LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Педагогічна технологія застосування ділової гри у процесі формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх спеціалістів фінансово-економічного профілю

високий рівні володіння мовою, які в експериментальних групах становили 55%, а в контрольних групах – 18,3%.

Наведені дані свідчать про помітну перевагу експериментальної педагогічної технології застосування ділової гри щодо оптимізації навчального процесу. Так, за один і той же проміжок часу іншомовні комунікативні уміння досягали різного якісного рівня свого розвитку в експериментальних та контрольних групах, що дає змогу стверджувати, що експериментальна технологія залучення студентів до ділової гри створює сприятливі умови для інтенсифікації процесу формування та розвитку іншомовної комунікативної компетентності.

Аналіз ефективності експериментальної технології застосування ділової гри на заняттях з іноземної мови дав змогу простежити динаміку формування і розвитку комунікативних умінь студентів з іноземної мови від І до ІІІ курсу. Порівняльний аналіз даних формувального експерименту дозволив виявити, що середні показники сформованості та розвитку комунікативних умінь в експериментальних групах на кожному наступному курсі зростали, і, як наслідок, експериментальне навчання досить успішно вирішувало навчальні завдання поетапного формування і розвитку комунікативних умінь, поступово розв’язуючи головне завдання: оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування (в межах програми) та досягнення готовності до самостійного вирішення завдань, пов’язаних із використанням її в реальній професійній діяльності, що і є показником сформованості іншомовної комунікативної компетентності майбутніх спеціалістів.

Оскільки ефективність навчання визначається не тільки зовнішніми, але й внутрішніми показниками і передусім мірою задоволеності студентів результатами власної навчальної діяльності, на кожному з етапів дослідження фіксувався індекс задоволеності студентів власною іншомовною комунікативною діяльністю. Порівняльний аналіз індексу задоволеності власною іншомовною комунікативною діяльністю студентів свідчить про його зростання на кожному наступному курсі. Причому максимальної відмітки індекс задоволеності досягнув на ІІІ курсі (І=+0,87), досить високим він є і на ІІ курсі (І=+0,78) та мінімальним на І курсі (І=+0,25). Пояснюється це, на нашу думку, з одного боку, процесом адаптації першокурсників до нових умов навчання у навчальному закладі, а з іншого - вивченням іноземної мови за експериментальною ігровою технологією – оволодіння знаннями через оволодіння технікою ділової гри на заняттях. А цей процес, як показав експеримент, не завжди давав миттєвий успіх, тому й ефективність гри на перших етапах ще не була абсолютно достатньою, отже і студент не одержував ще повного задоволення від такої діяльності.

Слід також відзначити, що одержані експериментальні дані щодо формування самооцінки студентів, яка є важливим важелем професійного становлення спеціаліста, показали, що вона в середньому виявилася помітно вищою в експериментальних групах, ніж у студентів контрольних груп. При цьому в експериментальних групах спостерігалася тенденція до певного її заниження у порівнянні з оцінкою компетентних експертів (викладачів), а студенти контрольних груп оцінювали себе більш реально, іноді навіть дещо завищено. В обох групах найбільш вимогливими до себе виявилися студенти високого і середнього рівнів розвитку мовленнєвих умінь. Самооцінка студентів низького рівня і експертна оцінка компетентних викладачів в основному мали незначні розбіжності: в експериментальних групах – в бік заниження, в контрольних групах – в бік завищення.

У процесі безпосереднього спостереження за студентами в ході їхньої участі в ділових іграх досліджувався характер взаємодії учасників навчального процесу. Було відзначено, що експериментальна ігрова технологія навчання сприяла виникненню якісних змін в організації та змісті взаємодії викладача і студентів. За результатами дослідження було виділено три рівні взаємостосунків викладача і студентів: неділовий, неоперативно-діловий, оперативно-діловий. Студенти, котрі знаходились на рівні неділових взаємостосунків, характеризувалися тим, що майже не брали участі в обговоренні та розв’язуванні поставлених завдань або їхня участь була мінімальною.

Неоперативно-діловий стиль взаємостосунків характеризувався недостатнім проявом готовності студентів до комунікативної діяльності, так в їхніх стосунках відчувалася певна скутість, страх висловити власні думки.

Студенти, що перебували на рівні оперативно-ділових стосунків, характеризувалися здатністю швидко включатися (в переважній більшості) в ігрову навчально-пізнавальну діяльність і активно взаємодіяти з іншими її учасниками упродовж всієї гри.

Експериментальні дані свідчать, що характер взаємодії студентів у навчальній діяльності в експериментальних групах був здебільшого оперативно-діловим (68 із 90 проаналізованих занять), на 12 заняттях переважав неоперативно-діловий характер стосунків, і лише перші заняття з використанням ділової гри були близькими до неділового. Це пояснюється, передусім, відсутністю ігрового досвіду в учасників і наявністю нестійкого психологічного клімату в групі.

У ході експериментального дослідження визначалася також і динаміка внутрішньоколективних стосунків у групах, що значною мірою впливає на ступінь професійної готовності студентів. В основу визначення даного показника нами було покладено один з компонентів міжособистісного спілкування, яке Обозов М.М. називає „взаємними діями”, що виявляються у співдії, бездії та протидії. Співдія, відповідно, розглядається як взаємодопомога, бездія – як пасивність та інертність учасників, протидія – як свідоме чи неусвідомлене протистояння діям інших.

У ході експерименту було виявлено, що студенти експериментальних груп виявили більшу схильність до співпраці, взаємодопомоги та колективної спрямованості. Рівень бездії не спостерігався практично ні на одному занятті в експериментальних групах, хоча на перших трьох заняттях з’являлися елементи протидії, що пояснюється наявністю в окремих студентів різнополярної спрямованості.

Досліджувався також вплив експериментальної технології застосування ділових ігор на продуктивність навчально-пізнавальної діяльності студентів. Аналізуючи результати експерименту, за цим показником було виділено три рівні продуктивності навчально-пізнавальної діяльності студентів: 1) репродуктивний, 2) репродуктивно-перетворюючий та 3) продуктивний (творчий). За результатами експериментального дослідження більшість занять з використанням ділових ігор в експериментальних групах характеризувалася продуктивним рівнем навчально-пізнавальної діяльності, на яких студенти розв’язували поставлені завдання, знаходячи альтернативні рішення. Творчий рівень був характерним для 48 занять, на яких використовувалися ділові ігри та ігрові вправи, які передували їх проведенню, причому його стабільність простежувалася здебільшого на II та III курсах, коли студенти вже мали певний досвід і знання та здобули навички ігрової активності; 22 заняття з використанням ігрових методів характеризувалися репродуктивно–перетворюючим рівнем