LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Релігія

Всього — 298 Сторінка 3 із 15

41. Духовні цінності християнського людинознавства XX століття

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 А.І. Яковенко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 16 с. — укp.

Проаналізовано філософські засади релігійного та світського розуміння суті духовності суспільства й особистості, що може бути критерієм у визначенні аксіології духовності. Відзначено, що як найважливіший фактор, що забезпечує формування та розвиток духовно здорового суспільства, є релігійна культура, яка базується на християнських цінностях, освічених духовним світлом православ'я. Зазначено, що за теперішніх часів актуальною є православна духовність, у якій чітко вибудована ієрархія життєвих цінностей. Обгрунтовано, що досвід духовно-морального виховання, що базується на православній етиці, особливо значимий для сучасних пошуків шляхів досягнення духовної цілісності людини. Показано, що християнським філософам, релігійним аналітикам християнське людинознавство, його уявлення про Бога, світ і людину імпонує своєю давністю, близькістю Біблії, що для них само по собі є умовою істинності та повчальної цінності.

42. Духовно-ціннісні орієнтації особистості в контексті філософсько-релігійних традицій

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.11 Е.Б. Проценко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 18 с. — укp.

Проаналізовано духовно-ціннісні орієнтації особистості у контексті філософсько-релігійних традицій. Доведено, що релігійні цінності є не єдиною основою для становлення моралі та моральності в Україні. Значну увагу приділено динаміці світоглядних орієнтацій української молоді. У процесі дослідження з'ясовано проблеми зіткнення інтересів буддизму, ісламу, християнства, ідуаїзму, нетрадиційних культів на теренах сучасної України. Розкрито специфіку функціонування релігійних цінностей у культурі українського народу, зміни у світоглядних установах сучасної людини, проаналізовано характерні особливості вірувань, звичаїв, ритуалів, традицій. Визначено, що емоції, переживання, почуття, у тому числі релігійні, є духовними цінностями, а також основою для подальшого розвитку людини. Показано, що цінності конкретизуються за трьома рівнями: всезагального, загального, індивідуального.

43. Духовность: Понятие и факторы формирования

А.И. Погромская Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2004. — N 18. — С. 25-31. — Библиогр.: 7 назв. — рус.

Базуючись на принципах та методах дидактики розглянуто поняття та фактори формування духовності, взаємозв'язок духовності та релігії, а також варіанти їх нетотожності.

44. Духовные ценности человека в философии и практике буддизма

Автореф. дис... канд. филос. наук09.00.03 Ду Хон Вей; Южноукр. гос. пед. ун-т им. К.Д.Ушинского. — О., 2000. — 17 с. — рус.

Висвітлено роль буддизму в формуванні духовних цінностей та якостей людини з точки зору концепцій сучасної філософії. На основі базисних положень діалектичної методології та порівняльного аналізу соціокультурного універсума розглянуто основні моральні позиції буддизму. Визначено, що вивчення буддизму як філософського релігійного вчення є актуальним для подолання духовної кризи сучасного суспільства та впливу на механізм формування позитивних норм моральної свідомості. Акцентовано увагу на духовних цінностях буддизму, духовній свободі як основному понятті в соціальному філософському пізнанні та філософії буддизму. Обгрунтовано перевагу буддизму в способах подолання класових, етнічних та інших протиріч. Розкрито специфіку виховного впливу морально-етичних принципів буддизму на розвиток особистості. Визначено потенціал духовних цінностей буддизму з метою вирішення соціальних проблем майбутнього. Висвітлено потенціал духовних цінностей філософії буддизму для вирішення соціальних проблем суспільства майбутнього. Відображено специфіку виховного впливу морально-етичних принципів буддизму на розвиток соціально-культурних якостей людини.

45. "Единовременный учет" религиозных общин 1961 года

Е.В. Катунина Культура народов Причерноморья. — 2005. — N68. — С. 143-145 — Библиогр. в конце ст. 8 назв. — рус.

