LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка рівня і якості життя населення

чином, виходячи з вищевикладеного і теорії потреб і цінностей, життя людини (G) можна уявити як сукупність складових її компонент у вигляді такої моделі:

де – довгострокові цінності;

– поточні потреби;

– середовище проживання;

– соціальна інфраструктура.

Ґрунтуючись на проведеному у роботі дослідженні і роботах вчених, які займаються проблемою оцінки рівня життя людини, сутність понять „рівень” і „якість” життя населення можна визначити таким чином:

  • рівень життя населення – це кількісна і якісна характеристика ступеня досягнення компонент життя людини;

  • якість життя населення – якісна характеристика ієрархії значення задоволення компонент життя людини.

Для того щоб управляти процесом підвищення рівня і якості життя населення, необхідно оцінювати їх компоненти, а це вимагає конкретизації переліку елементів, що входять до складу тієї або іншої компоненти.

Виходячи з аналізу робіт учених, які займаються теоретичними проблемами потреб і цінностей людини, пропонується такий перелік елементів, що входять до тієї або іншої компоненти рівня і якості життя населення (табл. 2).

Таблиця 2

Склад компонент рівня і якості життя населення

Компонента

Елемент

Коротке позначення

елемента

Довгострокові цінності

Довге життя

Гарне здоров'я

Продовження роду

Міцна родина

Високий інтелект

Матеріальне багатство

Соціальна захищеність

Життя

Здоров'я

Відтворення

Родина

Інтелект

Багатство

Захищеність

Поточні потреби

Фізіологічна потреба в товарах і послугах

Потреба в житлі

Особиста безпека

Споживання

Житло

Безпека

Середовище проживання

Повітря

Водний басейн

Повітря

Вода

Соціальна інфраструктура

Охорона здоров'я

Освіта

Сфера послуг

Охорона здоров'я

Освіта

Послуги

Запропоновані в табл. 2 елементи компонент рівня і якості життя населення можна виміряти за допомогою конкретних окремих показників, застосовуваних в офіційній статистиці.

Враховуючи розглянуті вище поняття “рівень” і “якість” життя населення, а також вимоги і принципи до побудови системи показників, загальну схему оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни можна зобразити таким чином (рис. 2).

Проаналізувавши переваги і недоліки кожного із запропонованих у роботах різних вчених підходів до побудови інтегрального показника і виходячи із сутності й опису досліджуваного соціально-економічного явища, науково обґрунтованим і таким, що практично реалізується, підходом до комплексної оцінки компонент й інтегральної оцінки рівня життя населення в цілому буде таксономічний метод, який і використовується в даній роботі.


Рис. 2. Загальна схема оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни

Необхідно зазначити, що кількісна оцінка не дозволяє відповісти на запитання, який рівень життя населення досягнутий – високий чи низький. Для цього у роботі передбачена якісна оцінка рівня життя населення.

Як випливає із зробленої у дисертації постановки задачі, здійснювати якісну оцінку рівня життя населення можливо лише використовуючи разом обидва економіко-математичні методи – кластерний і дискримінантний аналіз. За допомогою кластерного методу можна зробити найкращий поділ регіонів країни на групи в залежності від якісної оцінки рівня життя населення, тобто фактично буде визначена кількість класів (груп) регіонів. Далі на основі дискримінантного аналізу будується рівняння моделі і розробляється вирішальне правило, за допомогою якого можна буде приймати оптимальні рішення щодо визначення приналежності того або іншого регіону до того чи іншого кластера, тобто здійснено якісну оцінку рівня життя населення.

На рис. 3 зображено схему послідовності етапів проведення якісної оцінки рівня життя населення з використанням даних економіко-математичних методів.


Рис. 3. Схема послідовності етапів проведення якісної оцінки рівня життя

населення регіонів

Згідно з критеріями, які запропоновані у роботі, оцінка якості життя населення регіонів здійснюється за допомогою двовимірної матриці чотирьохкритеріальної оцінки якості життя населення регіонів країни (табл. 3).

Таблиця 3

Двовимірна матриця чотирьохкритеріальної оцінки якості життя населення

регіонів країни


UZ* – UP

UZ – NP**

NZ – UP

NZ – NP

US – UC

гарна

задовільна

задовільна

незадовільна

US – NC

гарна

задовільна

задовільна

незадовільна

NS – UC

гарна

задовільна

задовільна

незадовільна

NS – NC

гарна

задовільна

задовільна

незадовільна

* U – значення компоненти вище за середнє по досліджуваній сукупності;

** N - значення компоненти нижче за середнє по досліджуваній сукупності.


Заключним етапом оцінки рівня і якості життя населення регіонів є побудова узагальнюючої оцінки рівня і якості життя населення. Дана обставина обумовлена тим, що високий рівень життя населення не завжди відповідає гарній якості життя населення, і навпаки. У цих випадках необхідна єдина узагальнююча оцінка, яка б однозначно оцінила життя людини і визначила можливі напрями її поліпшення. З цією метою доцільно використовувати таку матрицю (табл. 4).

Таблиця 4

Матриця узагальнюючої оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни

*

**

Оцінка якості життя населення


Гарна

Задовільна

Незадовільна

Якісна оцінка рівня
життя населення

Високий

“зона успіху”

“задовільна зона”

“нерівноважна зона”


Середній

“задовільна зона”

“зона рівноваги”

“критична зона”


Низький

“нерівноважна зона”

“критична зона”

“зона лиха”

* - інтегральна оцінка якості життя населення;

** - інтегральна оцінка рівня життя населення.


Як видно з табл. 4, узагальнююча оцінка рівня і якості життя населення являє собою шість зон, які характеризуються у роботі відповідним чином.

Розглянута вище методика оцінки рівня і якості життя населення дозволяє досить повно охарактеризувати дане соціально-економічне явище.

Розділ 3. Оцінка рівня і якості життя населення регіонів країни. Згідно з методикою, запропонованою у роботі, на прикладному рівні було досліджено рівень і якість життя регіонів України.

Так, за значенням інтегрального показника рівня життя населення, що розраховується на основі таксономічного методу, в 2001 р. регіони України розподілились таким чином (рис. 5).