LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка стану і перспективи завершення реформування економіки агропромислового комплексу Криму

реформування;

-знайшло подальший розвиток виявлення перспективних механізмів відновлення ефективності ходу аграрної реформи і завершення її активного етапу, що включають інерційний прогноз розвитку економічної ситуації в цілому і динаміку рівня продовольчої безпеки на найближчу перспективу;

-вперше запропонована каскадна модель розвитку консалтингових структур в агропромисловому комплексі, та розроблена логіко-структурна схема створення інформаційно-консультаційного центру на базі учбово-дослідних господарств;

-вперше запропоновани критерії і розроблена методика оцінки ступеня завершеності аграрних реформ у регіоні, що включає організаційно-структурну, фінансово-економічну, ресурсну, соціальну і забезпечующу групи.

Практичне значення отриманих результатів складається з визначення структурно-організаційних і соціально-економічних результатів, що склалися в ході реформування економіки агропромислового комплексу Криму; запропонованих механізмах інформаційно-консультаційної підтримки реформованих сільгоспформувань; визначенні ступеня завершеності аграрної реформи в агропромисловому комплексі Криму.

Ряд рекомендацій і розробок автора передані до впровадження: авторська система критеріїв оцінки завершення реформування АПК та запропоновані механізмі відновлення ефективності ходу аграрної реформи і завершення її активного етапу передані для реалізації Міністерством АПК Криму (довідка №03/81 від 17.02.2004р.); методика оцінки ступеня завершення аграрної реформи, а також механізм трансформації учбово-дослідних господарств в інформаційно - консультаційні центри впроваджені в курсах “Аграрний ринок”, “Методика економічних досліджень”, “Управлінське консультування” Кримського державного агротехнологічного університету (довідка № 256 від 17.02.2004р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що визначено напрямки розвитку харчової промисловості [1], оцінені процеси формування корпоративного сектора економіки [3], оцінений ступінь участі товаровиробників у приватизації переробних галузей [4], систематизовані проблеми, що нагромадилися в ході реформування [8].

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, висновки і пропозиції дисертації доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Трансформація механізмів управління в механізми господарювання”, (КДАТУ, м.Сімферополь, травень, 2000р.); “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу”, (ХДТУСГ, м.Харків, травень, 2000р.); “Аграрна економіка: історія, проблеми, перспективи”, (БСГА, м. Горки (Бєларусь), червень, 2000р.), “Формування регіонального механізму управління народногосподарським комплексом України” (ТНУ ім. В.І. Вернадського, м.Сімферополь, грудень, 2003р.); на міжвузовських наукових конференціях “Проблеми АПК у роботах вчених Криму”, (КДАТУ, м.Сімферополь, березень, 2000р.); “Проблеми і перспективи транзитивної економіки”, (ТНУ їм.В.І. Вернадського, м.Сімферополь, грудень, 2002р.).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення в п’ятнадцятьох спеціалізованих наукових виданнях, трьох розділах монографії “Реформування економіки АПК Криму”, загальним обсягом 4,85 умовних друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел (174 найменування). Робота викладена на 160 сторінках машинописного тексту, містить 38 таблиць і 12 рисунків.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У першому розділі “Основи реформування агропромислового комплексу” проаналізовані сутність, принципи і механізми реформування економіки агропромислового комплексу.

Аграрне реформування як явище не належить кінцю ХХ сторіччя, оскільки носить історичний характер, і знайшло своє відображення в різних епохах розвитку більшості країн, змінюючи мету, методи свого здійснення, характер, але по суті залишаючись протягом тривалого періоду незмінним.

Таким чином, на нашу думку, реформування агропромислового комплексу - це перетворення системи економічних відносин в агропромисловому комплексі, спрямоване на підвищення ефективності його функціонування в економічних умовах, що змінюються, і не знижує досягнутого раніше рівня виробництва.

Процеси реформування економіки АПК спрямовані на перехід до ринкових відносин, зв’язаних з розвитком всієї аграрної сфери, формуванням нових виробничих структур, перетворенням форм власності, трансформацією земельних відносин, зміною виробничої і регіональної структур. Реформуванню також підлягають фінансово – кредитна сфера, механізми державного регулювання, соціальні структури.

Особливістю поточного реформаційного періоду є його збіг із системною економічною кризою у всіх галузях народного господарства. Подолання кризи аграрного виробництва надзвичайно ускладнено системною економічною кризою і різнорівневістью причин і наслідків кризових тенденцій. Ефективний розвиток АПК стає можливим тільки після становлення якісно нової економічної системи держави.

Початок аграрних реформ практично у всіх східноєвропейських країнах збігался - 1990-91рр., що викликано одночасністю радикальних суспільно - економічних трансформацій, викликаних антитоталітарними революціями 1989 року. Крім світового господарського досвіду аграрного реформування надзвичайно актуальними є приклади у вітчизняній історії по проведенню радикальних економічних реформ. При цьому аграрне питання займало, як правило, одне з основних місць у будь-яких вітчизняних історичних суспільних перетвореннях.

У процесі дослідження як основні принципи ефективної трансформації економіки агропромислового комплексу в східноєвропейських країнах виділені:

-пріоритет еволюційних аграрних перетворень і регулюючої функції держави стосовно процесів, що відбуваються;

-відновлення історичної справедливості у відношенні колишніх власників землі і майна;

-впровадження в тому чи іншому обсязі прав приватної власності на земельні сільськогосподарські ресурси;

-розширення експортних можливостей аграрного виробництва;

-сприяння альтернативної зайнятості в несільськогосподарських сферах, що вивільняються в результаті структурного безробіття;

-звільнення сільськогосподарських формувань від невластивих їм функцій по утриманню об’єктів соціальної сфери;

-забезпечення багатоукладності сільського господарства, що вдало сполучить інтереси великих і дрібних господарств;

-орієнтація на інтенсивний характер реформованого аграрного виробництва.

Найважливішим фактором ефективності аграрних перетворень є їх комплексний і радикальний характер. Радикальність виявляється насамперед в ініціативній, поступальній і активній підтримці