політичної свідомості українського суспільства у період президентської та парламентської виборчих компаній 2004 - 2006 рр. Визначено теоретико-методологічні особливості феноменів політичної свідомості, комунікації та маркетингу, їх місце у політології. Проаналізовано суть і ефективність певних політичних технологій, а саме: політичне рекламування та "паблік рилейшнз", виборчі технології, формування іміджу політичного діяча, партії чи інших суб'єктів політичної діяльності. З'ясовано їх місце в українському електоральному просторі. Досліджено особливості масової політичної свідомості сучасного українського суспільства. На підставі одержаних емпіричних даних зроблено висновок про наявність і ступінь реального впливу засобів масової інформації (ЗМІ) на політичну свідомість населення України. Наведено моделі впливу ЗМІ на неї, наявні в українському суспільстві під час проведення виборчих кампаній.

138. Засоби масової комунікації у виробничому процесі: вибори Президента України 1999 року

автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 О.А. Семченко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2008. — 19 с. — укp.

Досліджено роль, функції, тенденції та особливості використання засобів масової комунікації (ЗМК) у президентській виборчій кампанії 1999 р. й умови, принципи, форми діяльності основних ЗМК у виборчому процесі в Україні. Визначено концептуальні та методологічні засади дослідження діяльності ЗМК, розроблені у вітчизняній і зарубіжній комунікативістиці. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення та розвитку наявних концепцій масової комунікації, зокрема в аспекті теоретичної та емпіричної інтерпретації понять "засоби масової комунікації", "масова комунікація". Виявлено основні компоненти та типи ЗМК, задіяні у виборчій кампанії 1999 р. Визначнено головні проблемні аспекти в діяльності українських ЗМК. Сформульовано рекомендації щодо їх усунення й оптимізації діяльності ЗМК. Наведено пропозиції стосовно поліпшення можливостей участі й умов використання ЗМК у виборчому процесі.

139. Збройні етнополітичні конфлікти та шляхи їх врегулювання в контексті забезпечення національної безпеки держави

Автореф. дис... канд. політ. наук21.01.01 А.В. Дацюк; Рада нац. безпеки і оборони України. Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. — К., 2007. — 20 с. — укp.

Досліджено феномен збройних етнополітичних конфліктів і здійснено системний аналіз їх впливу на національну безпеку держави, яку розглянуто як взаємопов'язані види безпеки. Досліджено вплив збройних етнополітичних конфліктів на політичну, економічну, інформаційну, екологічну, гуманітарну, соціальну, демографічну сфери національної безпеки. Зроблено висновок, що зазначені конфлікти становлять загрозу не лише національній безпеці держав, на території яких вони відбуваються, а й національній безпеці інших держав, реалізації національних інтересів яких перешкоджають ці конфлікти. З урахуванням цього врегулювання збройних етнополітичних конфліктів розглянуто як складову внутрішньої та зовнішньої політики національної безпеки. Визначено роль України у врегулюванні збройних етнополітичних конфліктів сучасності, що є умовою захисту її національної безпеки від загрози цих конфліктів і важливим кроком на шляху забезпечення її зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних інтересів.

140. Збройні Сили України як елемент воєнної організації держави

Автореф. дис... канд. політ. наук23.00.02 А.Б. Єрмоленко; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Досліджено проблему функціонування та розвитку Збройних Сил (ЗС) України як елемента системи Воєнної організації держави. Проаналізовано інноваційні видозміни якісних характеристик воєнно-політичного протиборства сучасності як основної детермінанти еволюції воєнної сфери держави. Розкрито суть, змістові характеристики та побудову національної моделі Воєнної організації держави. Визначено місце та роль ЗС України у структурі зазначеної організації. Здійснено аналіз процесів функціонування та розвитку як елемента складної функціональної системи. З'ясовано проблеми та протиріччя політичного характеру, що формувалися під час військового будівництва України. Проаналізовано основні фактори, які обумовлюють динаміку розвитку вітчизняних ЗС, а також вихідні умови обмеження цього процесу. Обгрунтовано рекомендації щодо підвищення ефективності процесу національного військового будівництва у форматі оптимізації Воєнної організації держави на середньострокову перспективу.