LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна → Релігія

Всього — 298 Сторінка 4 із 15

61. Ідея всеєдності у східнохристиянській духовній культурі (на прикладі історії української і російської філософії і культури)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.04 С.О. Переход; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2004. — 20 с. — укp.

Показано, що ідея всеєдності є конститутивним елементом східнохристиянської філософської культури. Обгрунтовано положення, що всеєдність - багатозначне та багатоінтервальне явище. Розкрито змістовну структуру зазначеної категорії, яка містить суцільне знання (гносеологічну сферу людської діяльності), боголюдство (суспільно-політичну), свободну теургію - моральну філософію (етико-моральну сферу). Показано актуальність категорії всеєдності для сучасної духовної культури. Виявлено джерела генези та розвитку феномена всеєдності. Проведено систематизацію розрізнених досліджень представників східнохристиянської філософської традиції "срібного віку" з даної проблеми. Наведено характеристику основних рис східнохристиянської філософської думки кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано актуальність ідеї всеєдності як основи східнохристиянської духовної культури, а також необхідності звертання до поняття всеєдності сьогодні. Розглянуто способи її досягнення в бутті на основі загального закону розвитку.

62. Ідея сакрального центру в культурі Київської Русі: ХІ ст. - перша третина ХІІІ ст. (до характеристики просторово-часових уявлень)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.05 Ю.Ю. Завгородній; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Розглянуто структуру просторово-часових уявлень давньоруського хронотопу. Визначено місце сакрального центру в системі просторово-часових уявлень давньоруської культури. Конкретизовано розуміння сакрального центру представниками книжної культури давньої Русі на прикладі уявлення про земний рай, Єрусалим - виокремлених смислових топосів зовнішнього просторового виміру. Проаналізовано генезу уявлень про сакральний центр книжної культури Давньої Русі на прикладі розуміння Києва - виокремленого смислового топосу внутрішнього виміру. Висвітлено особливості давньоруського паломництва, яке є своєрідним кроскультурним екзистенційним способом створення сприятливих умов для спілкування людини зі священним і змінює її релігійно-моральний статус. Показано можливість осмилювати актуальні проблеми сучасного українського суспільства та культури з залученням спадщини середньовічної вітчизняної думки.

63. Ідея смисложиттєвих цінностей в філософсько-релігійній думці російської еміграції (на матеріалах часопису "Путь" початкового періоду)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 О.О. Романовський; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Досліджено розуміння смисложиттєвих цінностей, виробленого авторами журналу "Путь" і яке може бути критерієм у визначенні Добра та Зла. Дослідження грунтується на ціннісних орієнтаціях християнства. Відзначено, що етичний монізм християнства надає протилежні ціннісні значення створенню та руйнації, не приділяє належної уваги єдності цих протилежностей. Стверджено, що абсолютна досконалість актуально існує в Бога. Тому акцент у діяльності людини переноситься з творчості на консервацію. Бердяєв, навпаки, онтологізує свободу, вважає, що в свободі міститься джерело величі й нікчемності людини. Обгрунтовано, що одним з напрямків пошуку шляху від Зла до Добра є "софійний" християнський соціалізм, який намагався протистояти російському марксизму як головній небезпеці для Росії на межі XIX ст. - XX ст. Виступаючи проти марксизму, релігійні мислителі обирають шлях свободи та недопущення злочину. Вони вважають, що тільки особиста, суб'єктивна свобода є основою творчості, творення (в тому числі - смисложиттєвих цінностей). Розглянуто національний аспект творчості як природне дарування людиниогієнка. Підкреслено, що питання свободи й творчості мають значення у вирішенні проблеми сенсу життя, яке суб'єктивно усвідомлюється людиною як вища цінність. Але тільки у реалізації надособистої цінності (Вища Реальність) людина може усвідомити себе як істоту, яка потребує розумного, осмисленого життя.

64. Іконоборські ідеї в духовному житті Київської Русі та Московської держави: релігієзнавчий аспект

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 Т.О. Котлярова; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 16 с. — укp.

Досліджено явище іконоборства у духовному житті Київської Русі та Московської держави. Розглянуто витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. Зазначено - до головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї. Розглянуто аспект засилля обрядовір'я та фанатичні зловживання стосовно ікон, зростання власного вільнодумства, а також нерозуміння богословського вчення про ікони. Здійснено релігієзнавчий аналіз іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців у період Київської Русі синкретизувалися з місцевими віруваннями та носили здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання "догори ногами" ікон). Згодом практичне іконоборство набуло більш фанатичних розмірів, мало прояв в антицерковних виступах єретиків Московської держави (XIV - XVI с.). Значну увагу приділено еволюційному характеру явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єритичних рухів стригольників і жидовілих. Установлено, що аргументація іконоборства на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною до попередніх і сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять "поклоніння" та "шанування"; заперечення, взаємопов'язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва.

