LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Релігія

Всього — 298 Сторінка 1 із 15

1. Аксіологічна проблематика в філософсько-релігійних концепціях німецьких мислителів ХХ ст.

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 В.А. Кьопке; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2008. — 18 с. — укp.

Розглянуто методологічні засади дослідження проблеми цінностей, визначено головні підходи щодо неї в німецькій традиції філософування (І. Кант, А. Шопенгауер, Г. Гегель, Л. Фойєрбах). Проаналізовано погляди провідних німецьких мислителів ХХ ст. - В. Вайєра, У. Гоманн, У. Нойєншвандера, А. Гелена, Ю. Габермаса, Г. Рормозера. Проаналізовано існуючі інтерпретації проблеми цінностей і проблеми людини, виявлено рівні функціонування цінностей: індивідуальний, соціальний, теоретичний. Обгрунтовано підходи щодо проблеми цінностей у працях німецьких філософів і теологів, а також диференційований підхід до цієї проблеми в західноєвропейській та російській традиціях філософування. На основі творчої спадщини німецьких мислителів конкретизовано методологічні та загальнотеоретичні положення проблеми цінностей. Визначено основні методологічні підходи, проведено порівняльний аналіз із поглядами вчених з інших країн Західної Європи.

2. Антропологічні основи християнського проповідування

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.11 А.С. Жаловага; НАН України. Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди. — К., 2002. — 21 с. — укp.

Досліджено антропологічні основи сучасного проповідування основних християнських конфесій на території України - православ'я, католицизму та протестантизму. Методологічно обгрунтовано та практично розроблено методику якісного контент-аналізу антропологічної проблематики християнської проповіді, який дозволив охарактеризувати зміни змісту проповідей, форми та прийоми конфесійного проповідництва. Біблійне вчення про людину та соціальні доктрини церков є антропологічною основою змісту сучасної християнської проповіді. На їх підставі виділено антропологічну проблематику, загальну для проповідей усіх християнських церков. За допомогою порівняльного аналізу соціальних доктрин церков окреслено загальні проблеми та завдання, які ставить перед проповідниками всіх конфесій "виклик часу" на межі тисячоліть. Аналіз гомілетики дозволив визначити формальні ознаки та богословсько обгрунтовані критерії християнської проповіді, які в кожній конфесії визначають "норму", відносно якої відбуваються трансформації проповідування за сучасних умов. На підставі контент-аналізу православних, католицьких і протестантських проповідей, матеріалів конкретних опитувань та інших соціологічних досліджень виділено конфесійний інваріант сучасного християнського проповідування.

3. Антропологічні підстави неорелігійних впливів на особу

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.04 О.В. Федотова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 17 с. — укp.

На підставі аксіологічної та феноменологічної методологій проаналізовано ідею духовного творення людини та розуміння її сутності в межах екорелігійних впливів на ціннісний світ особи. Показано, що сучасна плюралістична релігійність має межу, окреслену Іншим, що дозволяє відродити та оновити релігійну духовність, подолати сучасну антропологічну кризу. Доведено, що релігійність, яка визначена як людська здатність до самовизначення та самотворчості, вихід за межі наявного буття, вказує на неутилітарну ціннісну спрямованність людини до творчості ціннісно-смислової форми буття у світі та є способом самовизначення, самоактуалізації, самоздійснення людини. Зроблено висновок, що на шляху до майбутньої цивілізації зміна релігійних парадигм неминуча, що пов'язано з необхідністю оновлення та збереження національних традиційних цінностей.

4. Арабо-мусульманський світогляд у вимірі повсякденного буття особистості

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 Ель Гуессаб Карім; Запоріз. нац. ун-т. — Запоріжжя, 2007. — 17 с. — укp.

Визначено методологічні засади соціально-філософського аналізу мусульманського світогляду в аспекті повсякденного буття особистості. Проаналізовано наукові дослідження феномену арабо-мусульманського світогляду особистості у суспільствознавчій думці. З'ясовано основні поняття, що характеризують мусульманський світогляд особистості в арабському суспільстві та процес його генези. Вивчено зміст, цінності, особливості світогляду мусульманина як передумови реалізації ним особистісного проекту життя, висвітлено межі його світоглядної свободи. З'ясовано чинники формування світогляду особистості мусульманина у сучасному арабському світі. Виявлено тенденції розвитку його світоглядної парадигми у контексті соціально-культурних змін у сучасному арабському світі.

5. Арістотелізм у Києво-Могилянській академії

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.05 Л.З. Черник; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2000. — 16 с. — укp.

