LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Партнерство з Євросоюзом як умова інтеграції України в світове господарство

Румунія,

Словаччина








Реальне зростання ВВП

3,0

2,6

2,4

3,7

2,6

2,7

4,0

4,4

4,1

4,0

Інфляція

49,2

11,2

7,3

8,5

6,0

4,5

4,0

3,5

3,2

2,9

4 країни СНД:

Азербайджан, Казахстан, Росія, Україна








Реальне зростання ВВП

0,6

–4,4

4,8

8,2

5,7

3,8

4,2

4,6

4,5

4,4

Інфляція

14,8

25,0

75,8

21,0

20,0

14,4

2,4

10,7

9,1

7,2


Джерело: Transition. The World Bank Newsletter. – 2002. – Vol. 13. – No.

1. – P.23.


Країни Східної Європи та колишнього СРСР залишаються досить привабливими для прямих іноземних інвестицій. Згідно з прогнозами Economist Intelligence Unit, в 2001-2005 рр. сумарне надходження прямих іноземних інвестицій в 27 країн регіону становитиме 162 млрд. дол., що більше ніж на третину перевищує показник за попередній період (119 млрд. дол. в 1996-2000 рр.). В 2002 р. прогнозується обсяг інвестицій у 32 млрд. дол., при 28 млрд. дол. в 2000 р.

Характеризуючи особливості розширення Євросоюзу на Схід, треба визначити необхідність досягнення стану адекватності за параметрами економічного розвитку для країн, що претендують на членство в ЄС, стосовно країн, які вже є його членами. У цьому контексті мова йде не лише про визначення можливих термінів реальної інтеграції України до Євросоюзу, а й про більш широке бачення перспектив подальшого розвитку держави.

Науково-технічне співробітництво України з Євросоюзом є важливою складовою загального механізму інтеграції нашої держави у континентальний ринковий простір. Цей напрям співробітництва особливо чутливий до цілеспрямованого створення (або нестворення) сприятливих умов співробітництва, налагодження політико-економічного взаєморозуміння та свідомих акцій суб'єктивного порядку.

У галузевому аспекті пріоритетними напрямами співробітництва з Євросоюзом вважаємо необхідним виділити такі:

  • розвиток робототехніки на базі наявних в Україні розробок, з акцентом на підключення вітчизняного виробництва до виробничої та елементної бази ЄС;

  • розвиток лазерної техніки та галузева специфікація механізмів її застосування;

  • підключення до європейських досліджень у сфері генної та клітинної інженерії;

  • розвиток енергозаощаджувальних технологій, як за допомогою фінансових механізмів ЄБРР, так і в рамках програм “Еврика”;

  • стикування національної програми розвитку космічних технологій та ракетоносіїв з європейською програмою “Аріан”;

  • поширення та всебічне удосконалення систем комунікації та зв’язку, зокрема з використанням засобів космічного, супутникового, оптоволоконного зв'язку;

  • поширення технологій з виготовлення обчислювальної техніки та мікроелектроніки.

Послідовне втілення в життя цих ключових завдань технологічного розвитку має постати не тільки засобом прискорення української інтеграції до ЄС, до механізмів світової економіки, а й стимулятором для національної економіки в цілому, умовою її виходу на передові рубежі прогресу та міжнародної конкурентної боротьби.

У зв'язку зі зростанням антропогенного навантаження на навколишнє середовище, слід враховувати, що проблеми нормативно-правового забезпечення екологічної сфери України є вкрай актуальними в контексті науково-технічного та промислового співробітництва. Слід відзначити, що Угодою про партнерство та співробітництво (УПС) з ЄС передбачені деякі напрями співпраці, що охоплюють й екологічну сферу. Зокрема, Ст.63 “Навколишнє середовище”, Ст.71 “Співробітництво в соціальній галузі” та іншими визначається низка питань, які стосуються екологічної проблематики.

В ЄС було сформовано та реально функціонує цілий комплекс інтеграційних інститутів та механізмів спільного регулювання інтеграційних процесів, промислового, аграрного співробітництва, управління науково-технічним прогресом та опікування соціальною сферою. Таким чином, проблематика інтеграції окремої країни до Євросоюзу частково може бути орієнтованою на приєднання до зазначених механізмів, створення відповідних національних інститутів або вихід на певні параметри суспільно-господарського життя.

У розділі 3 “Європейський вектор у моделі міжнародного співробітництва України” визначаються механізми формування зони вільної торгівлі з Євросоюзом як умова підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України, розглядається можлива адаптація нормативно-правової системи нашої держави до загальноєвропейських стандартів та характеризуються напрями подальшого розвитку економічних відносин України з Євросоюзом.

Головною сутнісною характеристикою запропонованої моделі є: а) сприяння якнайскорішому виходу України із соціально-економічної кризи та забезпеченню умов для її економічного зростання; б) підвищення зрілості ринкової економіки в Україні та досягнення її окремими атрибутивними елементами стану, що є адекватним до того, який має місце в країнах з розвинутою ринковою системою; в) створення умов для органічної інтеграції України у світогосподарські відносини, включаючи вироблення державою відповідних напрямів такої інтеграції.

Набуття членства України в Євросоюзі є справою, подовженою в часі, реалізація якої відбуватиметься згідно з певними етапами та відповідно до реальних попередніх досягнень інтеграційного процесу та успіхів внутрішньої ринкової економічної реформи в Україні. Причому на всіх інтеграційних сходинках є можливості для радикального поліпшення умов міжнародної торгівлі України. Першим ключовим етапом, який має пройти Україна та від здобутків якого залежить ефективність ринкових перетворень у державі, є створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом.

Завдання створення