В рамках проведения атеистической и антирелигиозной кампании периода конца 50-х - начала 60-х годов в СССР были проведены мероприятия по выявлению и учету действующих в стране зарегистрированных и незарегистрированных религиозных объединений. Это было мероприятие общегосударственного масштаба, организация которого поручалась местным органам власти. Цель статьи - проанализировать методы учета религиозных организаций, которые использовались в СССР в эти годы. Для реализации поставленной цели в статье проанализированы мероприятия по единовременному учету религиозных организаций, проведенные в 1961 году.

46. Езотерика: філософсько-релігієзнавчі аспекти

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 В.Л. Хромець; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 20 с. — укp.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади філософсько-релігієзнавчого дослідження проблем езотерики. Виявлено визначальні риси езотерики як наукової дисципліни. Виокремлено структурні елементи, наявність яких дає підстави стверджувати про належність теоретичного вчення до езотеричного. Обгрунтовано необхідність встановлення трансцендентальних причин, "умов можливості" езотерики. Визначено зміст базових понять, необхідних для дослідження езотерики, встановлено їх сутнісне та формальне співвідношення. Особливу увагу приділено дослідженню поняття, яке позначає вищу реальність езотерики та не має аксіологічних коннотацій. З'ясовано, що даним вимогам відповідає термін "сакральне" або "священне". На підставі аналізу різних підходів щодо розуміння поняття "езотерика" запропоновано визначення даного поняття. Езотерику запропоновано розуміти як найбільш широке поняття (технічний термін), що охоплює поняття містики та магії. Запропоновано визначати термін "езотерика" як родове щодо відношенню до понять "містика" та "магія", які є її (езотерки) видами. Розкрито сутність поняття "езотерична настанова свідомості" та виокремлено фактори, які впливають на її формування. Проаналізовано перехід від неезотеричних настанов до езотеричної через зміну пластів "живого світу", горизонту, контексту, підгрунтя, що перебувають у тісній залежності. Виокремлено два етапи, необхідні для актуалізації езотеричної настанови свідомості: "прояснення" та "трансцендування". Встановлено необхідні рівні зміни свідомості, які виникають на шляху (в процесі) її розвитку, якими є: MIND, трансперсональна область, екзистенційний рівень, рівень Его, рівень Тіні. Описано види езотерики залежно від розрізнення цілей.

47. Екологічна етика теології церкви адвентистів сьомого дня

І.К. Завальнюк Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2006. — N 29. — С. 25-29. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Висвітлено екологічну етику теологічної доктрини Церкви адвентистів сьомого дня (ЦАСД). Розглянуто екологічну етику як необхідну складову християнської етики, зроблено спробу проаналізувати етичні аспекти сучасних екологічних проблем у теології ЦАСД наведено принципи біблійної екології, розкрито причини екологічних проблем і сутність етичного природокористування згідно з вченням ЦАСД.

48. Естетичні засади "Живої Етики" Миколи Реріха

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.08 Ю.С. Сабадаш; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2000. — 15 с. — укp.

Досліджено творчу спадщину М.К.Реріха - видатного митця, теоретика, громадського діяча. Визначено, що особливе місце серед робіт М.К.Реріха займає "Жива Етика" - багатоаспектний аналіз моральнісного світу людини, внутрішня гармонія якої можлива лише за умов єдності естетичного й етичного. Досліджено калокагативність мислення митця, проаналізовано шлях досягнення "космічної гармонії світу". Встановлено, що виховні ідеї "Живої Етики" М.К.Реріха є вагомим внеском у розширення форм і методів виховної роботи з молоддю, яка виокремлює значення чуттєвості людини, спонукає до формування культури сприймання кольору, звуку, розвитку асоціативного мислення, фантазії та уяви.

49. Етос економічної поведінки в православ'ї та юдаїзмі: порівняльний аналіз

Автореф. дис... канд. соціол. наук22.00.04 В.В. Смакота; НАН України. Ін-т соціології. — К., 2002. — 19 с. — укp.

