LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Оцінювання та прогнозування кон'юнктури ринку пива України

ефективність управлінських рішень в сучасних умовах значною мірою залежить від оперативності збору достовірної маркетингової інформації та методів її опрацювання. Нині в Україні не налагоджено ефективної роботи з вивчення та прогнозування кон’юнктури ринку як одного з найважливіших напрямів маркетингових досліджень, що пояснюється непідготовленістю відповідних фахівців, відсутністю необхідного організаційного, методичного та технічного забезпечення, а також складністю дослідницьких процедур в умовах стихійності та динамічності ринкових процесів.

Тому, зважаючи на особливості сучасного етапу розвитку економіки та потреби в нових підходах до збору, обробки, аналізу економічної інформації про швидкозмінні в часі складні об’єкти дослідження, до яких можна віднести й кон’юнктуру ринку, автором здійснена оцінка методів збору первинної інформації та проведено огляд основних секторів ринку вторинної інформації, необхідної для кабінетних досліджень ринкової ситуації. Також було детально розглянуто основні підходи та методи, які можуть використовуватись в процесі оцінювання та прогнозування кон’юнктури ринку, та доведено, що, незважаючи на зростаючу популярність евристичного підходу, основним його недоліком залишається суб’єктивний характер, внаслідок чого при проведенні кон’юнктурних досліджень більш пріоритетними залишаються точні, формалізовані та науково обґрунтовані методи аналізу та прогнозування з застосуванням передових комп’ютерних технологій та новітнього аналітичного програмного забезпечення.

У другому розділі – “Оцінювання поточної кон’юнктури ринку пива України” – проаналізовано масштаби виробництва, потенціалу та типу ринку пива; здійснено диференційовану оцінку структури, динаміки та функціональних можливостей попиту на продукцію; виявлено особливості формування цінових та кількісних пропорцій розвитку ринку.

У процесі оцінювання показників виробництва, потенціалу та типу ринку, які характеризують ринкову пропозицію, автор дійшов висновку, що протягом останніх років пивоварна галузь України поліпшила і стабілізувала свою діяльність. Попри те, що промисловість працює у важких умовах, ускладнених інфляцією, підвищенням акцизного збору на пиво, гострою конкурентною боротьбою за ринок збуту і низькою купівельною спроможністю населення, підприємства збільшували обсяги виробництва. У 2004 році вони досягли свого максимального значення за всю історію українського пивоваріння – 192 770 тис. дал., що на 23 122 тис. дал., або на 13,6%, більше, ніж у 2003 році, і на 85 370 тис. дал., або на 79,5%, більше, ніж у 2000 році.

Виявлено, що на ринку пива України працюють як потужні іноземні та вітчизняні компанії, до складу яких входять по кілька підприємств, так і середні та дрібні пивзаводи, які працюють на ринку самостійно. Автор встановив, що ринок пива України контролюють чотири компанії: Sun Interbrew Україна (35,45%), Baltic Beverages Holding (20,47%), ЗАТ “Оболонь” (22,17%), Донецька пивна група (13,16%).

Лідери ринку нарощують виробничі потужності шляхом залучення іноземних і вітчизняних інвестицій, що дозволило їм на початку 2004 року досягти сумарних потужностей 189 млн. дал., або 83% від загальних виробничих потужностей пивоварної галузі України. Автор переконаний, що зміцнення ринкових позицій лідерів ринку відбувається як за рахунок збільшення споживання пива населенням, так і за рахунок захоплення ринкових часток, які належать дрібним та середнім пивзаводам, що підтверджують розраховані показники концентрації (коефіцієнт концентрації ринку та індекс Херфіндаля-Хіршмана), значення яких показують, що ринок пива можна охарактеризувати як ринок олігополістичної конкуренції, наближений до монопольного.

У процесі кон’юнктурного оцінювання ринкового попиту автор відзначив, що пиво нині є одним з найпопулярніших напоїв в Україні. Але, незважаючи на суттєве збільшення обсягів виробництва пива та реальної місткості ринку, Україна відстає за рівнем споживання на душу населення не тільки від економічно розвинених країн Західної Європи, де ця цифра перевищує 100 л, але й від колишніх радянських республік, що свідчить про існування суттєвого потенціалу для зростання ринку.

Проаналізувавши динаміку обсягів виробництва, експорту та імпорту пива загалом в Україні і в розрізі компаній-лідерів ринку, автор виявив, що вітчизняні виробники щорічно нарощують експортний потенціал (у 2004 році українські підприємства експортували 19 883,2 тис. дал. пива, що на 3 974,2 тис. дал., або на 25%, більше, ніж у 2003 році, і на 15 340,7 тис. дал., або на 337,7%, більше, ніж у 2000 році, що становить 10,31% від обсягів виробленої продукції в Україні). Завдяки високій конкурентоспроможності продукції та виваженій ціновій політиці українське пиво має прихильників у 18 країнах світу. Основна частка експорту припадає на Росію (майже 85% від загального обсягу експорту). Щодо імпорту пива в Україну, то його обсяги незначні і коливаються у межах 1-3% порівняно з обсягами виробництва вітчизняного пива, що обмежує вплив імпорту на ринкову ситуацію.

У процесі дослідження проведено розподіл споживачів за улюбленими сортами пива, внаслідок чого були виявлені деякі особливості споживання напою, а саме: звичайне світле пиво вживають 69%, з низьким вмістом алкоголю – 11%, темне пиво – 10%, з високим вмістом алкоголю – 7%, безалкогольне – 1%.

У роботі акцентовано увагу на тому, що за останні кілька років в Україні активно розвивались сегменти дорогого і ліцензійного пива, виробництво якого є не лише рентабельним, а й перспективним, оскільки, як свідчить зарубіжний досвід, із зростанням купівельної спроможності населення збільшується частка сегментів преміум і суперпреміум, а нижньоціновий і середньоціновий сегменти поступово зменшуються. Але, незважаючи на позитивні тенденції розвитку преміального і суперпреміального сегментів, основну масу продажів становить продукція середньоцінового (торгові марки “Оболонь”, “Чернігівське”, “Львівське”, “Сармат”) та нижньоцінового сегментів (торгові марки “Рогань”, “Арсенал”), сукупна частка яких у 2004 році становила приблизно 70% від загального продажу.

У процесі аналізу структури споживання пива за видами упаковки виявлено, що основний його обсяг припадає на пиво у скляній пляшці, частка якого у 2004 році становила 52% від загального обсягу продажу. Збільшується частка споживання пива у ПЕТ-упаковці (30,5%) і зменшується в банці (1,5%). Незалежно від популярності різних видів тари, частка ринку КЕГового пива в країні тримається на рівні 15 – 16% і ще далека від західних показників.

Автором підкреслено, що дослідження обсягового показника попиту шляхом характеристики особливостей його формування, оцінки структури та динаміки обов’язково повинно включати виявлення його функціональних можливостей. Побудована дисертантом кореляційно-регресійна двофакторна модель еластичності попиту від доходу на душу населення і цін на пиво, тобто реакції ринку на маркетингові збудники, показує, що обидва показники є інфраеластичними та додатніми, отже, спостерігається частковий випадок