LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Біологічні науки → Адаптаційно-реадаптаційні закономірності росту, будови і формування кісток скелета тварин з певним типом вегетативної нервової системи в умовах клітинного зневоднення організму

Державний вищий навчальний заклад

"Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я.Горбачевського"

МОЗ України




Білик Андрій Любомирович



УДК: 611.711.– 02:612.766.1] - 02: 611.839



Адаптаційно-реадаптаційні закономірності росту, будови і формування кісток скелета тварин з певним типом вегетативної нервової системи в умовах клітинного зневоднення організму

(експериментально-морфологічне дослідження)



14.03.01 – нормальна анатомія



Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук







Тернопіль – 2008



Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в державному вищому навчальному закладі "Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського" МОЗ України.


Науковий керівник – доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор Федонюк Ярослав Іванович, державний вищий навчальний заклад "Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського" МОЗ України, професор кафедри анатомії людини


Офіційні опоненти:


доктор медичних наук, професор Сікора Віталій Зіновійович, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри анатомії людини медичного інституту;


доктор медичних наук, професор Макар Богдан Григорович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.



Захист відбудеться 27 травня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського" МОЗ України (майдан Волі, 1, м. Тернопіль, 46001)


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського" МОЗ України (вул. Січових стрільців, 8, м. Тернопіль, 46001)


Автореферат розісланий 24 квітня 2008 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Боднар Я.Я.


Загальна характеристика роботи

актуальністьтеми. Розвиток знань про структуру та функцію автономної нервової системи сягає давніх часів, коли вперше пробували знайти відповідності між типами характерів, конституції та характеристиками нервової системи. Згідно сучасних положень, контроль та підтримання гомеостазу живого організму здійснюється за рахунок постійної активності симпатичних і парасимпатичних центрів на всіх рівнях сегментарного відділу автономної нервової системи, їх диференційованому впливі на клітини, тканини, органи, системи та організм в цілому залежно від стану даних структур та зміни середовища навколо них (Вейн А.М., Алимова Е.Я. та інш., 1991; Федосєєв В.А., Попов О.І., 2001; Шуклин А. В., Швальов В. М., 2004). Однак, лише в середині минулого століття спробували використати знання про автономну нервову систему (Ярилов С.В., 2001) з метою передбачення ризиків у хворому організмі. Ефективність таких прогнозів потребує формування інформаційної бази про межі компенсаторно-пристосувальних реакцій тканин і органів в організмах з різними типами активності автономної нервової системи (Миронов В.А., Миронова Т.Ф., 1995; Голиков А.П., Рябинин В.А., 2000; Ярошенко Ю.Т., 2002).

Адаптація організмів до мінливих факторів середовища є визначальною умовою їх існування. Вона постає не лише перед тваринним світом, що зазнає антропогенного тиску, але і перед самою людиною, яка активно освоює космос, забруднює екосистему навколо себе та змінює ритм свого життя. Теорія адаптації покладена в основу широкого спектру досліджень сучасної медицини і біології (Корнилов Н.И., Аврунин А.С., 2001; Пузырев А.А., Иванова В.Ф., Маймулов В.Г., 1997). Адаптаційні реакції універсальні, але реалізуються через індивідуальні унікальні для кожного організму реакції, із різною мірою участі функціональних систем зі зворотним зв'язком (Корнилов Н.И., Аврунин А.С., 2001; Malliani A., Lombardi F., Pagani M., 1994), а провідна роль у цьому оркестрі належить автономній нервовій системі, що репрезентована симпатичним та парасимпатичним відділами (Ярилов С. В., 2001).

Механізми втрати кісткою своєї маси є, поки що, нерозгаданими. Це явище особливо актуальне в другій половині життя людини та характеризується ушкодженням кісткової тканини (Абрамова Т.Ф., Никитина Т.М., Кочеткова Н.И., 2007; Бутенко Г.М., 1999, Rowc S., Orcel P., 2000). Поліетіологічність остеопорозу унеможливлює його вивчення без застосування чисельних ізольованих експериментальних моделей. При цьому немає однозначності в оцінці ролі того чи іншого чинника, а наукові літературні дані є суперечливими (Аврунин А.С., Корнилов Н.В., Суханов А.В., 1998; Рожинская Л.Я., 2000; Papapoulos S., 1996; Wolff J.J., Croonenborg C., 1999). Патогенетичні теорії розвитку остеопорозу залишаються гіпотетичними (Воробей В.В., Секер Т.М., 2007; Жулина Н.И. и др., 1999; Подрушняк Е.П., 1998).

Зневоднення організму належить до частих клінічних синдромів. Клітинна дегідратація є постійною складовою загальної, а ізольовано може бути наслідком неправильного лікування чи активного наводнення організму гіпертонічними розчинами або вимушеного вживання соленої води (Лобода О.Ю., Боймиструк И.И., 2002; Pemberton L.B., Pemberton D.K., Cudoly P.G., 1994). При цьому гіперосмолярність судинного та позаклітинного русла викликає дефіцит рідини у клітинах. Зміни співвідношення електролітних середовищ є проявом напруження пристосувальних та компенсаторних механізмів. При досягненні їх межі виникає стан зриву адаптаційних можливостей органів, тканин та й організму в цілому. Усе це повинно відобразитися на структурах, що є ланками системи гомеостазу. Однією з них є кісткова система. І, незважаючи на постійну зацікавленість науковців проблемами адаптації та широке висвітлення їх у друкованих працях (Аврунин А.С., Корнилов Н.В., Йоффе И.Д., 2001; Лобенко А.А., Игнатьев А.М., Ермоленко Т.А., Верба А.И., 2000), природа формування адаптативних реакцій та реадаптаційних механізмів залишається невідомою.

Певні кроки у напрямку висвітлення проблеми адаптаційно-реадаптаційних змін у кістковій системі зроблено морфологічними школами В.Г. Ковешникова та Я.І. Федонюка (Федонюк Я.І., Ющак М.В., 2001; Киричок О.М., 2001, 2002; Ковешников В.Г. и соавт., 2005; Маврич В.В.,