LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Парадигма антиглобалізму в трансформаційних процесах міжнародних фінансових організацій

проблеми бідності).

Значних зрушеннь було досягнуто і у напрямі підвищення транспарентності МФІ. Під тиском громадських організацій МВФ і Світовий банк були змушені публікувати та розповсюджувати більш повну інформацію щодо їхньої діяльності, залучати антиглобалістичні організації до розробки окремих проектів, створити спеціальні відділи, які б давали незалежну оцінку діяльності цих міжнародних організацій та оприлюднювали результати своїх досліджень (Відділ незалежної оцінки у складі МВФ, створений у 2001 році). До інших помітних наслідків впливу економічного антиглобалізму на трансформацію МФІ можна віднести прискорення процесу списування боргів найбідніших країн за програмою HIPC, включення до програм структурної перебудови економіки так званих соціальних гарантій, з метою зменшення впливу на вразливі прошарки суспільства.

На тлі вищезгаданих досягнень майже незмінними залишились основні принципи, на яких будує свою роботу МВФ і Світовий банк. Ці організації продовжують насаджувати неоліберальні цінності й використовувати у своїй діяльності положення Вашингтонського консенсусу, хоча такі підходи зазнають значної критики з боку представників економічного антиглобалізму та майже не приносять позитивних наслідків на практиці.

Саме вивченню доцільності активного впровадження неоліберальної економічної політики присвячено першу частину третього розділу дисертаційного дослідження – „Альтернативні моделі економічного розвитку як втілення парадигми антиглобалізму”. У дисертаційній роботі представлено макроекономічну економетричну модель, в основу якої покладено алгоритм моделі, розробленої співробітниками Гарвардського університету Дж. Саксом та Е. Ворнером, що дозволило простежити залежність між дотриманням „вірної”, з точки зору неолібералізму, економічної політики і темпами економічного зростання. Припущенням моделі Ворнера і Сакса є також те, що за таких умов бідніші країни будуть демонструвати вищі темпи зростання, а отже, дотримання вірної економічної політики сприятиме економічній конвергенції.

Вибірка, яку досліджували, складається з 22 країн. До неї було включено усі країни, які раніше входили до складу СРСР (у тому числі й Україна) та країни, які у 2004 році отримали статус членів ЄС. Що стосується часового проміжку, то автор обрала період з 1996 по 2002 роки. Оцінка розвитку країн у цей період здійснювалась за шістьма критеріями (три політичні і три економічні). Країни, що не пройшли відбір хоча б за одним критерієм, вважаються такими, що не дотримувались вірної економічної та політичної стратегії. Середні темпи економічного зростання країн, що пройшли відбір, становили 3,1 %, а країн, які не пройшли, – 2,1 %. Причому найвищі темпи зростання продемонстрували країни, рівень ВВП яких у 1996 році був найнижчим. Але водночас країни з вибірки, які були дискваліфіковані за ознакою відкритості економіки (Естонія, Угорщина) показали у цей період найвищі темпи економічного зростання з усієї сукупності – 5,687 %. Загалом ці результати підтверджують висловлені Ворнером і Саксом припущення щодо достатності дотримання неоліберальної економічної стратегії для економічного зростання.

Для того, щоб підтвердити і розвинути основні висновки, автор звернулася до регресійного аналізу. Загальне рівняння регресії є таким:

y= b1 + b2ln(x),

де y – незалежна змінна (темпи зростання ВВП у період з 1996 по 2002 роки); x– залежна змінна (реальний ВВП на душу населення у 1996 році); b1 і b2 – невідомі параметри регресійної моделі.

Оцінивши невідомі параметри за методом найменших квадратів, було отримано таке рівняння регресії для усієї вибірки країн: y = 1,1908 + 0,17ln(x). Регресійну криву залежності темпів зростання реального ВВП на душу населення від його початкових розмірів для усієї вибірки країн зображено на рис. 2.

Рис.2 Регресійна крива залежності темпів зростання реального ВВП на душу населення від його початкових розмірів для усієї вибірки країн

Проведений регресійний аналіз дозволив зробити висновок, що між початковим рівнем реального ВВП усіх країн вибірки і темпами їхнього економічного зростання у період з 1996 по 2002 роки існує досить слабкий зв’язок (коефіцієнт детермінації становить лише 0,0019). Дещо вищим є коефіцієнт детермінації для країн, які пройшли відбір за обраними критеріями, – 0,0986, але й такий показник свідчить про наявність дуже слабкого зв’язку.

З метою оцінки щільності зв’язку між темпами зростання реального ВВП на душу населення і дотриманням країнами вірної економічної та політичної стратегії, автором використала коефіцієнт асоціації. Розрахунки довели, що щільність зв’язку є досить невисокою (коефіцієнт асоціації становить 0,06). Це дало змогу зробити висновок, що на темпи економічного зростання у країнах вибірки в обраний період більш інтенсивно впливали інші чинники, а отже прямого зв’язку між дотриманням ними неоліберальної економічної політики та темпами економічного зростання немає.

Оскільки нерівність у розподілі доходів між країнами світу продовжує зростати, а неоліберальна економічна стратегія не забезпечує необхідних передумов для економічної конвергенції та жорстко критикується представниками економічного антиглобалізму, очевидною є необхідність створення практичної та теоретичної альтернативи неолібералізму. У цьому розділі дисертаційного дослідження було проаналізовано завдання, які ставлять перед собою представники економічного антиглобалізму, дано оцінку альтернативним підходам, напрацьованим ними, до вирішення проблем неоліберальної глобалізації. Автор виділила декілька категорій таких альтернативних підходів. До першої категорії увійшли моделі розвитку, які вимагають руйнації існуючої економічної системи світового господарства і створення нової парадигми економічного розвитку. До другої – альтернативи, що полягають у модифікації існуючої системи, її адаптації до глобалізаційних змін. Третя категорія альтернатив – це такі, що ставлять під сумнів доцільність глобалізації як такої, заперечують життєздатність ринкової економіки та капіталізму взагалі, більшість з них перебувають у зародковому стані, або є утопічними.

Крім теоретичних альтернатив, у розділі приділено увагу вивченню нових моделей економічної поведінки, які розробляють та застосовують на практиці антиглобалісти. До таких моделей було віднесено справедливу торгівлю, локальні грошові системи, партисипативну економіку, добровільне обмеження споживання, економіку дарування.


ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки і рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

Критичний аналіз світової наукової літератури показав, що складності, пов’язані