LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка стану і перспективи завершення реформування економіки агропромислового комплексу Криму

населення продовжує скорочуватися, співвідношення номінальної і реальної заробітної плати продовжує трансформуватися не на користь останньої. Незважаючи на скорочення темпів, ця тенденція як і раніше не дозволяє стабілізувати життєвий рівень сільського населення, що обтяжується відсутністю заробітної плати. Дві третини родин постійно відмовляли собі в самому необхідному крім харчування, і в тому числі 16,9% родин не вдавалося забезпечити навіть достатнього харчування.

Ситуація збільшується значним розшаруванням населення за рівнем здійснюваних витрат: 10% населення одержують близько 53% усіх доходів, а 20% найменш забезпеченого населення одержують 6%. Це викликано як міграцією частини працездатного населення на заробітки в місто, так і нелегальними доходами визначеної частини сільських жителів, як правило, що є адміністративними працівниками сільгосппідприємств.

Така ситуація негативно вплинула на працівників–фахівців сільського господарства. Загальна чисельність фахівців, зайнятих у галузях агропромислового комплексу в 1991р. складала близько 35 тис.чол., з яких 18,4 тис. чол. були фахівці, зайняті в сільськогосподарському виробництві. Однак за останні роки чисельність фахівців у сільському господарстві скоротилася майже на 30%. Катастрофічне падіння трудового потенціалу торкнулося і наукового потенціалу АПК Криму, що нараховує в даний час майже 2 тис. чоловік. Чисельність наукових кадрів, зайнятих в аграрній науці, за період з 1991р. скоротилося в 2,9 рази. Кількість докторів наук у сфері агропромислового комплексу за аналізований період скоротилося на 21%, кандидатів наук - на 19,8%.

Процес аграрного реформування пройшов уже не один етап у своєму розвитку, однак ситуація в сільському господарстві всі така ж обтяжуюча. Багато в чому це обумовлено постійно мінливим вектором реформ, відсутністю в них концептуальності і відповідно прогностичності подій.

Реформа в силу галузевої специфіки повинна ґрунтуватися на одному з двох протипоставлених один одному принципів: збереження історично домінувало у вітчизняному сільському господарстві общинного землеробства, або його подолання за рахунок приватного ведення господарства. Відповідно, у залежності від обраного напрямку аграрна реформа піде тим чи іншим шляхом. Кожне з відзначених напрямків має як переваги, так і недоліки. Однак гіршим варіантом, на нашу думку, стане спроба обійти ці недоліки за рахунок сполучення цих двох напрямків, оскільки вони відмінні не тільки своїми мірами, але, і своєю ідеологією.

У третьому розділі дисертації “Удосконалювання реформування АПК Криму” викладені основні механізми відновлення ефективного ходу реформування економіки АПК, запропонований механізм інформаційної підтримки реформованих сільгоспформувань, розроблена методика оцінки ефективності аграрних реформ.

Аграрна реформа, задумана спочатку для народу, у результаті непідготовленості самих реформаторів, несформованості еліти в суспільстві і відсутності чітко обґрунтованої концепції стала інструментом тіньового перерозподілу власності. Історично аграрні реформи спиралися на різні групи суспільних лідерів, об’єднаних усередині груп конкретною метою, що мають єдине бачення реформаторського механізму і відповідно готових нести відповідальність перед суспільством за свої діяння.

Сформована ситуація однозначно свідчить про те, що дії реформаторів привели аграрний сектор у тупик. Відзначені позитивні показники в діяльності АПК у 1999-2000рр. на ділі виявилися ні чим іншим, як деяким скороченням темпів падіння в порівнянні з попередніми періодами, забезпеченими відповідними погодними умовами і зовнішньоекономічною кон’юнктурою. Реальне кризове загальносистемне положення аграрної сфери знову проявилося в 2001-03рр.

Значними перспективами володіє коопераційна основа формування сервісних послуг (заготівельна і збутова мережі, що обслуговують кооперативи по обробці земель). Сільськогосподарська кооперація не раз доводила свою ефективність і життєздатність в умовах кризи. Ефективні збутові кооперативи могли б узяти на себе роль координатора в створенні економічно ефективних вертикально-інтегрованих сільгоспвиробників. У них, крім безпосередньо приватно-орендних господарств могли б увійти сервісні кооперативи і життєздатні підрозділи установ галузевої науки. Можливо, що обслуговують кооперативи будуть недостатньо організаційно доцільні в порівнянні зі спеціалізованими приватними компаніями. Однак їхня економічна доцільність в умовах фінансової слабості (якщо не сказати неспроможності) новостворених сільгоспвиробників очевидна.

Пропоновані нами механізми завершення активного етапу реформ спрямовані на подолання тенденції десоціалізації аграрної економіки. Транзитивний характер економіки саме з економічної точки зору містить у собі крім інших характеристик і психологічне звикання економічних суб’єктів до нових реалій, цінностям, цілям діяльності. Процеси еволюційної трансформації свідомості населення відрізняються термінами проведення різних заходів, очікуваними результатами, а також методами державного впливу.

Розглядаючи подальші перспективи, спрямовані на стабілізацію аграрної економіки необхідно говорити про завершення активного етапу реформування аграрної економіки, під яким нами розуміється реформування відносин власності, трансформація організаційної структури АПК, цінових, фінансово-кредитних і податкових взаємин із суб’єктами господарювання, що є необхідними передумовами аграрної стабілізації, і забезпечующими інституціональні основи подальшого розвитку економіки АПК. При цьому не виключається подальші постреформенні трансформації, що включають пошук найбільш прийнятних форм державної присутності і механізмів регулювання в сфері аграрного виробництва, становлення нових організаційно-правових форм господарювання здійснюваних в еволюційному режимі розвитку агропромислового комплексу.

У цілому реформаційні процеси, особливо в аграрній сфері повинні носити довгостроковий характер і здійснюватися поетапно в терміни від декількох років до декількох десятків років. Невиправдане форсування термінів здійснення середньо- і довгострокових заходів вимагає жертвувати якісною стороною цих перетворень, їхній завершеністю і послідовністю. Зовсім осмислені дії, що надали абсолютний пріоритет дрібнотоварному виробництву в противагу розвитому великомасштабному індустріалізованому господарству фактично поставили великі колективні сільгосппідприємства “поза законом”. При цьому не враховувалися ні науково обґрунтовані розміри господарств, ні специфіка окремих галузей, ні тим більше роль інфраструктури.

Глобальна диверсифікованість як постачальників ресурсів, так і споживачів виробленої аграрної продукції привела до актуалізації нового виду стратегічного ресурсу – інформації, що має в сучасних умовах