LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Мистецтво. Мистецтвознавство → Аналіз "образу" М. Гейка в контексті давніх традицій іконопису

АНАЛІЗ “ОБРАЗУ” М. ГЕЙКА В КОНТЕКСТІ ДАВНІХ ТРАДИЦІЙ ІКОНОПИСУ

Бахмет Н.

Харківська державна академія дизайну і мистецтв


Анотація. Іконопис відігравав важливу роль в українському мистецтві, починаючи з часів Київської Русі. “Образ” — один з найвищих моментів розвитку у творчості М. Гейка.

Ключові слова: мистецтво, іконопис, традиції, колір.

Аннотация. Бахмет Н. Анализ „Образа” М. Гейка в контексте давних традиций иконописи. Иконопись играла важную роль в украинском искусстве, начиная из времен Киевской Движении. “Образ” — один из высочайших моментов развития в творчества М. Гейка.

Ключевые слова: искусство, иконопись, традиции, цвет.

Annotation. Bachmet N. The analysis of “Obras” M. Gaike in context of ancient iconography tradition. Iconography has a large part in Ukrainian art from the time of Kiev Move. “Obras” is one of the highest moment of M. Gaike’s art development.

Key words: art, iconography, traditions, color.


Постановка проблеми. Новітня культуротворчість породжує багато протилежних один одному творів: від суцільного нігілістичного епатажу, метою якого є орієнтація на окремі проблеми однієї чи кількох осіб, до зразків творів, зорієнтованих до сучасного розуміння Духовності – як синтез світового релігійного досвіду та здобутків сьогоднішніх природничонаукових знань.

Нас в світі новітнього мистецтвотворення більше цікавить друге, а саме – “Образ” Марка Гейка в контексті наявності в ньому давніх традицій іконопису, покликаних актуальністю питання сучасної Духовності.

Іконопис відігравав важливу роль в українському мистецтві, починаючи з часів Київської Русі. Він стверджував нові філософсько-естетичні категорії середньовічного релігійного світогляду – наприклад, соборність, яка за Бичковим є “свідомістю собору споріднених по духу людей, що досягли в процесі сумісного літургійного життя внутрішньої єдності як один з одним, так і з більш високими духовними рівнями, в ідеалі — з Богом, що є в православному розумінні результатом колективної «духовної роботи» собору однодумців ( тобто православної церкви), одержуючого благодатну допомогу зверху” [ 1; с. 71].

Робота виконана у відповідності до плану НДР Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Мета роботи - аналіз “образу” М. Гейка в контексті давніх традицій іконопису.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Виклад основного матеріалу. Ознакою цього може бути принципова анонімність середньовічного руського мистецтва, всієї духовної творчості. Відомо, що староруські іконописці вважали себе не авторами своїх творів, а лише добровільними виконавцями вищої волі, діючої через них, тобто посередниками.

В умовних формах ікони в значній мірі спостерігається відсутність інтересу до зображення фізичної сторони буття – об’єму тіла людини, простору тощо. Але одним з основних об’єктів зображення поруч зі сценами життя Іісуса та святих була людина, точніше її духовне життя. Тому навіть в іконопису, що був обмежений каноном, художники знаходили можливості для втілення ідеалів сучасності (особливо це стосується ікон, що писалися, починаючи з XIII сторіччя).

Літописні джерела згадують про іконопис вже з Х ст. В інтер’єрі руського храму іконам відводились особливі місця. Спочатку вони були настінними або настовпними зображеннями, що вміщувались у кіотах або на предвівтарній огорожі. Потім ікона набула станкових (в розумінні камерних) рис.

Глибинний зміст, якого надавала іконі середньовічна теософія, визначав стильовий лад творів іконописного мистецтва. Образи, втілені в іконах, відзначалися особливою одухотвореністю. Непорушні, величезні постаті святих, їхні спокійні, зосереджені обличчя виключали будь-яку дріб’язкову сутність. Відчужені від усього земного, вони вважалися взірцем моральної чистоти й людської досконалості. Це було в давні часи.

Сучасні митці звертаються до іконопису, як до одного з проявів національної традиції. Це можна побачити і в творчості Марка Гейка, який вважає її найвищим етапом у розвитку мистецтва:

“Я в принципі є православною людиною. Дуже рідною для мене є іконографія. Я просто закоханий в неї і вважаю нашу православну ікону вершиною світового живопису” [ 2; с .84].

У його роботі “Образ” (полотно/олія, 58 х 44, 2001р., пр. зб.) ми можемо уловити натяк на ікону.

У композиції “Образу” помічається близкість до візантійської іконографічної схеми: на полотні автор визначає місце самого образу, що розміщений, немов у ковчезі, у центрі картини, та його “рамі”, тобто кіоту.

Той самий іконографічний порядок вимагає від ікони певних співвідношень розмірів окремих частин між собою і з цілим. Так, образ автор розташовує у точці золотого перетину.

Важливою рисою "Образу" є не просто звернення М. Гейка до іконної традиції, а трактування її як національної.

“Образ” — один з найвищих моментів розвитку у його творчості образу жінки. У цьому випадку — жінки - Богоматері, що поєднує в собі прихований драматизм узагальненого жіночого образу і духовну упорядкованість, гармонію духу, віри. Автор втілює православно-національне сприйняття образу Богоматері як уособлення, що страждає, палає і переймається