LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Паливний комплекс України: сучасний стан та перспективи розвитку

підприємств, які єдині у сучасній ситуації зможуть формувати і нарощувати сировинну базу необхідної якості.

Враховуючи значну тривалість циклу від вкладання коштів у проведення геологорозвідувальних робіт до початку їх експлуатації, в найближчі роки можна забезпечити лише стабілізацію обсягів видобутку нафти за умови здійснення належного фінансування. У той же час, наявність на території країни науково обґрунтованих прогнозних запасів нафти, а також усе зростаюча потреба в нафтопродуктах стимулює розвиток нафтовидобувної промисловості. Сьогодні формальна забезпеченість видобутку розвіданими запасами по нафті складає 45 років.

В Україні діє 6 нафтопереробних заводів, загальною потужністю 52,1 млн тонн. Аналіз роботи нафтопереробних заводів показав, що глибина переробки нафти (характеризує ефективність її використання) складає 66,8% і є найнижчою серед розвинутих країн. Значне відставання спостерігається і в розвитку отримання високоякісних палив. За своєю якістю нафтопродукти не завжди відповідають світовому рівню за вмістом сірки, важких металів, ароматичних вуглеводнів. Процеси гідроочищення є тільки на трьох заводах - Кременчуцькому, Лисичанському та Одеському, середня питома вага цього процесу становить 15% (в Німеччині - 29, Франції - 34, США - 40%). В Україні відсутні процеси алкілювання, ізомеризації, гідрокрекінгу і полімеризації, які спрямовані на підвищення якості нафтопродуктів, поглиблення переробки нафти та виробництво високооктанових домішок. Тому вітчизняні НПЗ опинились в стані недостатньо конкурентноспроможних.

Політика Росії, як основного імпортера нафти в Україну, спрямована на забезпечення власних НПЗ та на експортні поставки до дальнього зарубіжжя. Незважаючи на кризову ситуацію, вітчизняними заводами вживались заходи для завантаження наявних потужностей та поліпшення якості продукції.

У дисертаційній роботі встановлено, що з огляду на розвиток економіки України вже найближчим часом слід очікувати зростання попиту на легкі нафтопродукти. Обмеженність вторинних нафтопереробних потужностей за цих умов скоротить граничну прибутковість та збільшить розрив у цінах між легкими та важкими нафтопродуктами. Легкі продукти мають вищі ціни, ніж важкі. Ця різниця є стимулом до модернізації нафтопереробних потужностей та створення нафтового ринку.

Важливою ланкою нафтогазового комплексу України є нафтотранспортна система, створена ще у радянські часи для забезпечення експортних поставок по нафтопроводу “Дружба”, через морські порти та для постачання нафти на нафтопереробні заводи України. Треба враховувати, що існуючі нафтопроводи на 90 % відпрацювали свій амортизаційний термін експлуатації. Забезпечення надійної роботи нафтотранспортної системи України вимагає значних капітальних вкладень. Обсяг транспортування нафти українськими нафтопроводами за декілька останніх років утримується на рівні, близькому до 60 млн т щорічно. Експортний транзит – 53-55 млн т/рік.

Нафтопереробна промисловість України була зорієнтована переважно на поставку нафти по нафтопроводах з Росії. В цих умовах особливого значення набуває вибір надійних з економічної, політичної і оптимальної з фінансової точки зору закордонних джерел для покриття дефіциту нафти.

Аналіз закономірностей світового нафтового ринку, який є досить диференційованим як за запасами нафти, обсягами щорічного видобутку, так і рівнем споживання, дозволив зробити висновок про доцільність диверсифікації джерел постачання нафти в Україну з країн СНД (Азербайджану, Туркменістану), Близького Сходу (Іраку, Ірану, Сірії), Північної Африки.

Формування ринку нафтопродуктів є невід’ємною складовою економічних процесів, а споживання нафти і нафтопродуктів є одним з індикаторів економічного розвитку країни.

У дисертаційній роботі встановлено, що з огляду на велику частку імпорту, слабкі інтеграційні процеси у світову економіку ринок нафти та нафтопродуктів в Україні за характером визначають як ринок продавця. Тобто існуюча кон’юнктура більш задовольняє продавця, а не споживача.

Ринок нафтопродуктів України є конкурентним, але стан ринку і рівень цін на ньому залежать від ситуації в Росії. Пакети акцій основних НПЗ на сьогодні належать російським нафтовим компаніям і біля 50% нафти та значна кількість нафтопродуктів надходять в Україну з Росії, Казахстану і Білорусі.

В дисертації визначено, що на стан ринку нафтопродуктів в Україні вплинули зниження загальної економічної активності, значне підвищення цін на нафту та, як наслідок, труднощі з оплатою боргів Росії. Окрім цих факторів, на тенденції розвитку національної нафтопереробної промисловості негативний вплив мають законодавчі процеси, які відбуваються в Україні. У роз’язанні проблеми забезпечення потреби економіки нафтою і нафтопродуктами був обраний шлях не збільшення імпорту нафти в Україну, а створення умов найбільшого сприяння для імпортерів нафтопродуктів з Росії та країн Балтії. Нафтопродукти, імпортовані з країн, з якими діє угода про вільну торгівлю, не оподатковуються митом, на відміну від нафтопродуктів, які виробляються з давальницької сировини. Російські і прибалтійські компанії отримують компенсацію ПДВ при експорті нафтопродуктів в Україну, тоді як ПДВ на нафтопродукти, які вироблені в Україні не відміняють. Наслідком цього є підвищення на 20% ціни на нафту експортовану в Україну.

Проведений аналіз показує, що попит на продукти нафтопереробки значно змінюється по мірі переходу до ринкової економіки не тільки з погляду загального споживання, але також по секторах економіки і видах конкретних нафтопродуктів.У зв'язку із соціальною переорієнтацією економіки акценти в споживанні зміщуються з важкої промисловості на легку, сферу обслуговування і населення. Частка таких традиційних споживачів, як важка промисловість і електроенергетика, зменшується. До основних споживачів нафтопродуктів в Україні, як і раніше, відносяться також промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок.

У п’ятому розділі - “Прогностичні фактори визначення перспективного розвитку галузей паливної промисловості України”знайшли своє відображення авторські розробки щодо визначення альтернативних варіантів розвитку економіки на період до 2030 р., зрушення в структурі енергоспоживання та визначенні умов забезпечення електроенергетики паливними ресурсами. Дається оцінка енергозбереження як фактору підвищення ефективності забезпечення економіки паливними ресурсами. Надано рекомендації щодо нормативно-правового реформування галузей паливної промисловості, забезпечення процесу енергозбереження і привабливого інвестиційного клімату в паливному комплексі.

Визначення концептуальних положень енергетичної стратегії країни спирається на кількісні оцінки потреби економіки і соціальної сфери країни в ПЕР, реального