LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Сільське та лісове господарство → Агроекологічні основи збереження родючості грунтів в промислових насадженнях яблуні та їх якісна оцінка в садівництві України

12


Інститут грунтознавства та агрономії ім. О.Н.Соколовського УААН








Козак Микола Васильович




Удк:634.11:631.95






Агроекологічні основи збереження родючості грунтів в промисових насадженнях яблуні та їх якісна оцінка в садівництві України








06.01.03-агрогрунтознавство і агрофізика






Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук












Харків-1999










Дисертацією є рукопис

Робота виконана в інституті садівництва УААН




Науковий консультант:

доктор сільськогосподарських наук, професор

Баука Анатолій Янович, Інститут грунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Сокальського, головний науковий співробітник




Офіційні опоненти:

1.Доктор сільськогосподарських наук, професор Полупан Микола Іванович, Інститут грунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Сокальського, головний науковий співробітник


  • Доктор сільськогосподарських наук, професор Назаренко Іван Іванович, Чернівецький держуніверситет, завідувач каф. грунтознавства та агробізнесу


  • Доктор сільськогосподарських наук, професор Гнатенко Олександр Федорович, Національний аграрний університет, професор кафедри грунтознавства та охорони грунтів




    Провідна установа: лабораторія грунтознавства Інститутуту землеробства Української академії аграрних наук, с.Чабани, К.-Святошинського району, Київської області.




    Захист відбудеться "15" "квітня" 1999р. о "10" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.354.01. в Інституті грунтознавства та агрохімії УААН за адресою: 310024, м.Харків-24, вул. Чайковського, 4



    З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту грунтознавства та агрономії УААН 310024, м.Харків, вул.Чайковського,4




    Автореферат розісланий "15" "березня" 1999 р.




    Вчений секретар

    спеціалізованої вченої ради,

    кандидат с.-г. наук, О.Ф.Павленко







    ВСТУП


    Актуальність теми. Родючість грунту характеризується складним комплексом взаємопов'язаних і взаємообумовлених явищ і властивостей. Тому успіх сучасного садівництва в значній мірі залежить від садопридатності грунту. Закон адекватності генотипу рослин умовам їх росту і розвитку має виняткове значення для отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур, особливо плодових. В зв'язку з тим, що плодові дерева - багаторічні, допущені помилки можуть проявитися через багато (5-10) років після закладки саду. Тому бонітування грунтів по відношенню до плодових насаджень завжди було і залишається актуальним, а удосконалення його залежно від порід, сортів, підщеп, практично не має меж.

    Технологічний вплив на грунт в садівництві значно більший порівняно з рільництвом. Це обумовлено плантажною оранкою, що проводиться перед садінням саду, багаторічною монокультурою, багаторазовим обприскуванням за вегетаційний період плодових рослин отрутохімікатами, значним відчудженням біомаси з урожаєм і обрізанним гіллям. Все це призводить до зниження родючості і забруднення навколишнього середовища.

    Зменшення органічної речовини постійно розшатує агроекологічну систему і порушує її стабільність. Тому система агробіоценозу саду хрупка і без ретельних заходів, спрямованих на відтворення і збереження родючості грунту, не можливо досягти успіху. Високі врожаї плодових культур можна деякий час одержувати за рахунок мінеральних добрив. За таких умов на певному етапі зниження ефективності родючості починають проявлятись ознаки незворотніх деградаційних процесів у грунті. При цьому, чим вищий був отриманий урожай, тим спостерігається більша деградація грунту, тим швидше через різке зниження врожаю буде викорчований сад. Уникнення цих негативних явищ, розробка цілеспрямованих заходів відтворення родючості грунту в садах, оцінка їх за допомогою оперативного контролю за зміною показників родючості, прогнозування процесів є актуальними питаннями сучасності. Оскільки грунт є основним компонентом біосфери, то відтворення і підтримання його родючості на оптимальному рівні є обов'язковою умовою не лише розвитку грунту, а й екологічної безпеки та стійкості природного середовища.

    Зв'язок роботи з науковими програмами. Дослідження виконувались згідно Державної програми (реєстраційний номер 0194 U 00560). "Розробити теоретичні та технологічні основи підвищення родючості грунтів і оптимізації мінерального живлення, які забезпечать високий рівень урожаю і якість продукції плодових і ягідних культур, а також екологічну безпеку навколишнього середовища".

    Мета досліджень - науково обгрунтувати отримання високих урожаїв плодових культур при збереженні родючості грунту і створення екологічно безпечного навколишнього середовища шляхом удосконалення системи удобрення і утримання міжрядь саду.

    Завдання досліджень:

    - обгрунтувати методичні підходи і розробити шкалу бонітування грунтів, що визначить їх ступінь садопридатності для яблуні;

    - встановити зміни показників родючості темно-сірих опідзолених грунтів під впливом різних систем удобрення та утримання міжрядь саду;

    - дослідити архітектоніку кореневої системи і продуктивності яблуні в залежності від умов вирощування;

    - обгрунтувати найбільш екологічно та економічно доцільну систему удобрення саду і утримання його міжрядь та виявити найбільш сприятливі трави для відтворення родючості грунту;

    - обгрунтувати і запропонувати екологічний показник контролю, який дозволив би оперативно оцінювати заходи по збереженню та відтворенню родючості грунту;

    - на основі експериментальних даних розробити модель родючості темно-сірих опідзолених грунтів та запропонувати біогеоценотичну схему ведення досліджень в садівництві.

    Наукова новизна. На підставі біогеоценотичного аналізу взаємопов'я-заних змін показників родючості грунту, закономірностей і тенденцій їх відтворення, розвитку кореневої системи і формування продуктивності яблуні встановлено і обгрунтовано поріг незворотньої деградації темно-сірого опідзоленого грунту, який проявляється в його підкисленні, декальцинації і зміні якісного складу гумусу, що наступає при рНвод. нижче 5. Розроблена і запропонована шкала бонітування грунтів для яблуні.

    З біогеоценотичних позицій доведено, що задерніння


  •