Розглянуто релігію та економіку як соціальні інститути, виявлено механізм впливу релігії на економічну поведінку, який базується на превалюючій ролі цінностей неекономічного характеру - діючі релігійно-психологічні винагороди забезпечують усвідомленість та цілеспрямованість людського існування та впливають таким чином на життєву поведінку індивіда в цілому та на його економічну діяльність зокрема. Зроблено узагальнюючий аналіз соціальних функцій релігії з точки зору соціології, соціальної психології та богослов'я. Проаналізовано безпесередній вплив релігійних цінностей на модель соціально-економічної поведінки, яка залежить від ставлення релігії до різних видів праці, до багатства, бідності, підприємницької діяльності, власності, від визначення нею статусу окремих професій, ступеня практицизму, індивідуалізму та раціоналізму, вихованих релігією. З'ясовано, що ці елементи можуть впливати на спрямованість економічної активності, та встановлення соціального визнання чи соціального неприйняття окремих видів економічної діяльності. На засадах їх розгляду та порівняння виявлено відмінності в етосі економічної поведінки та визначено потенційні можливості різних релігій (юдаїзму та православ'я) до її регламентації.

50. Єдиносутність та ім'я Боже в східній патристиці IV століття: приклади метафізичної аргументації

О.М. Кобяков Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2007. — N 34. — С. 22-25. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.

Проаналізовано дві невеликі сторінки святоотецького доробку Східної церкви, що свідчать про творче використання класичної філософської спадщини отцями Православ'я. Зазначено, що філософія особливо потрібна для розбудови догматичної доктрини за умов жорсткої різновекторної полеміки з аріанством і напіваріанством. Зроблено висновок, що теоретико-спекулятивний підхід до найгостріших питань християнської віри був подекуди єдино-необхідним у ході нікейської і новонікейської полемік.

51. Єпископ Юліян Сас-Куїловський на владичому престолі в Станіславові (1891-1899): висока місія священичого служіння

П.Е. Камянский Культура народов Причерноморья. — 2004. — N50, Т.2. — С. 132-140 — Библиогр. в конце ст.: 48 назв. — укp.

Актуальність проблеми, зв’язок її з важливими науковими та практичними завданнями. Розгляд цієї важливої проблеми потребує зупинитися перш за все на історично-релігійних умовах, які передували проводимим попереднім заходам які спонукали до призначення Ю.Сас-Куїловського Єпископом – Ординарієм Станіславівської єпархії.

52. Загальноіндоєвропейські міфологічно-релігійні архетипи та їх вияв в українській духовній традиції

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.11 А.Б. Поцелуйко; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2004. — 22 с. — укp.

Проаналізовано індоєвропейські соціофункціональні архетипи, досліджено загальноіндоєвропейські міфологеми у рефлексії української фольклорної традиції та оригінальні українські міфологеми у контексті загальноіндоєвропейського міфологічного фонду. Установлено, що українські народні думи як органічна складова індоєвропейської народноепічної традиції відбивають загальноіндоєвропейські міфоепічні теми: протиставлення етики героїзму етиці користі (мотив самогубства народів), трьох гріхів воїна. Зазначено, що в українських переказах простежується загальноіндоєвропейська міфоепічна тема "міжфункціонального конфлікту", у масиві українського фольклору - релікти релігійно-міфологічних феноменів, що знаходять численні індоєвропейські паралелі: ковальський варіант основного індоєвропейського міфу, культи священого царя-мага, амбівалетного божества та священного напою, а також уявлення про "магічний жанр".

53. Изменение политики партии и государства в отношении православной церкви в 1939 году

Ю.А. Катунин Культура народов Причерноморья. — 2003. — N38. — С. 156-159 — Библиогр. в конце ст.: 6 назв. — рус.

Цель статьи – проанализировать причины изменения политики партии в отношении православной церкви в 1939 году.

54. Индуизм и неоиндуизм

Н.В. Тамамян, Ю.А. Катунин Культура народов Причерноморья. — 2003. — N38. — С. 182-188 — Библиогр. в конце ст.: 11 назв. — рус.

Цель статьи – анализ учения индуизма и неоиндуизма, выявление различий и точек соприкосновения.