65. Іконографічний символ в духовно-естетичній спадщині П.Флоренського

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.08 Л.Б. Мартиненко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 15 с. — укp.

Доведено, що теорія символічного тлумачення ікони, запропонована П.Флоренським, є найбільш розробленою з огляду на осмисленість та обгрунтованість у контексті православної естетики та історії естетичної думки у цілому. Зазначено, що його іконологічні пошуки були серцевиною концепції конкретної метафізики. Встановлено, що витоки іконології П.Флоренського - у творчому осмисленні ним богословських інтерпретацій образу та символу представниками святоотцівської традиції. Досліджено, що його теорія в її конкретних положеннях є за своєю сутністю православною. Розглянуто утвердження П.Флоренським унікальності іконопису, його довершеності та переваги над усіма видами мистецтв, виділення релігійного мистецтва, ототожнення з іконописом, а також чітке змістовне відмежування мистецтва іконопису від світського мистецтва.

66. Інтегративна функція релігії як соціального інституту в суспільстві: історико-соціологічний аналіз

Автореф. дис... канд. соціол. наук22.00.01 М.А. Паращевін; НАН України. Ін-т соціол. — К., 2001. — 15 с. — укp.

Проведено компаративний аналіз теорій інтегративної функції релігії в історії соціології, розглягуто місце поглядів на інтегративну роль релігії в працях класиків соціологічної думки. Здійснено спробу створити загальну концепцію релігії як інтегративної сили суспільства. Проаналізовано існуючі в соціології теорії і концепції соціальної ролі релігії. Розглянуто місце релігійних організацій і релігійної свідомості в сучасному українському суспільстві. Визначено, що питання інтегративної функції релігійних вірувань і релігійних організацій у суспільстві посідає одне із чільних місць в соціології релігії.

67. "Ісе моногатарі" як пам'ятка японської релігійно-філософської культури доби Хейан

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.11 С.В. Капранов; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2002. — 16 с. — укp.

Проведено світоглядний аналіз видатного твору японської класичної літератури "Ісе моногатарі", визначено його місце в історії японської думки. Розглянуто структуру та тенденції розвитку релігійно-філософської культури раннього Хейану (794 - 905 рр.). Доведено, що світоглядні засади "Ісе моногатарі" - сінтоїстськи орієнтований індивідуалістичний містицизм, заснований на метафізиці статі та фідеїстичному ставленні до слова. Органічний розвиток даних засад постає пізніше в езотеричній екзегетиці твору, зокрема - у коментарі "Ісе моногатарі дзуйно". Проаналізовано традиційні інтерпретації визначної пам'ятки у мистецтві, коментаторській та художній літературі.

68. Ісіхазм в духовній культурі середньовічної України та Росії

Автореф. дис... канд. філос. наук09.00.11 Н.С. Жиртуєва; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2000. — 16 с. — укp.

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

69. Іслам у Східній Україні: його сутність та історичні трансформації

автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 К.О. Зуєв; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 22 с. — укp.

Здійснено релігієзнавче дослідження ісламу в Східній Україні. Розглянуто його суть та історичні модифікації. На підставі аналізу літературних і архівних джерел визначено соціально-економічні та політичні передумови, обставини поширення ісламу в Східній Україні, а також його історичні трансформації, формування інститутів ісламу в регіоні, виявлено специфічні риси процесу поширення даної релігії в регіоні та формування регіонального центру ісламу в Україні. Виявлено чотири основні етапи процесу його поширення в дослідженому регіоні, а саме: до середини XIX ст., наприкінці XIX - початку XX ст., 1920 - 1980 рр., з 1990 р. З'ясовано особливості формування інститутів ісламу в Східній Україні на кожному етапі, залежність цього процесу від міграції етносів, що сповідують іслам, з різних регіонів, а також із закордону колишніх Російської імперії та СРСР та залежність від політики державної влади в регіоні у різні історичні періоди. Установлено, що процес інтеграції мусульман Східної України в соціо-культурний простір України розпочався наприкінці XIX ст. і залежав від трансформації українського суспільства. У сучасній Україні даний процес зумовлений етнічною належністю мусульман, часом їх мешкання на території України, а також збереженням та дотримуванням мусульманами регіону своїх традицій і сприйняттям світоглядного плюралізму суспільства України.

