LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Мистецтво. Мистецтвознавство → Аматорське мистецтво як історико-культурне явище (на матеріалах України другої половини XIX ст.)

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

УДК 008(09)(477)

ДОРОГИХ ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА

АМАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ЯК ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ

(на матеріалах України другої половини XIX ст.)


Спеціальність 17.00.01 — теорія та історія культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Київ — 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському державному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор Карпова Людмила Олександрівна, Київський державний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри теорії та історії культури

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Безклубенко Сергій Данилович, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, завідувач відділу кіно

кандидат історичних наук Єрмаков Іван Гнатович, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник

Провідна установа: Київський державний лінгвістичний університет, кафедра історії України,
Міністерство освіти України, м. Київ

Захист відбудеться 8 cічня 1999 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 Київського державного університету культури і мистецтв, м. Київ, вул. Щорса, 36.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського державного університету культури і мистецтв (Київ – 133, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 7 грудня 1998 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.М.Загадарчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Творення, збереження і розвиток культури є головним змістом історичного процесу. І сьогодні, коли Україна стала на шлях державотворення і демократизації суспільства, що супроводжується соціально-економічними та політичними зрушеннями, руйнуванням стереотипів та виробленням нових підходів, визначення напрямів розвитку культури, її орієнтацій, пріоритетів є найважливим завданням. Його успішне розв’язання можливе лише на основі вивчення та осмислення набутого, критично засвоєного досвіду, з урахуванням найціннішого в ньому. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають проблеми філософського, історичного, етнологічного та мистецтвознавчого осягнення художньо-культурної сфери життя народу, нації, суспільства як в далекому історичному минулому, так і в новий та новітній часи.

Аматорське мистецтво – об’єктивне історико-культурне явище, воно є невід’ємним компонентом культурного життя суспільства. Аналіз феномену аматорського мистецтва показує, що у вітчизняних культурології, філософії, соціології, мистецтвознавчих, у історико-етнографічних працях це питання недостатньо досліджене. Аматорське мистецтво не вивчалося як цілісне явище, бракує концептуально зрілих підходів до пояснення багатьох важливих моментів у його розвитку. Проблеми самодіяльного профанувались, часто розглядалися на рівні буденної свідомості. Внаслідок цього до художнього аматорства як прояву самодіяльного у мистецтві закріпилося ставлення як до чогось мало значущого й загальновідомого, а оцінювалося тільки те, що було незаперечним внеском у скарбницю мистецтва.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється й тим, що досі не існує спеціальних робіт, де б узагальнювалася історія розвитку аматорського мистецтва на терені української культури, зокрема, другої половини XIX ст., хоча є праці, що містять цінні дані про розвиток окремих жанрів художнього аматорства. Аматорське мистецтво другої половини XIX ст. є суттєвим внеском в історію української культури, воно відіграло значну роль у поширенні української мови, формуванні національної свідомості, в утвердженні демократичних ідеалів і становлять одну з найяскравіших сторінок історії.

Крім того, вимагає наукового уточнення саме поняття "аматорське мистецтво", поглиблення його історико-теоретичного аналізу. Все це і зумовило необхідність даного дослідження.

Об’єктом дослідження є аматорське мистецтво як історико-культурне явище і як складова української культури.

Предмет дослідження – функціонування аматорського мистецтва у контексті розвитку культури України другої половини XIX ст. Оскільки охопити всі аспекти цього явища в одному дослідженні неможливо, переважна увага надається музичному і театральному як найпоказовішим для даного періоду.

Хронологічні межі дослідження охоплюють події другої половини XIX ст., період, відомий в історії України як національно-культурне відродження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі Державної програми “Культура. Просвітництво. Дозвілля” Міністерства культури і мистецтв України, вона відповідає й головному профілю Київського державного університету культури і мистецтв.

Матеріали дисертаційного дослідження є складовою частиною навчальної дисципліни “Історія української народної художньої творчості”, яку викладає дисертант. Вони можуть бути використані у курсах “Теорія культури”, “Історія української культури”, що вивчається в усіх вузах країни.

Мета і завдання дослідження: на основі аналізу наукової літератури, періодики, архівних джерел, спираючись на досягнення попередників, дослідити аматорське мистецтво як цілісне історико-культурне явище, осмислити його сутність і природу; виявити, проаналізувати і узагальнити особливості його розвитку в Україні у другої половини XIX ст.

У відповідності з поставленою метою дисертант визначає такі завдання:

  • виявити міру і характер наукової розробки теми;

  • уточнити науковий зміст поняття “аматорське мистецтво”, окреслити його межі, визначити місце і роль в житті суспільства;

  • проаналізувати і охарактеризувати стан, виявити тенденції, особливості розвитку аматорського мистецтва в Україні у другій половині XIX ст.;

  • простежити зв’язок аматорського мистецтва і системи шкільної освіти та домашнього виховання;

  • виявити жанрово-видову структуру аматорського мистецтва та ієрархію її компонентів;

  • з’ясувати зв’язки аматорського і професійного мистецтв, висвітлити роль аматорського мистецтва у процесі становлення професійного мистецтва в Україні другої половини XIX ст.

Методологічну і теоретичну основу дисертації становлять загальні науково-дослідницькі принципи об’єктивності, історизму, системний підхід як всебічний і логічний аналіз структурних елементів у їх взаємозв’язку і взаємозалежності, що дозволяє адекватно розглянути історичні реалії.

Українська національна культура постала як узагальнене вираження творчого потенціалу народу, його світорозуміння, релігії, моралі, художнього мислення, науки й філософії. Вона відіграла вирішальну роль у формуванні української національної ідентичності та в національному самоутвердженні українського народу. Гідне місце в цьому процесі належало аматорському мистецтву другої половини XIX ст.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана дисертація є першим комплексним історико-теоретичним дослідженням аматорського мистецтва в Україні дорадянських часів. Переглянувши традиційні визначення, автор уточнює науковий зміст поняття “аматорське мистецтво” і розуміння конкретно-історичного