LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка рівня та наслідків концентрації суб'єктів господарювання в промисловості

концентрації


Відзначено основні принципи визначення суб’єктів товарного ринку. Зокрема, вказано, що при прогнозуванні стану конкуренції на ринку на майбутні періоди, важливим є виявлення та включення потенційних виробників товару до переліку суб’єктів товарного ринку.

Обґрунтовано важливість ідентифікації такої характеристики ринкової структури як бар’єри входу на ринок, оскільки тільки при наявності досить серйозних перешкод вступу концентрація продавців зможе реалізуватися у ринковій владі. Встановлено, що основними екзогенними бар’єрами є: економічні та організаційні, адміністративні, громадські, а також бар’єри організованого ринку і пов’язані зі станом розвитку інфраструктури. До визначальних ендогенних бар’єрів належать рівень вертикальної та горизонтальної інтеграції, наявність ліцензій, патентів, товарних знаків, цінова та збутова стратегія конкурентів, ексклюзивні довгострокові угоди з постачальниками сировини та матеріалів, використання стратегій диверсифікації суб’єктами господарювання.

На основі вивчення існуючих моделей прогнозування обгрунтовано та запропоновано механізм діагностики рівня концентрації з використанням S- подібних кривих зросту, серед яких, безпосередньо, наведено криву Гомперца. Крива Гомперца має такий аналітичний вигляд:

,

де , – параметри регресії, 0< < <1; – асимптота функції.

Даний метод дозволяє прогнозувати місця кожного найкрупнішого суб’єкту ринку у наступні роки за допомогою екстраполяції за кривою зростання.

В межах другого кроку дослідження, на основі отриманих результатів аналізу стану конкуренції та становища суб’єктів господарювання на товарних ринках (до та після концентрації), з’ясовуються найбільш імовірні негативні наслідки концентрації. Третім кроком аналізу наслідків концентрації суб’єктів промисловості є встановлення та аналіз позитивних ефектів від передбачуваної концентрації. Поглиблене дослідження дозволило встановити основні очікувані різновиди суспільного виграшу у ефективності від концентрації.

Останній етап аналізу доцільності концентрації передбачає проведення порівняльного аналізу позитивних та негативних наслідків концентрації. У випадку, якщо очікуваний позитивний ефект буде переважати над негативними наслідками очікуваної концентрації, робиться висновок про доцільність здійснення концентрації, на підставі якого може бути прийнято рішення про дозвіл (заборону) на концентрацію.

На основі запропонованих методичних рекомендацій в дисертаційній роботі проведено аналіз умов конкуренції та наслідків концентрації на ринку цементу в України. Зокрема встановлено, що протягом 2001-2005рр. внаслідок процесів концентрації зменшилася кількість суб’єктів ринку цементу та спостерігалося підвищення рівня концентрації ринку (за показником концентрації трьох найкрупніших суб’єктів ринку () з 44,6% у 2001р. до 62, 9% у 2005р., за показником концентрації п’яти найкрупніших суб’єктів господарювання () з 64,2% до 83,5% відповідно). Процеси концентрації супроводжувалися підвищенням інтенсивності конкуренції, незважаючи на достатньо високі показники динаміки ринку. Приріст обсягів продаж цементу на внутрішньому ринку становив 192%. В цілому спостерігався бездефіцитний баланс виробництва та споживання цементу в Україні.

У 2005р. підприємства, із переважаючою часткою зарубіжних акціонерів, контролювали більш 85% українського цементного ринку. Незважаючи на цінові переваги та вільні виробничі потужності (більш ніж 40%), вони зацікавлені перш за все у розвитку українського внутрішнього ринку цементу, лише 12% виготовленої продукції експортується.

Встановлено, що зростання відпускних цін на цемент протягом 2001-2005 років більшою частиною обумовлено зростанням тарифів на електроенергію, газ, використання надр та транспортні перевезення, а також підвищенням попиту на цемент з боку підприємств будіндустрії. В той же час в окремих випадках спостерігалося необґрунтоване підвищення цін на даний товар.

З’ясовано, що на ринку цементу існують значні бар’єри вступу, обумовлені великим розміром інвестицій, необхідних для придбання нових потужностей з виробництва цементу, високим ввізним митом та встановленими квотами на імпорт цементу. Наявність високих бар’єрів виходу з ринку пов’язана з низькою ліквідною вартістю основних виробничих фондів при великій початковій вартості.

Здійснений прогноз рівня концентрації суб’єктів ринку цементу до 2010 дозволив встановити, що у 2006 році слід очікувати подальше підвищення рівня ринкової концентрації (до =74%, та до 99%). Протягом 2007-2010рр. спостерігатиметься зниження рівня концентрації (до =67%та до =93 у 2010), що обумовлено швидкими темпи зростання місткості вітчизняного ринку, з одного боку, та досягненням майже повного рівня завантаження потужностей більшості підприємств-виробників, з іншого. Крім того, зниженню рівня концентрації сприятиме введення в експлуатацію нового підприємства з виробництва цементу в Луганській області з 2008р. Проте рівень концентрації та буде перевищувати граничні показники – 50% та 70% відповідно.

Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання є важливим, але не єдиним, напрямком у попередженні та подоланні монополізації економіки. Проблема усунення монополізму у промисловості не може бути вирішена без подолання монополізму в усьому різноманітті його форм: інституційного, підприємницького, інфраструктурного, тіньового тощо.

В дисертаційній роботі відзначено, що основною особливістю, яка приводить ринки до конкурентного результату та обмежує прояви монополізму, є відсутність бар’єрів входу на ринок, виходу з ринку. Тому загальною метою конкурентно-антимонопольної політики держави на сучасному етапі має бути цілеспрямоване формування квазиконкурентних ринків.

Проведені дослідження дозволили встановити основні види бар’єрів, що перешкоджають входу-виходу та поточній діяльності суб’єктів господарювання і запропонувати заходи щодо їх усунення або обмеження.

З точки зору основних завдань подолання бар’єрів, утворювальних державою, подальшого реформування потребує податкове регулювання; невідпрацьованою дотепер виявляється система фінансово-кредитної підтримки малих та середніх суб’єктів господарювання; важливим фактором формування конкурентного середовища є дієвий механізм забезпечення права власності, тощо.

Важливим фактором, що перешкоджає формуванню конкурентного середовища, є адміністративні бар’єри. Як форма самообмеження суб’єктів ринку при усуненні переважної більшості адміністративних бар’єрів, обґрунтовано необхідність стимулювання створення громадських бар’єрів у вигляді організацій саморегулювання. В той же час відзначено, що організації саморегулювання можуть