LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Паперові грошові знаки і бони Східної Галичини 1914 - 1920 рр.

р. випуску – Микола І, Катерина П – на 100 рублях зразка 1910 р., Петра І – на 500 рублях зразка 1912 р.

В інших випадках - зображення людських фігур, жінка як символ республіки, належать до орнаментальної ознаки на паперових грошових знаках. Орнаментальну ознаку знайдено на 100 коронах м. Львова 1915 р. випуску. На військових грошах, випущених німецьким командуванням у 1918 р. в м. Ковно (Каунас), ост-марках, розміщено жіночі й чоловічі портретні зображення як частина композиції орнаментального оформлення паперових грошових знаків.

На основі зовнішньої і внутрішньої критики паперових грошових знаків, бон встановлювали рік, місяць, а інколи і день випуску грошей в обіг. Особливо це важливо, коли на самому грошовому знаку відсутня дата випуску. Емісії грошей в період війни відрізняються частою зміною їх емітентів. Встановлення точної дати – це значить і встановлення власника емісії. Часто тільки дата випуску грошей (місяць, а інколи число) або термін їх обігу, погашення є важливою умовою для встановлення емітента.

При хронологічному аналізі грошових знаків, бон зверталась увага на спосіб нанесення дати, термінів обігу. Вони проставлялися поліграфічним або рукописним методом. Така ознака допомагає виявити різновидність грошових знаків і зміну емітента.

Випускаючи паперові гроші, емітент старався застерегти емісію від фальсифікації. Одним із запобіжних засобів є використання паперу з філігранями – особливими водяними знаками.

Дослідження грошових знаків, бон за їх основними ознаками дало змогу отримати відомості, котрих немає в інших джерелах. А в деяких випадках через певні обставини грошові знаки є єдиними документами, що характеризують різні грані політичної і соціально-економічної діяльності емітентів.

У третьому розділі “Загальнообов’язкові паперові грошові знаки Східної Галичини” розглядається емісійна політика і паперові грошові знаки урядів, котрі перебували в регіоні, а також грошовий обіг у Східній Галичині. Протягом 1914-1920 рр. українські землі були складовою частиною Австро-Угорської і Російської держав, а це означало, що на її території мали обіг лише ті гроші, котрі випускали окупанти.

Грошовий обіг у Східній Галичині як і взагалі в державі, до складу якої входили східногалицькі землі, визначався формою влади. У 1914 р. на території Східної Галичини, що входила до складу Австро-Угорщини, в обігу були корони номіналами 1, 2, 10, 20, 50, 100, 200 та 100. Зустрічаються грошові знаки, де замість зазначення вартості корони надруковано червоною фарбою “Deutschosterreich” (німецько-австрійські). Банкноти відбивали особливості двоєдиної монархії. Після розпаду монархії на окремі держави (у листопаді 1918 р.) банкноти продовжували перебувати в обігу на територіях цих держав, в тому числі й на території Східної Галичини.

Під час Першої світової війни німецьке командування, захопивши територію Східної Галичини, змушене було вирішувати проблеми грошового забезпечення населення цієї території, зокрема організувати випуск своїх, окупаційних грошей. Незважаючи на наявність у цьому регіоні грошей царських і Тимчасового уряду Росії, окупаційні гроші становили у грошовому обігу основну масу. На території східногалицьких земель німецьке командування одним з перших увело так звані “воєнні гроші”. Окупаційні грошові знаки відігравали помітну роль у фінансовій політиці краю. Це одна з форм обкрадання населення.

З приходом російської армії на Східну Галичину, поряд з грошовим знаком Австро-Угорщини – короною, одержав свою купівельну спроможність і російський рубель.

У період розмінної кризи населення Росії почало використовувати стихійно поштові марки як дрібні гроші. Вони ж були введені в обіг й на території Східної Галичини.

Протягом 1914-1917 рр. існувала тимчасова адміністративно-територіальна одиниця – Галицьке генерал-губернаторство, утворене під час Першої світової війни. Канцелярія містилась у Бродах, потім у Львові, Києві, Тернополі. Польська Крайова ощадна каса, заснована при уряді Генерал-губернаторства Варшавського 9 грудня 1916 р., почала друкувати свої паперові грошові знаки під назвою “польські марки”. Ці грошові знаки з’явилися в обігу на початку 1917 р. вартістю , 1, 5, 10, 20, 50, 100 і 1000 марок польських.

Центральна Рада поклала початок емісії паперових грошових знаків національних за змістом на всій території України. Ті ж грошові знаки були в обігу не території Східної Галичини. Спочатку Центральна Рада використовувала грошові знаки царської Росії – “керенки” і “думки”, але з часом цих грошових знаків не стало, вони були вичерпані. У 1917 р. Центральна Рада затвердила тимчасовий закон про випуск державних кредитних білетів. Вони випускались державним банком Української Народної Республіки в обмеженій кількості. Отже, перші українські паперові гроші були випущені як кредитні білети вартістю 100 карбованців 24 грудня 1917 року (ст. ст.).

Цікавим є і той факт, що Центральною Радою було прийнято назву національної валюти – гривні та шаги. Термін “шаги” було введено законом від 1 березня 1918 р.

Однією з болючих проблем, наслідком розрухи господарства і занепаду фінансів країни за час гетьманування П.Скоропадського став колосальний бюджетний дефіцит. У рамках реформування фінансової системи було створено національну грошову одиницю, що було необхідно з поновленням зовнішньоторгових стосунків. У травні 1918 р. Мінітерство фінансів видало постанову про випуск в обіг казначейських 3,6 % облігацій внутрішньої позики під назвою “Білет державної Скарбниці” вартістю 50, 100, 200 і 1000 гривень. У жовтні 1918 р. уряд гетьмана П. Скоропадського одержав замовлені ще Центральною Радою у Німеччині кредитні білети вартістю 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.Уже наприкінці гетьманування П. Скоропадського були випущені в обіг “Знаки Державної Скарбниці” у 1000 карбованців.

Зростало невдоволення владою П. Скоропадського. Всюди ввдбувались селянські повстання проти німецьких окупантів та каральних загонів, які відбирали хліб у населення. У цій ситуації колишні діячі Центральної Ради створюють новий уряд – Директорію. Коли прийшов до влади уряд Директорії, то видав постанову про дозвіл на введення в обіг австрійської корони нарівні з іншими грошовими знаками, а також продовжували використовуватись запаси грошей, випущених ще урядом Цент