Досліджено особливості проявів інтересу до арістотелізму у філософських курсах Києво-Могилянської академії. Простежено поступове зацікавлення ідеями Арістотеля в Київській Русі, формування раціоналістичної традиції в українській духовній культурі. Визначено причини звернення професорів Києво-Могилянської академії до філософії Арістотеля, проаналізовано прояви схоластизованого арістотелізму та простежено його трансформацію в арістотелізм ренесансний і постренесансний.

6. Архетип самости как ‘объединяющий’ символ Андрогина в каббалистической традиции

Л.А. Забелина Культура народов Причерноморья. — 2004. — N50, Т.2. — С. 128-132 — Библиогр. в конце ст.: 5 назв. — рус.

Целью исследования является анализ символов различных религиозных систем; выделение архетипа Самости в качестве центрального образа общей религиозной символики; выражение архетипичный образ андрогинна как символа совершенного человека.

7. Аскетизм як принцип саморозвитку та самореалізації особистості

Автореф. дис. канд. філософ. наук09.00.03 Л.М. Сідак; Харк. військ. ун-т. — Х., 2003. — 16 с. — укp.

Проведено соціально-філософське дослідження феномену аскетизму. Виконано філософсько-історичний аналіз виникнення, становлення та функціонування аскетизму, виявлено його основні історичні типи: архаїчний, імперативно-нормативний і любовно детермінований. Поняття аскетизму визначено як соціоморальний принцип, що базується на самообмежуванні та самопримушуванні; специфічний засіб самовдосконалення моральних, інтелектуальних, вольових і фізичних здібностей людини; свідома, вольова, морально спрямована діяльність. Залучення у науковий обіг теологічних і релігійно-філософських праць з аскетизму дозволило розкрити технологію аскетики, її сутнісні риси, зміст, усвідомити аксіологічну природу, особливості формування оцінки аскетизму на індивідуальному і соціальному рівнях, соціальний вплив цієї оцінки, а також механізм самореалізації особистості як творчої, аскетично зорієнтованої діяльності.

8. Аскетичний ідеал в українській православній проповіді сімнадцятого століття: релігієзнавчо-філософський аналіз

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 О.П. Розумна; НАН України. Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди. — К., 2004. — 14 с. — укp.

Проведено релігієзнавчо-філософський аналіз християнських цінностей в інтерпретації української православної проповіді XVII ст., зокрема аскетичного ідеалу. Визначено місце аскетичного вчення у православній традиції богослов'я, розкрито сутність та особливості трактування аскетичного ідеалу. Висвітлено його структуру, показано можливості людини щодо досягнення аскетичного ідеалу. Розкрито зміст поняття "українська проповідницька культура XVII ст.", розглянуто її світоглядні детермінанти та філософське підгрунтя. З'ясовано культурний контекст аскетичного ідеалу в українській проповіді досліджуваного періоду. Встановлено його зв'язок з принципами духовного удосконалення людини та відсутність обмежень у сфері світської діяльності. Обгрунтовано наявність аскетичних цінностей та актуальних патріотичних мотивів, притаманних українській проповіді, у системі суспільної ідеології, виявлено посилення активності державницьких настроїв та зміцнення позицій української церкви.

9. Библейская фразеология как духовная лингвокультурологическая доминанта

Н.Е. Каика Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2004. — N 18. — С. 13-18. — Библиогр.: 10 назв. — рус.

Виявлено лінгвокульторологічні особливості фразеологічних біблеїзмів на матеріалі мов європейського ареалу. Проведено зіставний аналіз культурних концептів біблійних виразів. Встановлено культурно-мовну спільність ціннісних духовних домінант міжмовних біблійних фразеологічних еквівалентів.

10. Біблеїзми з Євангелія від Матвія у мові та мовленні (на матеріалі англомовних словників та газетних текстів)

Автореф. дис... канд. філол. наук10.02.04 О.М. Набока; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2006. — 18 с. — укp.

Проаналізовано функціонування бібліїзмів як фрагментів прецедентного тексту (Євангелія від Матвія), в мові та мовленні. Досліджено семантичні процеси, які супроводжують трансформацію біблійних протоодиниць (слів, словосполучень, фраз як елементів Євангельського тексту) у біблійні фразеологізми (БФ) англійської мови, та їх подальше мовленнєве використання в англомовному газетному тексті. Здійснено класифікування бібліїзмів за походженням і способом утворення, за ступенем ідентичності їх тлумачення у словниках, виявлено кореляцію між представленістю БФ у довідковій літературі та частотністю їх вживання в газетному тексті, встановлено основні закономірності в семантичній трансформації БФ залежно від варіативності трактувань біблеїзмів у довідковій літературі.

11. Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі

Автореф. дис... канд. техн. філол. наук10.01.01 Н.М. Алексеєнко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2001. — 20 с. — укp.

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

12. Біблійна герменевтика: становлення, методологія (символіко-алегоричний аспект літературознавчого дискурсу)

Автореф. дис... д-ра філол. наук10.01.06 З.Б. Лановик; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2006. — 36 с. — укp.

Досліджено проблему біблійної герменевтики як особливої сфери гуманітарного знання та інтерпретації біблійних текстів як основного джерела інтертекстуальності, літературного діалогізму, алегоризації, архетипного мислення, символізму, метамовної семіотики світової культури. Висвітлено основні етапи розвитку герменевтики від давньоюдейської та ранньохристиянскої екзегези, патристики та схоластики до сучасних інтерпретативних теорій феноменологічної герменевтики, біблійного екзистенціалізму й архетипної критики. Досліджено теоретичні концепти минулих епох у взаємозв'язку з загальним розвитком філологічної думки, висвітлено літературознавчі аспекти інтерпретації тексту і явищ буття, формування методологічної системи науки про літературу, становлення її термінологічного апарату. Виявлено загальні закономірності розвитку ідей процесу осягнення та інтерпретації у світовій гуманітаристиці. З використанням дослідженої методології здійснено аналіз основних парадигм Біблії (історичної, культурологічної, жанрової, авторської), її художньо-образної структури за текстуальним, екстратекстуальним та метатекстуальним рівнями інтерпретації. Проаналізовано детермінанти біблійної семіотики у її архетипному, символічному, алегоричному та типологічному виявах. Грунтуючись на зазначених наукових концептах, розглянуто проблеми сакральності, анагогічності, есхатологічності біблійних текстів як Святого Письма.

13. Біблійні та візантійські джерела як основа острозького філософського традиціоналізму

С.М. Гуменюк Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2007. — N 31. — С. 11-15. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Досліджено вплив біблійних і візантійських джерел на Острозький традиціоналізм. Відзначено його роль у формуванні адекватного образу української національної культури, обгрунтовано необхідність збереження православної основи культури.

14. Борьба с паломничеством в конце 50-х - начале 60-х годов ХХ века

Е.В. Катунина Культура народов Причерноморья. — 2005. — N67. — С. 154-156 — Библиогр. в конце ст. 10 назв. — рус.

Возрождение религиозного мировоззрения, начавшееся в Украине во второй половине 80-х годов ХХ века, стало причиной активного роста общего количества конфессий, многие из которых в рамках своего культа используют такое явление, как паломничество. Цель статьи - проанализировать причины возникновения движения паломничества в СССР в 50 - 60-е годы ХХ века.

15. Ваххабізм у сучасній Росії: історичні корені та тенденції розвитку

Автореф. дис... канд. іст. наук09.00.11 Л.Б. Маєвська; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2007. — 20 с. — укp.

На підставі аналізу історичних витоків ваххабізму доведено, що ця релігійно-політична течія сприйняла ідеологічні установки секти хариджитів (VIII ст.) і погляди наступника їх ідей Ібн Таймії (XIV ст.), які були розвинуті й узагальнені засновником ваххабізму Ібн Абд аль-Ваххабом у XVIII ст. Розкрито концептуальні відмінності ісламу та ваххабізму у віросповідній і обрядовій сферах, доведено, що, незважаючи на використання однакового термінологічного комплексу, вони є протилежними ідеологічними системами. На підставі вивчення структури, діяльності та методів ідеологічної роботи прибічників радикально-екстремістських організацій, доведено, що такі сучасні організації будують свою роботу у режимі повної таємничості. Їх особливістю є наявність у складі однієї організації легальних і нелегальних підрозділів, в яких проводять релігійну, культурну, політичну та благодійницьку діяльність, залучають нових прибічників, а також проводять терористичну діяльність, беруть участь у бойових діях у "гарячих точках". Детально вивчено рух ваххабістів у сучасній Росії, що дозволило виділити й описати три основні періоди їх діяльності: друга половина 1980-х - 1995 рр. - онайомчий, за якого відбувалася систематична поява іноземних місіонерів у Росії та формування перших осередків прибічників ваххабізму; 1995 - 1999 р. - інституціалізації й активної діяльності представників радикально-екстремістських організацій; з 1999 р. до наших днів - час поступового спаду легальної діяльності представників радикально-екстремістських організацій і переходу ваххабітів до нелегальної діяльності.

