LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка рівня та наслідків концентрації суб'єктів господарювання в промисловості

„концентрація”, проведено критичний аналіз поглядів, що визначають трактування цієї категорії. На нашу думку, термін „концентрація”, що використовується у вітчизняному антимонопольному законодавстві, за змістом відповідає терміну „централізація” у традиційному значенні. За відсутністю безпосереднього визначення терміну концентрація в антимонопольному законодавстві запропоновано таке: це об’єктивний процес зосередження виробництва, капіталу та ринкової влади у окремих суб’єктів господарювання.

Дослідження різноманітних гіпотез щодо процесів концентрації дозволили визначити основні чинники концентрації та розробити їх класифікацію (рис.1). Проведений аналіз надав підстави зробити висновок, що найвпливовішими є внутрішні чинники, які обумовлені синергетичним ефектом. Істотний вплив на процеси концентрації здійснюють і зовнішні чинники: всесвітня лібералізація економічних відносин, лібералізація міжнародного руху капіталу та активізація діяльності транснаціональних компаній, пом’якшення антимонопольного законодавства тощо.

Здійснений огляд законодавчої бази свідчить про наявність достатньо широкого спектру організаційно-правових форм, за якими можливе утворення великих корпоративних структур в Україні. Важливим напрямком попередження появи на товарних ринках монопольних утворень, здатних зловживати своїм становищем, є контрольована державою концентрація. В той же час антимонопольні органи, на нашу думку, не повинні заважати інтеграції суб’єктів господарювання, об’єднання яких не матиме негативних наслідків для конкуренції на товарних ринках.

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

У роботі обґрунтовано думку про доцільність надання згоди антимонопольними органами на утворення великих структур у випадках, якщо концентрація сприятиме оновленню науково-технічного та зростанню експортного потенціалу, мобілізації зусиль з метою розвитку імпортозаміщуючого виробництва, коли в цілому позитивний ефект від передбачуваної концентрації буде вище ніж негативні наслідки для суспільства та економіки в цілому.

Охарактеризовані основні нормативні акти України, що регулюють процеси концентрації суб’єктів господарювання, є методологічною основою для подальших розробок в частині заходів щодо контролю концентрації, розвитку та захисту конкуренції.

У другому розділі „Дослідження рівня та динаміки концентрації у промисловості України та її наслідків” охарактеризовано основні методи оцінки рівня концентрації та відзначено особливості застосування розглянутих показників; проаналізовано рівень концентрації виробництва окремих галузей промисловості та ринкової концентрації в Україні; досліджено діяльність монопольних утворень та наслідки зловживань монопольним становищем.

Здійснений у даному розділі дисертації огляд робіт з проблем оцінки рівня концентрації дозволив виявити дві основні групи показників концентрації. Показники першої групи оцінюють розміри суб’єкту господарювання відносно галузі, як частки господарського комплексу та не враховують процеси конкуренції як в межах певної галузі, так і між галузями, та вплив міжнародної конкуренції. Дослідити реальне місце суб’єктів господарювання на ринку дозволяють показники другої групи, що оцінюють розміри суб’єкту господарювання відносно певного товарного ринку. Як показали дослідження, основним таким показником є частка підприємства на ринку.

Досить поширеним при визначенні рівня ринкової концентрації суб’єктів господарювання є використання індексів концентрації. Встановлено, що індекс Херфиндала-Хиршмана представляє в багатьох випадках найкращий компроміс. Індекс Лінда доцільно використовувати у випадках, коли на ринку діє невелика кількість фірм. Такі показники як індекс ентропії, дисперсія логарифмів ринкових часток фірм, коефіцієнт Джинні можуть використовуватися як допоміжний інструмент аналізу. На нашу думку, не можна віддати перевагу одному із індексів, і лише використання наведених аналітичних показників у сукупності може сформувати більш повну уяву про структуру ринку.

Розглянуті показники рівня концентрації дозволили провести аналіз рівня та динаміки концентрації виробництва і ринкової концентрації в Україні. Незважаючи на заходи антимонопольних органів, дотепер порівняно високим залишається в Україні рівень монополізації виробництва та спеціалізації окремих підприємств. Такі тенденції є наслідком існування тривалий час жорсткої взаємозалежності двох рівнів монополізму: макромонополізму та мікромонополізму.

Проведений аналіз динаміки концентрації суб’єктів господарювання в Україні за згодою АМКУ (табл. 1) показав, що якщо у другій половині 90-х рр. концентрація суб’єктів господарювання відбувалася переважно шляхом створення об’єднань підприємств та створення суб’єктів господарювання у процесі злиття, то протягом 2000-2001рр. найпоширенішою формою концентрації було створення холдингових компаній. Основним напрямком діяльності Антимонопольного комітету України протягом всього досліджуваного періоду (1996-2005рр.) при здійсненні контролю за концентрацією був розгляд заяв (справ), пов'язаних із придбанням або одержанням в управління пакетів акцій підприємств.

Таблиця 1

Динаміка концентрації суб’єктів господарювання

в Україні у 1996-2005рр.

Основні напрями економічної концентрації

Кількість випадків концентрації за згодою АМКУ


1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

Створення холдингових компаній

42

79

0

0

250

275

15

10

8

2

Створення об’єднань підприємств

193

270

84

19

5

19

6

7

9

5

Створення суб’єктів господарювання у процесі злиття підприємств

295

492

103

122

109

95

53

49

54

33

Придбання активів або часток підприємств

144

319

532

275

5

13

232

113

106

156

Приєднання і поглинання підприємств у процесі