70. Історіософія релігії Івана Огієнка (митрополита Іларіона)

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 К.К. Недзельський; Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2003. — 20 с. — укp.

Висвітлено погляди та думки вченого-богослова про загальні закономірності змін і тенденції розвитку релігійного феномену, його функціонування в структурі суспільної цілісності. Обгрунтовано принцип нерозривної єдності релігійного, культурного та національного життя народу в релігієзнавчій методології І.Огієнка, що визначає провідну роль Української Православної церкви в загальній історії України.

71. Історіософські особливості концепції "Respubliсa Christiana" в Київській Русі

Ю.Є. Харьковщенко Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2007. — N 33. — С. 11-15. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Розглянуто історіософію в Київській Русі, що грунтується на концепції Respubliса Christiana, яка давала можливість, на думку києворуських вчителів християнства (митрополити Іларіон і Климент Смолятич), побудувати відношення між церквою й державою таким чином, щоб церква, як установа Божа, була повністю незалежною від світської державної влади у справах внутрішнього життя та християнської віри й моралі.

72. Історія Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні кінця XVIII - першої половини XIX ст.: джерелознавчий аспект

автореф. дис... канд. іст. наук07.00.06 В.Е. Лось; Держ. ком. арх. України, Укр. НДІ арх. справи та документознавства. — К., 2007. — 20 с. — укp.

Проведено джерелознавчий аналіз документів державних і церковно-адміністративних органів управління Російської імперії як основних джерел вивчення становища Греко-уніатської церкви на Правобережній Україні в кінці XVIII - першій половині XIX ст. Висвітлено здобутки історіографії XIX - XXI ст. з даного питання. Здійснено систематизацію та класифікацію історичних джерел, встановлено їх наукову цінність і достовірність. Визначено й охарактеризовано різні типи документів і запропоновано їх комплексну класифікацію за походженням і родо-видовими ознаками. Проаналізовано зміст документів, в яких висвітлено такі малодосліджені й актуальні питання, як реалізація політики царату на місцях, пастирська діяльність церкви, релігійність населення.

73. Історія духовної драми як драма історії

О.П. Гужва Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2007. — N 2. — С. 21-35. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.

Зазначено, що поняття "духовна драма" та "драма історії" наявні та збігаються лише у релігійній свідомості, в якій вони народжуються. Духовну драму розглянуто як світоглядну модель, що в культурно-історичному просторі притаманна різним жанрам і формам мистецтва. Драма історії - це константа самого буття.

74. Категорія буття у релігійній філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.11 Н.М. Бойченко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Здійснено дослідження особливостей осмислення буття як категорії релігійної філософії пізнього західноєвропейського Середньовіччя. З'ясовано принципову новизну розуміння буття мислителями пізньої середньовічної західноєвропейської філософії у порівнянні з філософами античності. Розкрито теїстичну суть релігійно-філософської онтології пізнього західноєвропейского Середньовіччя, що полягає в основоположному статусі ідеї про зумовленість буття світу буттям Бога. Розглянуто основні форми її вияву (теоцентризм, визнання унікальності місця людини як Богодухвенної істоти та храму у структурі буття) та найважливіші характеристики (передусім - телеологічність). Проаналізовано найважливіші опозиції томістської й авероїстської концепцій буття як наріжних для середньовічно західноєвропейської релігійної філософії. Показано онтологічне значення відмінностей у доказах буття Божого різними середньовічними мислителями.

75. Католицький філософський антропологізм. Історико-філософський аналіз

Автореф. дис... д-ра філософ. наук09.00.05 Б.І. Бичко; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2003. — 36 с. — укp.

Проаналізовано формування основних концепцій католицької філософсько-теологічної антропології. Виділено та досліджено основні етапи даного процесу, починаючи з висхідних ідей, які знаходимо в античній та елліністичній філософії. Зазначено, що складність, нерідко суперечливість і конфліктність, а подекуди несумірність теологічно-антропологічних концепції в їх історичному плині вимагає певної систематизації. Доведено, що це необхідно для наступного критичного дослідження на предмет трансцендентального характеру змісту філософсько-християнських доктрин, розгляду контроверсійності їх раціонального та містичного змісту, певного переосмислення у зв'язку з процесами так званого католицького "оновлення". Особливу увагу приділено аналітичному дослідженню специфіки антропологічної тематики в Україні у XIV - XVI ст.

