LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка рівня та наслідків концентрації суб'єктів господарювання в промисловості

приватизації

68

51

12

10

10

11

9

12

4

3

Інші випадки концентрації

43

317

30

47

57

103

81

216

207

142

Разом

785

1528

761

473

436

516

396

407

388

350


Досліджена динаміка трансграничних злиттів та приєднань за участю вітчизняних підприємств переконливо засвідчує про пожвавлення цих процесів починаючи з 1999 року. У 2004 році кількість розглянутих АМКУ випадків концентрації за участю іноземних учасників становила 35,7% від усіх розглянутих справ про концентрацію (у 1999 році - 23,5%). Такі тенденції обумовлюють необхідність розробки збалансованих заходів щодо збереження ефективної конкуренції на національних ринках і у зовнішньоекономічній діяльності.

Як показав проведений аналіз рівня концентрації виробництва сучасної промисловості України, майже 100 найкрупніших суб’єктів господарювання зосередили у своїх руках практично половину виробництва промислової продукції (47,8%) та близько 20% зайнятих у промисловості. Істотною залишається різниця між самими великими компаніями – частка найкрупніших десяти підприємств, що складає 18,9%, приблизно дорівнює частці 150 промислових підприємств, які займають 51-200 місця (18,7%).

Дослідження рівня концентрації та монополізації виробництва за галузевою належністю суб’єктів господарювання дозволяють зробити висновок, що рівень концентрації виробництва в основних галузях промисловості продовжує залишатися високим. Загальний аналіз у галузевому розрізі виявив, що виробництво алюмінію, глинозему, феросплавів, автомобільних шин, турбобудування, виробництво підшипників акумуляторних батарей є висококонцентрованими галузями. На частку перших чотирьох компаній вищезазначених галузей припадає 100% усього обсягу випуску. У той же час такі галузі як лікеро-горілчана, пивоваріння, виробництво м’яса і м’ясопродуктів є слабкоконцентрованими, де даний показник концентрації не перевищує 55%.

Проведений аналіз даних Держкомстату та Антимонопольного комітету України щодо концентрації ринків дозволив встановити, що питома вага агрегованих загальнодержавних та регіональних ринків України у 2004 році із структурними ознаками індивідуального домінування (коли >35%) становила відповідно 40,3% та 39,6% до загальної кількості. 18,6% загальнодержавних та 14,5% регіональних агрегованих українських ринків мають ознаки колективного домінування (коли >50 та/або >70). Наявна частка монопольного сектора в економіці України зберігається суттєвою і виступає одним із чинників, що гальмують економічний поступ держави.

Зловживання монопольним становищем залишаються одним із найпоширеніших порушень антимонопольного законодавства (46,2% у 2004р.), при цьому, у їх структурі найбільшу частку (59,1%) становлять цінові порушення у вигляді встановлення дискримінаційних та монопольно високих цін на товари. Досліджена сукупність заходів адміністративно-правової та громадсько-правової відповідальності не дозволяє повною мірою попередити та обмежити даний вид правопорушення антимонопольного законодавства.

Отримані результати аналізу рівня і динаміки концентрації виробництва та ринкової концентрації суб’єктів господарювання підтвердили необхідність проведення всебічного контролю антимонопольними органами процесів інтеграції з метою протидії використанню концентрації для зловживання домінуючим становищем та обумовили необхідність розробки методичних рекомендацій щодо поглибленої оцінки рівня і наслідків концентрації суб’єктів господарювання на відповідних товарних ринках.

У третьому розділі дисертації „Організаційно-економічні та методичні рекомендації щодо аналізу та оцінки концентрації у промисловості” обґрунтовано та розроблено підхід до проведення поглибленого аналізу наслідків концентрації суб’єктів господарювання, наведено напрямки дослідження доцільності концентрації суб’єктів підприємництва та запропоновано заходи щодо розвитку конкуренції на товарних ринках.

Державне регулювання концентрації є однією з найважливіших умов функціонування ринкової економіки, забезпечення її стабільності, а також національної безпеки. Загальна постановка проблеми контролю концентрації зводиться до того, щоб визначити суспільно небезпечні види концентрації, які призводять до негативного ефекту як для економіки окремої галузі, регіону, так й для національної економіки в цілому.

З метою дослідження впливу концентрації на конкурентне середовище, запропоновано використати порівняльний аналіз позитивних та негативних наслідків концентрації суб’єктів господарювання на товарному ринку, який дає можливість зробити висновки про доцільність дозволу на концентрацію. Дослідження ефектів очікуваної концентрації представлено у загальній блок-схемі, суть якої полягає у вирішенні послідовних завдань (рис.2).

Розроблена блок-схема покладена в основу методичних рекомендацій щодо аналізу наслідків концентрації суб’єктів господарювання на товарному ринку.

У роботі аргументовано важливість першого кроку дослідження наслідків концентрації суб’єктів господарювання (встановлення умов конкуренції та становища суб’єктів господарювання на ринку) для отримання коректних подальших висновків. Фундаментальною основою для дослідження стану конкуренції на ринку є ідентифікація основних структурних характеристик ринку, які визначають ступінь впливу чинників конкуренції. Чинники, що визначають стан розвитку конкурентного середовища, поділяються на зовнішні та внутрішні відносно певного товарного ринку. Вивчення внутрішніх чинників конкуренції надає можливість виявити основні конкурентні сили ринку, проаналізувати їх взаємний вплив, дослідити рівень інтенсивності конкуренції. Аналіз зовнішніх чинників надає можливість визначити тип ринкової структури, рівень концентрації та монополізації ринку.

Визначення основних напрямків аналізу конкурентного середовища дозволило сформувати систему кількісних та якісних показників, які надають можливість всебічно проаналізувати стан конкурентного середовища, диференціювати ринки за рівнем концентрації та в загальній сукупності економічних суб’єктів ринку виділити такі, що найбільш ймовірно володіють значною ринковою владою.

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найденРис. 2. Загальна схема дослідження доцільності