LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка та підвищення конкурентоспроможності підприємств кондитерської промисловості України

у фахових виданнях обсягом 1,52 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 180 сторінок, у тому числі 22 рисунки і 63 таблиці. Список використаних джерел містить 153 найменування. Дисертація має 3 додатки.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи оцінки конкурентоспроможності підприємств” розглянуто економічну сутність понять “конкуренція” та “конкурентоспроможність підприємства” та проаналізовано погляди вчених-економістів щодо значимості удосконалення різних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності.

В роботі доведено, що для перемоги у конкурентній боротьбі підприємства повинні мати значні конкурентні переваги. Тому проблема оцінки та підвищення конкурентоспроможності є вирішальною для забезпечення виживання та прибутковості підприємства.

Практика свідчить, що існують різні методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, які потребують комплексного дослідження та логічного групування. В зв’язку з цим у роботі запропоновано структурний поділ досліджуваних методів оцінки на наступні групи: ті, що базуються на теорії рівноваги підприємства та галузі А.Маршалла і теорії факторів виробництва; засновані на теорії ефективної конкуренції, висунутої Дж.М.Кларком; ґрунтуються на взаємозв'язку рівня конкурентоспроможності підприємства із показниками якості продукції, що випускається; структурні - рішення щодо дотримання тієї чи іншої позиції на ринку підприємство приймає, виходячи із рівня монополізації галузі; функціональні, сутність яких полягає у визначенні співвідношення витрат, цін, завантаження виробничих потужностей, обсягів випуску продукції, норм прибутку тощо; оцінка конкурентоспроможності підприємства за характеристиками якості продукції (“метод профілів”); матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємств.

На основі проведених досліджень у роботі запропоновано для рейтингової оцінки конкурентоспроможності підприємств використовувати індекс Харфіндела-Хіршмана, який полягає у визначенні суми квадратів ринкових часток підприємств-конкурентів:

(1),

де - частка підприємства на ринку, виражена у %.

При цьому

Становище підприємств на ринку вважається нормальним для конкуренції, якщо ІХХ < 1000. У цих межах значення індексу дозволяється злиття фірм. Становище підприємств вважається безпечним для конкуренції, якщо ситуація на ринку досліджуваного товару наступна: на ринку існує 10 і більше конкуруючих підприємств; одне підприємство не займає більше 31% ринку; два підприємства не займають більше 44% ринку; три підприємства не займають більше 54% ринку; чотири підприємства не займають більше 63% ринку.

В Україні практично на всіх споживчих ринках спостерігається значний розрив між фактичною місткістю (реальне споживання протягом якогось періоду часу, як правило, одного року) і потенційною місткістю (можливістю споживання за сприятливих соціально-економічних умов). Таким чином, виникає потреба у кількісному визначенні ступеня домінування потенційної місткості ринку над фактичною, що дасть змогу визначити ступінь безпечності підприємств на ринку, у т.ч. рівень їх конкурентоспроможності. З цією метою у роботі було розроблено індекс ступеня безпечності, який запропоновано розраховувати у такий спосіб (2):

К = (((Qp- Qf)/ Qp)*100)2 - S(Aj)2 (2),

де К – індекс ступеня безпечності підприємств на ринку;

Qp - потенційна місткість ринку;

Qf – фактична місткість ринку;

Aj – частка підприємства на ринку, виражена у %.

Оскільки конкурентоспроможність підприємства — поняття комплексне, що припускає кілька рівнів конкурентної переваги, то для того, щоб підприємство стало лідером на ринку, йому необхідно випереджати конкурентів у всіх нововведеннях в системі розподілу і збуту, у встановленні нових цін, у зниженні витрат. Так досягається відразу кілька параметрів конкурентоспроможності. З цією метою в роботі було удосконалено модель оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі уточнення структури факторів, що підлягають оцінюванню, а саме: конкурентоспроможності продукції, фінансової і збутової діяльності, ефективності управління виробництвом і ділової співпраці із постачальниками сировини (рис. 1).









































Рис. 1. Модель оцінки конкурентоспроможності підприємства

Таким чином, запропонована модель дасть змогу систематизувати етапи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.

У другому розділі “Аналіз конкурентоспроможності підприємств кондитерської промисловості України” проаналізовано сучасний стан підприємств на ринку кондитерських виробів та оцінено досягнутий рівень їх конкурентоспроможності.

Кондитерська промисловість України, що завжди характеризувалась стрімкими темпами розвитку, є складовою частиною найбільш важливого для економіки України ринку – ринку продовольчих товарів. Рівень наповнення ринку продовольством є одним з критеріїв, за якими оцінюють економічне становище держави.

На жаль, останнім часом ринок продовольства не можна назвати стабільним через значне коливання цін на основні продукти харчування. Дана тенденція пояснюється тим, що реальних доходів населення недостатньо для придбання усього набору необхідних товарів народного споживання. Тому покупець віддає перевагу деяким з них, зменшуючи попит на інші.

Однією з небагатьох галузей харчової промисловості, обсяги виробництва якої з кожним роком зростають, є кондитерська промисловість (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка виробництва кондитерських виробів в Україні у 1990-2003 р.р., тис. т

Розраховано за даними Міністерства статистики України


В сучасних умовах господарювання все більшого розповсюдження набуває тенденція підприємств кондитерської промисловості до зміцнення своїх позицій на ринку. Це пов’язано із можливістю входження України до Світової організації торгівлі (СОТ). Дослідивши зміни на внутрішньому вітчизняному ринку, ми прийшли до висновку, що входження України до цієї організації негативно позначиться на конкурентних позиціях українських товаровиробників. Якщо ще декілька років тому більшість власників кондитерських фабрик виявляли рішуче небажання втрачати контроль над підприємствами, направляючи кошти від реалізації продукції на удосконалення виробничої бази, поліпшення якості продукції, оновлення асортименту, то вже із весни 2004 року відбувається стрімке поглинання великими підприємствами потужних перспективних кондитерських фабрик. Так, з метою зміцнення своїх позицій