LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Хімічні науки → Реалізація змісту хімічних знань у шкільній навчальній літературі в Україні за комплексної системи навчання

УДК 371.671

О.М. Донік,

аспірант

(Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, м. Київ)

donnik@ukr.net

Реалізація змісту хімічних знань у шкільній навчальній літературі в Україні за комплексної системи навчання

В повідомленні розглянуто підручникотворення з хімії в 1920-х – на початку 1930-х рр., у період, коли в українській школі панувала комплексна система навчання. Проаналізовано шкільні підручники з хімії, які широко використовувалися в навчальному процесі, акцентовано увагу на позитивних і негативних моментах щодо реалізації в них змісту хімічних знань.

Актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю врахування попереднього досвіду підручникотворення на сучасному етапі реформування середньої освіти, коли знову постала потреба пошуку нових підходів до створення навчальної літератури. Одним із завдань було з'ясувати, які принципи покладено в основу творення підручників з хімії в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст., в період, коли в основній школі України панувала комплексна система навчання, проаналізувати зразки тогочасної навчальної літератури з хімії, їх дидактичний і методичний рівень, виявити позитивне і негативне у використанні підручників та навчальних посібників в навчальному процесі основної школи зазначеного періоду.

В першій половині 20-х рр. ХХ ст. в Українській РСР процес написання підручників ускладнювався докорінною перебудовою всієї системи шкільної освіти, відсутністю нових вимог до науково-педагогічної і навчальної літератури. Суперечливими були й погляди на роль підручника в навчальному процесі. Дореволюційні підручники критикувалися за схематизм у викладі матеріалу, за відрив від життя і завдань практики. Зокрема, у пресі точилися дискусії про те, яка навчальна література потрібна в "трудовій школі", про місце підручника в процесі оволодіння знаннями [1: 63].

В цей час шкільні заклади УРСР одержували значну частину навчальної і науково-популярної літератури від Народного комісаріату освіти (далі – Наркомос) РРФСР. За вказівкою Наркомосу УРСР українською мовою було перекладено кілька російських дореволюційних підручників і навчальних посібників з хімії. Як показала практика, найбільш придатним для трудових шкіл виявився доповнений і перекладений українською мовою П. Пищаленком "Короткий курс хемії" Г. Григор'єва [2]. Перше видання цього підручника П. Пищаленко доповнив розділом "Елементарні відомості з курсу органічної хімії". Проте вже в 2-му його виданні він скоротив деякі теми з цього розділу та розширив відомості з курсу неорганічної хімії. Зокрема, було вилучено відомості про насичені і ненасичені вуглеводні, ацетилен, прості ефіри, альдегіди і кетони. Водночас текст доповнювався інформацією про теплотворну здатність палива, ґрунт, крохмаль, добування міді, вапна, виробництво соди та алюмінію, про доменний процес. Ці зміни можна пояснити тим, що в 1926 р. з'явилася нова шкільна програма [3]. В ній реалізовувалася ідея "комплексної системи організації освітнього матеріалу", де хімія розпорошувалася по комплексних темах.

Особливість цього видання підручника полягала в тому, що у відповідності з комплексними програмами із хімічних знань для вивчення в школі відбирався тільки той матеріал, який був необхідний для засвоєння природних умов розвитку сільського господарства і фабрично-заводської промисловості.

Генеральною лінією в спробі перебороти другій половині 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. вади дореволюційних підручників з хімії було видання так званих "робочих книг", які в цей час стали панівним типом навчальної літератури при вивченні хімії, а також інших шкільних предметів в українській трудовій школі. Вони будувалися на суто практичному матеріалі за принципом майже повної самостійності набуття знань учнями. Зміст і структура робочих книг з хімії визначалася не предметом, а роками навчання. Вони складалися із питань і завдань, які передували і перемежовувалися з пояснювальними, допоміжними і додатковими статтями.

Найбільш вживаними в українських школах у зазначений період були робочі книги з хімії відомого російського хіміка-методиста П.П. Лебедєва [4]. Проте основний недолік таких посібників полягав у тому, що систематичний виклад хімії підмінювався ідеєю комплексності, оскільки поєднати ці два принципи при створенні робочої книги було неможливо.

Наприклад, "Рабочая книга по химии" П.П. Лебедєва (1926 р.) у відповідності з існуючими методичними установками поділялася на дві частини – практичну і теоретичну. Основу курсу і головний його зміст становила перша частина – практична: "Руководство к практическим занятиям и наблюдениям". Теоретична частина слугувала лише для доповнень і довідок. Кожне завдання мало цільову установку роботи, детальний план дослідження, інструкцію щодо проведення експериментів, і наприкінці – запитання для самоконтролю. Відповівши на запитання на основі міркувань над відомими в побуті спостереженнями і над здобутими в лабораторії фактами, учні часто індуктивно повинні були чітко усвідомити зміст розділу, який охоплювався завданням.

Як бачимо, побудовані за таким принципом робочі книги з хімії не відповідали навчальним посібникам, в яких матеріал викладався б послідовно і систематично, де не було б превалювання практики ("технологізації") над теорією. Тому робочі книги після скасування постановою ЦК ВКП(б) "Про початкову і середню школу" від 5 вересня 1931 р. комплексної системи навчання були вилучені з навчального процесу.

Все сказане вище дає підстави для висновку, що в 1920-х рр. часті зміни програм, впровадження і скасування комплексних програм, відсутність єдиної системи у викладанні матеріалу з хімії робили підручники й посібники тимчасовим явищем, і вони швидко замінювалися на інші, більшість з них не відповідала шкільним програмам.

З кінця 1920-х рр. в УРСР проглядалася тенденція до створення та використання, поряд із тогочасною російською і дореволюційною навчальною літературою з хімії, підручників і посібників українських науковців та педагогів. Зокрема, за пропозицією Наркомосу УРСР до створення підручника з хімії вдався український учений-хімік і педагог, професор Харківського університету Є.С. Хотинський. У передмові до свого "Короткого курсу хемії" він зазначав, що в книзі "зібрано велику кількість дослідів, на яких можна засвоїти головні