LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Будівництво → Актуальні питання удосконалення нормативно-правової бази формування міського середовища

УДК 711 М.М. Дьомін,

М.В. Омельяненко


АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ФОРМУВАННЯ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА


Історія розвитку суспільства говорить про те, що з самого початку свого існування воно прагнуло до самоорганізації. На це були спрямовані всі можливі засоби – від економічних до військових. Однак те суспільство, яке не вирішувало питань соціальної організації, було приречене, оскільки найважливішою умовою його існування є створення відповідного безпечного та сталого середовища, здатного забезпечити захист населення від негативних природних, техногенних та соціальних явищ і процесів, а також демографічне, соціальне та економічне відтворення.

Спочатку людина обходилася власними силами і можливостями, змінюючи та постійно удосконалюючи матеріально-просторове середовище свого існування. Однак поступово суспільство (держава) перебрало на себе функцію організатора середовища життєдіяльності людини, вирішення постійно виникаючих конфліктних ситуацій, переслідуючи, передусім, мету оптимізації середовища згідно з матеріальними і духовними потребами людини (населення), що безперервно розвиваються.

Згодом держава створила та застосовує у сфері управління процесами формування середовища спеціальну нормативно-правову базу, що включає в себе норми, правила, стандарти, які найбільшою мірою відповідають потребам як індивіда, так і суспільства в цілому з метою створення комфортного середовища існування.

Згодом по мірі накопичення досвіду, як позитивного, так і негативного, нормативно-правова база розширюється. Якщо спочатку увага суспільства зосереджувалася на виробленні обмежень до гігієнічних і техногенних факторів, що пов'язані з матеріальними умовами існування, то в останнє століття все більше уваги приділяється духовним аспектам – історико-культурологічним, естетичним та іншим чинникам, покликаним забезпечувати наступність розвитку та збереження специфіки духовних і культурних цінностей, унікального міського (життєвого) середовища, що історично формувалося.

Міське середовище, як об'єкт нормування складається з двох принципово різних явищ [1-5,7,8], таких як територія та будівлі і споруди, які, в свою чергу, методично поділяються на структурно-функціональні елементи, що підлягають нормуванню.

Так, наприклад, розростання нормативно-правової бази, ускладнення системи прийняття рішень викликають необхідність впорядкування як самої нормативно-правової бази, адміністративних органів, так і органів громадського нагляду за їх дотриманням.

Як свідчить практика [6], ускладнення системи нормативно-правової бази і системи управління призводить до зниження ефективності управління традиційними засобами. Прийняття рішень з подальшого розвитку нормативно-правової бази потребує організації моніторингу, метою якого є визначення відповідності діючих норм і стандартів динамічно зростаючим потребам як індивіда, так і суспільства в цілому, зміні економічної та технічної бази, спрямованої на їх задоволення.

Спроби, які здійснювалися окремими науковцями для виправлення ситуації – організації нормотворчого процесу в архітектурно-містобудівній діяльності, - не отримували розвитку в подальших наукових дослідженнях та належної підтримки з боку держави. В результаті на сьогодні ми маємо критичну ситуацію щодо організації життєвого простору як окремої людини, так і суспільства в цілому. Це пояснюється рядом обставин.

По-перше, на сьогодні ми маємо дуже розгалужену систему наукових знань, де вирішуються вузькогалузеві та вузьконаукові проблеми, що вже призводить до їх відокремленості від практики. В разі, якщо ситуація не зміниться, наукові дослідження, як фундаментальні, так і прикладні, чекає занепад.

Так, наприклад, потреби людини, які повинні складати основу нормотворчої роботи в архітектурно-містобудівній діяльності, вивчаються окремими науками для досягнення власних вузьконаукових цілей. Біологія та медицина, передусім, вивчають потреби людини, як фізіологічної істоти; економічні науки займаються вивченням потреб людини, як складової управлінської діяльності (менеджменту), елемента продуктивних сил (трудових ресурсів). Навіть в багатьох дослідженнях з теорії архітектури та містобудування потреби людини розглядаються з точки зору експлуатації тих чи інших елементів міського середовища. Однак і до цього часу немає синтезованого вивчення потреб людини, як інтегральної складової єдиної системи "населення  середовище", без чого нормотворча діяльність і нормативно-правова база не можуть повноцінно розвиватися.

По-друге. Розвиток технологій та їх впровадження відбувається переважно на інтуїтивній основі, часто без належного аналізу наслідків їх застосування, не підкріплений досвідом експериментального використання. Така практика може призвести до негативних наслідків як для здоров'я та безпеки людини, так і для природного середовища і через те знову-таки для людей, що є абсолютно неприпустимим в той час, коли екологічна рівновага є досить нестійкою.

По-третє. Вітчизняна нормативно-правова база архітектурно-містобудівної діяльності абсолютно не відповідає сучасному рівню розвитку суспільства. Навіть окремі регламентуючі документи, які розробляються і вводяться в дію сьогодні, вже морально застаріли, потребують іншого, якісно нового підходу до вирішення питань визначення нормативних обмежень. Сучасна нормативно-правова база є, без перебільшення, стримуючим фактором розвитку життєвого середовища людини і, як наслідок, уповільнює соціально-економічний розвиток держави, оскільки громадянське суспільство і середовище існування людини нероздільні. Нормативно-правова база нестатична за своєю природою – вона постійно слідує за процесами економічного та соціального розвитку. Тому на кожному історичному етапі вона потребує осмислення і на підставі цього оновлення вимог і нормативних обмежень.

Якщо суспільство зацікавлене у поступовому соціально-економічному