LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Партнерство з Євросоюзом як умова інтеграції України в світове господарство

зони вільної торгівлі не вирішувались як через надто обережне ставлення керівних органів ЄС та урядів окремих країн до України, так і через гальмування соціально-економічних реформ в нашій державі, через об'єктивні та суб'єктивні ускладнення на інтеграційному шляху.

Втім, про безальтернативність зони вільної торгівлі з Євросоюзом для України свідчить динаміка її торгівлі протягом останніх років, оцінка перспектив розвитку моделі національної спеціалізації. Разом з тим запровадження даного інтеграційного об'єднання зможе компенсувати ті очевидні втрати, які Україна матиме через вступ ряду країн Центральної та Східної Європи до Євросоюзу та через відповідне пожорсткішання режиму тарифного та нетарифного регулювання торгівлі з Україною.

Необхідною для України є диверсифікація експортної номенклатури, оскільки спеціалізація на обмеженій кількості позицій торгівлі, причому таких, які торкаються “чутливих” для ЄС проблем, є не вповні сприятливою базою для розвитку інтеграційних процесів, і передусім на етапі створення зони вільної торгівлі.

Визначення європейського вектора в моделі міжнародного співробітництва України як пріоритетного на політичному рівні, а також на рівні прийняття кардинальних макроекономічних рішень передбачає використання загальноєвропейських стандартів у галузі права.

Проблеми адаптації нормативно-правової системи України до загальноєвропейських стандартів є дуже складними та широкими. З нашої точки зору, для сучасного розвитку України є першочерговими:

  • гармонізація екологічного законодавства України в контексті вимог ЄС;

  • узгодження стандартизаційних та метрологічних інструментів контролю за якістю продукції з відповідними європейськими нормативами;

  • узгодження законодавства України щодо об’єднання підприємств з законодавством ЄС;

  • гармонізація антимонопольного законодавства України із законодавством ЄС.

    Фактично такий підхід було покладено в основу першої частини розділу Х “Зовнішньоекономічна стратегія” Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. Зокрема відзначається, що створення у 2002-2011 рр. згідно з копенгагенськими критеріями необхідних передумов набуття Україною повноправного членства в ЄС передбачає послідовне здійснення таких кроків1:

    • 2002-2003 рр. – набуття Україною членства в СОТ;

    • 2003-2004 рр. – проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію України та ЄС;

    • 2003-2004 рр. – проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;

    • 2002-2007 рр. – приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах;

    • 2004-2007 рр. – виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС;

    • 2005-2007 рр. – проведення переговорного процесу та створення Митного союзу між Україною та ЄС;

    • 2007-2011 рр. – повне виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі;

    • 2011 р. – створення реальних передумов для вступу України до ЄС.

    Реалізація напрямів подальшого розвитку партнерства та поглиблення економічного співробітництва України з Євросоюзом повинна: сприяти виходу України з соціально-економічної кризи та забезпеченню умов для економічного зростання; підвищувати зрілість ринкової економіки в Україні та сприяти досягненню окремими атрибутивними елементами стану, що є адекватним країнам з розвинутою ринковою системою; створювати умови для органічної інтеграції України у світогосподарські відносини, включаючи відповідні напрями такої інтеграції.


    ВИСНОВКИ


    Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити такі узагальнення і висновки:

    1. Формування відкритої економіки України в контексті інтеграційних процесів в Європі слід розглядати як неподільний процес ринкового реформування національного господарства з наданням йому рис міжнародної спеціалізації виробництва. Трансформаційні процеси в Україні мають бути підпорядковані меті здійснення інтеграційних моделей, при цьому останні не можуть бути реалізованими без докорінної реструктуризації економіки, оптимізації внутрішньої економічної ситуації в державі. Перехід від практики імітаційних економічних реформ до реальних реформаторських заходів не тільки сприятиме поліпшенню макроекономічної ситуації, а й створюватиме базу для подальшого розвитку партнерства та співпраці з ЄС через досягнення однопорядковості економічних структур та оптимізацію експортного потенціалу країни.

    2. Для України ціль розвитку партнерства з ЄС набуває дедалі більшого значення. Їх реалізація сприятиме повноцінному включенню економіки країни до відкритого ринку з наступною метою входження в структури ЄС, поступово використовуючи моделі зони вільної торгівлі, асоціативного членства в ЄС, участі в митному союзі цього угрупування. Надзвичайно важливим завданням є запровадження механізмів галузевого співробітництва з країнами ЄС, і передусім забезпечення участі України в програмах науково-технічного співробітництва, що дає змогу розвивати вітчизняні високотехнологічні виробництва, зокрема в електронно-обчислювальній, аерокосмічній, військово-технічній галузях, у сфері розроблення і впровадження нових матеріалів, у медичній промисловості, а також у сфері біотехнологій.

    3. Приєднання до інтеграційних механізмів Євросоюзу не зводиться виключно до питання членства чи нечленства у цій організації. Практика свідчить про різноманітність способів співробітництва та уніфікації ринкових інститутів, об'єднання самих ринкових просторів (зона вільної торгівлі, асоціативне членство, участь у діяльності опікуваних Євросоюзом інтеграційних структур тощо). Необхідно використовувати інструменти подолання тих ускладнень, які виникли внаслідок антидемпінгових розслідувань з боку ЄС, зокрема засобами достатньо ефективного попередження демпінгу з національної території, застосування контрантидемпінгових процедур, проведення більш активного переговорного процесу, налагодження діалогу з широкого кола питань економічного співробітництва.

    4. Науково-технічне співробітництво є вагомим важелем, використання якого, може стати дійовим динамізатором розвитку національної економіки України, формування її відкритої та ефективної економічної системи. Україна має чималий, але далеко не повністю реалізований потенціал в цілому ряді ключових промислових галузей, сфер НТП (робототехніка,


  •