LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінка та шляхи підвищення ефективності праці на вугільних підприємствах

робітників по видобутку в досліджуваному періоді, люд.; Мміс– число місяців у році; Sі – повна собівартість інших видів продукції, що випускаються шахтою, грн.; rб – середньорічний рівень банківського проценту за кредит, %; rі – середньорічний рівень інфляції, %;

Вод – одночасні витрати й інвестиції на підтримку виробничої потужності, грн.

Запропонований інтегральний показник ефективності праці враховує її частинні показники та переважну більшість вимог до оцінки ефективності праці. Він охоплює: результати праці у вигляді обсягів продукції, що випускається – Дк та Оі; продуктивність, тобто витрати живої праці - Рп.р.в ; витрати й економію минулої (уречевленої) праці через собівартість Sт; Sі; та витрати Вод; витрати майбутньої праці – через якість продукції, що відбивається в цінах Ц та Ці. Привабливість праці враховується побічно через рівень її продуктивності - Рп.р.в. Ринкові фактори відображені в параметрах rб і rі. Вплив інфляційних процесів на величину пропонованого інтегрального показника ефективності праці – мінімальний, оскільки ціновий фактор присутній як у чисельнику так і в знаменнику формули (1) – собівартість, одночасні витрати. Вихідні дані для обчислення інтегрального показника ефективності праці маються у звітностях шахт та їхніх об'єднань (компаній). Інтегральний показник у сукупності з системою частинних дозволяє розглядати ефективність праці в динаміці (за місяцями року, декілька років), визначати резерви її підвищення як різницю між фактичними й нормативними його значеннями. Праця вважається ефективною, якщо інтегральний показник Іе.п > 1.

Розроблено методику визначення частки важкої фізичної праці в загальних витратах живої праці на вугільній шахті, яка розкриває зміст етапів виконання окремих дій та пропонує формулу для обчислення цього показника по шахті, що значно полегшує пошук резервів привабливості праці.

Частку важкої фізичної праці в загальних її витратах (Чв.ф.п), необхідно розраховувати за формулою


Чв.ф.п = (УNв.оКв.о+УNв.пКв.п+УNв.іКв.і+УNв.д) / Nяв.ш , (2)


де Nв.о; Nв.п; Nв.і – середньодобова явочна чисельність робітників відповідно в окремих очисних, підготовчих вибоях і на інших робочих місцях (процесах), охоплених комплексними нормами й розцінками, люд.; Кв.о; Кв.п; Кв.і – коефіцієнти частки важкої фізичної праці відповідно на очисних, підготовчих роботах та інших робочих місцях; Nв.д – середньодобова явочна чисельність робітників з почасовою оплатою та відрядників, не охоплених комплексними нормами, на процесах, що відносяться до важкої фізичної праці, у допоміжних і обслуговуючих цехах (ділянках) шахти, люд.; Nяв.ш – середньодобова явочна чисельність усіх робітників по видобутку на даній шахті, люд.

Апробація всієї системи показників здійснювалася при аналізі ефективності праці на шахтах України та в одній із провідних компаній – ВАТ “Павлоградвугілля”, що охоплює 10 великих сучасно обладнаних шахт. Матеріалами для дослідження були дані звітності про роботу вугільної промисловості України й ВАТ “Павлоградвугілля” за останні 11 років. У процесі аналізу будувалися ряди динаміки, оброблялися й аналізувалися за допомогою кореляційного аналізу. Це дозволило встановити сучасні тенденції та закономірності розвитку ефективності праці на вугільних шахтах.

Зокрема: видобуток вугілля на шахтах України в останні роки стабілізувався і складає близько 80 млн. т у рік, а продуктивність праці робітника по видобутку, починаючи з 1996 р., має тенденцію до росту; зольність рядового вугілля систематично підвищується в результаті зменшення потужності пластів і збільшення присікування бічних порід при незмінній техніці й технології вуглевидобутку; за останні 10 років собівартість 1 т вугілля збільшилася в 4 рази через ріст цін і тарифів при незмінних обсягах видобутку; ціна на вугілля формується під впливом собівартості 1т, інфляції і рівня зольності рядового вугілля; вона систематично підвищується, але залишається, як правило, нижче собівартості, середня заробітна плата робітників по видобутку збільшується, однак темпи росту продуктивності праці відстають від темпів росту заробітної плати; в цих умовах ріст заробітку йде на шкоду ефективності виробництва; інтегральний показник ефективності праці на вугільних шахтах України менше одиниці (в середньому 0,874), тобто праця тут не ефективна та її результат (доход) нижче витрат на видобуток вугілля. На шахтах ВАТ “Павлоградвугілля” в останні два роки інтегральний показник ефективності праці складав відповідно 1,025 і 1,023. У середньому на шахтах Західного Донбасу інтегральний показник на 11% більше середньо галузевого. Основним напрямком подолання негативних явищ в економіці галузі й виходу її з кризи є істотне підвищення ефективності праці, насамперед, за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів а також інвестицій на інтенсифікацію та концентрацію гірничих робіт.

Апробація системи показників для оцінки ефективності праці показала, що вона задовольняє запропонованим до неї вимогам, придатна для аналізу цієї економічної категорії і виявлення внутрішньовиробничих резервів, як на окремих шахтах, так і в масштабах їхніх об'єднань і галузі в цілому.

Механізми впливу більшості факторів на продуктивність і ефективність праці досить відомі й добре освітлені в гірничо-економічній літературі. Тому в даній дисертаційній роботі детально розглядаються не всі, а тільки найбільш впливові фактори, чи ті, що не досить вивчені та не враховуються при аналізі ефективності праці на вугільних шахтах.

На базі існуючих класифікацій факторів продуктивності розроблено класифікацію факторів ефективності праці для специфічних умов вугільної шахти та складено загальну схему впливу цих факторів на частинні й інтегральний показники ефективності праці.

Вдосконалення існуючих класифікацій факторів здійснювалася в наступних напрямках:

- виділення технічних і технологічних факторів зі спільної їхньої групи, що необхідно в зв'язку з тим, що техніка і технологія різні поняття; пропонована диференціація полегшить пошук внутрішньовиробничих резервів.

- урахування в складі типовизначальних факторів групи ринкових: рівня інфляції, плати за банківський кредит, рівня цін і т.п.

- конкретизація й деталізація простих факторів, що входять до складу типовизначальних і укрупнених, у процесі оцінки частинних показників ефективності (продуктивності праці, повної собівартості, якості та ін.).

Наявність такої класифікації полегшує пошук резервів та робить його системним.

Кореляційний аналізу продуктивності праці в залежності від гірничо-геологічних факторів показав, що показник продуктивності в тоннах рядового вугілля (гірської маси), не може бути ефективним інструментом виявлення внутрівиробничих резервів, оскільки залежить від гірничо-геологічних умов, які визначені