LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка рівня і якості життя населення

6

0,939

6

Японія

0,909

4

0,923

7

0,933

9

Франція

0,897

8

0,914

11 – 12

0,928

12

Великобританія

0,878

18

0,916

10

0,928

13

Німеччина

0,885

15

0,907

16 – 17

0,925

17

Іспанія

0,876

19

0,895

20

0,913

21

Чехія

0,835

27

0,843

31

0,849

33

Угорщина

0,804

37 – 38

0,809

38

0,835

35

Польща

0,792

42

0,808

39

0,833

37

Латвія

0,804

37 – 38

0,763

52

0,800

53

Білорусь

0,809

35

0,776

46

0,788

56

Росія

0,824

29

0,779

44

0,781

60

Філіппіни

0,716

62

0,733

63

0,754

77

Продовження табл. 1

Країна

Індекс людського розвитку


1990 р.

Ранг

1995 р.

Ранг

2000 р.

Ранг

Україна

0,795

41

0,745

57

0,748

80

Туреччина

0,686

71

0,717

69

0,742

85

Китай

0,625

86

0,681

82

0,726

96

Єгипет

0,574

95 – 96

0,605

97

0,642

115

Судан

0,419

115

0,462

112

0,499

139

Ефіопія

0,297

133

0,308

137

0,327

168


Проведені в роботі розрахунки свідчать, що ІЛР, запропонований ООН, не містить у собі ряд важливих компонент рівня і якості життя населення, що не дозволяє виявити внутрішні фактори, які впливають на них у тій або іншій країні світу, включаючи Україну.

У роботі проаналізовано також рівень людського розвитку з використанням методики Держкомстату України і Національної Академії Наук України, яка досить повно характеризує рівень і якість життя населення регіонів країни. Однак, згідно з розрахунками, методика не завжди об’єктивно визначає інтегральний ІЛР регіонів.

Так, по ряду регіонів країни інтегральна оцінка ІЛР має нестійкий характер. Так, наприклад, АР Крим протягом 3-х років по ІЛР посідала відповідно: у 1999 р. – 16-е місце; у 2000 – 2001 рр. – 2-е місце. Харківська область мала таку динаміку ІЛР: 1999 р. – 18-е місце; у 2000 р. – 9-е; у 2001 р. – 6-е місце. На наш погляд, така різка зміна рангу того або іншого регіону країни з ІЛР обумовлена не реальною зміною рівня і якості життя населення, а недосконалістю методики розрахунку.

Так, при розрахунках ІЛР регіонів країни використовуються окремі показники, які оцінюють випадкові імовірнісні явища, а не базові характеристики рівня і якості життя населення. Це, наприклад, кількість дорожньо-транспортних пригод на 100 км доріг, питома вага народжених поза шлюбом, середній дохід від особистого господарства й ін.

Деякі з показників, що відносяться до однієї і тієї ж компоненти і беруть участь у розрахунках інтегрального ІЛР,– мультиколінеарні. Наприклад, середня очікуваність тривалості життя населення при досягненні 15, 45 і 65 років.

У свою чергу, до складу інтегрального ІЛР регіонів країни входять компоненти й деякі окремі показники, що характеризують як засоби, так і результати досягнення рівня і якості життя населення. Наприклад, компонента “Фінансування людського розвитку” ІЛР оцінює засоби для досягнення рівня і якості життя населення, а компонента “Стан охорони здоров’я населення” характеризує результат – досягнутий рівень і якість життя населення.

У методиці при побудові інтегрального ІЛР як вагомість компонент використовується значення факторних навантажень. При цьому не обґрунтовано, чому як інструментарій обраний саме факторний метод. У той же час розрахунки, наведені у методиці, свідчать про те, що використання різних методів визначення вагомості компонент впливає на величину ІЛР, а також на ранг, який присвоюється тому або іншому регіону.

Таким чином, можна зробити висновок: методологія оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни далека від досконалості й вимагає подальшого розвитку.

Розділ 2. Методологічні основи оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни. Проблемою оцінки рівня і якості життя населення в Україні й інших країнах світу вчені і практики займаються вже давно. Проте, всі вони й досі не дійшли згоди з цілого ряду важливих питань. У першу чергу до них відносяться:

  • визначення сутності понять „рівень” і „якість” життя населення;

  • вибір об'єкта дослідження: індивідуум, домогосподарство або загальна чисельність населення;

  • вибір компонент, які необхідно включати в предмет дослідження: людина, навколишнє середовище або соціальна інфраструктура;

  • інтегральний показник чи систему окремих показників слід використовувати при оцінці рівня і якості життя населення;

  • вибір конкретних окремих показників, які необхідно включати в систему показників при оцінці рівня і якості життя населення.

Перш ніж уточнити і більш чітко визначити сутність понять “рівень” і “якість” життя населення, необхідно з позиції системного підходу уявити місце людини у навколишньому середовищі. На рис. 1 зображено схему взаємозв’язку людини, навколишнього середовища і сфери буття, в якій вона застосовує свою працю.


Рис. 1. Схема взаємозв’язку людини з навколишнім середовищем та економікою

З рис. 1 видно, що людина взаємодіє з економікою, продаючи свою працю й одержуючи за неї грошову винагороду, а також споживаючи товари й одержуючи послуги від різних її секторів. Разом з тим на людину діє навколишнє середовище, справляючи негативний або позитивний вплив на стан її здоров’я і тривалість життя. У свою чергу, економіка, споживаючи природні ресурси з навколишнього середовища, справляє на нього позитивний або негативний вплив.

Таким