LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Будівництво → Алгоритм оцінки резервів робочого часу в будівництві та його використання. Розрахунок непродуктивних витрат праці


УДК 339.03.: 658.015:69.003 Ісаєнко Ю.В.


АЛГОРИТМ ОЦІНКИ РЕЗЕРВІВ РОБОЧОГО ЧАСУ В БУДІВНИЦТВІ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ. РОЗРАХУНОК НЕПРОДУКТИВНИХ ВИТРАТ ПРАЦІ.


Вимоги ринку змушують підприємства будівельної галузі постійно вдосконалювати свою діяльність для досягнення трьох основних конкурентних переваг таких як: якість продукту, своєчасне виконання замовлення, та низька ціна [2]. Цілком природно, що якість будівельного об'єкту є наслідком якості робіт, системи, матеріалів, технології та робітників, в той час як своєчасне виконання завдання та низька ціна залежать не в останню чергу від використання такого ресурсу як робочий час, оптимальне використання якого складає основу для підвищення продуктивності праці.

Резерви підвищення продуктивності праці мають багатопланову структуру в залежності від місця, часу і джерел їх виникнення. За місцем утворення резерви рекомендується поділяти на народногосподарські, галузеві та внутрішньовиробничі [1]. Внутрішньогосподарські резерви зростання продуктивності праці виступають як невикористані можливості скорочення затрат праці під впливом тих чи інших факторів [1], то кожний резерв можна розглядати відносно окремого фактора, а всю сукупність резервів доцільно класифікувати у відповідності з класифікацією факторів. Такий підхід дає можливість найбільш повно виявляти склад і структуру резервів, провести комплексний аналіз, визначити основні причини і намітити конкретні шляхи усунення втрат і непродуктивних затрат праці.

У відповідності з класифікацією, що рекомендується, внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці можуть бути об'єднані в такі групи:

А) за часом використання (перспективні і потенційні);

Б) за місцем утворення (на будівельно-монтажних роботах, в підсобних виробництвах, в управлінській сфері);

В) за джерелами утворення (удосконалення засобів праці, предметів праці, оптимізації рівня організації парці й виробництва, вдосконалення системи менеджменту, логістики та мотивації).

Використання резервів зростання продуктивності праці залежить від реальних можливостей виробництва в конкретних умовах. У зв'язку з цим при плануванні продуктивності праці резерви необхідно враховувати повністю або поетапно з розподілом реалізації за періодами. При проведені економічного аналізу необхідно розглядати перспективні й потенційні резерви.

До потенційних або поточних резервів відносяться ті резерви, які було створено в зв'язку з недоліками в організації праці, менеджменті або в технології. Оцінюючи поточні резерви, розрахункову економію чисельності робітників необхідно корегувати на час введення їх в дію шляхом множення розрахованої чисельності на коефіцієнт, який визначається діленням кількості часу з моменту мобілізації резервів до кінця року на загальну тривалість року.

Перспективні резерви виникають в результаті прискорення науково-технічного прогресу, в процесі технічного і організаційного вдосконалення будівництва. Для реалізації перспективних резервів потрібні певні умови: впровадження нової технології, високопродуктивного обладнання, сучасних матеріалів, удосконалення організації виробництва та системи менеджменту.

Внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці на будівельно монтажних роботах та в підсобних виробництвах рекомендується поділяти на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг) та резерви більш повного використання робочого часу [1]. Останній складається із необхідних затрат на виконання планового обсягу робіт і витрат робочого часу. Можлива економія затрат праці від зменшення необхідних затрат вважається резервом скорочення трудових витрат.

У вітчизняній та зарубіжній літературі з нормування праці декілька варіантів класифікації затрат робочого часу. У зарубіжній класифікації [2] увага приділяється таким елементам затрат як: оснащення, основний, допоміжний, додатковий час (мал. 1).

З точки зору виробничого процесу доцільно розглядати дві основні групи класифікації резервів: робочого часу (основний час ) та втрат робочого часу (розподілений час).

Втрати робочого часу поділяються на явні та приховані. Явні втрати виникають в період порушення нормального ходу між функціонального або індивідуального робочого процесу і створюються за рахунок цілозмінних (організаційні простої, прогули, простої через погодні умови та інше) і внутрішньозмінних втрат (порушення трудової дисципліни, організаційні й випадкові простої).

Приховані втрати робочого часу виникають в будівельних процесах і називаються відхиленнями від прийнятої, розрахованої у відповідності з нормами технологією. Їх поява виникає в результаті не вдосконалення предметів чи засобів праці, при організації процесів, що не відповідають проектним рекомендаціям.

Явні й приховані втрати часу визначаються як непродуктивний або згідно з класифікацією мал. 1 як розподілений час.





















Малюнок 1: Структура затрат робочого часу.


Розподілений час виявляється шляхом класифікації операцій в сегменті дослідження та подальшого використання одного з методів отримання тривалості операцій, таких як хронометраж, фотографія робочого дня або метод мультимоментних або вибіркових спостережень [1]. Результатом дослідження є питома вага класифікованих операцій в загальній тривалості робіт. Для подальшого розрахунку розподіленого часу, який визначається як відсоток від основного часу (планових затрат часу) доцільно згрупувати класифіковані процеси як показано на (мал. 2)

Розподілений час згідно з малюнком 2 розраховується за формулою [4]:


tv=ts+tp , де (1)


ts – об'єктивний розподілений час; tp – особистий розподілений час.

Об'єктивний розподілений час є сумою всіх перерв, які виникли через організаційні та технічні перешкоди та розраховується за формулою:


ts=ΣtMZ+ΣtMS, де (2)


ΣtMZ – сума всіх додаткових діяльностей (виправлення неякісної роботи або виконання невластивої роботи); ΣtMS – сума перерв, які виникли через перешкоди, тобто вимушене очікування робітників на матеріал, завдання, машини, електроенергію та