LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Мистецтво. Мистецтвознавство → Модерн в архітектурі України початку ХХ століття


МОДЕРН В АРХІТЕКТУРІ УКРАЇНИ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Колісник Є.М.

Криворізький державний педагогічний університет


Анотація. Робота знайомить з формуванням стилю модерн в Європіта його втіленням в архітектурі України початку ХХ ст. Виявляються головні фактори визначення національного архітектурного стилю у тогочасній науці та його реалізація у вітчизняній архітектурній практиці.

Ключові слова: стиль модерн, архітектура, національний стиль.

Анотация.Колесник Е.М. Модерн в архитектуре Украины начала ХХ столетия. Работа знакомит с формированием стиля в Европе и его воплощением в архитектуре Украины начала ХХ ст. Выявляются главные факторы определения национального архитектурного стиля в науке того времени и его реализация в отечественной архитектурной практике.

Ключевые слова: стиль модерн, архитектура, национальный стиль.

Annotation. Kolesnik Ye.M. Moder style in architecture of Ukraine of the beginning of XX century. Peculiarities of modern style formation in Europe and its realization in architecture of Ukraine at the beginning of the 20th century are presented in the article. Main reasons of national style formation are determined as well as its importance for the history of Ukrainian architecture.

Key words: modern style, architecture, national style.


Постановка проблеми. Наприкінці XIX – початку XX століття в Україні відбувається відродження національних традицій в мистецтві. Ця тенденція позначилась і на архітектурі того часу. Водночас, у мистецтві більшості країн Європи формується новий стиль, зумовлений бажанням відійти від еклектики. Цей стиль, що отримав назву модерн, знайшов втілення в усіх напрямках мистецтва, набуваючи своєрідних особливостей в національних художніх школах. Тому дослідження формування "національного стилю", вплив європейських тенденцій та його відображення в архітектурній практиці України початку XX століття – актуальна проблема сьогодення.

Робота виконана в контексті НДР Криворізького державного педагогічного університету.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед наукових праць та публікацій, виданих в останній третині XX століття, питання вивчення особливостей українського архітектурного стилю наукою про мистецтво початку ХХ століття та його відбиття в тогочасній художній практиці розглядаються в працях О.Олійника, Л.Соколюк, І.Удріс, В.Чепелика, Г.Лебедєва, В.Ясієвич, М.Чабан та інших дослідників. В зазначених роботах розглядається питання "національного стилю" в архітектурі України.

Формування цілей статті. Стаття аналізує причини та умови процесу формування наукових уявлень про національний архітектурний стиль в Україні початку XX століття. Маємо за мету дослідити втілення рис національного стилю в творах українських архітекторів-новаторів доби модерну.

Результати дослідження. Вивчення процесу формування української народностильової архітектури початку ХХ ст. дозволяє простежити значення творчих зв'язків і взаємовпливів культур різних народів і вводить вітчизняну художню спадщину у широке коло явищ культури європейського звучання. Національні прояви в українській архітектурі займали значне і поважне місце, вони сприяли підвищенню рівня вітчизняного зодчества і посилювали його значення у загальному процесі творення архітектури ХХ століття.

У художньому житті більшості країн Європи провідною тенденцією останніх десятиліть ХІХ століття було прагнення до пошуку нового стилю в мистецтві. Особливої сили у той час набуває закономірний антиеклектичний рух в архітектурі. Перші кроки у створенні нового стилю були зроблені в Англії, а в материковій Європі він закріпився наприкінці 1880-х років та утримувався в деяких регіонах ще й після першої світової війни. В різних країнах цей стиль мав різні назви; в російській та українській теорії мистецтва та художній практиці він отримав назву "модерн"[1].

В архітектурі модерну відчутне прагнення відповідати практичним вимогам, хоча іноді цьому заважало характерне для цього стилю нагромадження декору. Якщо архітектори класицизму, проектуючи будівлю, передусім звертали увагу на зовнішній вигляд і лише потім займались розташуванням внутрішніх приміщень, то західноєвропейські митці модерну діяли протилежним шляхом – будівлю ніби складали з приміщень різноманітних форм та різноманітного призначення. Різнобарвні матеріали, пілястри з вертикальними жолобками, рельєфи та розмаїття орнаментів створювали чудову гру світла і тіней на фасадах. До цього додавались вікна з м'якими лініями рам, вестибюлі, що нагадували зимові сади завдяки рослинним мотивам металевого декору перил тощо. Більш стриманим та тверезим був стиль модерн на півночі Європи[2]. Аналіз витоків архітектури модерну надав змогу виявити основні напрями, якими йшли пошуки шляхів здолання еклектизму. Виділились чотири напрями – романтизм, класицизм, раціоналізм та ірраціоналізм – що в сукупності характеризували архітектуру модерну в цілому. Але часто ми помічаемо тісне переплетіння різних тенденцій[3]. В англійській архітектурі відчувався вплив романтичної та класичної традиції. В рамках антиєклектичного руху більшість новаторів спирались на традиції середньовічної та народної архітектури. Прагнення архітекторів епохи модерну до створення національного напряму спричинило виникнення течії, що отримала назву "неоромантизм". На відміну від декоративістських течій модерну, неоромантична архітектура схилялася до спрощених, дещо грубих форм. Неоромантична тенденція знайшла яскраве втілення в будівництві садиб. Саме тут "народні" традиції використовувались найбільш послідовно у відповідності з особливостями окремих національних шкіл..

Слід звернути увагу на фольклористичні напрями в архітектурі Фінляндії та Росії, котрі спирались на традицію дерев'яного селянського житла. Свідоцтвом тому є численні виставочні павільйони північних країн Європи тих років, виконані у вигляді дерев'яного зрубу. У Фінляндії одним з витоків такого стилю була архітектура середньовічних фортець та церков, що зберіглися на заході країни. Поряд з національно-романтичним напрямком в архітектурі Фінляндії кінця XIX – початку XX століття існували і раціоналістичні тенденції, що часто сприймались як небажанні привнесення з інших країн. Фінський модерн значно вплинув на архітектуру Росії. Приклади поєднання форм "північного модерну" та давньоруської архітектури зустрічаються в тогочасному будівництві досить часто[3]. У Німеччині прояв народних традицій в архітектурі поєднувався із засадами романського стилю. Це не лише відповідало естетичним смакам, а й практичним вимогам будівництва доби.

Появі модерну в Україні передували пошуки у межах історизму та еклектизму нових форм у мистецтві, зокрема - в архітектурі.. Провідним осередком мистецького життя Правобережної України протягом багатьох століть залишається Київ, а Західної - Львів. Значні культурні та художні центри формуються в Одесі та Харкові.

У Львові існували товариство "Для розвою руської штуки" (1898р) та архітектурна фірма І.Левинського (1880 рр.), яка об'єднала багатьох архітекторів-новаторів. В Одесі художнє життя зосередилося навколо архітектурного відділу Російського технічного товариства (О.І.Бернардацці), Товариства південноросійських художників (1890, К.К.Костанді). У 1894 році на Першому з'їзді російських зодчих О.І.Бернардацці виступив із доповіддю, де обгрунтував необхідність створення нової гуманістичної і новітньої за формами архітектури: "Сила речей у зв'язку з небувалим розвитком сміливої і допитливої техніки в наші дні постійно виробляє нові форми, нові типи, які все більше задовольняють потреби сучасного дня"[10]. Отже, в Україні наприкінці ХIХ століття склалися сприятливі умови для появи нового стилю, нових художніх напрямків.

В працях сучасних фахівців-мистецтвознавців (В.Чепелик, В.Ясієвич) можна часто