76. Київський митрополит Спиридон і його догматичний твір "Изложение o православнеи їстинне нашеи вере". Ч.IV

В. Ульяновський Медієвістика. Історія Церкви, науки і культури: Просемінарій. — К., 2000. — Вип. 4. — С. 19-66. — Бібліогр.: 152 назв. — укp.

Представлена IV часть исследования личности Киевского Митрополита Спиридона (1475 - 1576) как ретранслятора основных тенденций и идей в церковно-политической жизни Великих княжеств Литовского, Тверского и Московского, Константинопольского Патриархата и султаната (территорий разновременного пребывания Спиридона). Предложены новые модели реконструкции через личность, деятельность и сочинения митрополита Спиридона многогранных проявлений жизни Восточной Европы последней четверти XV - начала XVI в. в сферах религиозного сознания, функционирования Церкви, борьбы ортодоксии и ересей, быта, политики, межгосударственных отношений, индивидуальных взаимоотношений в элитной среде и т.п. Пересмотрены на антропологическом микроуровне установленные в историографии взгляды на историю Восточной Европы последней четверти XV - начала XVI в. (эволюцию "православного мира" в условиях "открытого пространства" Европы).

77. Київські глаголичні листки

[Електронний ресурс] . — К., X ст. — 7 арк — укp.

Одна з найдавніших глаголичних пам'яток старослов'янської писемності, зібрання західно-християнських мес.

78. "Ключ розуміння" Іоаникія Галятовського як явище риторичної культури бароко

Автореф. дис... канд. філол. наук10.01.01 Т.Л. Левченко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2003. — 18 с. — укp.

Проаналізовано моделі генерування тексту, представлені у гомілетиці Іоанікія Галятовського, а також використаних ним під час написання проповідей "Ключа розуміння". Представлено генезис теорії топіки, відтвореної Іоаникієм Галятовським в актуальній для риторичної культури бароко у цицеронівській інтерпретації. Досліджено виведені у "Ключі розуміння" способи компілювання топів, які запозичувались зі Святого Письма, лексикографічних пам'яток, збірок компілятивного характеру, авторитетних ораторських творів тощо. Сакральні тексти охарактеризовано як основне джерело топічного матеріалу, що подавався у вигляді імітації, переказу, екзегези та цитування.

79. Коеволюція соціально-культурного стану суспільства і католицької церкви у В'єтнамі

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.03 Нгуен Нгуен Хонг; АПН України. Ін-т вищ. освіти. — К., 2003. — 17 с. — укp.

Обгрунтовано положення, що хоча історично поширення католицизму у В'єтнамі пов'язане з колоніальною експансією європейців, водночас це був неоднозначний, суперечливий процес, бо руйнувалися традиційні культурні цінності, але разом з тим відбувалася взаємодія з іншою культурою, яка несла світоглядні засади та гуманістичні цінності європейської цивілізації. З використанням компаративістських методик розглянуто особливості сприйняття світу, світовідчуття та праксеологію цінностей католицизму, буддизму, конфуціанства та традиційних народних релігій В'єтнаму. Визначено причини релігійних конфліктів, особливості національної ментальності та соціально-політичних позицій прихильників та противників католицизму в контексті подій, що мали місце в переломні періоди історії В'єтнаму. Розкрито на прикладі в'єтнамської історії проблеми, що виникають у зв'язку з толерантною плюралістичною позицією представників державної влади стосовно релігійних інститутів, соціальної поведінки представників різних релігій, а також доведено можливість поширення принципів толерантності та плюралізму на міжрелігійні відносини.

80. Комунікативний простір релігії в європейській культурі

Автореф. дис... канд. філософ. наук09.00.04 Є.Й. Юнусова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 17 с. — укp.

Концептуалізовано релігійну комунікацію у просторі європейської культури, в якому релігія (християнство), як і наука, ініціювала формотвірні комунікативні моделі. Висвітлено та проаналізовано основні підходи комунікативної філософії XX ст. Показано контемпоральність ідей комунікативної філософії з основними ідеями релігійної комунікації у змістовому, етичному та нормативному аспектах, на підставі цього розглянуто християнську релігію як джерело артикуляції базових цінностей. Доведено, що релігія є комунікативно-парадигмальною моделлю культури, а наука - парадигмально-комунікативною. Здійснено спробу специфікувати релігійну комунікацію шляхом виділення трьох гетеротромних вимірів: тринітарного, вертикального та горизонтального. Установлено, що в екуменічному русі мають місце дві магістральні комунікативні стратегії - модерністська - подібності та постмодерністська - розрізнення.