LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка соціально-економічної ефективності в управлінні персоналом транспортних підприємств

процесів. Ріст складності, обсягів і швидкості виробничих і економічних процесів привів до відставання розвитку сфери управління в цілому, від розвитку виробництва. Виникала можливість втрати ефективності управління персоналом з одночасним падінням ефективності виробництва. Органи управління повинні встигати переробляти інформацію, яку створюють виробничі процеси, проводити розподіл і застосування в темпі, згідно об'єктивного ходу цих процесів. Екстенсивний ріст апарата управління — ріст чисельності, створення нових проміжних ланок управління, як правило, веде до подальшого уповільнення процесів переробки інформації. Найбільшою проблемою стала організація взаємодії — координація виробництва і розподіл. Оборотність засобів стала у вирішальній ступені залежати від оперативності управління. Багатоваріантність способів виробництва і капіталовкладень породила вимоги оптимальності розрахунків економічної ефективності. З безпосереднього контролю за поточними виробничими процесами центр ваги управління перемістився в область проблем роботи з інформаційними та людськими ресурсами. Про те, що вартість управління і ціна інформації стали важливими факторами рентабельності говорять багато фахівців із прогнозування, наприклад, Ансофф Р., Аммельбург Г. і інші. Тому при пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності підприємств доцільно оцінити ефективність їх структур управління.

Принципи управління національних транспортних підприємств піддалися тим же політичним впливам 90-х років ХХ століття як і вся економіка України. Зміна базових принципів управління і підходів до соціально-економічної політики держави відбилося на ефективності фінансової діяльності транспортних підприємств. Економічні і політичні кризи відобразились і на соціальному захисті працівників. Особливо чітко це виявляється зараз, коли в Україні будується соціально-орієнтована ринкова економіка. З 1993 року чисельність працюючих у транспортній галузі практично не змінилася (табл 1).


Таблиця 1 - Чисельність працівників транспорту в Україні

Роки 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Чисельність працівників (тис. чол.) 902,2 998,6 1031,2 987,8 956,4 657,4 837,2 864,2


Зміна чисельності працівників за останні роки явно незначно, однак перехід до ринкового менеджменту без належного реформування структур управління транспортних підприємств, наприклад функціонування адміністративно-командної системи прийняття рішень, призвело до зниження економічної ефективності діяльності підприємств. Одну з головних ролей у цій кризі зіграли незадовільні принципи управління персоналом. Матеріальні наслідки некоректного управління персоналом транспортних підприємств (табл. 2) - відсутність соціально-економічної складової - привели до банкрутства ряду транспортних підприємств. Інші підприємства були змушені шукати шлях реформування своїх структур і принципів управління.


Таблиця 2 - Матеріальні наслідки порушення технологічних процесів на транспортних підприємствах

Роки 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Фінансові втрати 302630 тис.крб. 5651,2 млн.крб. 28154,5 млн.крб. 378 тис.грн. 1107,6 тис.грн. 2015,7 тис.грн. 2579,8 тис.грн. 2389,2 тис.грн.


Одним із шляхів, які були обрані передовими українськими транспортними підприємствами, став соціально-економічний розвиток систем управління. У цих системах був врахований досвід західних держав: головне - це людські ресурси. Таким чином, здійснення державних гарантій стосовно нематеріальних активів стало основою для розвитку сучасних систем управління транспортними підприємствами в Україні (наприклад: аеропорт Бориспіль). Відповідно зросли вкладення в соціальний захист у транспортній галузі (табл. 3).


Таблиця 3 - Вкладення в соціальний захист персоналу транспортних підприємств України

Роки 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Фінансові вкладення 32466158 тис.крб. 410434,3 млн.крб. 305901,3 млн.крб. 56594 тис.грн. 56605 тис.грн. 55005,5 тис.грн. 98276,5 тис.грн. 120456,5 тис.грн.


Ці вкладення, разом з певним реформуванням структур управління персоналом і зниженням вертикального ієрархічного тиску на транспортні підприємства створили умови для розвитку сучасних принципів управління і формування сприятливого для персоналу соціально-економічного клімату.

Пошук організаційної структури, яка відповідала б високим вимогам XXI століття, є однією з основних цілей для підприємств, що прагнуть економічного росту.

Концепція сучасної організації своєю появою зобов'язана трьом основним факторам:

- розвитку атмосфери колективної причетності до загальних результатів завдяки створенню самокерованих команд як засобу підвищення продуктивності праці;

- підвищенню загальної продуктивності в більшій мері за рахунок управління процесами, чим функціями;

- оперативному обміну достовірною інформацією, яка формує інтеграцію всіх елементів організації (інформаційна технологія, в даному випадку, розглядається як конструкція нового ділового підприємства для заміни організаційної ієрархії).

Суть аргументації на користь радикальної зміни організаційної структури зводиться до того, що традиційна еволюційна концепція структурних змін виявилася недостатньої для значного підвищення рівня сервісу і продуктивності.

В основі управління персоналом підприємства повинні лежати напрямки соціального розвитку суспільства (соціуму) держави. Особливо це стосується національних підприємств, тому що Україна будує соціально-орієнтовану ринкову економіку. Соціальний розвиток суспільства, у свою чергу, прямо залежить від рівня задоволеності потреб його членів. Якщо буде задовольнятися мінімальний і звичайний рівень потреб, який відповідає критерію соціальної справедливості, то розвиток управління піде еволюційним шляхом. Для забезпечення високої ефективності управління персоналом транспортних підприємств можна використовувати ряд можливостей, наданих діями відділів кадрів, паблик рилейшнс, внутрішнього менеджменту.

У період реформ, який характеризується значним і безперервно зростаючим динамізмом соціально-політичних, економічних, науково-технічних, ідеологічних і інших змін, наукове вивчення соціальних змін у колективах набуло винятково важливе, часто глобальне, значення. Для підвищення ефективності діючих чи впровадження нових структур і принципів управління персоналом необхідно вивчити “верхні” і “нижчі” ланки управління, вивчити вплив минулого і майбутнього. Автор вважає, що без вивчення соціальних змін, яки впливають на ефективність систем управління, без прогнозування перспектив їхнього розвитку неможливо науково обґрунтувати розвиток систем управління підприємствами, розробити і прийняти ефективні управлінські рішення.

У другому