LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка соціально-економічної ефективності в управлінні персоналом транспортних підприємств

управління здатне загальмувати досягнення далеких цілей. Сучасному керівнику необхідно мати можливість співвіднести ефективність управління різних груп, відділів, департаментів і окремих працівників підприємства, порівнюючи їхню роботу в різні періоди часу. Визначення слабких сфер і ланок в ієрархічній структурі підприємства дозволить поступово, в необхідному ступені, вносити корективи в загальну структуру, відслідковувати джерело проблем і локалізувати його. Тому для оцінки соціально-економічної ефективності управління персоналом існує необхідність у простій для використання методики.

Розглянемо традиційну структуру сучасного підприємства (рис. 4). Підприємство складається з окремих індивідуумів, які розміщуються на нижніх ієрархічних рівнях (А1, В1, С1, D1, …, Аn, Вn, Сn, Dn.). Далі знаходяться їх (індивідуумів) об'єднання, очолювані також окремими особистостям (У1, …, Уn). З підвищенням рівня управління в особистостей, що очолюють великі об'єднання індивідуумів (середній рівень (СУ), вищий рівень (ВУ), головний рівень (ГУ)), з'являється особистий допоміжний апарат - додатковий для середнього рівня (ДСУ), проміжний контроль для вищого рівня (ПВУ). Крім того, існують служби, що працюють на все підприємство (окремі відділи (ОО), але не є часткою жодного об'єднання. Їхній розмір може досягати 15% усієї чисельності працівників підприємства.

З підвищенням ієрархічного рівня управління, збільшується число охоплених ними рядових працівників, одночасно збільшується і розмір керуючого апарата. Процес росту числа рівнів управління супроводжується збільшенням обсягів інформації, що курсує між ними, і, крім того, збільшується число носіїв інформації: рапортів, службових записок, доповідей, листів. Збільшення числа носіїв інформації знижує інформаційну ємність (насиченість) кожного з них. Так, наприклад, при обміні між нижньою виконавською ланкою і першими лінійними керівниками проходить один документ у 70 000 – 100 000 знаків, а на рівні керівництва управлінням і керівництва цілим департаментом уже проходить біля тридцяти п'яти – п'ятдесятьох документів, кожний з яких не перевищує 3 000 знаків.



Рис. 4. Частина типової ієрархічної структури підприємства по рівнях управління


Усі ці об'єднання працівників є складними соціально-економічними управлінськими системами, які генерують процеси і явища, що відбиваються на потенціалі управління підприємства, відділу, працівника. Одна з головних складностей соціально-економічних процесів і явищ, зв'язаних з управлінням – велике число параметрів, які його характеризують (багатокомпонентність соціально-економічних систем), а також труднощі зв'язані з виявленням структури взаємозв'язків цих параметрів. У подібних ситуаціях, тобто коли рішення приймаються на підставі аналізу істотно стохастичної, тобто неповної або якоюсь мірою підданій випадковим флуктуаціям, і істотно багатомірної інформації, на думку автора доцільно використовувати методи прикладного багатомірного статистичного аналізу.

Опишемо загальну схему дослідження реальних соціально-економічних систем при використанні методів прикладного багатомірного статистичного аналізу зв'язаних з оптимізаційним підходом. При дослідженні будь-якої реальної системи або явища необхідно відправлятися від аналізу набору параметрів, які характеризують їх “поводження”, стан, умови і якість (ефективність) їхнього функціонування. Автор вважає, що з цього погляду зручно виділити наступні чотири типи параметрів (ознак), що описують управління персоналом:

Хt = (хt(1), … , хt(р)) – вектор описових параметрів, що характеризують об'єктивні, у тому числі нормативні функціонування досліджуваної системи в момент часу t. У даному випадку вектор являє собою характеристики діяльності ієрархічної структури підприємства і потоків інформації (обсяг, інформативна насиченість), які нею генеруються, деякі зведення про стан і ефективність планування діяльності підприємства;

Ut = (ut(1), …... , ut(l)) – вектор частково керованих (регульованих) ознак, які можна інтерпретувати як екзогенні. Він (вектор) представляє керуючі параметри і складається з характеристик управлінської діяльності на підприємстві, організаційної структури, чисельності працівників по окремих функціях управління, системи стимулювання й інших подібних показників, що узагальнено називають соціально-економічною справедливістю системи;

Yt = (yt(1), …... , yt(m)) – вектор поведінкових ознак, що характеризують поводження системи в основних окремих аспектах її функціонування (ендогенні змінні). У даному випадку цей вектор складається з різних характеристик ефективності діяльності підприємства, таких, як питома ефективність економічної діяльності і дієвість прийнятих управлінських рішень і проведених заходів;

Фt = (цt(1), …... , цt(N)) – вектор критеріальних ознак, що може бути інтерпретований як цільова вектор-функція, що задає спосіб виміру ступеня соціально-економічної ефективності функціонування управління. Він призначений для виміру єдиного інтегрального показника ефективності роботи підприємства і будується за допомогою експертно-статистичного методу.

Якщо кожна з критеріальних ознак цt(1), …... , цt(N) не тільки має цілком визначену змістовну інтерпретацію, але і може бути обчислена на підставі доступної інформації, то використовуючи вище перераховані змінні можна сформулювати загальну задачу оптимального планування і управління досліджуваною соціально-економічною системою, якою є персонал підприємства.

Маючи на увазі, що змінні Хt і Yt є багатовимірними випадковими величинами, розподіл яких залежить від параметрів Ut , а цільова функція Фt стохастично залежить від вектора поведінкових ознак Yt (тобто Фt = Фt (Yt)), формулювання загальної оптимізаційної задачі може бути представлене у виді:

де: Т - часовий інтервал; М – знак операції усереднення (математичного сподівання); щt – значення функції, яка визначає порівняльну важливість оптимізаційних вимог; цt – цільова функція.

При обробці експертних даних необхідно зробити перевірку компетентності обраного кола експертів і зробити перевірку гіпотези Н0, що полягає у тому, що всі можливі варіанти ранжирувань рівноймовірні. Ця гіпотеза означає, що кожен експерт із рівною ймовірністю вибирає кожне з можливих ранжирувань, і результати ранжирувань не відбивають ніякого об'єктивного упорядкування.

Перевірка гіпотези Н0 проводиться таким чином. Підрахуємо статистику, числове значення якої характеризує ступінь узгодженості думок всіх експертів (коефіцієнт конкордації Кендалла):

'

де

Зазначимо, що максимальне значення коефіцієнта конкордації W дорівнює 1 і досягається при абсолютному збігу ранжировок всіх експертів, а мінімальне значення W дорівнює нулю і досягається у