LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Мистецтво. Мистецтвознавство → Акторське "переживання в ролі" як творчий процес

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА

ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т. РИЛЬСЬКОГО





БАРНИЧ Михайло Михайлович



УДК 792.028.3 (043.3)






АКТОРСЬКЕ ПЕРЕЖИВАННЯ В РОЛІ

ЯК ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС



Спеціальність 17.00.02 – Театральне мистецтво








АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства





















КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис


Робота виконана в Київському національному університеті культури і

мистецтв, Міністерство культури і туризму України.


Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Безклубенко Сергій Данилович,

Київський національний університет культури і

мистецтв, проректор з наукової роботи (Київ)


Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Кияновська Любов Олександрівна,

Львівська державна музична академія

ім. М.В. Лисенка,

завідувач кафедри історії музики (Львів)



кандидат мистецтвознавства,

Волицька Ірина Василівна,

Інститут народознавства НАН України, старший науковий співробітник (Львів)


Провідна установа: Київський національний університет театру, кіно і

телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, кафедра

майстерності актора, Міністерство культури і туризму

України



Захист відбудеться 27 квітня 2007 р. о 15 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.227.02 в Інституті мистецтвознавства,

фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України за адресою:

01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.



З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту мистецтвознавства,

фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України за адресою:

01001, м. Київ, вул. М.Грушевського,4.




Автореферат розіслано “23” березня 2007 р.




Вченний секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства О.В.Зінич




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Істотна особливість театрального мистецтва, як відомо ще з часів Арістотеля, полягає в наслідуванні життєвих ситуацій – тих, що відбуваються зараз, або тих, що колись були, чи тих, що ймовірно можуть статися в майбутньому. Цим визначається і природа акторства – основи сценічного мистецтва, – що є “наслідуванням” (імітацією) вчинків людей чи реальних, чи вірогідних, чи уявних (“дійових осіб”).

Феномен “переживання” актора під час виконання ним сценічної ролі спрадавна викликав і сьогодні викликає глибокий інтерес як самих учасників творчого театрального процесу (акторів, режисерів та ін.), так і глядачів та дослідників театрального мистецтва. Глядачів вражає передусім те, що під час сценічного “відтворення” подій, пов’язаних з життям персонажа, “душа” актора реагує так, ніби ці події та ситуації відбувалися з ним самим.

Проте, акторське наслідування принципово відрізняється від подібного життєвого. У життєвій практиці, коли хтось наслідує іншого, він прагне насправді стати таким, як його взірець, принаймні, – подібним в істотному; в сценічному мистецтві це “наслідування” є удаваним, це – гра. Актор, наслідуючи дії реальної чи уявної особи, насправді створює не її дублікат, копію (клон), а лише її подобу (“образ”). Одночасно творчий процес “переживання ролі” фіксується та контролюється актором як акт мистецтва, де переживання пов’язане з так званою “роздвоєністю” актора в ролі.

Про одночасне фіксування актором психологічного стану власного “переживання ролі” наголошувалось ще у давнину і наголошується сьогодні як відомими театральними діячами, так і дослідниками психології акторської творчості (Платон, Д. Дідро, Т. Сальвіні, К. Станіславський, М. Чехов, А. Арто, Лесь Курбас, Є. Гротовський, Е. Барба, Л. Виготський, П. Якобсон, Р. Натадзе, Н. Рождественська, Л. Грачова, О. Сторожук, Е. Бутенко, В. Кісін). Цієї точки зору дотримується і дисертант, виходячи з власного досвіду акторської діяльності.

Водночас проблема визначення функціональних особливостей акторських “іпостасей”, внутрішніх механізмів їх співіснування та взаємозв’язку в процесі переживання ролі потребує нагального і системного дослідження.

Незважаючи на те, що К. Станіславський розрізняв участь трьох відмінних “іпостасей” актора в процесі творення образу: “людина-артист” (“артист-творець”), “людино-роль” та “акторо-роль” (артисто-роль), все ж явище “переживання” актора в процесі підготовки та виконання ролі все ще видається багато в чому “загадковим”, тобто недостатньо дослідженим.

Актуальність теми полягає також в тому, що творчий метод та прийоми за “системою” К. Станіславського, які на сьогодні застосовуються вітчизняними акторами на практиці та педагогами з майстерності актора в учбовому процесі залишаються все ще недосконалими, про що наголошував і сам К. Станіславський. Відтак дане дисертаційне дослідження дає змогу по-новому інтерпретувати названий метод “переживання в ролі” як процес творення.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано згідно з планом наукової роботи кафедри теорії та історії культури. Вона відповідає темі №3 “Актуальні проблеми культури і мистецтва” цільової комплексної програми наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв та відповідним планам кафедри дикторів і ведучих телепрограм КНУКіМ (“Моделювання у навчальному процесі інноваційних технологій”).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з’ясуванні сутності та особливостей акторського “переживання ролі”. Здійснення зазначеної мети зумовило вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

  • з’ясувати ступінь вивчення проблеми;

  • на основі аналізу мистецтвознавчої, філософської, естетичної літератури, а також літератури з питань психології творчості узагальнити основні теоретичні та методологічні підходи до вивчення природи акторського мистецтва;

  • уточнити “ключові” поняття дослідження (“переживання”, “переживання ролі”, “акторське мистецтво переживання ” та ін.);

  • виявити місце та роль “переживання” в акторському мистецтві.

Об’єкт дослідження – акторське мистецтво.

Предмет дослідження – фактор “переживання ролі” в акторському мистецтві.

Теоретичну основу дослідження складаютьпраці