LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу України

класу, розробки Концепції державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку України; економіко-статистичний– для оцінки обсягу людського капіталу у вартісних та натуральних показниках, виявлення тенденцій і проблем його розвитку; економіко-математичний – для виявлення впливу людського капіталу на параметри соціально-економічного та інноваційного розвитку України; системного аналізу – для розробки моделі комплексного підходу до процесу дослідження людського капіталу; соціологічного та експертного опитування – для виявлення особливостей формування і використання людського капіталу в Україні.

Нормативно-правовою базою роботи є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, міжнародні акти щодо людського і соціального розвитку.

Емпіричною і фактологічною основою дослідження стала інформація Державного комітету статистики України, статистичні дані Європейського Союзу, звіти ПРООН про людський розвиток, результати вибіркових обстежень Держкомстату України «Базова захищеність населення України», соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України (м. Київ) «Українське суспільство 1994-2006», опитувань експертів з проблем соціально-трудових відносин та з проблем інноваційного розвитку, підготовлених та проведених за участю автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та поглибленні теоретико-методологічних, науково-методичних засад оцінки та забезпечення розвитку людського капіталу, обґрунтуванні науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення державної соціальної політики формування людського капіталу України в контексті забезпечення економічного розвитку на інноваційній основі.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у такому:

вперше:

розробленоКонцепцію державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку України, в якій визначено цілі, завдання, принципи та шляхи реалізації державної політики щодо забезпечення інтеграції процесів нагромадження людського капіталу та інноваційного розвитку, використання якої в практиці соціально-економічного управління створює підґрунтя економічного і соціального прогресу України;

розроблено модель комплексного дослідження людського капіталу, яка забезпечує послідовний аналіз його структурних елементів, стадій відтворення, умов та чинників формування, оцінки обсягів, результатів використання, що створює науково-методичну базу для аналізу людського капіталу та визначення його ролі в соціально-економічному розвитку країни, регіону;

обґрунтовано механізм впливу людського капіталу на економічне зростання через виробничу сферу (можливість застосування нової техніки і технології, їх ефективного використання, підвищення продуктивності праці, розвиток винахідництва, прийняття більш ефективних управлінських рішень), ринок (зростання сукупного попиту, конкурентоспроможності робочої сили і підприємств, заощаджень та інвестиційних ресурсів), відносини власності (подолання відчуження найманих працівників від власності на чинники виробництва) та соціогуманітарну сферу (підвищення рівня соціальної взаємодії, зниження конфліктності), що сприяє активізації чинників економічного зростання на всіх рівнях економіки;

запропоновано економіко-математичну модель взаємозв’язку людського капіталу та інноваційного розвитку регіонів України, використання якої дозволило обґрунтувати суттєвий вплив освітніх параметрів людського капіталу на інноваційні процеси, виявити особливості даного впливу на окремі види інноваційної діяльності, що створює науково-методичне підґрунтя ефективного використання людського капіталу для інноваційного розвитку економіки;

визначено взаємозв’язок процесів формування людського капіталу та середнього класу, який проявляється через відносини власності, професійний статус, отримуваний доход та обіймання відповідного місця у соціальній стратифікації суспільства, що є науково-методологічною основою удосконалення соціальної політики України стосовно формування середнього класу;

удосконалено:

змістовну характеристику категорії «людський капітал», а саме – визначення її суб’єктів, структурних елементів, носіїв та власників, механізму відтворення, що дало змогу обґрунтувати її взаємозв’язок та відмінність з іншими спорідненими категоріями, такими як «людський потенціал», «трудовий потенціал», «уречевлений капітал», «інтелектуальний капітал», «соціальний капітал», та удосконалити і впорядкувати понятійний апарат даного напряму наукових досліджень;

теоретико-методологічні підходи до інвестування у людський потенціал та людський капітал за етапами життєвого циклу людини: з позицій формування продуктивних здібностей виокремлено основні періоди (дошкільний, навчання у середній школі, здобуття первинної професійної освіти, період трудової діяльності) та визначено щорічний обсяг інвестицій за ними, виявлено значну нерівномірність інвестицій та зроблено висновок щодо необхідності їх суттєвого збільшення на етапі трудової діяльності;

науково-методичні засади оцінки рівня інвестицій на основі запропонованого автором індексу інвестицій у людський розвиток і людський капітал ІіЛР(ЛК), у результаті використання якого доведено недостатній рівень витрат усіх економічних суб’єктів (держави, домогосподарств і підприємств) на формування людського капіталу, обґрунтовано систему чинників мотивації суб’єктів економічної діяльності у збільшенні обсягів інвестицій;

методологічні підходи до оцінки та вимірювання людського капіталу у вартісних та натуральних показниках, що забезпечує отримання об’єктивних даних, необхідних для соціального управління, а саме: розмежовано поняття вартості людського потенціалу і людського капіталу; обґрунтовано, що для оцінки людського капіталу необхідно враховувати лише ті витрати, які спрямовані на формування продуктивних здібностей людини; визначено, що найбільш досконалим натуральним показником оцінки людського капіталу є освітній потенціал – кількість людино-років навчання;

модель виробничої функції для регіонів України за рахунок обрання таких факторних чинників, як чисельність зайнятих, їх освітній потенціал, вартість основних засобів виробництва та інвестицій у них, використання якої виявило суттєвий вплив освітньої складової людського капіталу на основний показник економічного розвитку – обсяги ВДВ регіонів;

теоретичні основи дослідження соціально-економічних умов формування людського