LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Педагогічні умови використання ділових ігор у підготовці майбутніх економістів

усунення перевантаженості предметами; зміна методики навчання; введення варіантності освіти; посилення зв’язку професійної освіти з науковими дослідженнями і з практикою; комп’ютеризація і підключення до глобальної мережі Інтернет навчальних закладів; зближення зі світовою системою показників якості і стандартів освіти; забезпечення міжнародної ідентифікації українських дипломів.

Розв’язуючи тільки що визначені завдання підготовки висококваліфікованих економістів, педагогічна громадськість зіштовхнулася з цілою низкою проблем як міжнародного, так і національного рівня. Технологічна проблема полягає в тому, що реноме викладача як джерела знань нині ставиться під значний сумнів. Усе частіше й наполегливіше звучать заклики проаналізувати й переосмислити ті професійні якості, якими мають володіти фахівці, на яких суспільство покладає функції навчання, підготовки кадрів. На перший план постають уявлення про викладача як про своєрідний „навігатор” у просторі знань, методиста, технолога навчання.

Сучасний економіст повинен мати глибокі знання з теоретичних основ функціонування економіки, цілісне уявлення про сутність, структури і тенденції розвитку економічних систем, володіти методами економічного аналізу господарських процесів як на макро -, так і на мікрорівнях, а також володіти методами прийняття рішень. Студент повинен бути готовим до роботи в різних економічних структурах. Крім того, на думку багатьох науковців, особливого значення набуває формування в майбутніх економістів готовності до управлінської діяльності, до керівництва великими й малими групами людей, до здатності бути менеджером. У підготовці менеджерів, на наш погляд, потрібно орієнтуватися не стільки на передавання їм знань, скільки на формування в них професійного ставлення до діяльності, налаштованості на успіх. Тому в професійній підготовці економістів має застосовуватись управлінська модель навчання, якою передбачається організація навчання як процес управління за такими етапами: формування мети, інформаційних основ навчання, прогнозування, прийняття рішень, організація виконання, комунікація, контроль і оцінка результатів, корекція.

За сучасних умов до фахівця-економіста ставляться досить відповідальні вимоги. Компетентність економіста і його конкурентоздатність на ринку праці залежать від того, якою мірою володіє він практичними вміннями і навичками математичного моделювання, може застосовувати у своїй професійній діяльності інформаційні й телекомунікаційні технології (ІТКТ). Ці та інші реалії спонукають до вдосконалення системи підготовки майбутніх економістів, до створення і впровадження нових технологій навчання, заснованих на ІТКТ.

Принцип активності студента в процесі навчання залишається одним із провідних у дидактиці вищої школи. Під цим принципом розуміють таку якість діяльності, яка характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань і умінь, результативністю. Будь-яка технологія має засоби, якими активізується та інтенсифікується діяльність студентів. У деяких технологіях названі засоби складають головну ідею й основу ефективності результатів. До таких технологій можна віднести й ігрові технології.

Дослідники все частіше звертаються до проблеми використання в навчально-виховному процесі ділових ігор як ефективного методу формування емоційно-вольової сфери студента, розвитку його уваги, пам’яті, колективної діяльності, самостійного набуття знань і вмінь, збагачення досвіду творчої діяльності. Гра часто розглядається як інструмент розв’язання суперечностей між характером мотивації, пізнавальною спрямованістю особистості та об’єктивною потребою в оволодінні новими знаннями, між сприйняттям явищ і усвідомленням їх як наукових фактів, між знаннями, які мають студенти, і тими, котрими повинні стати, зреалізуватись.

Беручи участь у діловій грі, яка проводиться за певними законами, учасник „живе” в моделі світу гри відповідно до завдань гри. Він же, учасник, перебуває в певних обставинах, котрі відображають різні аспекти об’єктивної реальності, він же “потрапляє” в ситуації, які створюються іншими учасниками. З огляду на сказане, ми пропонуємо таку модель ігрового світу (рис.1.).
























Рис.1. Модель ігрового світу

Поведінка учасника гри вимальовується таким чином: учасник знайомиться із законами змодельованого світу, завданнями гри, враховує обставини й ситуацію, котра склалася, а після цього на основі власного досвіду і знань робить вибір дії; в цьому виявляється його реакція на обставини і ситуацію з урахуванням обмежень моделі ігрового світу. За таких ситуацій збагачується досвід учасника, що і є результатом гри для людини. Такими результатами можуть стати: позитивний емоційний заряд, нові методи розв’язування конфліктів, навички дій в екстремальних ситуаціях, зміни в професійній етиці людини, тощо. Всі можливі педагогічні й психологічні результати варто враховувати викладачеві, який готується до проведення гри.

Вважаючи гру саме як форму сприйняття реальності, можна стверджувати, що для створення гри важливі не стільки правила, скільки попередня робота на імідж персонажів, взаємодія всередині команд, гармонізація моделі ігрового світу. Змодельований світ повинен бути здатним до розвитку, мати історію, замикатись внутрішніми причинно-наслідковими зв’язками. Створений світ покликаний передбачати деяку внутрішню етику, критерії правильності, мотиви дій.

Розглядаючи ДІ як різновид МАН, ми вважаємо, що їхня ефективність підвищується за умови поєднання з дискусійними методами, рольовими іграми, тренінгами і брейнстормінгом (мозковим штурмом). Ми пояснюємо це тим, що навчальні можливості ДІ полягають у тому, що на матеріалі конкретних виробничих і навчальних ситуацій відтворюються елементи професійної діяльності та професійного мислення, потрібен комплексний підхід до розв’язування професійних завдань.

Завдяки використанню ДГ процес навчання максимально наближається до реальної практичної діяльності. Рішення приймаються колективно. Реалізація гри відбувається в умовах керованої емоційної напруги на цілком реальному матеріалі. Ігровий контекст освітнього процесу створює можливість для прояву творчої активності всіх суб’єктів освітнього процесу, в тому числі й викладачів, що дозволяє багатьом із них звільнитися від психологічних бар’єрів, оптимістично оцінювати своє сьогодення та майбутнє і, що більш важливо, коригує весь характер міжособистісних відносин в освітньому середовищі.

Аналізуючи різні підходи до визначення і класифікації ділових ігор, ми сформулювали таке визначення ДГ в контексті професійної підготовки економістів: ділова гра – це варіативна, динамічна форма відтворення предметного й соціального змісту професійної діяльності,