55. Индуизм и христианство: различия, точки соприкосновения, синтез

Ю.А. Катунин, Н.В. Тамамян Культура народов Причерноморья. — 2002. — N48, Т.1. — С. 86-91 — Библиогр. в конце ст.: 17 назв. — рус.

Цель статьи – сравнение индуизма и христианства, выявление различий и точек соприкосновения.

56. Іван Багряний: "нова релігійність" як конструент художньої творчості

Автореф. дис... канд. філол. наук10.01.01 М.А. Балаклицький; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2003. — 19 с. — укp.

Досліджено феномен "нової релігійності" І.Багряного - ідеологічної платформи, за допомогою якої автор обгрунтовує в своєму художньому тексті програму національного відродження в усіх її аспектах. Зазначено, що сутність цього вчення складає світське тлумачення релігійних концептів, суб'єктивно-особистісний характер релігійної діяльності та поняття страждання як спосіб наслідування Ісуса Христа. Доведено, що особистісний характер релігійної творчості літературних героїв І.Багряного проявляється в індивідуалізмі, самодостатності та неміметичному підході щодо творчості. Показано, що в художньому світі письменника архітектонічний ідеал Христа-страдника виступає символом трагічного шляху представника нової української еліти до моральної та ідеологічної перемоги над усіма формами поневолення своєї нації.

57. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) і сучасна Україна

М.С. Тимошик Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2002. — N 9. — С. 6-8. — укp.

Проблема популяризації імені та доробку І. Огієнка (митрополита Іларіона) розглянута в контексті загальних проблем сучасного українського державотворення. Стисло подано хронологію боротьби національно-демократичних сил, громадських, наукових і освітніх організацій за утвердження справи вченого в Україні.

58. Іван Огієнко як дослідник життя та творчості Димитрія Ростовського (Туптала)

І.В. Савченко Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2002. — N 9. — С. 38-40. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.

Розглянуто доробок І. Огієнка про життя і творчість одного з найвидатніших діячів української церкви XVII - XVIII ст. Димитрія Ростовського (Туптала). З'ясовано причини зацікавлення митрополита особою та літературним доробком Святителя.

59. Ідеї християнського гуманізму в українській релігійній філософії першої половини XX століття

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.05 О.І. Ліщинська-Милян; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 20 с. — укp.

Досліджено феномен християнського гуманізму в українській релігійній філософії першої половини ХХ ст. Простежено спорідненість між західноєвропейськими та українськими концепціями християнського гуманізму. Показано, що спільним є трактування особливості християнського гуманізму (синтез ідей людинолюбства та теоцентризму) й основних категорій (боголюдяність, спокутування, спасіння, християнська любов). З'ясовано, що типовим виявом українського християнського гуманізму є концепція А.Шептицького, за якою проаналізовано особливості українського християнського гуманізму: єдність християнських, гуманістичних і національно-патріотичних цінностей.

60. Ідейні засади православного оновлення та практична діяльність Всеукраїнської православної автокефальної синодальної церкви

Автореф. дис... д-ра іст. наук09.00.11 С.І. Жилюк; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2005. — 31 с. — укp.

Проаналізовано ідейні засади православного оновлення та діяльності Обновленської церкви в Україні. Зроблено висновок, що рух за оновлення традиційного православ'я обумовлений необхідністю подолання кризових явищ у церкві, головними ознаками яких є надмірний консерватизм і заполітизованість. Він має глибоке історічне коріння та змістовну ідейно-теоретичну базу, яка відображена в обновленських програмах церковного реформування 1920-х рр. З'ясовано характер міжправославного протистояння в Україні зазначеного періоду та показано основні риси кризи сучасного українського православ'я, що дало змогу визначити загальні тенденції у полеміці між церквами щодо питань канонічного устрою, автокефальності, благодатності, Вселенського визнання. На підставі результатів досліження з'ясовано політичну мотивацію цієї полеміки та запропоновано відмовитися від апелювання проблем канонічності у процесі налагодження конструктивного діалогу між церквами. Відзначено, що розв'язання внутрішньоцеркової кризи є можливим за умов сутнісних змін у догматично-канонічній, багослужбовій, морально-етичній, соціальній сферах.