LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка стану і перспективи завершення реформування економіки агропромислового комплексу Криму

здійснюваних перетворень органами державної влади. Комплексний характер обґрунтований системним підходом до керування агропромисловим комплексом і як наслідок одночасному перетворенню сільськогосподарського виробництва, переробних галузей, споживчого ринку і галузевої науки.

Немаловажним у перетворенні форм господарювання в сучасних економічних умовах (що склалися здебільшого саме під впливом проведених суспільних перетворень) є поряд з відтворенням приватних господарств і збереження великих сучасних господарств із масштабними виробничими технологіями.

Величезний вплив на хід і ефективність перетворень в агропромисловому комплексі країн Східної Європи зробили суб’єктивні фактори, що визнано багатьма дослідниками. При передачі суспільних земель у приватну власність не завжди дотримувалася послідовність, продуманість і обережність, що сприяло серйозним порушенням відтворювального процесу в агропромисловому комплексі.

Аграрне реформування в кожній із східноєвропейських країн незважаючи на схожість цілей пішло своїм шляхом, обраним відповідно до переконань владних органів, геополітичним баченням своєї країни, досвідом дореформеного аграрного господарювання, загальноекономічним пріоритетом еволюційних чи революційних перетворень, а також ресурсним потенціалом.

Усе це в сукупності і визначило стратегію реформування і послідовність дій по її реалізації. Однак, незважаючи на виявлену, практично, у всіх країнах економічну продуманість реформ уникнути впливу на їхній хід суб’єктивного фактора не вдалося.

Вивчення практичних механізмів трансформації агропромислового комплексу дозволило систематизувати основні механізми реформування (рис. 1) відповідно до базових напрямків: перетворення земельних відносин і форм господарювання, трансформація відносин власності, формування ринкової інфраструктури аграрного виробництва, держпідтримка проведених реформ.

































Рис. 1 Сукупність механізмів реформування агропромислового комплексу


В другому розділі “Оцінка практики реформування АПК Криму” оцінений стан реформування економіки агропромислового комплексу Криму, основні тенденції на ринку сільгосппродукції і продовольства, а також досягнуті соціально-економічні результати реформ.

Ряд основних факторів дійсних реформ визначили особливий характер трансформації власності в аграрній сфері: системна економічна криза, відсутність резервів фінансових ресурсів для проведених перетворень, криза реального управління, тому що вибудована владна вертикаль зруйнована, а нова так і не була сформована.

У цілому за підсумками минулого реформування АПК Криму спад виробництва в сільському господарстві склав близько 60%, а по господарствах суспільного сектора – 75,3%. У противагу суспільній формі в індивідуального виробництва в приватному секторі спостерігається інтенсивне зростання показників. В умовах корінної трансформації структури в сфері аграрного виробництва відзначається істотний зріст (з 1993 по 2002р. майже в 3 рази) земельної площі, зайнятої господарствами сільських жителів. Площа сільгоспугідь, зайнятих цими господарствами, у 2002р. досягла 4,5% при внеску у валову продукцію сільського господарства Криму в розмірі 49,6% (рис. 2).

Рис.2 Питома вага різних форм господарювання в ресурсах
і результатах діяльності в АПК Криму, 2002р.

Проведений структурно-динамічний аналіз дозволив виявити в проведеній організаційній трансформації АПК істотне протиріччя. Протиріччя, з однієї сторони стимулюєме структурою аграрного виробництва, у якій відповідно до реформаторських реалій будуть переважати дрібні виробники, що часто не вийшли за рамки дрібнотоварного господарства (через відсутність відповідних технологій агровиробництва для малих господарств), і з іншої сторони політикою соціальних заходів і витрат, що припускає, що відіграють ведучу роль великі (і відповідно високотоварні) підприємства.

Одним з аспектів регіональної аграрної економіки є наявність великих галузевих комплексів: племінних господарств, садівничих, виноградарських. Їхнє паювання веде до неминучої деінтенсифікації виробництва. Перевага саме подібних господарств і було характерно для Криму і, отже, застосування просторового принципу в реформуванні - економічно було недоцільно. Необхідний галузевий принцип реформування з розробкою специфічної моделі реформ для кожної з галузей.

В даний час серед каналів реалізації пріоритет віддається наявній формі оплаті, тому що рахунки багатьох сільськогосподарських формувань заблоковані через численні борги і будь-які безготівкові надходження будуть списані в рахунок їхньої оплати. У цілому різниця цін реалізації сільськогосподарської продукції по різних каналах і, відповідно, різним формам оплати (особливо на другому етапі) мала істотний розрив: повернення на одиниці продукції міг розрізнятися майже в три рази.

Неможливість для сільгоспвиробників виробити ефективну реалізаційну політику привела до їх незначної участі в одержанні маржі від ціни кінцевої реалізації. У ході трансформаційних перетворень аграрної економіки були порушені економічні і технологічні взаємозв’язки між сферами АПК. Наслідком цього став перерозподіл чистої продукції, створюваної в сільському господарстві, на користь опинившихся через непродуманість реформи територіальними монополістами галузей III і I сфер (рис.3).

В даний час агропродовольчий ринок усе ще знаходиться в стані тривалої перебудови з постійними реорганізаціями і невизначеним економічним і організаційним майбутнім. Результати аналізу аграрного сектора Криму як сировинної бази переробної промисловості свідчать про те, що стосовно рівня 1991р. у даний час виробництво зернових складає близько 65%, овочів – 40%, винограду не більш 50%. Такого катастрофічно низького збору зерна в Криму не спостерігалося з 1972р. (один із самих посушливих), овочів з 1957р.

Все це також торкнулося і споживчих можливостей населення. Рівень заробітної плати істотно відстав від величини мінімального продуктового споживчого бюджету. Границя малозабезпеченості в даний час установлена на рівні 135,7 грн, що в порівнянні із середньою оплатою в сільському господарстві досягає 65% її обсягу. По розрахунковим даним у 2002р. середньомісячний доход на одну людину склав 164 грн, що в 2 рази нижче прожиткового мінімуму, установленого на 2002 рік.

Рис. 3 Структура роздрібної ціни деяких видів продукції, %


Купівельна спроможність