16. Витоки традиційної духовності у контексті острозького книжництва: неоплатонізм чи християнська апологетика?

С.М. Гуменюк Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2005. — N 25. — С. 3-8. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Досліджено витоки традиційної духовності в контексті острозького книжництва. Висвітлено тезу про неоплатонічну основу творчості Діонісія Ареопагіта, яка є підгрунтям філософування острозьких традиціоналістів.

17. Відносини між греко-католицькою та римо-католицькою церквами на українсько-польському порубіжжі (1939 - 1946 рр.)

автореф. дис... канд. іст. наук07.00.02 І.І. Поїздник; НАН України. Ін-т історії України. — К., 2007. — 20 с. — укp.

Досліджено взаємини між Греко-католицькою (ГКЦ) та Римо-католицькою церквами (РКЦ) у контексті суспільно-політичного, національного та духовного життя українського порубіжжя 1939 - 1946 рр. Висвітлено еволюцію державної політики в релігійній і етноконфесійній сферах залежно від геополітичних обставин і воєнних подій. Проаналізовано позицію греко-католицьких і римо-католицьких ієрархів і духовенства щодо протистояння своїх вірних у період війни. Розкрито релігійний аспект українсько-польського трансферу 13939 - 1946 рр. На підставі результатів дослідження зроблено висновки, що трансформація відносин між ГКЦ і РКЦ у роки Другої світової війни здійснювалась під впливом суспільно-політичних чинників. Етноконфесійні зміни на українсько-польському порубіжжі у 1939 - 1946 рр. певним чином зумовили сучасну національну та релігійну ситуації в Україні та Польщі.

18. Відродження патристичної традиції в українській духовно-академічній філософії

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.05 Ю.М. Кравченко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2008. — 18 с. — укp.

Визначено місце, роль і значення філософії патристики у розвитку української духовно-академічної філософії XIX ст. Розкрито сутність понять "патристична традиція" та "українська духовно-академічна філософія". Встановлено що творчість філософів-академістів пов'язує з філософією Отців Церкви ідейна спільність, а зверненість до патристичної спадщини обумовлює історико-соціальний контекст. Виявлено, що філософи-академісти розглядали такі питання, як шлях Богопізнання, проблеми особистості та свободи волі, апелюючи до творчості ранньохристиянських авторитетів. З'ясовано, що особливістю прочитання патристичної спадщини філософами-академістами є глибоке зацікавлення апологетичним періодом, в якому вони знаходили аргументи на захист православної віри від нападів сучасних їм філософських учень атеїстичного спрямування.

19. Відродження української Автокефальної православної церкви (концепция архієпископа Іларіона)

Т. Міненко Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2002. — N 9. — С. 27-28. — укp.

Розглянуто принципи та основні положення щодо автокефалії Української Православної Церкви архієпископа Іларіона.

20. Вірменська апостольська церква як специфічний феномен християнського світу

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 І.Я. Гаюк; НАН України. Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди. — К., 2003. — 19 с. — укp.

Проведено історіософський аналіз формування етноконфесійної специфіки Вірменського християнства у поєднанні з історичною ретроспективою становлення та закономірної трансформації Вірменської Церкви за умов української діаспори. Концептуально новий погляд на феномен монофізитства, що становить догматичну базу Вірменської Апостольської та інших Давньосхідних Церков у поєднані з аналізом розвитку християнства періоду Вселенських соборів, показав доцільність розгляду монофізитства, несторіанства й інших догматичних рухів як один з проявів активізації процесу етнорелігієгенезу, що охопив східні провінції Римської імперії у III - IV ст. Характерною ознакою цього процесу було утворення нових етнічних спільнот на базі єдності віросповідання. Зазначено, що поява нових течій, напрямків, Церков була та є закономірним наслідком розвитку загальнохристиянської системи через природне ускладнення структури внаслідок утворення та розвитку чисельних взаємопов'язаних автономних її складових. Зазначено, що це стало причиною першого великого структурного поділу загальнохристиянської цілісності та виділення з неї Несторіанської й Монофізитської Давньосхідних Церков, що з точки зору етноконфесійної є національними автокефальними Церквами вірмен, сирійців, коптів, ефіопів та ін. Для цих народів саме монофізитський тип християнства став основою для формування нової етнічної домінанти. Окрім цього, формування характерних рис та онаціональнення Вірменської Церкви відбулися внаслідок етноконфесійного синкретизму християнства та зороастризму.