LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Економіка. Економічні науки → Педагогічні умови використання ділових ігор у підготовці майбутніх економістів

ВНЗ студенти навчаються опрацьовувати економічні моделі, проводити розрахункові експерименти, здійснювати громіздкі обчислення, графічні побудови тощо. Проте, як це засвідчується нашим дослідженням, цього не досить для формування в майбутнього фахівця професійних навичок, потрібних йому для роботи в інформаційному суспільстві. Тому ми вважали за доцільне частину ділових ігор проводити на матеріалі, пов’язаному з комп’ютерною технікою, а також впроваджувати в навчально-виховний процес ділові ігри, які відбуваються безпосередньо в комп’ютерних мережах.

Комп’ютеризація ДІ дає можливість суттєво скоротити навчальний час, збільшити кількість імітацій циклів керування і безпосередньо “відчути” динаміку процесу взаємодії основних суб’єктів ринку. Значна перевага індивідуальних комп’ютерних ділових ігор (КДІ) – незначні вимоги до кваліфікації викладача. Гра може проводитися зовсім без викладача, що досить важливо для дистанційного навчання і для самостійної роботи студента. Якщо є грамотний консультант-викладач, якість і швидкість засвоєння знань виявляться, зрозуміла річ, вищими. Виконання завдань індивідуальної КДГ може фіксуватись у пам’яті комп’ютера або на папері. Обговорення результатів з викладачем може відбуватися в будь-який час. В індивідуальній КДГ в студента більше свободи, він не залежить від рівня підготовки інших учасників навчального процесу, від темпу їхньої роботи і взагалі від їхньої присутності.

Практика впровадження ділових ігор у професійну підготовку економістів засвідчила, що студент, „граючи” в свою майбутню діяльність, привчається враховувати сукупність реальних сил, обставини, інтереси осіб, які вступають з ним у контакт, уявляти собі рольові функції за неоднакових ситуацій. В іграх імітуються службові наради, розглядаються структури і призначення зімітованих об’єктів, положення і нормативні акти, якими визначається специфіка діяльності і обстановка, в якій відбуваються події. Досить перспективним, як це засвідчило наше дослідження, є застосування методу інсценування, за допомогою якого на заняттях розігрується певна ситуація, поведінка людини в конкретній обстановці. Студент має врости в образ певної особи, зрозуміти професійну психологію, оцінити обстановку і знайти правильну лінію поведінки.

Ділові ігри, незважаючи на їхню практичну значущість, прийнятні лише як додатковий метод навчання в органічному зв’язку з теоретичними заняттями. В повному обсязі вони не припускають вироблення єдиного правильного рішення. Їхня цінність полягає в стимулюванні значної кількості ідей і способів їхньої реалізації, у неоднозначності прийнятих рішень, характер яких визначається конкретною навчальною ситуацією.

У третьому розділі”Експериментальна перевірка педагогічної ефективності ділових ігор у підготовці економістів” – викладено спосіб організації й методику проведення педагогічного експерименту, проведено перевірку якості знань майбутніх економістів з дисциплін природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-орієнтованої підготовки, визначено діагностику готовності майбутніх економістів до професійної діяльності.

Експериментальна методика застосовувалася впродовж 2003-2005 рр. В експерименті взяли участь 428 студентів. Із двох паралельних груп однієї і тієї самої спеціальності кожного разу експериментальною вибиралася та, з поміж них, у якій рівень знань за оцінками вступних випробувань був нижчим. Варто зауважити, що зміст навчання з усіх предметів був однаковим в експериментальних і контрольних групах. Відмінності визначались тільки впровадженням в експериментальних групах ділових ігор у процес вивчення певних навчальних дисциплін.

Експериментальною методикою передбачалось широке впровадження ділових ігор у вивчення дисциплін гуманітарної, природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-практичної підготовки, починаючи з другого курсу. Для визначення ефективності експериментальної методики порівнювалися результати складання іспитів з дисциплін природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-практичної підготовки в експериментальних і контрольних групах. Порівнювалися також результати анкетування та тестування, які проводилися з метою визначення рівнів готовності майбутніх економістів до професійної діяльності.

Плануючи перевірку гіпотези про вплив ДІ на якість підготовки майбутніх економістів, нами проаналізовано, підібрано, систематизовано, структуровано й створено сценарії ДІ з різних дисциплін. Через те, що метою дослідження передбачалось якнайточніше відтворення реальних економічних ситуацій, ми вирішили за потрібне часто практикувати комплексні ДІ, над створенням більшості з яких працювали колективи викладачів різних навчальних дисциплін. Часто ДІ ставали також індикаторами певних знань чи вмінь майбутніх економістів, що давало змогу викладачам вчасно відкориговувати навчальні програми. Оцінюючи ефективність ДІ в розвитку знань, умінь і професійних якостей майбутніх економістів, ми користувалися такими критеріями і показниками (табл.1.).

Таблиця 1.

Критерії і показники ефективності впливу системи ділових ігор на розвиток професійних якостей майбутнього фахівця


Критерії

Показники

  • Мотиваційно-

    ціннісний

  • Ступінь мотивації участі в грі (налаштованість на гру, позитивна готовність включитися в гру).

    2. Змістовний

    а) рівень розвитку професійних якостей особистості (організаторських, проектувально-конструктивних, гностичних, комунікативних, моральних); б) ступінь інтелектуальної активності в навчанні.

    3. Оцінно-

    результативний

    а) успішність студентів; б) розвиненість уміння об’єктивно оцінювати себе й однокурсників; в) ступінь активності студентів у грі.


    Для перевірки ефективності експериментальної методики у вивченні професійно-орієнтованих дисциплін ми оцінювали критерій згоди істинності розходжень в успішності з вивчення студентами окремих тем чи розділів до і після проведення ділових ігор. Висувалась нульова гіпотеза: відсутні істотні відмінності між оцінками з тем до і після застосування експериментальної методики. Оскільки різниця між середніми балами виявилась незначною, то визначався критерій розходження між успішністю до і після проведення ДГ, який засвідчив, що нульову гіпотезу можна відкинути, тобто відмінність в успішності є суттєвою.

    Для оцінки результативності експериментальної методики обчислювалося також фактичне нормоване відношення за формулою Стьюдента. Обчислення ймовірності відхилень успішності з вибраних предметів (вибіркова середня успішність) від успішності з усіх предметів (генеральна середня успішність) дають підстави вважати, що успішність в експериментальних групах суттєво відрізняється від успішності в контрольних групах.

    Для перевірки й порівняння стану готовності студентів до управлінської